Постанова 4803 № 200/10879/13-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/10129/21 Справа № 200/10879/13-ц Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Т. О. Доповідач - Макаров М. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 грудня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Макарова М.О. суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р. при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2021 року по справі за скаргою ОСОБА_3 , на дії державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) Візір Ольги Олександрівни, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Шевченківський відділ Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро),- В С Т А Н О В И Л А : У грудні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) Візір Ольги Олександрівни, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Шевченківський відділ Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро). Вказана скарга мотивована тим, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2014 року з нього стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менш 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 06 липня 2013 року до її повноліття на користь матері ОСОБА_1 . Виконавчий лист ОСОБА_1 отримала лише у травні 2019 року та подавала на примусове виконання до Шевченківського ВДВС у жовтні 2019 року, виконавче провадження ВП № 60199747 відкрите Постановою державного виконавця Візір О.О. від 03 жовтня 2019 року. Скаржник, як боржник у виконавчому провадженні, постанову про відкриття виконавчого провадження не отримував, а тому був необізнаним про його існування. На час ухвалення рішення суду про стягнення аліментів - січень 2014 року і по цей час він працював і працює в Дніпровській виправній колонії № 89, де подав рапорт про відрахування аліментів добровільно. У зв`язку зі зміною сімейних обставин - одруженням з іншою жінкою, народженням ІНФОРМАЦІЯ_1 сина ОСОБА_5 та тимчасовим збільшенням у зв`язку з цим фінансових витрат, за усною згодою зі стягувачем ОСОБА_1 про тимчасове припинення добровільної сплати аліментів на доньку з обов`язком в подальшому продовжити сплату аліментів з погашенням виниклої заборгованості після звернення стягувача до ДВС, припинив добровільні відрахування аліментів із своєї заробітної плати. Після цього періодично, а саме по листопад 2020 року, він звертався до Шевченківського відділу ДВС для з`ясування - чи не відкрито щодо нього виконавчого провадження про примусове стягнення аліментів. На свої усні запитання отримував усні відповіді про відсутність відкритих виконавчих проваджень, де він є боржником. Як потім з`ясувалось, така ситуація після 03 жовтня 2109 року виникла через помилку в написанні його прізвища в реєстрі виконавчих проваджень, а саме « ОСОБА_7 » замість « ОСОБА_6 », а тому у ВДВС не могли знайти відкрите відносно нього виконавче провадження. 18 листопада 2020 року, після отримання скарги представника стягувача у ВП № 60199747, державним виконавцем ухвалено низку рішень, у т.ч. винесено Постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, у зв`язку з наявною заборгованістю ОСОБА_3 по сплаті аліментів більш ніж рік. Такі рішення державного виконавця він вважає протиправними та такими, що не відповідають принципу верховенства права у виконавчому провадженні та нормам Закону України «Про виконавче провадження», посилаючись на з ч. 1 статті 8 Конституції України, згідно якої в Україні визнається і діє принцип верховенства права та ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», в якій закріплено норму про те, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, у тому числі, і верховенства права. Враховуючи викладене, скаржник просив визнати Постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 18 листопада 2020 року неправомірною та скасувати. Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2021 року скаргу ОСОБА_3 задоволено, поновлено ОСОБА_3 строк для подання скарги на дії державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) Візір О.О., заінтересовані особи - стягувач ОСОБА_1 , Шевченківський відділ Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) та визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) Візір О.О. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 18 листопада 2020 року у виконавчому провадженні № 60199747. Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 з поважних причин пропустив строк на оскарження постанови від 18 листопада 2020 року, оскільки про таке рішення йому стало відомо лише 03 грудня 2020 року і 11 грудня 2020 року ним подано дану скаргу до суду. При цьому, суд вказав, що державним виконавцем лише 18 листопада 2020 року (майже через рік після відкриття виконавчого провадження) було винесено Постанову про звернення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та після її винесення направлено за місцем роботи скаржника. Разом з цим, у разі своєчасного направлена державним виконавцем Постанови про звернення на заробітну плату за місцем роботи боржника, заборгованість би взагалі не виникла, і не виникло б підстав для ухвалення рішення про заборону боржнику керування транспортним засобом. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила змінити мотивувальну частину ухвали в частині невинуватості боржника в утворенні його заборгованості. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не мав правових підстав посилатись на лист про перевірку начальником Шевченківського ВДВС від 30 листопада 2020 року законності ВП як доказ, що не потребує доведення. Апелянт вказує, що суд мав самостійно встановлювати наявність вини боржника у простроченні сплати аліментів, а не перекладати свій обов`язок на органи МЮУ. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін, з наступних підстав. Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2014 року стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менш 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 06 липня 2013 року до її повноліття на користь матері ОСОБА_1 .. ОСОБА_3 з 2014 року сплачував аліменти у добровільному порядку, виконавчий лист стягувач ОСОБА_1 отримала у травні 2019 року та подавала на примусове виконання до виконавчої служби у жовтні 2019 року. З 11 червня 2008 року по цей час боржник ОСОБА_3 працює в Державній установі Дніпровська виправна колонія № 89, де подав рапорт про добровільне відрахування аліментів без вимоги державного виконавця. У зв`язку зі зміною сімейних обставин - одруженням з іншою жінкою, народженням ІНФОРМАЦІЯ_1 сина ОСОБА_5 та тимчасовим збільшенням у зв`язку з цим фінансових витрат, за усною домовленістю зі стягувачем ОСОБА_1 про тимчасове припинення добровільної сплати аліментів на доньку з обов`язком в подальшому продовжити сплату аліментів з погашенням виниклої заборгованості після звернення стягувача до ДВС, ОСОБА_3 припинив добровільні відрахування аліментів із своєї заробітної плати. В травні 2019 року стягувач отримала виконавчий лист від 21 травня 2019 року, виданий на підставі рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2014 року про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 і подала його до ДВС, де державним виконавцем Філіповою А.В. була винесена Постанова про відкриття виконавчого провадження від 03 жовтня 2019 року. Копія Постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику ОСОБА_3 рекомендованим листом, як це передбачено законом «Про виконавче провадження», не надсилалась, а тому ОСОБА_3 не знав про відкриття щодо нього виконавчого провадження. 18 листопада 2020 року, тобто більш ніж через рік після відкриття виконавчого провадження 03 жовтня 2019 року державним виконавцем ухвалені рішення, а саме: винесено Повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного державного реєстру боржників; Постанову про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України; Постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання; Постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування зброєю; Постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; Постанову про арешт майна боржника; Постанову про арешт коштів боржника; Постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. При цьому прізвище боржника було неправильно зазначено як « ОСОБА_7 » замість « ОСОБА_6 ». На підставі листа з місця роботи боржника ОСОБА_3 та наданих ним довідок про грошове забезпечення, державним виконавцем було здійснено перерахунок заборгованості зі сплати аліментів, про що свідчить розрахунок заборгованості державного виконавця Візір О.О. в ВП 60199747 від 27 листопада 2020 року і лише 27 листопада 2020 року державним виконавцем було виправлено помилку у прізвищі боржника - винесено Постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних, якою внесено зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме: замість неправильного прізвища боржника: « ОСОБА_7 » - внесено правильне прізвище: « ОСОБА_6 ». 03 грудня 2020 року боржник ОСОБА_3 отримав оскаржувану постанову, із даною скаргою звернувся до суду 11 грудня 2020 року, що підтверджується матеріалами справи. З матеріалів справи вбачається, що факт бездіяльності державного виконавця у виконавчому провадженні № 60199747 визнаний і підтверджується самою ОСОБА_1 , оскільки 12 листопада 2021 року її представником адвокатом Гусаковою А.Б. було подано до відділу ДВС скаргу на бездіяльність державного виконавця Візір О.О. у виконавчому провадженні № 60199747 від 06 листопада 2020 року, з тексту якої вбачається, що державним виконавцем не вчинено будь-яких виконавчих дій у виконавчому провадженні. Отримавши цю скаргу представника ОСОБА_1 , начальник Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), 26 листопада 2020 року надав доручення начальнику Шевченківського ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), який зобов`язав начальника Шевченківського ВДВС здійснити перевірку виконавчого провадження № 60199747. 30 листопада 2020 року за дорученням начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) начальником Шевченківського ВДВС було проведено перевірку ВП № 60199747 та винесено Постанову № 60199747 про результати перевірки законності ВП № 60199747, з якої вбачається, що державні виконавці декілька разів звертались до ДФС за повідомленням РНОКПП боржника, декілька разів звертались до ДФС про наявні рахунки боржника і звідки дізнались про місце роботи ОСОБА_3 та декілька разів звертались до Пенсійного фонду України, де дізнавались також про його місце роботи. Але навіть після отримання інформації про місце роботи боржника, державні виконавці не проводили необхідних виконавчих дій у даному виконавчому провадженні. Тобто, перевіркою встановлено, що рішення суду про стягнення з боржника аліментів у період з 03 жовтня 2019 року по листопад 2020 року не виконувалось через бездіяльність державного виконавця, а не з вини боржника. Встановлено, що державним виконавцем лише 18 листопада 2020 року (майже через рік після відкриття виконавчого провадження) було винесено Постанову про звернення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та після її винесення направлено за місцем роботи скаржника. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у разі своєчасного направлена державним виконавцем Постанови про звернення на заробітну плату за місцем роботи боржника, заборгованість би взагалі не виникла, і не виникло б підстав для ухвалення рішення про заборону боржнику керування транспортним засобом. Крім цього, ОСОБА_3 наразі перебуває у новому зареєстрованому шлюбі, від якого у нього народився син. Скаржник ОСОБА_3 не має власного житла і разом зі своєю сім`єю проживають наразі в АДРЕСА_1 , за місцем реєстрації його дружини, і кожного робочого дня вимушений їздити з с. Миколаївки в м. Дніпро на роботу на власному транспортному засобі. Встановивши вказані обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заборона керування транспортним засобом може призвести до позбавлення боржника основного законного джерела засобів для існування через можливість втрати роботи. Відповідно до ст.74 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи, що передбачено ст. 447 ЦПК України. Пунктом а ч. 1 та ч. 2 ст. 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів, що передбачено ч.5 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження». Встановивши, що про наявність оскаржуваного рішення скаржнику стало відомо лише 03 грудня 2020 року, а зі скаргою він звернувся 11 грудня 2020 року, - суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для поновлення строку для подання скарги на дії державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) Візір О.О.. Згідно ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. В ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про виконавче провадження» вказано, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Права і обов`язки виконавців, обов`язковість вимог виконавця визначені статтею 18 ЗУ «Про виконавче провадження». Зокрема, за ч. 1 цієї статті, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, виконавець має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. Статтею 71 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено порядок стягнення аліментів відповідно до п. 2 ч. 9 якої: за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; Постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, надсилаються сторонам для відома не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. У разі оскарження рішення, дії виконавця, постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, якщо їх не скасовано, підлягають виконанню відповідними органами після розгляду справи відповідним судом. Згідно ч. 10 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження»: тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі: 1) якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування. З`ясувавши усі обставини по справі, суд дійшов обґрунтованого висновку, що постанова державного виконавця від 18 листопада 2020 року про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_3 у праві керування транспортним засобом є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки заборгованість зі сплати аліментів у боржника на час її винесення виникла не через ухиляння боржника від сплати аліментів та не з його вини, а через бездіяльність державного виконавця, в провадженні якого перебував на виконанні виконавчий лист. Крім того державним виконавцем не було враховано того, що встановлене обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі, якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування. Крім того, постановою державного виконавця від 18 листопада 2020 року також звернуто стягнення на заробітну плату ОСОБА_3 у розмірі 50% від заробітної плати для сплати і чергових платежів і заборгованості з аліментів. Доводи апелянта в скарзі про те, що суд не мав правових підстав посилатись на лист про перевірку начальником Шевченківського ВДВС від 30 листопада 2020 року законності ВП як доказ, що не потребує доведення, а також те, що суд мав самостійно встановлювати наявність вини боржника у простроченні сплати аліментів, а не перекладати свій обов`язок на органи МЮУ, - колегія суддів вважає безпідставними, та такими, що не впливають на законність ухвали, так як вони зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлених обставин справи та спрямовані на переоцінку доказів у справі. Інші твердження апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваної ухвали. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи вказану скаргу, суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку обставинам справи та наданим доказам, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення скарги ОСОБА_3 .. Оскаржувана ухвала як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинна бути залишена без змін, а апеляційна скарга без задоволення. В зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді Е.Л. Демченко Т.Р. Куценко