Постанова 4852 № 160/24727/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 20 жовтня 2022 року м. Дніпросправа № 160/24727/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2022 року (головуючий суддя Прудник С.В.) в адміністративній справі №160/24727/21 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідачів: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Позивачка, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернулася 07.12.2021 через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідачів: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії (а.с. 1-9). Просила визнати протиправними та скасувати рішення відповідача від 23.03.2021 року №2487998/3196121563 та №2488008/3196121563 про відмову у реєстрації податкових накладних від 28.02.2021 № 2 та №3. Також, 28.12.2021 року позивачкою подано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску. В цьому клопотанні зазначено, що в липні 2021 року нею було подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позов до цих же відповідачів з цими ж вимогами, однак 18.11.2021 року надійшла ухвала про повернення позову, оскільки до уточнено позову не надано податкових накладних від 28.02.2021 №2 та №3. В листопаді 2021 року адвокатом позивачки повторно подано позов (через систему «Електронний суд»), однак 03.12.2021 такий позов знову було повернуто на підставі п. 3 ст. 4 ст. 169 КАС України. Вважає, що пропущені строки звернення до суду є поважними (а.с. 58-60). Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2022 року у задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовлено. Визнано причини пропуску строку звернення до суду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 - неповажними. Як наслідок, позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідачів Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - повернуто позивачці. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції про повернення позовної заяви, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами, викладеними позивачкою у клопотанні, поданому до суду першої інстанції, про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Зокрема, позивачка вказує, що ухвалою суду від 26.07.2021 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачці строк для усунення недоліків позовної, шляхом подання до суду уточненої позовної заяви оформленої відповідно до вимог ч. 5 ст.160 КАС України із уточненим змістом позовних вимог; всіх наявних у позивачки доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги; доказів сплати судового збору у розмірі 2 270грн. Позивачкою підготовлено уточнену позовну заявою та долученими доказами, що підтверджують обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги судом встановлено, що позивачкою надано до суду докази сплати судового збору та уточнену позовну заяву, однак 18.11.2021 р. позивачці надійшла ухвала про повернення їй позовної заяви (без матеріалів позовної заяви), у зв`язку з тим, що до уточненого позову не було додано податкових накладних №92, №93 від 28.02.2021р. В листопаді 2021 року адвокатом позивачки підготовлено повторно матеріали адміністративного позову та 22.11.2021р. через систему "Електронний суд" та направлено до суду. Однак, 03.12.2021 р. у справі №160/22932/21 Дніпропетровським окружним адміністративним судом винесено ухвалу про повернення позивачці адміністративного позову на підставі п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України. Вказує, що у вищевказаних ухвалах, судом не було поставлено питання щодо усунення недоліків в частині пропуску позивачкою строку на подачу адміністративного позову до суду, тому, в грудні 2021 року, до суду адвокатом позивача Пахомовим В.В. направлено повторно адміністративний позов з додатками до нього. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2021р. у справі №160/24727/21 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків, в тому числі надати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску, з посиланням на практику суду, викладеної у постанові Верховного Суду від 26.11.2020 року у справі №500/2486/19. Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області (відповідачем-1) подано відзив на апеляційну скаргу, в якій просить залишити без задоволення апеляційну скаргу позивачки. Посилається на висновки Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 11.10.2019 у справі №640/20468/18, якими проаналізовані спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів. Також посилається на постанову Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №1.380.2019.006119, згідно якої строк звернення до суду з позовом про скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної з похідною вимогою зареєструвати податкову накладну, - застосовується 6-ти місячний строк звернення до суду, якщо платник податків не використав процедуру адміністративного оскарження такого рішення. Позивачка спросить скасувати рішення контролюючого органу від 23.03.2021 року, однак до суду звернулася лише 07.12.2021, тому пропустила 6-ти місячний строк звернення до суду, що передбачений ч. 2 ст.122 КАС України. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного. Позивачка, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , 07.12.2021 через систему «Електронний суд» звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідачів: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (відповідач-1), Державної податкової служби України (відповідач-2), в якій просила: - визнати протиправними та скасувати рішення від 23.03.2021р. № 2487998/3196121563 та рішення від 23.03.2021р. № 2488008/3196121563 комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такий реєстрації податкових накладних № 2 від 28.02.2021 р., №3 від 28.02.2021 р.; - зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 податкові накладні № 2 та №3 від 28.02.2021 р., датою їх фактичного отримання. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачці строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску; доказів надсилання копії позовної заяви із додатками листом з описом вкладення відповідачам. (а.с.55-56) На виконання вимог вказаної вище ухвали, від ФОП ОСОБА_1 24.12.2021 року через систему «Електронний суд» та 05.01.2022 року засобами поштового зв`язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшло клопотання про усунення недоліків разом із клопотанням про поновлення строку звернення до адміністративного суду, доказами надсилання копії позовної заяви із додатками листом з описом вкладення відповідачам. (а.с.58-65, 66-70) При цьому, 20.01.2022 суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання позивачки про поновлення строку звернення до суду та визнав неповажними причини пропуску строку звернення до суду, відтак дійшов висновку про повернення позову ФОП ОСОБА_1 . Слід зазначити, що частиною 1 статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється 6-ти місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Також слід враховувати, що частина 1 статті 122 КАС України передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами. Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України (ПК України). Так, статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. В силу пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку. Таким чином, пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу. Разом з тим, зміст правовідносин щодо реєстрації податкової накладної, у яких ризики порушення норм податкового законодавства несе не лише особа, яка зобов`язана забезпечити реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, не дозволяє поширити на них порядок і строки оскарження рішень суб`єкта владних повноважень, визначені пунктом 56.18 статті 56 ПК України, а саме - оскарження у будь-який момент після отримання такого рішення в межах 1095 днів, що дає підстави вважати, що встановлена у пункті 56.18 статті 56 ПК України можливість оскаржити «інше рішення контролюючого органу» у будь-який момент після отримання такого рішення не стосується рішень Комісії контролюючих органів щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань до податкових накладних або відмови у їх реєстрації. Саме такий підхід до розуміння норм права щодо строку звернення до суду з позовом про скасування рішення суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного із визначенням грошових зобов`язань, викладено у постанові Верховного Суду, ухваленій у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18. У свою чергу, Верховний Суд у постанові від 02 липня 2020 року у справі №1.380.2019.006119 висловив правову позицію, за якою строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН з похідною вимогою про зобов`язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, визначається частиною 1 статті 122 КАС України і становить 6 місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30 вересня 2021 року у справі № 320/3307/21, від 15 липня 2021 року у справі № 640/20721/19, від 30 червня 2021 року у справі № 420/6333/20, від 25 травня 2021 року у справі № 420/8997/20. Із матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення від 23.03.2021р. №2487998/3196121563 та рішення від 23.03.2021р. №2488008/3196121563 комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такий реєстрації податкових накладних № 2 від 28.02.2021 р., №3 від 28.02.2021 р., однак звернувся із даним позовом до суду лише 07 грудня 2021 року, тобто із пропуском шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого частиною другою статті 122 КАС України. При цьому в клопотанні про поновлення строку звернення до адміністративного суду та в апеляційній скарзі позивачка вказує, що ухвалою суду від 26.07.2021 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної, шляхом подання до суду уточненої позовної заяви оформленої відповідно до вимог ч. 5 ст.160 КАС України із уточненим змістом позовних вимог; всіх наявних у позивача доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги; доказів сплати судового збору у розмірі 2 270 грн. Позивачкою підготовлено уточнену позовну заявою та долученими доказами, що підтверджують обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги судом встановлено, що позивачем надано до суду докази сплати судового збору та уточнену позовну заяву, однак останній 18.11.2021 р. надійшла ухвала про повернення їй позовної заяви (без матеріалів позовної заяви), у зв`язку з тим, що до уточненого позову не було додано податкових накладних №92, №93 від 28.02.2021р. В листопаді 2021 року адвокатом позивача підготовлено повторно матеріали адміністративного позову та 22.11.2021р. через систему "Електронний суд" та направлено до суду. Однак, 03.12.2021 р. у справі №160/22932/21 Дніпропетровським окружним адміністративним судом винесено ухвалу про повернення позивачеві адміністративного позову на підставі п. 3 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України. У вищевказаних ухвалах, судом не було поставлено питання щодо усунення недоліків в частині пропуску позивачем строку на подачу адміністративного позову до суду, тому, в грудні 2021 року, до суду адвокатом позивача Пахомовим В.В. направлено повторно адміністративний позов з додатками до нього. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2021р. у справі №160/24727/21 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків, в тому числі надати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску, з посиланням на практику суду, викладеної у постанові Верховного Суду від 26.11.2020 року у справі №500/2486/19. У зв`язку з цим, позивачка вважає, що з поважних причин пропустила строк звернення до суду із даним адміністративним позовом. На думку колегії суддів апеляційної інстанції аналіз зазначених обставин дає підстави для висновку, що особа намагалася звертатися до суду для захисту своїх прав, прагнула захистити свої права в судовому порядку, при цьому не зволікала з подачею позову, водночас певні недоліки при подачі позову зашкодили позивачці реалізувати своє право на захист свого права в судовому порядку. При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що в даних правовідносинах право доступу до суду та можливість захисту свого права в судовому порядку привалює над формалізмом щодо додержання строків звернення до суду. Усуваючи надмірний формалізм, який було допущено судом першої інстанції, щодо застосування строків звернення до адміністративного суду, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для визнання пропуску поважними. Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Згідно з положеннями частини 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 КАС України. Пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Водночас, слід зазначити, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо. Саме такі висновки зазначені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.05.2022 року у справі № 340/4117/20. Матеріалами справи підтверджується, що тривалість строку, який пропущений позивачкою не є тривалим, при цьому поведінка позивачки протягом цього строку вказує на те, що вона бажала захисту свого права в судовому порядку та вчиняла певні дії для звернення до суду та захисту свого права в судовому порядку. Проаналізувавши факт звернення позивачки до суду з позовом вперше з дотриманням строків звернення, дотримання вимог процесуального закону щодо форми та порядку подання позовної заяви, неодноразове звернення позивачки до суду, поведінку позивачки після отримання рішення суду про повернення позову, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що у своїй сукупності ці обставини в рамках спірних правовідносин не можуть не свідчити про поважність причин пропуску строку звернення до суду. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції помилково оцінив наведені позивачкою обставини пропуску строку звернення до суду як неповажні для його поновлення. Отже апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції від 20.01.2022 року - скасуванню, справу слід направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 312, 317, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2022 року - скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 20.10.2022 та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова