Постанова Дніпровський апеляційний суд № 417/206/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7221/22 Справа № 417/206/21 Суддя у 1-й інстанції - Стеценко О.С. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 жовтня 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Пищиди М.М. суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М. за участю секретаря судового засідання Лопакової А.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 18 серпня 2021 року у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - державний нотаріус Марківської державної нотаріальної контори Ченакал Олександр Євгенович,- В С Т А Н О В И Л А: У лютому 2021 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - державний нотаріус Марківської державної нотаріальної контори Ченакал Олександр Євгенович. В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 , після його смерті відкрилася спадщина, що складається з земельної частки (паю) та житлового будинку. Позивач восени 2012 року звернулася до нотаріальної контори для прийняття спадщини за законом. Державним нотаріусом позивачу було повідомлено, що відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України заяву про прийняття спадщини подавати не потрібно, оскільки на момент смерті батька вона проживала разом з ним та вважається такою, що прийняла спадщину. Через скрутне матеріальне становище позивач спадщину не оформила та забрала з нотаріальної контори оригінали та копії документів. В 2019 році позивач, звернувшись повторно до Марківської державної нотаріальної контори, надала довідку про проживання зі спадкодавцем на момент смерті, однак отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Державний нотаріус проігнорував раніше надану позивачем довідку та видав свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частку земельної ділянки брату позивача ОСОБА_1 на підставі нової довідки з Марківської селищної ради. Позивача, як спадкоємця, про такі дії попереджено не було. Восени 2019 року позивачка звернулася до суду з позовом про скасування постанови нотаріуса та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 20.07.2020 року постанову нотаріуса скасовано. Даним рішенням суду було встановлено, що на момент смерті спадкодавця позивач проживала разом з ним та прийняла спадщину згідно ст. 1268 ЦК України. Після набрання рішенням законної сили позивач звернулася до нотаріуса про видачу свідоцтва про право на спадщину. 22.09.2020 позивач подала до нотаріуса заяву про вжиття заходів для скасування свідоцтва про право на спадщину, виданого ОСОБА_1 . Від перерозподілу спадщини ОСОБА_1 відмовився, про що позивачу стало відомо з листа державної нотаріальної контори від 16.10.2020 року. Позивач зазначає, що спадкоємцями майна за законом після померлого ОСОБА_3 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Відповідно до ст. 1267 ЦК України частки у спадщини кожного із спадкоємців за законом є рівними, тому позивач має право на 1/2 частину спадкового майна, як особа, яка проживала на момент смерті зі спадкодавцем. У зв`язку з чим, позивачка просила суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину серія ННХ 950968 від 17.09.2019, видане на ім`я ОСОБА_1 ; визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право на 1/2 частки спадкового майна після померлого ОСОБА_3 . Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 18 серпня 2021 рокупозовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору державний нотаріус Марківської державної нотаріальної контори Ченакал Олександр Євгенович задоволено частково. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину на ім`я ОСОБА_1 від 17.09.2019 серії НОМЕР_1 . В задоволенні інших вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат. Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги, посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу задовольнити часткового. Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 у віці 74 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Марківського районного управління юстиції у Луганській області 15.05.2012. Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 , виданого райбюро ЗАГС Марківського району Ворошиловградської області 28.09.1970 року, позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є донькою померлого ОСОБА_3 . Свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_4 , виданого відділом ЗАГС Марківського району Ворошиловградської області 06.05.1989 року, підтверджено, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстровано шлюб, актовий запис №122. Після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_6 ». Відповідно до паспорту громадянина України серія НОМЕР_5 , виданого Марківським РВ УМВС України в Луганській області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 01.02.2003 року та знята з реєстрації 24.02.2016 року. Паспорт оглянутий судом в судовому засіданні. Довідкою №909, виданою 13.11.2012 року виконавчим комітетом Марківської селищної ради, підтверджено, що ОСОБА_3 постійно проживав по АДРЕСА_1 . Разом з ним у будинку проживали і продовжують жити його донька ОСОБА_2 та син ОСОБА_7 . Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 580/02-31 від 23.09.2019 року, виданою державним нотаріусом Марківської державної нотаріальної контори Ченакал О.С., позивачу ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно, що залишилося після смерті ОСОБА_3 на підставі ст. 49 Закону України «Про нотаріат». Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 20.07.2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 про скасування постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії задоволено частково, постанову № 580/02-31 від 23.09.2019 року про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом скасовано. Рішення суду набрало законної сили 01.09.2020 року. Судом встановлено, що позивач надала нотаріусу довідку, з якої вбачається, що вона проживала на момент смерті зі спадкодавцем, та паспорт, де наявна відмітка про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за адресою проживання спадкодавця. Згідно із заявою від 22.09.2020 року, поданою до Марківської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 просила вжити заходів для скасування свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.09.2020 року серія ННК 950968, прийняти від неї, спадкоємця першої черги, документи для оформлення всього спадкового майна, а саме земельної частки (паю) № НОМЕР_6 , розміром 4,5564 га, що знаходиться в межах Марківської селищної ради, та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Листом від 06.10.2020 року Марківською державною нотаріальною конторою Щербак І.І. було надано відповідь, згідно якої нотаріальна контора направила лист спадкоємцю ОСОБА_1 з роз`ясненням його права на надання письмової згоди стосовно перерозподілу отриманої ним спадщини. Стосовно питання надання документів для оформлення спадщини повідомлено, що ОСОБА_2 має право оформити спадщину на все спадкове майно, на яке ще не видані свідоцтва про право на спадщину, на житловий будинок, земельні частки (пай), грошові вклади. Щодо оформлення спадщини на земельну ділянку, на яку вже видано свідоцтво про право на спадщину, зазначено, що з моменту надходження згоди спадкоємця на перерозподіл спадщини, буде проінформовано письмово стосовно переліку необхідних документів. Згідно із листом Марківської державної нотаріальної контори № 489/01-16 від 16.10.2020 року ОСОБА_2 повідомлено, що ОСОБА_1 відмовився від перерозподілу спадщини, що відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після померлого ОСОБА_3 , а тому перерозподіл спадщини можливий у судовому порядку. Відповідно до акту про фактичне проживання від 30.07.2019 року, складеного депутатом Марківської селищної ради Скиртачем В.О., зі слів сусідів за адресою: АДРЕСА_1 , на момент смерті з ОСОБА_3 проживали ОСОБА_7 . З ОСОБА_7 на момент смерті ніхто не проживав. Факт проживання підтверджують сусіди ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . З довідки про проживання № 2280, виданої 01.08.2019 року Марківською селищною радою Марківського району Луганської області, вбачається, що померлий ОСОБА_3 , 1938 р.н., дійсно проживав за адресою: АДРЕСА_1 , по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент смерті ОСОБА_3 з ним проживав його син ОСОБА_7 . З документів доданих відповідачем до відзиву на позовну заяву, вбачається, що останній неодноразово звертався до Марківської державної нотаріальної контори з заявами від 23.02.2021 року, 16.03.2021 року, 05.04.2021 року щодо видачі свідоцтва про право на спадщину, що залишилася після ОСОБА_3 та ОСОБА_7 . У відповідь на дані заяви Марківською державною нотаріальною конторою ОСОБА_1 роз`яснено про необхідність надання правовстановлюючих документів на спадкове майно. Крім того, відповідачу було запропоновано звернутися до суду, оскільки у нього виник спір про право у зв`язку з його не згодою щодо перерозподілу спадщини. Також додатково роз`яснено, що вчинення будь-яких нотаріальних дій стосовно спадкової справи до вирішення спору судом не можливе. Як вбачається з копії спадкової справи, наданої державним нотаріусом Марківської державної нотаріальної контори, Гусак Сергій Іванович 03.12.2012 року подав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 32617385 від 03.12.2012 року, при заведенні спадкової справи за параметрами запиту на ОСОБА_3 відомості щодо спадкових справ та виданих на їх підставі свідоцтв про право на спадщину відсутні. Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 32617403 від 03.12.2012 року, інформація щодо заповіту/спадкового договору від імені спадкодавця відсутня, тому спадкування після смерті ОСОБА_3 здійснюється за законом. Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 32617453 від 03.12.2012 року підтверджено реєстрацію спадкової справи № 128 за номером у Спадковому реєстрі 53845176 від 03.12.2012 року. Відповідно до заяви від 17.09.2019 року, поданої до Марківської державної нотаріальної контори, ОСОБА_1 просив видати свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_3 , яке складається з земельної ділянки (паю) № НОМЕР_6 , площею 4,5564 га, що знаходиться в межах Марківської селищної ради Марківського району Луганської області. Згідно із свідоцтвом про народження від 14.04.1964 року, виданим Марківською селищною радою Новопсковського району Луганської області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в графі батько зазначено « ОСОБА_11 » (мовою оригіналу), в графі мати зазначено « ОСОБА_12 » (мовою оригіналу). Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів № 181258757 від 17.09.2019, за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку (пай) № НОМЕР_6 , площею 4,5564 га та домоволодіння, загальною площею 38,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зі свідоцтва про права на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Марківської державної нотаріальної контори Луганської області 17.09.2019 року, вбачається, що спадкоємцями зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_3 , 1938 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є: його син ОСОБА_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на 1/2 частку у спадщині; його син ОСОБА_7 на 1/2 частку у спадщині. Спадщина, на яку в указаних частках видано це свідоцтво, складається з земельної ділянки, що розташована в межах Марківської селищної ради Марківського району Луганської області, площею 4,5564 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частку земельної ділянки видано ОСОБА_1 . З витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 57579078 від 17.09.2019 року вбачається, що 17.09.2019 року зареєстровано видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину серія ННХ 950968 від 17.09.2019 року. Згідно із заявою від 23.09.2019 року, поданої до Марківської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 просила видати свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_3 , яке складається з земельної ділянки (паю) № НОМЕР_6 , площею 4,5564 га, що знаходиться в межах Марківської селищної ради Марківського району Луганської області. Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним свідоцтво про право на спадщину суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено те, що вона фактично спадщину після померлого батька прийняла, однак відповідачу державним нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину спадкового майна, у зв`язку з чим відбулося порушення спадкових прав позивача. Колегія суддів не може в повній мірі погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав. Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Відповідно до ч.1-3 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом. Як роз`яснено у пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо. У постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18), від 14 травня 2018 року у справі № 296/10637/15-ц (провадження № 61-2448св18) та від 23 вересня 2020 року у справі № 742/740/17 (провадження № 61-23св18) викладено правові висновки, відповідно до яких свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо. Враховуючи вищевикладене, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_7 прийняв спадщину в силу ст. 1268 ЦК України, так як постійно проживав з померлим на час відкриття спадщини, а ОСОБА_1 прийняв спадщину, так як своєчасно направив заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори, що підтверджується матеріалами справи. Також встановлено, що відповідно до паспорту громадянина України серія НОМЕР_5 , виданого Марківським РВ УМВС України в Луганській області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 01.02.2003 року та знята з реєстрації 24.02.2016 року. ОСОБА_2 є спадкоємцем, що прийняв спадщину в силу ст. 1268 ЦК України. Заява про відмову від прийняття спадщини в 6 місячний строк після відкриття спадщини в спадковій справі відсутня. Згідно із ч.1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Таким чином, встановлено, що спадкоємцями майна померлого ОСОБА_3 є троє його дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_7 та кожному належить 1/3 частки у спадщині. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Марківської державної нотаріальної контори 17.09.2019, спадкоємцями майна ОСОБА_3 , 1938 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на 1/2 частку, та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на 1/2 частку майна. Свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частку земельної ділянки видано ОСОБА_1 . Спадкоємець ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 . Відповідно до акту про фактичне проживання від 30.07.2019 року, складеного Марківської селищної ради за адресою: АДРЕСА_1 , з ОСОБА_7 на момент смерті ніхто не проживав. Також судом встановлено, що відповідно до паспорту громадянина України серія НОМЕР_5 , виданого Марківським РВ УМВС України в Луганській області, 24.02.2016 року ОСОБА_2 знята з реєстрації місця проживання за адресою : АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 неодноразово звертався до нотаріальної контори з заявами щодо видачі свідоцтва про право на спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_7 . У відповідь на дані заяви нотаріальною конторою ОСОБА_1 роз`яснено про необхідність надання правовстановлюючих документів на спадкове майно. За наведених обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що спірне свідоцтво про право за законом порушує права ОСОБА_2 , як спадкоємця ОСОБА_3 лише на 1/6 частину спадкового майна, а свідоцтво про право на спадщину за законом в 1/3 частині щодо ОСОБА_1 , як спадкоємниця ОСОБА_3 є законним. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. У зв`язку з наведеним рішення суду в частині задоволення позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним. Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі задоволення позову - на відповідача. Вбачається, що звертаючись до суду із апеляційною скаргою, ОСОБА_1 було звільнено від сплати судового збору. Таким чином, у зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги, з ОСОБА_2 слід стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 1136 грн. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 18 серпня 2021 року в частині визнання недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - державний нотаріус Марківської державної нотаріальної контори Ченакал Олександр Євгенович задовольнити частково. Визнати недійсним в 1/6 частині свідоцтво про право на спадщину за законом від 17 вересня 2019 року видане нотаріусом Марківської державної нотаріальної контори на ім`я ОСОБА_1 серії ННХ 950968 . В іншій частині вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1136 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства. Судді: