Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 308/8398/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 308/8398/20 пров. № А/857/11552/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Ніколіна В.В., суддів Большакової О.О., Пліша М.А., за участі секретаря судового засідання Гранат В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 липня 2022 року (суддя Сарай А.І., м. Ужгород) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Держмитслужби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та скасування постанови в справі про порушення митних правил,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 у серпні 2020 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Закарпатської митниці Держмитслужби, у якому просив визнати дії виконувача обов`язків начальника Закарпатської митниці ДМС, які пов`язані зі складанням Постанови в справі про порушення митних правил № 0954/30500/20 від 11.08.2020 (далі Постанова)- незаконними та протиправними; скасувати Постанову, складену виконувачем обов`язків заступника начальника Закарпатської митниці ДМС про притягнення громадянина Угорщини ОСОБА_1 до відповідальності за частиною третьою статті 481 Митного кодексу України (далі МК України) та закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю складу правопорушення; зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області повернути громадянину Угорщини ОСОБА_1 , чи уповноваженому представнику за дорученням, суму сплаченого штрафу в розмірі 17000 грн. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 липня 2022 року позов залишено без задоволення. Не погодившись з ухваленим судовим рішення, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає з посиланням на частину четверту статті 380 МК України, що будь-яких доказів, що посвідчують письмове зобов`язання про зворотне вивезення мотоциклу у матеріалах справи немає, такі не ставилися відповідачем в основу прийняття Постанови. Зазначає, що під час прийняття рішення про відмову у продовженні строку тимчасового ввезення мотоциклу, митний орган не врахував час необхідний заявнику для повернення з Чеської Республіки до України. Наголошує, що згідно з частиною другою 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Також зазначає, що справа була розглянута судом першої інстанції без участі самого позивача та за відсутності його належного повідомлення про судове засідання. Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що постановою в.о. заступника начальника Закарпатської митниці ДМС Богаш О.Я. в справі про порушення митних правил № 0954/30500/20 від 11.08.2020 громадянина Угорщини ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 481 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 17000 грн. Вказаною постановою встановлено, що 08.07.2020, о 14 год 17 хв, в зону митного контролю митного поста «Вилок» Закарпатської митниці заїхав мотоцикл «YАМАНА» моделі «FZ6», рама № JYAR146000016500, реєстраційний номерний знак Чеської Республіки НОМЕР_1 , під керуванням громадянина Угорщини ОСОБА_2 . Під час перевірки документів, на підставі інформації центральної бази даних Єдиної Автоматизованої Інформаційної Системи Держмитслужби встановлено, що даний транспортний засіб був ввезений громадянином Угорщини ОСОБА_4 на митну територію України 26.04.2019 о 01 год. 29 хв. через митний пост «Вилок» Закарпатської митниці в режимі «тимчасового ввезення» до 1 року. Згідно з поясненнями громадянина Угорщини ОСОБА_2 , яке знаходиться у матеріалах справи, він не вивіз в межах встановленого терміну за митний кордон України транспортний засіб, ввезений в режимі тимчасового ввезення на митну територію України, у зв`язку із встановленням карантину на усій території України із-за епідемії COVID-19 та забороною в`їзду на територію України громадян-нерезидентів. Громадянин Угорщини ОСОБА_1 звертався із заявами щодо продовження зворотного вивезення від 12.04.2020, від 21.04.2020, від 08.05.2020, від 20.06.2020, від 23.06.2020 та отримав відповідь Закарпатської митниці Держмитслужби від 05.05.2020 № 7.7-08-1/7-7-18/29/2551 на заяву від 13.04.2020 про продовження терміну зворотного вивезення до 12.05.2020 та відповідь Закарпатської митниці Держмитслужби від 22.06.2020 № 7.7-08-1/7-7-18/29/4044 на заяву від 21.04.2020 про продовження терміну зворотного вивезення не більше як на 60 днів, тобто до 24.06.2020. На останню заяву від 23.06.2020 отримав відповідь тільки 06.07.2020, згідно з якою йому відмовлено в подальшому продовженні зворотного вивезення мотоциклу марки «YАМАНА» моделі «FZ6», рама № НОМЕР_2 , реєстраційний номерний знак Чеської Республіки НОМЕР_1 . Документи, підтверджуючі неможливість вивезення транспортного засобу у період із 24.06.2020 по 08.07.2020, під час перетину кордону громадянин не надав. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сам по собі факт встановлення карантину на території України не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення митних правил. Для цього має бути причинно-наслідковий зв`язок між встановленим карантином та неможливістю виконання взятого на себе зобов`язання. Суд зазначив, що позивач не надав митниці та не додав до позовної заяви жодних документів, які б підтверджували наявність дії обставин непереборної сили та особистих обставин. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до частини першої статті 380 МК України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш, як на 60 днів. Обов`язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом. Згідно з частиною другою статті 380 МК України транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від проведення заходів офіційного контролю, а також від подання документів та/або відомостей, що підтверджують дотримання встановлених заборон та/або обмежень щодо переміщення транспортних засобів особистого користування через митний кордон України. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу. Відповідно до частини п`ятої статті 380 МК України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Транспортні засоби особистого користування, що класифікуються за товарною позицією 8903 згідно з УКТ ЗЕД, можуть використовуватися громадянами, які ввезли їх в Україну, а також громадянами-резидентами та громадянами-нерезидентами. які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення, за умови використання транспортного засобу від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасову ввезення. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам. Згідно з частиною шостою статті 380 МК України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. За замістом частини п`ятої статті 255 МК України митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій). Відповідно до частини четвертої статті 380 МК України строки, передбачені абзацами першим, другим, третім та п`ятим цієї частини, можуть бути продовжені митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Стосовно посилання апелянта на частину четверту статті 380 МК України, що будь-яких доказів, що посвідчують письмове зобов`язання про зворотне вивезення мотоциклу у матеріалах справи немає, такі не ставилися відповідачем в основу прийняття Постанови, то апеляційний суд зазначає наступне. Абзацом першим частини четвертої статті 380 МК України врегульоване тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД. Ця норма не є релевантна до спірних правовідносин, оскільки стосується громадян-резидентів. В даному випадку застосування підлягають норми, які стосуються громадян-нерезидентів, відтак доводи апелянта в цій частині є неспроможними. Стосовно доводів апелянта про те, що під час прийняття рішення про відмову у продовженні строку тимчасового ввезення мотоциклу, митний орган не врахував час необхідний заявнику для повернення з Чеської Республіки до України. Частина четверта статті 380 МК України сконструйована таким чином, що продовження строків митним органом залежить від документального підтвердження обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли транспортні засоби. Як вбачається з матеріалів справи. Позивач звертався до митного органу з заявою про продовження строків з покликанням на карантинні заходи, у зв`язку з поширенням коронавірусної інфекції COVID-19. Як вірно зазначив суд першої інстанції, сам по собі факт встановлення карантину на території України не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення митних правил. Для цього має бути причинно-наслідковий зв`язок між встановленим карантином та неможливістю виконання взятого на себе зобов`язання. Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 березня 2020 р. № 287-р «Про тимчасове обмеження перетинання державного кордону, спрямоване на запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», тимчасово заборонено перетинання державного кордону на в`їзд в Україну для іноземців та осіб без громадянства. Однак, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 р. № 477 вищевказане розпорядження втратило чинність. Наступне обмеження щодо перетину державного кордону іноземцями встановлено Кабінетом Міністрів України з 28 серпня 2020 року по 28 вересня 2020 року. Тобто, з 13.06.2020 до 27.08.2020 обмежень щодо в`їзду на територію України іноземців та осіб без громадянства не було. Всю інформацію про карантинні обмеження в Україні можна було дізнатися на офіційних вебресурсах Кабінету Міністрів України в мережі Інтернет та на офіційних сайтах посольств України і Міністерства закордонних справ України. Згідно з вимогами ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» карантин віднесено до форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), однак згідно з вимогами митного законодавства такі мають бути підтверджені документально. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не надав митниці та не додав до позовної заяви жодних документів, які б підтверджували наявність дії обставин непереборної сили та особистих обставин. Крім того, 26.04.2020, коли позивач вивозив через митний кордон України мотоцикл марки «YАМАНА» моделі «FZ6», рама № НОМЕР_2 , реєстраційний номерний знак Чеської Республіки НОМЕР_1 , в Україні також діяв карантин. Більше того, як вбачається зі змісту заяви позивача від 23.06.2020 (а.с. 17), позивач вказав, що усвідомлює, що без підтверджуючих документів термін тимчасового ввезення митним органом продовжено не буде. Відтак, звернення позивача розглянуте згідно закону, а саме розглянуте у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян» та Порядком розгляду звернень та організації особистого прийому громадян у Державній фіскальній службі України та її територіальних органах, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2015 №

271. Стосовно доводів скаржника, що згідно з частиною другою 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, то апеляційний суд зазначає наступне. Обов`язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову. Тобто, обов`язок відповідача доказування правомірності винесеного ним рішення не слід розуміти, як те, що позивач повністю звільнений від обов`язку доказування своїх вимог. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року по справі № 536/583/17 та від 14 березня 2018 року у справі № 760/2846/17. Стосовно доводів апелянта про те, що справа була розглянута судом першої інстанції без участі самого позивача та за відсутності його належного повідомлення про судове засідання. Як вбачається з матеріалів справи, представники позивача Бровді М.С., Ластівка В.І. були присутні на кожному судовому засіданні у суді першої інстанції, що підтверджується протоколами судового засідання від 25.06.2020 (а.с. 37), від 21.10.2020 (а.с. 49), від 04.11.2020 (а.с. 59), від 24.09.2021 (а.с. 87), від 27.10.2021 (а.с. 95), від 14.07.2022 (а.с. 138). Відтак, апеляційний суд відхиляє доводи апелянта в цій частині. Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі та обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді, оскільки, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про залишення позову без задоволення. В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню. Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Керуючись ст. 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 липня 2022 року в справі №308/8398/20- без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. О. Большакова М. А. Пліш Повне судове рішення складено 25 жовтня 2022 року