Постанова 4855 № 320/6595/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6595/18 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 жовтня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 28 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.06.2022 року у прийнятті звіту про виконання рішення відмовлено, встановлено Головному управлінню ПФУ у Київській області новий строк для надання звіту про виконання рішення до 01 серпня 2022 року. Не погоджуючись з постановленою ухвалою, Головним управлінням ПФУ у Київській області подано апеляційну скаргу, в якій просить дану ухвалу скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та винести нову, якою рішення суду першої інстанції вважати виконаним. В обґрунтування апелянт зазначив, що ОСОБА_1 з 05.05.2018 року проведено перерахунок пенсії в порядку, визначеному частиною третьою статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, з урахуванням раніше виплачених сум, а не у п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати. Зазначає, що так як в резолютивній частині рішення суду не зазначено чіткого зобов`язання множення п`яти на суму мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, управлінням було проведено перерахунок із застосуванням абзацу першого пункту 9-1 «Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», затвердженого постановою КМУ від 23.11.2011 року №1210. На думку апелянта, п`ятикратний розмір заробітної плати не є розміром пенсії, який має призначатися, а є лише однією зі складових, з якої необхідно здійснювати розрахунок пенсії. З огляду на вказане, на думку пенсійного фонду, рішення Київського окружного адміністративного суду у даній справі виконано у повному обсязі. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії Обухівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії відповідно до вимог частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обчисленої з п`ятикратного розміру заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відвідного року; - зобов`язати Обухівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 , пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 жовтня 2017 року з урахуванням проведених виплат. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 вказаний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення № 57/М-04 від 30.05.2018 Обухівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , обчисленої з п`ятикратного розміру заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України Київської області з 05.05.2018 провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням вже виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Суд допустив до негайного виконання рішення суду в частині виплати пенсії ОСОБА_1 в межах суми стягнення пенсії за один місяць. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року повернуто. 29.11.2019 Київським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі № 320/6595/18. ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 року. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року у задоволенні заяви відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 суду встановлено судовий контроль за виконанням рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 у справі № 320/6595/18. Також ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2022 року відмовлено у прийнятті звіту про виконання рішення та встановлено Головному управлінню ПФУ у Київській області новий строк для надання звіту про виконання судового рішення. У подальшому, 22.06.2022 року на виконання ухвали від 26.05.2022 року відповідач направив звіт про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 року. Не приймаючи до уваги вказаний звіт та встановлюючи новий строк для його подачі, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем не подано жодного доказів, що свідчили б про повне виконання рішення суду від 07.10.2019 року, тому звіт про виконання судового рішення, поданий Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області не приймається судом. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами положень статей 129 та 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до частин другої та третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Крім того, статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. У силу вимог статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України. Таким чином, такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу. При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звернув увагу, що зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, пов`язані з невиконанням судового рішення в цій справі. Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» Суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін. З матеріалів справи вбачається, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 року набрало законної сили 21.01.2020 року. Відтак, відповідач з дня набрання вказаного законної сили, зобов`язаний був виконати вказане рішення суду. При цьому, Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини). З матеріалів справи вбачається, що подаючи звіт про виконання судового рішення у даній справі, відповідач зазначив про повне виконання рішення суду. Однак, з наданих апелянтом до суду документів вбачається, що основний розмір пенсії у розмірі відшкодування фактичних збитків обчислено з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції була надана правова оцінка розміру та порядку призначення пенсії позивачу. Зокрема зазначено, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 р. № 2246-VIII передбачено, що мінімальна зарплата на 01.01.2018 складає 3723,00 грн. Відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» основний розмір пенсії позивача має скласти 5х3723,00 = 18615,00 грн. Відтак, при здійсненні відповідних нарахувань та виплати пенсії позивачу відповідачем не враховано розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом на 01 січня відповідного року, шляхом помноження цієї суми на

5. Відповідно до наданого протоколу про перерахунок пенсії ОСОБА_1 від 18.06.2022 року, основний розмір пенсії позивача від середнього заробітку складає 14 685,18 грн. Колегія суддів критично оцінює зазначений протокол, оскільки у рішенні суду чітко зазначено, що відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» основний розмір пенсії позивача має скласти 5х3723,00 = 186 15,00 грн. При цьому, судом попередньої інстанції вірно зауважено, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про повне виконання рішення суду від 07.10.2019 року. Більше того, колегія суддів звертає увагу, що у резолютивній частині зазначеного рішення, суд не вказав про те, що перерахунок потрібно зробити із застосуванням формули, визначеної пунктом 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 № 1210, що зробив відповідач. Колегія суддів звертає увагу, що положення частини третьої статті 59 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на відміну від приписів п.9-1 Порядку №1210, не містять будь-яких застережень щодо врахування інших показників при обчисленні пенсії, тому застосування формули обчислення пенсії згідно п.9-1 Порядку №1210 суд вважає неправомірним. Отже, при здійсненні відповідних нарахувань та виплати пенсії позивачу не підлягає застосуванню формула, визначена пунктом 9-1 Порядку №1210. З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.110.20189 у даній справі, та необхідність встановлення нового строку для надання звіту про виконання рішення у справі № 320/6595/18. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскаржена ухвала суду від 28.06.2022 року винесена за результатами повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для її скасування немає. Отже при ухваленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 28 червня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Постанова складена в повному обсязі 01 листопада 2022 р. Головуючий суддя І.О.Лічевецький Суддя В.П.Мельничук Суддя О.М.Оксененко