Ухвала КЦС ВС № 753/19135/21

Ухвала Іменем України 01 листопада 2022 року м. Київ справа № 753/19135/21 провадження № 61-10652ск22 Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛМАНІ» на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛМАНІ» до ОСОБА_1 про захист особистого немайнового права на недоторканість ділової репутації та спростування недостовірної інформації, ВСТАНОВИВ: У вересні 2021 року ТОВ «ГЛОБАЛМАНІ» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , як головного редактора інтернет-порталу «Цензор.Нет», про захист особистого немайнового права на недоторканість ділової репутації та спростування недостовірної інформації. Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведеного моніторингу доступних у мережі Інтернет інформаційних ресурсів, ТОВ «ГЛОБАЛМАНІ» встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року на інтернет-порталі «Цензор.Нет» розміщено публікацію (статтю) під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_2». Зі змісту вказаної публікації вбачається, що у ній ТОВ «ГЛОБАЛМАНІ» (GlobalMoney, платіжна система GlobalMoney) пов`язується із адмініструванням офіційної сторінки товариства в забороненій на території України соціальній мережі та співпрацею з цією мережею, а також забороненим в Україні російським банком. Позивач зазначав, що інформація стосовно ТОВ «ГЛОБАЛМАНІ», поширена інтернет-порталом «Цензор.Нет» в мережі Інтернет доступна необмеженому колу осіб, не є оціночними судженнями, а містить конкретні фактичні дані щодо ТОВ «ГЛОБАЛМАНІ», які не відповідають дійсності, є неправдивими та такими, що завдають шкоди діловій репутації позивача. В свою чергу ТОВ «ГЛОБАЛМАНІ», будучи підприємством, яке у повній мірі підтримує незалежність та територіальну цілісність України, здійснює свою діяльність виключно у відповідності до норм діючого законодавства України, а також положень міжнародних актів, згода на обов`язковість надана Верховною Радою України. ТОВ «ГЛОБАЛМАНІ» не співпрацює із забороненими на території України російськими банками та/або фінансовими установами. За таких обставин будь які твердження з боку третіх осіб з приводу звинувачення ТОВ «ГЛОБАЛМАНІ» у фінансуванні тероризму та/або вчинення інших кримінальних правопорушень без наявного підтвердження з боку держави (яке, серед іншого, може бути виражене у формі обвинувального вироку суду) є безпідставним. З огляду на викладене поширена відповідачем у спірній публікації недостовірна інформація щодо діяльності позивача у стверджувальній формі завдає шкоди діловій репутації позивача, оскільки викликає негативну оцінку у користувачів інтернет-порталу «Цензор.Нет» про господарську діяльність позивача, створює у суспільства переконання у протиправності дій позивача та причетності останнього до злочинної діяльності, наслідком чого є зниження престижу позивача та формування у суспільства негативного ставлення до діяльності ТОВ «ГЛОБАЛМАНІ» та платіжної системи GlobalMoney. Все це може негативно вплинути на результати господарської діяльності ТОВ «ГЛОБАЛМАНІ», що в наслідку призведе до завдання позивачу значних збитків. З огляду на вказане позивач просив: - визнати недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право на недоторканість ділової репутації ТОВ «ГЛОБАЛМАНІ», інформацію, яка поширена головним редактором інтернет-порталу «Цензор.Нет» ОСОБА_1 на зазначеному інтернет-порталі у мережі Інтернет у публікації (статті) українською мовою від ІНФОРМАЦІЯ_1 року під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_2». - зобов`язати головного редактора інтернет-порталу «Цензор.Нет» ОСОБА_1 не пізніше наступного дня після набрання законної сили судовим рішенням у даній справі спростувати недостовірну інформацію про ТОВ «ГЛОБАЛМАНІ», поширену на інтернет-порталі «Цензор.Нет» мережі Інтернет у публікації (статті) від ІНФОРМАЦІЯ_1 року під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_2», шляхом розміщення в мережі Інтернет на головній сторінці інтернет-порталу «Цензор.Нет» повного тексту судового рішення у цій справі, не допускаючи при цьому власних коментарів, із забезпеченням вільного доступу до спростування без вимоги внесення паролів та/або кодів доступу тощо, під заголовком: «Спростування як недостовірної інформації щодо ТОВ «ГЛОБАЛМАНІ» (GlobalMoney), висвітленої (поширеної) на інтернет-порталі «Цензор.Нет» ІНФОРМАЦІЯ_1 року, який (заголовок) має бути виконаний таким же самим шрифтом, як назва вищевказаних публікації (статті). - зобов`язати головного редактора інтернет-порталу «Цензор.Нет» ОСОБА_1 не пізніше наступного дня після набрання законної сили судовим рішенням у даній справі видалити публікацію (статтю), поширену на інтернет-порталі «Цензор.Нет» у мережі Інтернет від ІНФОРМАЦІЯ_1 року під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_2». Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що судження, висловлені відповідачем з приводу позивача не є фактичними твердженнями, а є оціночними судженнями. Позивачем не доведено, що розповсюджена інформація призвела до негативних наслідків, що дискредитують його. 27 жовтня 2022 року Лайтаренко О. В. , який діє від імені ТОВ «ГЛОБАЛМАНІ», засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року в указаній вище справі. Як підставу для касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 листопада 2021 року у справі № 761/32924/19-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку. Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Суд встановив, що на веб-сайті «Цензор.НЕТ» міститься публікація під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_2». Зі змісту вказаної публікації вбачається, що у ній ТОВ «ГЛОБАЛМАНІ» (GlobalMoney, платіжна система GlobalMoney) пов`язується із адмініструванням офіційної сторінки товариства в забороненій на території України соціальній мережі та співпрацею з цією мережею, а також забороненим в Україні російським банком. Звертаючись в суд з даним позовом, позивачем пред`явлено вимоги до головного редактора інтернет-порталу «Цензор.Нет» ОСОБА_1 . За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Стаття 3 Конституції України встановлює, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Відповідно до частини четвертої статті 34 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Згідно положень частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Відповідно до положень статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду. За змістом цієї норми свобода слова, преси, як захисника інтересів громадськості, критики представників держави, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини. Втрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених частиною другою статті 10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним в демократичному суспільстві. Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (стаття 201 ЦК України). Згідно з положеннями статті 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації. Кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб (стаття 5 Закону України «Про інформацію»). Відповідно до статті 7 цього Закону право на інформацію охороняється законом. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію. За змістом частини четвертої статті 32 Конституції України, статей 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації і на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням чи поширенням такої недостовірної інформації. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Частиною другою статті 34 ГК України передбачено, що дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин. Юридичним складом цивільного правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Згідно з положеннями статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена, аби спростування було донесено максимально до тієї аудиторії, що отримала недостовірну інформацію (частини шоста, сьома статті 277 ЦК України). Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06 вересня 2021 року у справі № 708/665/20-ц (провадження № 61-8879св21), від 14 грудня 2021 року у справі № 742/3324/20 (провадження № 61-16242св21), від 28 червня 2022 року у справі № 723/4697/20 (провадження № 61-200св22). Суду слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986 року (заява № 12/1984/84/131). У рішенні у справі «Ляшко проти України» від 10 серпня 2006 року № 21040/02 Європейський суд з прав людини також зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 застосовується не тільки до «інформації» чи «ідей», які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе «демократичне суспільство». Свобода політичних дебатів перебуває в самому серці побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію. При цьому, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 10 Конвенції. Преса відіграє істотну роль у демократичному суспільстві, й хоча вона не може переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації, тим не менш, її обов`язком є передавати у спосіб, сумісний із її обов`язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу, включно з тими, що стосуються правосуддя. Не тільки на неї покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надаються. Журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій (справа «Газета «Україна-центр» проти України», № 16695/04, § 46, ЄСПЛ, 15 липня 2010 року). Таким чином, при вирішенні цієї справи суди правильно визначили характер правовідносин між сторонами, правильно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки поширена відносно позивача інформація є оціночним судженням та відповідає засадам демократичного суспільства щодо свободи вираження поглядів. Посилання в касаційній скарзі на судову практику як на обґрунтування своєї позиції, а саме постанову Верховного Суду у справі від 22 листопада 2021 року у справі № 761/32924/19-ц не підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норм права у цій справі, оскільки фактичні обставини у цих справах різні. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц вказано, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Пономарьов проти України» та ін.) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Наведені норми закону та

позиція Верховного Суду дають підстави для висновку про законність оскаржуваного судового рішення. Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах). Таким чином, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «ГЛОБАЛМАНІ» необхідно відмовити, оскільки, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судами попередніх інстанцій вищевказаних норм матеріального та процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга є необґрунтованою. Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛМАНІ» на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛМАНІ» до ОСОБА_1 про захист особистого немайнового права на недоторканість ділової репутації та спростування недостовірної інформації. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров