Постанова Львівський апеляційний суд № 459/1219/24

Справа № 459/1219/24 Головуючий у 1 інстанції: Котормус Т. І. Провадження № 22-ц/811/2800/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2026 року м. Львів Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., секретаря Хоцяновича О.В., з участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , представника органу опіки та піклування Добротвірської селищної ради Войчук Н.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 11 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: орган опіки та піклування Шептицької міської ради Львівської області, орган опіки та піклування Добротвірської селищної ради Шептицького району Львівської області, про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, встановив: У травні 2024 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив: зобов`язати ОСОБА_5 (після зміни прізвища ОСОБА_1 ) не чинити йому перешкод у вихованні та вільному спілкуванні з дочкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином: зустрічатись з дитиною без участі будь-яких інших осіб щонеділі з 10:00 год. до 18:00 год.; проводити відпочинок з дитиною без участі будь-яких інших осіб з можливістю забирати дитину до місця свого постійного проживання: один тиждень в листопаді, з 01 по 07 листопада; один тиждень в січні, з 02 по 09 січня; один тиждень в березні, з 24 по 30 березня; один місяць влітку, з 01 по 31 липня; брати участь у святкуванні дня народження дочки, шляхом побачення з нею 12 грудня з 14:00 до 19:00; брати участь разом із дочкою у святкуванні державних свят України на кожне державне свято з 13:00 до 19:00; необмежене спілкування з дочкою засобами телефонного зв`язку, поштою, інших засобів зв`язку; зобов`язати ОСОБА_7 за дві доби до дня зустрічі з дочкою надавати йому інформацію про її фактичне місцезнаходження з метою унеможливлення його даремних поїздок. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 22.10.2019 року між ним та відповідачкою зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 29.12.2023 року. У шлюбі в них народилась донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу залишилась проживати з матір`ю. До розірвання шлюбу відповідачка з дочкою постійно проживали в с. Будеї, Подільського району, Одеської області. Після початку війни, в травні 2022 року відповідачка разом із дитиною виїхала в Німеччину, через сім місяців повернулась в Україну і з 11.08.2023 року в с. Будеї не проживає. У квітні 2022 року позивача мобілізовано до Збройних Сил України і він безпосередньо приймає участь у захисті Батьківщини, тому лише іноді може спілкуватись з донькою по телефону, однак, таке спілкування залежить від волі відповідачки. Вказує, що відповідачка чинить йому перешкоди у спілкуванні з дитиною та її вихованні, добровільно не надає йому можливості бачитися з дитиною, чим порушує його законні права, як батька дитини. Позивач намагався добровільно домовитись з відповідачкою про умови та способи його участі у вихованні та побаченні з донькою, однак, такі спроби виявилися марними. Позивач бажає піклуватися про доньку та займатись її вихованням в рівній мірі з матір`ю дитини, однак, він позбавлений такої можливості з огляду на наявність перешкод, які йому чинить відповідачка, як мати дитини. Рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 11 липня 2025 року позов задоволено частково. Визначено ОСОБА_3 способи участі у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення днів зустрічей з дитиною, з урахуванням бажання дитини, її стану здоров`я, розпорядку дня дитини та графіку роботи навчальних закладів, в яких дитина отримує відповідну освіту, без присутності матері: кожної першої та третьої суботи місяця, другої та четвертої неділі місяця з 10:00 год. до 18:00 год.; у непарні роки день народження дитини з 10:00 год. до 18:00 год.; у святкові дні: Новий рік, Різдво Христове, Великдень, День Конституції України, День незалежності України почергово через рік, День захисника України щороку, у період з 13:00 год. до 18:00 год.; першу половину усіх канікул (зимові, весняні, літні, осінні), з можливістю забирати дитину до місця постійного проживання батька; необмеженого спілкування батька з малолітньою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засобами телефонного, поштового, електронного, іншого засобу зв`язку, за бажанням дитини. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 605 грн. 60 коп. сплаченого судового збору. Рішення суду оскаржила відповідач ОСОБА_1 , просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким визначити спосіб участі ОСОБА_3 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкуванні з нею, а саме: час та місце зустрічі з дитиною попередньо узгоджуються з ОСОБА_1 , з урахуванням стану здоров`я та потреб дитини, і відбуваються у присутності матері; у разі неможливості спілкування з донькою у визначений час, зустрічі переносяться на наступні дні за домовленістю з матір`ю, власне, як рекомендовано у висновку комісії з питань захисту прав дитини Добротвірської селищної ради Шептицького району Львівської області №4/01-14 від 24.02.2025 року. Доводи апеляційної скарги відповідачка обґрунтовує тим, що навесні 2022 року під час введення воєнного стану через повномасштабне вторгнення росії в Україну, з метою запобігання загрози життю та здоров`ю дитини вона виїхала з дитиною на тимчасове місце проживання до Німеччини, про що позивач був повідомлений. Зазначає, що ніколи не заперечувала проти спілкування доньки з батьком та особисто привозила доньку у м. Дніпро в жовтні 2023 року на побачення з батьком. Додає, що 02.05.2024 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 , однак, і надалі не заперечує проти зустрічей батька з донькою, проте, графік їхніх зустрічей не повинен заважати освітньо-виховному процесу доньки та в майбутньому має бути сформований з урахуванням її шкільного розкладу, а також підлаштований під канікули в школі та святкові дні. Звертає увагу на те, що дитині на даний час п`ять років і вона ніколи не перебувала без матері, тому відсутність матері тиждень часу буде стресом для дитини такого віку, відтак, зустрічі з дитиною мають відбуватися у присутності матері. Окрім того, зауважує, що позивач розмовляє з нею виключно образливою лайкою, незважаючи на присутність дитини, однак, судом не надано належної оцінки поданим нею доказам, які підтверджують її переписку з позивачем, численну кількість дзвінків, скріншоти викликів та переписку у месенджері Viber, які підтверджують негативний вплив батька на дитину та вчинення ним дій, які суперечать інтересам дитини, і не потребують повторному доказуванню, оскільки вже були розглянуті 06.08.2024 року в справі №446/1679/24 про видачу обмежувального припису. Також вказує, що КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» ООР повідомив, що позивач перебував на лікуванні в закладі з 22.01.2023 року по 11.02.2023 року та з 18.08.2023 року по 07.09.2023 року та йому було встановлено діагноз: рецидивний короткотривалий виражений транзиторний, переважно маячний психотичний розлад, що розв`язався, тому вважає, що зустрічі батька з дитиною необхідно проводити з обов`язковою присутності матері дитини, однак, судом першої інстанції ці обставини не було взято до уваги. Окрім того, звертає увагу, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог позивача, оскільки таких вимог, як задовольнив суд, позивач не заявляв. Наголошує, що на даний час, позивач не ініціює жодних зустрічей з донькою, а дитина відмовляється спілкуватись з батьком телефоном, оскільки батько ображає маму у телефонних розмовах. Зазначає, що при розгляді даної справи суд, насамперед, мав виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. В судове засідання апеляційного суду 05.05.2026 року позивач ОСОБА_3 та представник органу опіки та піклування Шептицької міської ради Львівської області не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, справу розглянуто у їхній відсутності. Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 14.05.2026 року о 12:50. Заслухавши пояснення сторони відповідача ОСОБА_1 в підтримання апеляційної скарги, пояснення представника органу опіки та піклування Добротвірської селищної ради Шептицького району Львівської області в підтримання наданого ними висновку, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначає контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини. Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства», дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків, виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом. Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII (далі Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. За змістом статей 150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Статтею 153 СК України визначено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом. Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статті 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. У статті 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Відповідно до статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, другий із батьків має право звернутись до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо) місце та час їхнього спілкування. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди. Окрім того, застосовуючи норми матеріального закону про рівність прав батьків щодо дитини, суд при визначенні способу участі одного з батьків у вихованні дитини повинен забезпечити справедливу рівновагу між інтересами дитини та батьків і сприяти налагодженню довірливих відносин з дитиною. Також, за вимогами частини четвертої та п`ятої статті 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч.6 ст.19 СК). Статтею 171 СК України закріплено право дитини бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси. Судом встановлено, що з 22.10.2019 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 29 грудня 2023 року. У шлюбі в сторін народилася донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із матір`ю відповідачкою ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . Батько дитини позивач ОСОБА_3 проживає окремо від дитини, за адресою: АДРЕСА_2 . У квітні 2022 року ОСОБА_3 призваний під час мобілізації на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом №1205-ІХ від 03.03.2022 року, для проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 . За місцем проходження військової служби та за місцем проживання характеризується позитивно. У зв`язку з розірванням шлюбу між сторонами склались конфліктні відносини. 02.05.2024 року відповідачка ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 та змінила прізвище на ОСОБА_1 . За зверненням ОСОБА_1 , рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 06 серпня 2024 року видано обмежувальний припис, яким заборонено ОСОБА_3 протягом шести місяців вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. На виконання вимог частини п`ятої статті 19 СК України, судом першої інстанції витребувано від органу опіки та піклування за місцем проживання дитини висновок щодо розв`язання даного спору. За висновком органу опіки та піклування комісії з питань захисту прав дитини Добротвірської селищної ради Шептицького району Львівської області, визнано за доцільне визначити наступний спосіб участі ОСОБА_3 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкуванні з нею, а саме: час та місце зустрічі з дитиною попередньо узгоджуються з ОСОБА_1 , з урахуванням стану здоров`я та потреб дитини, та відбуваються у присутності матері дитини; у разі неможливості спілкування з донькою у визначений час, зустрічі переносяться на наступні дні за домовленістю з матір`ю. Вирішуючи питання про встановлення такого способу участі у вихованні для одного з батьків, який постійно не проживає з дитиною, як регулярні особисті спілкування, та необхідності визначення особистого спілкування одного з батьків з дитиною у присутності іншого з батьків, суди повинні враховувати усю сукупність обставин конкретної справи. У постанові від 28 січня 2019 року по справі №619/3051/17 Верховний Суд зробив висновок, що батько має право особисто брати участь у вихованні дитини та зустрічатися з нею без присутності матері або інших осіб. Про право батьків на спілкування з дітьми та важливість ролі батька в своїх рішеннях неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ). Так, в рішенні по справі «A.V. проти Словенії» (заява №878/13) ЄСПЛ нагадав, що згідно зі ст.8 Конвенції держава несе позитивні зобов`язання щодо «ефективної поваги» до сімейного життя. Зокрема, в справах, що стосуються права контакту одного з батьків, держава зобов`язана вживати заходів з метою возз`єднання батьків зі своїми дітьми і сприяти такому возз`єднанню. У цій справі, за встановлених і наведених вище обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що побачення батька з дитиною повинні відбуватися без присутності матері, оскільки сторони перебувають між собою у конфліктних відносинах, підтвердженням чого є видача судом обмежувального припису, що може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини. Разом з тим, при визначенні способу участі батька у вихованні дитини суд першої інстанції в повній мірі не врахував наведених вище норм матеріального права та фактичних обставин справи. Так, зокрема, суд не врахував вік дитини та віддаленість місця проживання батька, а також ту обставину, що позивач проходить військову службу, тому відсутній за місцем свого постійного проживання. З довідки №13/2-17/251 від 28.04.2026 року, виданої Будеївським старостинським округом, встановлено, що позивач дійсно зареєстрований в АДРЕСА_2 , але фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї за місцем фактичного проживання позивача, складеним 28.04.2026 року, позивач проживає за адресою: АДРЕСА_3 , разом із батьками, проте, на даний час проходить військову службу. Житловий будинок складається з 4-х житлових кімнат і в ньому створені умови для проживання, відпочинку, виховання та розвитку дитини. З урахуванням наведених обставин, колегія суддів вважає за необхідне змінити визначений судом першої інстанції графік побачень дитини з батьком, зменшивши період перебування дитини без матері під час спільного відпочинку з батьком, з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, а саме: 1 (один) тиждень під час зимових канікул та 2 (два) тижні під час літніх канікул. Окрім того, на переконання колегії суддів, доцільно буде визначити побачення позивача з донькою у її день народження та у святкові дні протягом року за погодженням між обома батьками годин та місць таких побачень, з метою уникнення обтяження дитини обов`язковістю побачень у всі державні та релігійні свята. Такий спосіб участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею, на переконання колегії суддів, відповідатиме якнайкращим інтересам дитини, а також забезпечить баланс між правами та обов`язками обох батьків по відношенню до своєї дитини. Доводи відповідачки про те, що суд вийшов за межі позовних вимог позивача, є безпідставними, оскільки суд визначив побачення батька з дитиною один раз в тиждень, власне, як і просив позивач, чергуючи такі побачення між суботою та неділею. Також, колегія суддів вважає, що встановлення способу участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею згідно з висновком органу опіки та піклування, про що просить відповідачка в своїй апеляційній скарзі, не призведе до розв`язання даного спору, оскільки за цим висновком, батько дитини усі свої дії має погоджувати з матір`ю дитини, притому, що батьки дитини перебувають між собою у конфліктних відносинах. Отже, з урахуванням наведеного, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні у вказаній вище частині. Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.1, 3, 4, 381, 382, 384 ЦПК України, суд ухвалив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 11 липня 2025 року в частині визначення ОСОБА_3 способу участі у вихованні доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та спілкуванні з нею, змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини в такій редакції: Визначити ОСОБА_3 спосіб участі у вихованні доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та спілкуванні з нею, шляхом встановлення днів побачень з дитиною з урахуванням бажання дитини, її стану здоров`я, розпорядку дня дитини та графіку роботи навчальних закладів, в яких дитина отримує відповідну освіту, без присутності матері: кожної першої та третьої суботи місяця, другої та четвертої неділі місяця з 10:00 год. до 18:00 год. за місцем проживання дитини; в день народження дитини та святкові дні року час та місце зустрічей з дитиною попередньо узгоджуються з ОСОБА_1 , у разі неможливості спілкування з дитиною у визначений час, зустрічі переносяться на наступний день за домовленістю між батьками дитини; 1 (один) тиждень під час зимових канікул та 2 (два) тижні під час літніх канікул спільного відпочинку з дитиною, з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька; необмеженого спілкування батька з дитиною засобами телефонного, поштового, електронного, іншого засобу зв`язку, за бажанням дитини. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 14 травня 2026 року. Головуючий С.М. Бойко Судді: С.М. Копняк А.В. Ніткевич