Постанова 4813 № 522/6008/21-Е
від 25.10.2022 ·ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.10.2022 року м. Одеса Єдиний унікальний номер справи №522/6008/21-Е Апеляційне провадження №22-ц/813/4449/22 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого-Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач), суддів- Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С., за участю секретаря - Кузьмук А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 11 серпня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Ковтун Ю.І., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовної заяви та відзиву на позов У квітні 2021 року приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» (далі-ПАТ «СК «Уніка», товариство) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу. Позов обґрунтовано тим, що 02 лютого 2018 року між ПАТ «Страхова компанія «Уніка» та ОСОБА_3 укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, забезпеченим транспортним засобом за яким є автомобіль IVECO, номерний знак НОМЕР_1 . 24 березня 2018 року трапилася дорожньо-транспортна пригода (далі-ДТП), за участю забезпеченого транспортного засобу IVECO під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу KIA Soul, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 . Постановою Приморського районного суду м. Одеси Грушевського В.П. визнано винним у ДТП. 20 червня 2018 позивачем виплачено потерпілій ОСОБА_4 страхове відшкодування у розмірі 18 893,57 грн. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 в порядку регресу майнову шкоду в розмірі 18 893,57 грн.(а.с.1-6). У відзиві на позов ОСОБА_1 зазначив, що у позивача відсутні докази на підтвердження розміру завданого збитку, оскільки виплата страхового відшкодування була здійснена на підставі письмової угоди, укладеної між страховиком та потерпілою стороною. Відповідач не був стороною підписаної угоди та не давав своєї згоди на виплату страхового відшкодування у такому розмірі, тому страхова компанія не звільняється від оцінки розміру завданої шкоди. Підписання такої угоди порушує право ОСОБА_1 на відшкодування виплати відповідного розміру. Крім того відповідач послався на те, що в позові має бути відмовлено й з тих пісдтав, що позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки ДТП відбулася 24 березня 2018 року, а з позовом позивач звернувся до суду 05 квітня 2021 року (а.с.61-63). У відповіді на відзив представник ПАТ «Страхова компанія «Уніка» посилався на те, що позовні вимоги до відповідача засновано на регресі, тому перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Страхове відшкодування у розмірі 18 893,57 грн. було виплачено 20 червня 2018 року, отже перебіг позовної давності обчислюється з 20 червня 2018 року, а закінчується 19 червня 2021 року, тому строк позовної давності позивачем не пропущений. Зазначив, що розрахунок розміру страхового відшкодування проведено позивачем у відповідності до приписів ст.29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в тому числі з урахуванням зносу, розрахованого у порядку встановленому законодавством. Позивач, відповідно до закону має право здійснювати виплати потерпілим без проведення експертизи. Якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Відповідач не є потерпілим за цією страховою справою, а значить отримання від нього будь-якої згоди щодо визначення розміру шкоди, або способу та порядку розрахунку та виплати страхового відшкодування законом не передбачено. Підписанням угоди жодних прав відповідача порушено не було (а.с.70-77). Зміст судового рішення суду першої інстанції Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 11 серпня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Страхова компанія «Уніка» в порядку регресу майнову шкоду в розмірі 18 893,57 грн. та судовий збір у розмірі 2270 грн. (а.с.112-115). Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові. Зокрема, апелянт наводить наступні доводи та зазначив, що: -суд залишив поза увагою доводи відповідача про те, що страховиком було проігноровано вимоги закону, в частині порядку визначення розміру страхового відшкодування; - у відзиві на позов, відповідач вказав, що страховик зловживає своїм правом на визначення розміру страхового відшкодування, погодивши цей розмір з потерпілою стороною, без проведення оцінки; -у апелянта є обґрунтовані сумніви, щодо того, чи відповідає розмір страхового відшкодування розміру матеріальної шкоди; -неприпустимими є дії страховика, які викликають негативні наслідки для винуватця ДТП; -страховик зловживав своїм правом ухвалюючи відповідне рішення про виплату страхового відшкодування на підставі угоди, без проведення оцінки; -позивачем взагалі не залучався до врегулювання страхової справи професійний оцінювач; -рішення суду першої інстанції було ухвалено без забезпечення повноти судового розгляду, в той час як в позові слід було відмовити через недоведеність розміру позовних вимог внаслідок неналежного виконання позивачем вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с.119-120). У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Бєлік В.В. в інтересах ПАТ «Страхова компанія «Уніка», посилаючись на необґрунтованість та безпідставність її доводів, просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Доводи заявника зокрема зводяться до того, що: - відповідач не вказує яким чином, на підставі чого та як саме він дійшов висновку про те, що позивачем було невірно та в незаконний спосіб розраховано розмір страхового відшкодування, не надає жодних власних розрахунків, звітів фахівців чи експертів, а обмежується виключно власними заявами, не заснованими на жодних фактах та доказах; -ст.36.2 Закону №1961- IV визначено, що страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; -відповідач не є потерпілим за цією страховою справою, а значить отримання від нього будь-якої згоди щодо визначення розміру шкоди, або способу та порядку розрахунку та виплати страхового відшкодування Законом не передбачено; -звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є платіжне доручення про виплату такого страхового відшкодування (постанова Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року у справі №3-59гс15, постанови Верховного Суду від 13 березня 2017 року у справі № 910/13450/16, від 25 липня 2018 року у справі №922/4013/17; -факт проведення оплати позивачем страхового відшкодування в розмірі 18 893,57 грн. підтверджується платіжним дорученням №028852 від 20 червня 2018 року (а.с.135-137). Учасники судового процесу про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 25 жовтня 2022 року, повідомлені належним чином, заяв про відкладення розгляду справи на іншу дату з поважних причин не подавали, що відповідно до правил ч.2 ст.372 ЦПК Українине перешкоджає розглядові справи у їх відсутність. Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню Так, задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснив відшкодування шкоди за водія транспортного засобу, який спричинив ДТП, тому після проведення виплати на користь ОСОБА_4 у позивача виникло право зворотної вимоги до відповідача ОСОБА_1 , який спричинив ДТП Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з таких підстав. Встановлені судом фактичні обставини справи Судом встановлено, що 24 березня 2018 року о 14 годині 03 хвилин, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «IVECO Daily 35», номерний знак НОМЕР_1 в м.Одеси по вул.Успенська, 6, не впевнився в безпеці технічного стану транспортного засобу, в результаті чого відірвало колесо, яке покотилось та зіткнулось з автомобілем «KIA Soul», під керуванням ОСОБА_4 , котрий рухався в зустрічному напрямку, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 24 квітня 2018 року(справа №522/5528/18), яка набрала законної сили 07 травня 2018 року, ОСОБА_1 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. (а.с.35). Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , власником автомобілю «KIA Soul», номерний знак НОМЕР_2 є ОСОБА_4 (а.с.78). Як вбачається з матеріалів справи, 02 лютого 2018 року між ПАТ «Страхова компанія «Уніка» та ОСОБА_3 було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/8602318, у відповідності до умов якого позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу - автомобілю марки «IVECO TURBO DAILY 35», номерний знак НОМЕР_1 , сплатити страхове відшкодування за шкоду заподіяну третім особам (а.с.34). 11 червня 2018 року ОСОБА_4 звернулася до ПАТ «Страхова компанія «Уніка» із заявою про виплату матеріального збитку отриманого у зв`язку з ДТП, що сталася 24 березня 2018 року в м.Одеси по вул.Успенська, 6, за участю забезпеченого транспортного засобу автомобілю марки «IVECO TURBO DAILY 35», номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 (а.с.36). 26 березня 2018 року ОСОБА_5 складено акт огляду транспортного засобу № 00254929 (дефектна відомість) автомобілю «KIA Soul», номерний знак НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_4 , в якому зазначено пошкодження вказаного автомобіля (а.с.37). Згідно з довідкою № 22602/7 від 14 травня 2021 року ОСОБА_5 з 20 лютого 2018 року по 13 грудня 2019 року працювала на посад фахівця Південного центру врегулювання збитків Департаменту врегулювання збитків ПАТ «Страхова компанія «Уніка». 05 грудня 2013 року ОСОБА_5 отримала свідоцтво про проходження учбового курсу ТОВ «Агентство незалежної експертизи «Егіда» за спеціальністю «Оцінка майна в матеріальній формі» кваліфікація «Оцінка колісних транспортних засобів серія ОМ-АЗ № 017 (а.с.79) Відповідно до ремонтної калькуляції №00254929 від 09 червня 2018 року вартість ремонту автомобілю «KIA Soul», номерний знак НОМЕР_2 становить 20 893,57 грн. (а.с.38-39). 11 червня 2018 року між ПАТ «Страхова компанія «Уніка» та ОСОБА_4 укладено акт узгодження розміру страхового відшкодування (угода про відшкодування матеріальної шкоди) №00254929, відповідно до п.2 якого сторони погодили та визнають, що розмір страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку становить 18 893,57 грн. (а.с.40). 19 червня 2018 року ОСОБА_5 складено страховий акт № 00254929, відповідно до якого подію, яка сталася 24 березня 2018 року кваліфіковано як страховий випадок, виплаті страхового відшкодування підлягає сума 18 893,57 грн. (а.с.41). 19 червня 2018 року ПАТ «Страхова компанія «Уніка» видано наказ №00254929 про виплату страхового відшкодування ОСОБА_4 у розмірі 18 893,57 грн. (а.с.42). Згідно з платіжним дорученням №028852 від 20 червня 2018 року ПАТ «Страхова компанія «Уніка» виплачено ОСОБА_4 страхове відшкодування у розмірі 18 893,57 грн.( а.с.43). Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Згідно із ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речову право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використанням, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Так, ч.1ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. Згідно зі ст.ст. 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15. У справі, яка розглядається у апеляційному порядку, позивач ПАТ «Страхова компанія «Уніка» виконала свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснила відшкодування завданих збитків у розмірі 18893,57 грн. У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №754/5129/15 зроблено правовий висновок про те, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ч.2ст.1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу. Як роз`яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 у пункті 27 постанови «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. Деліктне зобов`язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоду (ст.ст. 11,599,1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов`язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим, правила регулювання таких зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов`язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала. При цьому за ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Отже, після виконання особою, що не завдавала шкоди, свого обов`язку з відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням (ст. 599 ЦК України). Так, 01 липня 2004 року Верховною Радою України прийнято Закон України №1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Зазначеним Законом були визначені обов`язки учасників дорожньо-транспортної пригоди (ст. 33), а також підстави для звернення страховика з регресним позовом до страхувальника (ст.38). Відповідно до статті 22.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Підпунктом «г» пункту 38.1.1 частини 38.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху. Так, регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, ст.1191 ЦК України), а також ст.38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до ст. 993 ЦК України і ст. 27 Закону України "Про страхування" встановлено особливий правовий режим. За своєю правовою природою регрес істотно відрізняється від суброгації. Основна відмінність полягає в тому, що при суброгації переходить існуюче право з усіма його забезпеченнями, а регрес породжує нове право. Суброгація - це перехід прав до третьої особи на основі закону. Регрес - це право, що виникає в особи внаслідок платежу. При суброгації до страховика переходить право, що вже виникло (з моменту заподіяння шкоди) у страхувальника. Право регресу - це право зворотної вимоги, що виникає у страховика (регредієнта) до винної особи (регресату) на тій основі, що страховик попередньо провів виконання за страховим зобов`язанням, виплативши страхове відшкодування страхувальникові, тобто право регресу виникає з моменту сплати за третю особу. Таким чином, регрес - це нове право, що виникає в особи внаслідок здійснення платежу. Право регресу - це право зворотної вимоги страховика до регресату через те, що страховик виконав обов`язок за страховим зобов`язанням. Отже, у страхуванні відповідальності навіть після виконання зобов`язання страховиком суброгація неприпустима, оскільки виникають правовідносини з відшкодування витрат у порядку регресу. Таким чином, до даних правовідносин підлягають застосуванню норми матеріального права про право на звернення до відповідача з регресним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що постановою Приморського районного суду м.Одеси від 24 квітня 2018 року (справа №522/5528/18) ОСОБА_1 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП України і на підставі ст. 82 ЦПК України вказана постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, є обов`язковою для суду у цій справі (а.с.35). При цьому ст.1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. Судом встановлено, що на день скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність власника ( ОСОБА_3 ) транспортного засобу марки IVECO Daily 35», номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована у ПАТ «Страхова компанія «Уніка», а вина водія ОСОБА_1 , який керував цим автомобілем у порушенні Правил дорожнього руху України встановлена постановою Приморського районного суду м.Одеси від 24 квітня 2018 року. ПАТ «Страхова компанія «Уніка» виплатила потерпілій особі згідно з платіжним дорученням №028852 від 20 червня 2018 року страхове відшкодування у розмірі 18893,57 грн.( а.с.43). Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування шкоди в порядку регресу є правильними, оскільки позивачем надано суду докази, які підтверджують виплату страхового відшкодування страховою компанією. При цьому факт настання страхового випадку зафіксований правоохоронними органами, відповідач як особа, винна в дорожньо-транспортній пригоді, притягнутий до адміністративної відповідальності, страховик сплатив страхове відшкодування, отже, наявні підстави для задоволення позовних вимог. Доводи заявника про те, що при розрахунку страхової суми, яка підлягає відшкодуванню, позивач визначив її не правильно, з порушенням закону, колегія суддів відхиляє, оскільки доказів на спростування визначеного позивачем розміру суми страхового відшкодування відповідачем не надано, а відповідно до ч.1ст.81 ЦПК України це є процесуальним обов`язком відповідача. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права (ст. 16 ЦК України), зокрема право вимоги до винної у ДТП особи про стягнення виплаченого ним страхового відшкодування. Оскільки встановлено вину відповідача у скоєні ДТП та підтверджено факт сплати позивачем, страхового відшкодування, то з ОСОБА_1 вірно стягнуто страхове відшкодування на користь позивача. При цьому порядок подачі потерпілою особою заяви про страхове відшкодування, прийняття страховиком рішення про здійснення виплати страхового відшкодування та його виплати регулюються ст.ст. 35 і 36 Закону № 1961-IV. Зокрема, відповідно до абзаців першого та другого пункту 36.2 статті 36 Закону №1961-IV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Заперечуючи визначений розмір збитків, відповідач ОСОБА_1 належних та допустимих доказів на його спростування до суду першої інстанції не надав, клопотань про призначення експертизи під час розгляду справи не заявляв, у зв`язку з чим суд першої інстанції правильно вирішив справу на підставі наявних доказів. Тобто, розмір майнової шкоди суд першої інстанції встановив з висновку спеціаліста, який не спростований відповідачем належними та допустимими доказами, який не надав жодних власних розрахунків, звітів фахівців чи експертів, а його доводи, власні пояснення, не підтверджені належними та допустимими доказами. Таким чином, відповідач, не реалізував своє право спростувати викладені у звіті висновки щодо вартості страхового відшкодування шляхом призначення судової експертизи. Не використано ним таке право на вчинення відповідної процесуальної дії і під час перегляду справи в апеляційному порядку. З огляду на викладене, ПАТ «Страхова компанія «Уніка» має право регресної вимоги про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, до ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу, який спричини дорожньо-транспортну пригоду, оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПАТ «Страхова компанія «Уніка», яке виплатило ОСОБА_4 страхове відшкодування в розмірі 18893,57 грн., тому на боржника за регресною вимогою покладається обов`язок відшкодувати страхової компанії виплачене ним третій особі відшкодування в повному обсязі (ч.1 ст.1191 ЦК України). Інші доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, тому мають бути відхилені. Враховуючи викладене, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст.368,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 11 серпня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 26 жовтня 2022 року. Головуючий Судді: