Постанова 4803 № 212/357/17-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5627/22 Справа № 212/357/17-ц Суддя у 1-й інстанції - Дехта Р. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 жовтня 2022 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бондар Я.М., суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О. секретар судового засідання Гладиш К.І. сторони справи заявник - ОСОБА_1 стягувач - ОСОБА_2 заінтересована особа - Апостолівський відділ державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), розглянувши у відкритому судовому засіданні,відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 червня 2022 року, винесену суддею Дехтою Р.В. в м.Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 23 червня 2022 року, УСТАНОВИВ У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Апостолівського відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) та скасування обмеження прав керування транспортним засобом. Скарга мотивована тим, що скаржник є боржником за виконавчим провадженням по виплаті аліментів (виконавче провадження №58616564). 19 серпня 2019 року державним виконавцем по відношенню до нього встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, що значно обтяжує його життя в зв`язку з тим, що він працює у ФОП ОСОБА_3 з 01 березня 2021 року на посаді водія, та керування транспортним засобом є обов`язковою умовою при укладанні трудового договору з ФОП Селівановою. Окрім того, з його заробітної палати регулярно стягуються аліменти на утримання його дітей. На даний час, внаслідок винесення оскаржуваної постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом, скаржнику загрожує звільнення, що призведе до втрати єдиного доходу з якого сплачуються аліменти. ОСОБА_1 просив суд визнати протиправними дії старшого державного виконавця Апостолівського відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Ліманової Н.О., які полягають у протиправному винесені постанови від 19.08.2021 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (виконавче провадження №58616564), з примусового виконання виконавчого листа №212/357/17-ц, виданого 14.02.2019 року Жовтневим районним судом м.Кривого Рогу Дніпропетровської області про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей. Скасувати постанову старшого державного виконавця Апостолівського відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Ліманової Н.О. від 19.08.2019 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами у виконавчому провадженні № 58616564. Притягнути до дисциплінарної відповідальності державного виконавця Ліманову Н.О. та стягнути з Апостолівського відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) витрати на правову допомогу у розмірі 6 000,00 грн. Ухвалою Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 червня 2022 року повністю відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Апостолівського відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південно Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), про визнання протиправними дії та скасування постанови державного виконавця про тимчасове обмеження прав керування транспортним засобом. ОСОБА_1 , будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність і необґрунтованість ухвали суду, яка винесена з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, ставить питання про її скасування та ухвалення нового судового рішення, яким у повному обсязі задовольнити вимоги його скарги на дії державного виконавця. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції під час розгляду скарги не взяв до уваги Договір про надання послуг від 01.03.2021, предметом якого є надання ним послуг з перевезення вантажу: речей, будматеріалів та інструментів з одного об`єкта Замовника на інший, а також Замовника та його клієнтів (п.1.1 Договору). Вказує, що за вказаним Договором його обов`язком є надання послуг з керування транспортним засобом, який надається Замовником для перевезення його клієнтів або вантажу, що фактично є обов`язком водія. ОСОБА_1 не погоджується з висновком суду про те, що у його користуванні відсутній транспортний засіб та відсутнє посвідчення водія, оскільки він не узгоджується з умовами Договору про надання послуг від 01.03.2021, укладеному між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Вважає за необхідне додати до апеляційної скарги посвідчення водія серії НОМЕР_1 , яке підтверджує право керування відповідним транспортним засобом, також вважає за необхідне додати до апеляційної скарги свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Шкода Октавія». Скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції про не взяття до уваги судом Договору про надання послуг від 01.03.2021 з тих підстав, що в період часу з березня 2022 по 31 січня 2022 ОСОБА_1 надавав послуги у кількості 20, 24 годин на місяць, а кількість мінімальних робочих часів на місяць становить 160 годин при повному робочому дні. При цьому, ОСОБА_1 зазначає, що суд належним чином не досліджував правову природу договору, його зміст, умови тощо та відійшов від правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду від 17.06.2019 у справі №913/420/19, де зазначено, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст. Вказує, що Договір про надання послуг від 01.03.2021 є цивільно-правовим договором і тому, посилання суду у рішенні на ст.50 КЗпП України є недоречним, оскільки цей договір не підпадає під дію трудового договору. Зазначає, що предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді, як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Скаржник вважає, що суд першої інстанції не перевірив належним чином те, що він використовує право на управління транспортним засобом як єдине джерело існування, оскільки надає послуги саме в якості водія на підставі відповідних цивільно-правових договорів, що прямо підтверджується наданим ним Договором про надання послуг, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, який перебуває в його користуванні, посвідченням водія. Наголошує на тому, що за професією він є водієм автомобіля (копія диплому № НОМЕР_2 ) додана до апеляційної скарги, тому рішення державного виконавця про тимчасове обмеження його у користуванні всіма видами транспортних засобів позбавляє його можливості працевлаштуватись на роботу за спеціальністю, і як наслідок позбавляє єдиного джерела для існування та відповідно незаконна ухвала суду першої інстанції також перешкоджає йому отримувати грошові кошти в якості доходу від діяльності, яка пов`язана з наданням відповідної послуги з перевезення транспортними засобами та є наслідком виникнення об`єктивної неможливості сплачувати аліменти на утримання дітей. Відзив на апеляційну скаргу не подано. 24.10.2022 на адресу суду апеляційної інстанції надійшов лист від Апостолівського ВДВС у Криворізькому районі Дніпропетровської області ПСМУ МЮ (м.Дніпро) про проведення апеляційного розгляду справи, призначеного на 25 жовтня 2022 року на 15.20 годин за відсутності представника відділу ДВС. Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті. Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що боржником належним чином не виконуються зобов`язання щодо сплати аліментів, постановленні рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.03.2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей (справа № 212/357/17-ц). Місцевий суд, ухвалюючи рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні його скарги на дії державного виконавця, на підставі досліджених доказів, наданих заявником, виходив з того, що оскаржувана постанова була прийнята відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і право заявника не було порушено. При цьому, суд першої інстанції послався на те, що ОСОБА_1 не має транспортного засобу ні на праві власності ні на праві користування та не може використовувати (керувати) особисто транспортні засоби у зв`язку з відсутністю відповідних посвідчень про право керування транспортними засобами. Також суд не взяв до уваги як доказ, що підтверджує перевезення вантажу, як основного законного джерела засобів для існування заявника, Договір про надання послуг від 01 березня 2021 року, укладений між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , пославшись на те, що у період часу з березня 2021 року по 31 січня 2022 року, ОСОБА_1 надав послуги у кількості 20 24 години на місяць, а кількість мінімальних робочих часів на місяць становить 160 годин на місяць при повному робочому тижні. Окрім того, суд першої інстанції виходив з того, що заявником жодними доказами не підтверджено те, що він регулярно сплачує аліменти на утримання дітей в межах ВП №58616564, довідка про погашення заборгованості по аліментам відсутня, наявні квитанції про сплату аліментів з жовтня 2021 року по лютий 2022 року. Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції та погоджується з доводами заявника ОСОБА_1 про наявність підстав для задоволення скарги, з огляду на таке. За вимогами ст.ст.263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи, викладені в апеляційній скарзі та додані до апеляційної скарги документи вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував всі обставини, які мають значення для справи, та виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв`язку із чим рішення в даній справі не можна визнати законним і належним чином обґрунтованим. Відповідно до ч.1 ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до положень ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. За приписами статті 2 цього Закону, засадами виконавчого провадження є верховенство права; обов`язковість виконання рішень; законність; диспозитивність; справедливість; неупередженість та об`єктивність; гласність та відкритість виконавчого провадження; розумність строків виконавчого провадження; співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців. Згідно з нормами ч.1 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. 06.02.2018 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів», яким внесено зміни до ряду законодавчих актів, в тому числі і до Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до положень ч.9 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції чинній на час винесення оспорюваної постанови) за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяців, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Виходячи зі змісту наведеної правової норми, у випадку виникнення заборгованості зі сплати аліментів закон зобов`язує державного виконавця виносити постанови про тимчасові обмеження прав боржника. У п.10 ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі: 1) якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування; 2) використання боржником транспортного засобу у зв`язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю І, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю; 3) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції; 4) розстрочення або відстрочення сплати заборгованості за аліментами у порядку, встановленому законом. Таким чином, у разі незгоди боржника із застосованим до нього тимчасовим обмеженням у праві керувати транспортними засобами, він має довести в суді наявність хоча б однієї з вищезазначених підстав. ОСОБА_1 до скарги на дії старшого державного виконавця Ліманової Н.О. щодо винесення постанови про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами через наявність заборгованості зі сплати аліментів було надано Договір про надання послуг від 01 березня 2021 року, укладений між ФОП ОСОБА_4 Заявник та фізичною особою ОСОБА_1 Виконавець, предметом, якого є надання Виконавцем послуги з перевезення вантажу: речей, будматеріалів та інструментів з одного об`єкту Замовника на інший, а також Замовника та клієнтів Замовника (п.1.1 Договору). У пункті 1.3 Договору визначено, що цей Договір не містить умов трудового договору і на нього не поширюються норми трудового законодавства. Відповідно до пункту 2.1.1 Виконавець власними силами та на транспортному засобі Замовника надає послуги з перевезення вантажу Замовника та його клієнтів. Згідно пункту 1.2 Договору Замовник та Виконавець за результатами надання послуги кожен місяць складають Акт приймання-передачі наданих послуг із зазначенням найменування вантажу, кількості та вартості наданих послуг. Акт приймання-передачі наданих послуг є підтвердженням Сторін про належне виконання послуг Виконавцем та підставою для розрахунків Замовника із Виконавцем. У пункті 3.2 Договору визначено, що за надану Виконавцем послугу Замовник виплачує Виконавцю винагороду в сумі 300 грн. за одну годину роботи. Також ОСОБА_1 суду було надано 11 Актів приймання-передачі наданих послуг за договором про надання послуг від 01 березня 2021 року, а саме: від 31.03.2021; 30.04.2021; 31.05.2021; 30.06.2021; 31.07.2021; 31.08.2021; 30.09.2021; 31.10.2021; 30.11.2021; 30.12.2021; 31.01.2021 (а.с.66-76). За змістом положень ч.ч.1, 3 ст.626 ЦК України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Відповідно до норм ч.1 ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно положень ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.902 ЦК України Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Нормами ч.1 ст.903 ЦК України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Колегія суддів, перевіривши доводи заявника викладені в апеляційній скарзі, дослідивши докази надані суду першої інстанції та додані до апеляційної скарги (посвідчення водія серії НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Шкода Октавія» за ОСОБА_4 , диплом № НОМЕР_2 (а.с.133-135), оцінивши кожний доказ окремо так і в їх сукупності, дійшла висновку, що обмежуючи ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами, посадова особа Апостолівського ВДВС порушила право боржника законних засобів для існування, оскільки ОСОБА_1 , надаючи послуги з перевезення вантажу отримує грошову винагороду, тобто ці доходи є для заявника основним законним джерелом для існування. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Колегія суддів наголошує, що ЄСПЛ при розгляді справи "Курочкін проти України" від 20.05.2010 в п.44 зазначив наступне: «словосполучення «згідно із законом» у пункті 2 статті 8 вимагає передусім, щоб відповідний захід був певним чином передбачений національним законодавством; він також стосується якості відповідного закону і вимагає його відповідності принципу верховенства права та доступності відповідній особі, яка, зокрема, має бути здатною передбачити його наслідки для себе». У пункті 67 рішення ЄСПЛ по справі «Котій проти України» від 5 березня 2015 року зазначено: «для того, щоб національне законодавство відповідало вимогам Конвенції, воно має гарантувати засіб правового захисту від свавільного втручання органів державної влади у права, гарантовані Конвенцією. У питаннях, які стосуються основоположних прав, надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права, одним з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конвенцією». Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, викладених у статтях 12 і 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно знормами ч.2 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Колегія суддів вважає, що заявником належними та допустимими доказами доведено, що його доходи від діяльності по перевезенню вантажу є для нього основним законним джерелом для існування, тому тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості по сплаті аліментів у повному обсязі, не відповідає нормам національного законодавства, міжнародним договорам та верховенству права. У зв`язку з наведеним вище, колегія суддів вважає, що скарга ОСОБА_1 в частині визнання неправомірними дії старшого державного виконавця Апостолівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Ліманової Наталії Олександрівни в частині винесення без законних підстав постанови від 19.08.2019 про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами у зв`язку із заборгованістю зі сплати аліментів на утримання двох дітей та її скасування підлягає задоволенню в повному обсязі. Вимоги про винесення окремої ухвали щодо старшого державного виконавця Апостолівського районного відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районні Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Ліманової Наталії Олександрівни не підлягають задоволенню, оскільки колегія суддів не вбачає підстав для притягнення державного виконавця до дисциплінарної відповідальності, як і не вбачає в діях державного виконавця ознак кримінального правопорушення, з огляду на таке. Так, при встановленні державним виконавцем наявності заборгованості зі сплати аліментів і того, що її сукупний розмір перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, застосування вказаних обмежень прямо передбачено частиною дев`ятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому вказана стаття не зобов`язує державного виконавця перевіряти наявність таких прав у боржника, а містить припис у вигляді імперативного обов`язку виконавця винести постанови, перелік яких визначено у цій статті, адже застосування заходів, прямо передбачених частиною дев`ятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», слугують належному захисту прав дітей та сприяють встановленню механізму притягнення до відповідальності осіб за несплату аліментів та ухилення боржників у подальшому від виконання призначеного обов`язку із стягнення за несплату аліментів, зменшенню заборгованості зі сплати аліментів. У разі усунення заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, яка дає підстави виконавцю для накладення постанови про обмеження певних прав, виконавцем будуть вжиті заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження». Отже, враховуючи, що заборгованість за аліментами існує тривалий час і має триваючий характер, на час вжиття державним виконавцем відповідних обмежень не погашена, апеляційний суд вважає, що у такому випадку державним виконавцем не порушені основні засади виконавчого провадження, встановлені статтею другою Закону України «Про виконавче провадження», зокрема співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, тому підстав для постановлення окремої ухвали щодо старшого державного виконавця Ліманової Н.О. немає. Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до положень ч.1 ст.452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника. Оскільки судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення скарги, відповідно здійснюється розподіл судових витрат. ОСОБА_1 на обґрунтування вимог про понесені ним судові витрати на правничу допомогу надано наступні докази:Договір про надання юридичних послуг від 06 жовтня 2021 року, укладений між адвокатом Морозовим В.Ю. та Гурніцьким С.В. (а.с.86-87); Додаток №1 до Договору від 06.10.2021 (а.с.88); Свідоцтво адвоката Морозова В.Ю. про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.85); Ордер на надання правничої (правової) допомоги №1017448 (а.с.89); квитанцію про сплату ОСОБА_1 коштів адвокату Морозову В.Ю. від 15 лютого 2022 на суму 6000 грн. (а.с.90); Акт наданих послуг за Договором про надання правової допомоги від 15.02.2022 на суму 6000 грн. (а.с.91). Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. За положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи. Беручи до уваги надані заявником до місцевого суду докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд враховує такі обставини як складність цієї справи; час, об`єктивно необхідний для підготовки скарги, інших процесуальних документів, поданих до суду першої інстанції та вважає, що розмір витрат на оплату правничої допомоги, заявлений до стягнення є співмірним із складністю справи та обсягом фактично виконаних робіт (наданих послуг), тому вимоги у цій частині підлягають повному задоволенню. Керуючисьст.ст.367, 374, 376, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 червня 2022 року скасувати, ухвалити нове судове рішення. Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Апостолівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Ліманової Наталії Олександрівни в частині винесення без законних підстав у виконавчому провадженні №58616564 постанови від 19.08.2019 про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості по сплаті аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа №212/357/17-ц, виданого 14.02.2019. Скасувати постанову старшого державного виконавця Апостолівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Ліманової Наталії Олександрівни від 19.08.2019 у виконавчому провадженні №58616564 про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості по сплаті аліментів у повному обсязі. В іншій частині скарги відмовити. Стягнути з Апостолівського районного відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської областіПівденно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), ЄДРПОУ 34439965, вул.Центральна,63, м.Апостолове, Криворізький район, Дніпропетровська область, 53800, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн. (шість тисяч гривень). Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 25 жовтня 2022 року. Головуючий: Судді: