Постанова 4824 № 2-2643/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 2-2643/11 Головуючий у суді І інстанції Войтенко Ю.В. Провадження № 22-ц/824/124/2020 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 червня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Ігнатченко Н.В., суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О., за участю секретаря судового засідання - Войтенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Белана Ігоря Васильовича щодо винесення постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, заінтересована особа - ОСОБА_2 , в с т а н о в и в: У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - Святошинського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві) Белана І.В. щодо винесення постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, заінтересована особа - ОСОБА_2 . В обґрунтування скарги зазначено, що у провадженні Святошинського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві перебуває виконавче провадження № 26152768 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2643, виданого 28 березня 2011 року Святошинським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При ознайомленні 10 липня 2019 року з матеріалами виконавчого провадження заявник дізнався про існування постанови головного державного виконавця Белана І.В. від 22 листопада 2018 року про встановлення тимчасового обмеження йому як боржнику у праві керування транспортними засобами. Оскільки заявник керував та має намір керувати автомобілями службового користування, що підтверджується його трудовою книжкою, що є єдиним та основним місцем роботи та джерелом засобу для існування, то у разі його обмеженні у праві керування транспортними засобами буде не можливим виконати рішення суду про стягнення аліментів на утримання дитини. Таким чином, виносячи постанову від 22 листопада 2018 року, державний виконавець не врахував, що професія водія є для заявника одним з джерел забезпечення засобів для існування. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконними дії головного державного виконавця Святошинського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Белана І.В. та скасувати його постанову від 22 листопада 2018 року у виконавчому провадженні № 26152768 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, а також поновити строк для оскарження вказаної постанови. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк на звернення зі скаргою на дії державного виконавця та у задоволенні скарги відмовлено. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, заявник через свого представника - адвоката Воробей І.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в незадоволеній частині скарги, з мотивів порушення судом першої інстанції норм процесуального і неправильного застосування норм матеріального права, та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу задовольнити у повному обсязі. Як на підставу своїх вимог посилається на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що заявник керував та має намір керувати автомобілями службового користування, що підтверджується його трудовою книжкою, він бажає це зробити офіційно і знову мати законне джерело засобу для існування, з якого й сплачувати аліменти за виконавчим листом у даному виконавчому провадженні, а тому скасування тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами при вищевикладених обставинах не порушить прав стягувача або дитини, а навпаки забезпечить ефективний спосіб захисту прав останніх. Відзиви інших учасників справи на апеляційну скаргу до суду не надходили. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників справи, що з`явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з таких підстав. За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Судом встановлено, що в провадженні Святошинського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві перебуває виконавче провадження № 26152768, відкрите 6 квітня 2011 року з примусового виконання виконавчого листа № 2-2643, виданого 28 березня 2011 року Святошинським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 31 січня 2011 року і до повноліття дитини. Постановою головного державного виконавця Белана І.В. від 22 листопада 2018 року у даному виконавчому провадженні встановлено тимчасове обмеження боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі, сукупний розмір якої згідно розрахунку за період з 31 січня 2011 року по 1 листопада 2018 року становить 171 943,34 грн, що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців. Згідно із копією трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , останній 2 травня 2018 був прийнятий на роботу до ТОВ «Нова Формула» на посаду водія автотранспортних засобів відповідно до наказу № 26-К та 8 лютого 2019 року звільнився з роботи за власним бажанням відповідно до наказу № 66-К. У своїй скарзі та в судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 вказував, що причиною звільнення за власним бажанням стало саме встановлене тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що дії державного виконавця щодо тимчасового обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами є законними, оскільки заявником не доведено та не надано належних доказів того, що під час винесення оскаржуваної постанови державний виконавець діяв із порушенням вимог закону та не в межах наданих йому повноважень. Такий висновок суду не в повній мірі відповідає обставинам справи та вимогам закону з огляду на наступне. Відповідно до положень статті 124, пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Вказане є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктом 2 частини дев`ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець виносить вмотивовані постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування (пункт 1 частини десятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»). Згідно зі статтями 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як передбачено частиною четвертою статті 81 ЦПК України, судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях. Встановивши, що ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців (171 943,34 грн) і ним не надано будь-яких доказів щодо вчинення дій, спрямованих на погашення існуючої заборгованості, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що дії державного виконавця щодо тимчасово обмеження цього боржника у праві керування транспортними засобами вчинені відповідно до вимог статті 71 Закону України «Про виконавче провадження». Колегія суддів вважає такий висновок помилковим та таким, що зроблений внаслідок неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи. Заявник в судовому засіданні підтвердив про те, що він звільнився 8 лютого 2019 року з останнього місця роботи ТОВ «Нова формула», де працював водієм з лютого 2018 року, за власним бажанням, в зв`язку з ухваленням головним державним виконавцем Святошинського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Беланом І.В. 22 листопада 2018 року постанови про встановлення йому тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами, про що до суду першої інстанції надавав копію з трудової книжки (а.с. 68). Для з`ясування обставин справи та питань щодо виконання судового рішення про стягнення аліментів, апеляційним судом неодноразово направлялись судові повістки про виклик головному державному виконавцю Святошинського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Белану І.В. з листами про витребування копії матеріалів виконавчого провадження № 26152768 для огляду в судовому засіданні, але державний виконавець в судове засідання не з`явися жодного разу, матеріали не надіслав, про поважність причин неявки до суду та неподання витребуваних доказів не повідомив (а.с. 114, 123, 124, 127, 138, 140, 143, 144). За правилом частини десятої статті 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду. Колегія суддів вважає, що станом на 22 листопада 2018 року, тобто на день ухвалення державним виконавцем постанови про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами ОСОБА_1 , саме в той період, коли заявник офіційно за трудовим договором працював водієм, є порушенням пункту 1 частини десятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки вказане обмеження не може бути застосовано до боржника, так як встановлення такого обмеження позбавило боржника основного законного джерела засобів для існування. Тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами має бути посиленням захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів, а не позбавленням боржника можливості сплачувати аліменти. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є обгрунтованими, ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні скарги в даній справіпостановлена за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, що відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення в частині відмови в задоволенні скарги ОСОБА_1 та ухвалення в цій частині нового судового рішення. Відповідно частини першої, другої до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). На підставі викладеного, апеляційний суд вважає необхідним скаргу ОСОБА_5 задовольнити, визнавши незаконними дії головного державного виконавця Святошинського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Белана І.В. та скасувавши його постанову від 22 листопада 2018 року у виконавчому провадженні № 26152768 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами. Керуючись статтею 124, пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України, статтями 367 - 369, 374, 376, 381 - 384, 447, 450, 451, ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2019 року скасувати в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Визнати незаконними дії головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Белана Ігоря Васильовича та скасувати постанову головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Белана Ігоря Васильовича від 22 листопада 2018 року у виконавчому провадженні № 26152768 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду. Головуючий Н.В. Ігнатченко Судді: С.А. Голуб Д.О. Таргоній