Постанова Дніпровський апеляційний суд № 176/1209/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6627/22 Справа № 176/1209/21 Суддя у 1-й інстанції - Фирса Ю.В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 жовтня 2022 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Барильської А. П., суддів: Деркач Н. М., Куценка Т. Р., секретар судового засідання - Астатурян А. В., сторони: позивач - ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 треті особи - орган опіки та піклування виконавчого комітету Жовтоводської міської ради, служба у справах дітей виконавчого комітету П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 та адвоката Ліненка Олександра Анатолійовича, який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 на рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Жовтоводської міської ради, служба у справах дітей виконавчого комітету П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області про передання дітей для проживання із батьком внаслідок свідомого ухилення матері, з якою проживають діти, від виконання рішення суду, - ВСТАНОВИВ: У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про передання дітей для проживання із батьком внаслідок свідомого ухилення матері, з якою проживають діти, від виконання рішення суду. В обґрунтування позову зазначено, що з 06 жовтня 2018 року позивач перебував в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , від шлюбу мають малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сімейні відносини між сторонами не склалися, рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2020 року шлюб між ними розірвано. Після розірвання шлюбу відповідач стала чинити перепони позивачу у спілкуванні з дітьми, у зв`язку з чим він вимушений був звернутися з відповідною заявою до органу опіки та піклування виконавчого комітету Жовтоводської міської ради. За результатами розгляду його заяви виконавчим комітетом Жовтоводської міської ради прийнято рішення від 23.11.2020 року №447 та встановлено графік спілкування з дітьми. Проте, відповідач ОСОБА_2 вказане рішення не виконувала, у зв`язку з чим з даного питання позивач звернувся до суду. Відповідно до рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2021 року, залишеного без змін постановою Дніпровського апеляційного суду, визначено порядок та час спілкування позивача з дітьми, а саме: перша та третя субота місяця з 10 год. ранку суботи до 13 год. суботи; друга та четверта неділя місяця з 10 год. ранку неділі до 13 год. дня неділі; 30 червня кожного року з 16 год. до 19 год.. Проте, відповідач продовжує свідомо не виконувати рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2021 року, у зв`язку з чим позивач вимушений був звернутися до виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення суду. 02 липня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, однак і після відкриття виконавчого провадження відповідач продовжила свідомо не виконувати рішення суду. Крім того, діти не мешкають за місцем реєстрації, де вони перебувають та в яких умовах позивачу невідомо. Вважає, що відповідач безвідповідально ставиться до психічного здоров`я дітей, ставить під загрозу їх здоров`я, духовний стан та соціальний розвиток. На підставі зазначеного, ОСОБА_1 просив суд передати малолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 йому для спільного проживання. Рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2022 року позов ОСОБА_1 - залишено без задоволення. Не погодившись з даним рішенням ОСОБА_1 та його адвокат Ліненко Олександр Анатолійович подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги посилаються на те, що судом не взято до уваги, що відповідач систематично перешкоджає побаченням дітей з батьком, при зустрічах влаштовує сварки, це травмує дітей. У пункті 7 висновку виконавчого комітету П`ятихатської міської ради Камянського району Дніпропетровської області зазначено, що фахівцем соціальної роботи був здійснений виїзд до ОСОБА_2 та встановлено, що санітарно- гігієнічні умови для проживання дітей порушені, діти не розмовляли, кивали головою або відповідали окремими словами. Відповідач при цьому ні разу не звернулася за психологічною допомогою, що значно впливає на розвиток дітей та ставить під загрозу стан їхнього здоров`я. Крім того, відповідач схильна до здійснення кримінальних правопорушень. Позивач ОСОБА_1 наголошує на тому, що за станом здоров`я і матеріальним становищем спроможний забезпечити належний рівень фізичного, духовного, інтелектуального, культурного та соціального розвитку дітей. Зазначаючи, що у разі проживання дітей разом із ОСОБА_1 бажає безперешкодно надавати можливість відповідачу ОСОБА_2 бачитися та спілкуватися з дітьми. ОСОБА_2 не згоден з твердження суду першої інстанції щодо травмуючого фактору для дитини 3 років у зв`язку з відібранням її у матері, адже відібрання дитини у батька має також травматичні наслідки, зважаючи на те, що хлопчики за своїм природним походженням зажди тягнуться до батька. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають із нею з моменту їхнього народження, будь-яких фактів, які б свідчили про незалежне ставлення матері до дітей відсутні. Р ішенням виконавчого комітету Жовтоводської міської ради № 339 від 25.09.2020 року визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом із матір`ю. Висновком виконавчого комітету П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області встановлено, що діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повинні проживати з матір`ю. ОСОБА_2 заначає, що у нею з дітьми тісні стосунки, відібрання дітей від матері може стати інтенсивною психологічною травмою, особливо зважаючи на вік дітей, та той фактор, що вони з народження проживали разом з матір`ю - ОСОБА_2 . Крім того, той факт, що батько дитини за станом здоров`я і матеріальним становищем спроможний забезпечити належний рівень розвитку дитини, не є визначальними обставинами для вирішення даного спору. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне. Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, сторони по справі з 06 жовтня 2018 року перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ( том 1 а.с.22, 23) Діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають разом із матір`ю. Рішенням виконавчого комітету Жовтоводської міської ради № 339 від 25.09.2020 року визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом із матір`ю. Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 17.02.2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 15.06.2021 року, визначено порядок та час спілкування батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з малолітніми дітьми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері ОСОБА_2 , а саме: - перша та третя субота місяця з 10 години 00 хвилин ранку суботи до 13 години 00 хвилин дня суботи;- друга та четверта неділя місяця з 10 години 00 хвилин ранку неділі до 13 години 00 хвили дня неділі;- 30 червня кожного року з 16:00 години до 19:00 години. Позивач ОСОБА_1 неодноразово звертався до Жовтоводського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області з приводу того, що відповідач ОСОБА_2 чинить йому перешкоди у побаченні з дітьми, що підтверджується копіями талонів-повідомлень єдиного обліку, зокрема, № 1476 від 27.02.2021 року; № 2398/105 від 03.04.2021 року; №113 від 05.05.2021 року; № 3385 від 05.05.2021 року; № 122 від 26.05.2021 року; № 120 від 17.05.2021 року, № 133 від 19.06.2021 року, № 4831 від 27.06.2021 року, № 149 від 11.07.2021 року№ 8285 від 31.10.2021 року/а.с.29-50, 255/. 02 липня 2021 року державним виконавцем Жовтоводського міського відділу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 176/1955/20, виданого 30.06.2021 року про визначення порядку та часу спілкування батька ОСОБА_1 з малолітніми дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_3 без присутності матері./ том1 а.с.51/. Згідно акту державного виконавця від 03.07.2021 року, відповідачем ОСОБА_2 , станом на 03.07.2021 року, рішення суду не виконано без поважних причин, побачення з батьком не відбулось, на підставі чого державним виконавцем 05.07.2021 року винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 1700 грн./ том 1 а.с.52, 54-55/. Згідно акту державного виконавця від 11.07.2021 року, за адресою АДРЕСА_1 діти не проживають, ОСОБА_2 рішення не виконує, державним виконавцем 12.07.2021 року винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 3400 грн./том 1 а.с. 53, 56-57 /. Відповідно до копії акту обстеження житлово-побутових умов позивача ОСОБА_1 , останній проживає у двокімнатній квартирі по АДРЕСА_2 , в квартирі створені санітарно-гігієнічні умови для належного проживання, виховання, навчання, розвитку малолітніх дітей. Члени родини не заперечують проти визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_3 разом з їх батьком/ том 1 а.с.75/. З копії актів обстеження житлово-побутових умов від 26.07.2021 року та 10.09.2021 року відповідач ОСОБА_2 , разом з дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає в АДРЕСА_1 в трикімнатній квартирі, підключені світло, газ, наявні меблі. Санітарно-гігієнічні умови проживання в задовільному стані. Для дітей виділені окремі спальні місця. Продукти харчування в достатній кількості. Створені належні умови для повноцінного проживання, навчання, розвитку та виховання дітей / том 1 а.с.104, 115/. 21.09.2021 року, 27.09.2021 року, 11.01.2022 року державним виконавцем Жовтоводського міського відділу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на відповідача ОСОБА_6 накладені стягнення за невиконання рішення суду № 176/1955/20 від 30.06.2021 року. / том1 а.с.152-153/. Відповідно висновку виконавчого комітету П`ятихатської міської ради кам`янського району Дніпропетровської області від 22 липня 2022 року, передання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 для проживання з батьком ОСОБА_1 є недоцільним. / том 2 а.с.155-158/. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що за встановленого наявного спору між батьками стосовно місця проживання дітей, з урахуванням віку дітей, умов проживання, обставин належного піклування позивача за синами, інтересам дітей відповідатиме проживання разом з матір`ю, що не тягне за собою обмеження батька у праві спілкування і участі у вихованні дітей, тому дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Згідно із ч.ч. 2, 8, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Частиною 1 ст. 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини судом беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. Відповідно до статті 157 СК Українипитання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України). Статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства»передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Відповідно до ч.1 ст. 18, ч. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Згідно із ч. 1 ст. 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно зі ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, зокрема, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України» при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати: інтереси дитини, які найкраще відповідають збереженню її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява N 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободне надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини. Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дітей, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року в справі № 760/20464/17-ц (провадження № 61-48195св18), від 03 жовтня 2018 року в справі № 394/94/16-ц (провадження № 24284св18) та від 25 вересня 2020 року у справі № 607/3119/19 (провадження № 61-3241св20). У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 як на підставу для задоволення позову, посилався на те, що відповідач не виконує рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2021 року, яким визначено спосіб його участі у вихованні малолітніх дітей. Згідно ч.4 ст.159 СК Україниу разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним. З аналізу зазначеної норми закону вбачається право суду у випадку невиконання іншою стороною рішення суду про визначення порядку спілкування з дитиною передати дитину для проживання тому з батьків, хто проживає окремо у разі ухилення від виконання рішення суду. При вирішенні спору слід враховувати як факт ухилення від виконання рішення суду щодо способів участі у вихованні дитини одного з батьків, так і інші обставини, а саме інтереси дитини, її вік, стан здоров`я, прихильність до кожного з батьків тощо. При цьому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відібрання дитей у віці 3-х років від матері та розлука з матір`ю, з якою діти проживають з народження, є травмуючими психологічними факторами та може стати інтенсивною психологічною травмою для дітей. Тому, доводи апеляційної скарги про незгоду позивача ОСОБА_2 з зазначеним твердження суду першої інстанції щодо травмуючого фактору для дітей 3 років у зв`язку з відібранням їх у матері, колегія суддів не бере до уваги з вище наведених підстав. Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що відібрання дітей у батька має також травматичні наслідки, зважаючи на те, що батьки дітей проживають окремо, мають неприязні відносини, відібрання дітей від матері негативно впливатиме на їх розвиток та виховання. Доводи апеляційної скарги про те, що за станом здоров`я і матеріальним становищем позивач спроможний забезпечити належний рівень фізичного, духовного, інтелектуального, культурного та соціального розвитку дітей, колегія суддів не бере до уваги, оскільки зазначені обставини не є визначальними при вирішенні даного спору. Як вбачається з матеріалів справи, виконавчий комітет П`ятихатської міської ради, як орган опіки та піклування, у відповідності зі ст. 19 СК України, 22 липня 2022 року затвердив висновок № 106 про доцільність визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та тимчасово проживає за адресою: АДРЕСА_3 Згідно висновку, представниками служби у справах дітей обстежувались умови проживання матері у вказаному житловому приміщенні та визнані задовільними і такими, що відповідають потребам дітей, ОСОБА_2 не проти спілкування дітей з батьком, проте зважаючи на те, що вона разом із дітьми тимчасово проживає не в м. Жовті Води, їй складно відвозити дітей для зустрічей батьком, тому і порушується порядок та час спілкування батька з дітьми.(том 2 а.с. 155 -158). За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги про те, що діти проживають разом з матір`ю в неналежних умовах, діти не розвинені за віком, що підтверджується пунктом 7 висновку виконавчого комітету П`ятихатської міської ради Камянського району Дніпропетровської області від 22 липня 2022 року № 106. згідно якогофахівцем соціальної роботи був здійснений виїзд до відповідача ОСОБА_2 та встановлено, що санітарно- гігієнічні умови для проживання дітей порушені, діти не розмовляли, кивали головою або відповідали окремими словами, на думку колегії суду спростовується тим же висновком, де зазначено, що відповідач ОСОБА_2 перебуває під соціальним супроводом, фахівець із соціальної роботи систематично відвідує родину ОСОБА_2 , остання значно змінила умови проживання дітей на краще, матір виконує всі рекомендації, намагається підтримувати чистоту та порядок в будинку, спиртними напоями не зловживає, з показів сусідів ОСОБА_2 правопорядок не порушує. Від запропонованої допомоги психолога для роботи з дітьми відповідач ОСОБА_2 відмовилася через маленький вік дітей. Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позивач постійно чинить перешкоди позивачу у спілкуванні з дітьми, оскільки матеріали справи не містять доказів свідомого винного систематичного невиконання відповідачем рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 17.02.2021 року, зважаючи на те, що відповідач тимчасово не мешкає за місцем постійного проживання. Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач схильна до здійснення кримінальних правопорушень, колегія суддів не бере до уваги, оскільки воно не підтверджено належними та допустимими доказами. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, тому підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та адвоката Ліненка Олександра Анатолійовича, який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2022 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Повний текст постанови складений 31 жовтня 2022 року. Головуючий: суддя А. П. Барильська Судді: Н. М. Деркач Т. Р. Куценко