Постанова 4813 № 495/1259/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.10.2022 року м. Одеса Єдиний унікальний номер справи № 495/1259/22 Апеляційне провадження № 22-ц/813/7010/22 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Колеснікова Г.Я. (суддя-доповідач), суддів - Сєвєрової Є.С., Вадовської Л.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 квітня 2022 року, постановлене під головуванням судді Заверюхі В.О., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог В лютому 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу (а.с.1-2). В обґрунтування позову посилалася на те, що з 07 червня 2003 року перебуває з відповідачем в зареєстрованому шлюбі. Від спільного шлюбу мають повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На даний час сторони проживають окремо, спільне господарство не ведуть. Причиною розпаду родини стала подружня невірність чоловіка. Вважає, що їх шлюбні відносини носять винятково формальний характер. Посилаючись на викладене, позивач просила суд задовольнити її позов. Відповідач подав заяву про розгляд справи у його відсутність та не заперечував проти розірвання шлюбу (а.с.20-21). Короткий зміст рішення суду першої інстанції, що оскаржується Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 квітня 2022 року позов ОСОБА_2 задоволено та шлюб між сторонами розірвано (а.с.22-23). Доводи та вимоги особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справи у його відсутність, жодної заяви про розгляд справи без його участі та визнання позову він не подавав. Під час розгляду справи не було вирішено питання щодо місця проживання дітей та умов їх виховання (а.с.27-30). Правом відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористалася. Позиція апеляційного суду Відповідно до правил ч.13ст.7, ч.1ст.369 ЦПК України апеляційна скарга розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Задовольняючи позов суд першої інстанції керувався ст.51 Конституції України, ст.105, ч.3ст.109, ч.1ст.110, ч.2ст.112 СК України та виходив з того, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам сторонам по справі, а тому шлюб між сторонами необхідно розірвати Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду. Фактичні обставини, встановлені судом Судом встановлено, що 07 червня 2003 року сторони уклали шлюб, зареєстрований виконавчим комітетом Сергіївської селищної ради м.Білгород-Дністровського Одеської області, актовий запис № 09 (а.с.10). Від шлюбу сторони маютьповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5) та малолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6). Позивач зазначила, що шлюб носить формальний характер, сторони проживають окремо, спільне господарство не ведуть, наполягала на розірванні шлюбу (а.с.1). Відповідач подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність та не заперечував проти розірвання шлюбу (а.с.20). Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до положень ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Частиною 1 ст.24 СК України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Згідно з ст.56 СК України кожен з подружжя має право на припинення шлюбних відносин. Шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу. Такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 08 листопада 2018 року у справі № 569/458/18. Установивши, що збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 фактично не оскаржує факт розірвання шлюбу та можливість збереження шлюбу з позивачкою, а обґрунтовує необхідність скасування судового рішення,посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, у зв`язку з незабезпеченням його участі у розгляді справи та надання ним своїх пояснень. Між тим, в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 про розгляд справи у його відсутність та не заперечення проти розірвання шлюбу, яка надійшла до районного суду поштою 01 квітня 2022 року (а.с.20-21). Підстав для визнання даної заяви неналежним доказом у справі апеляційний суд не вбачає та апелянтом таких доказів не надано. Тому доводи апелянта в цій частині колегією суду не приймаються до уваги. Також є безпідставними і доводи щодо не вирішення судом питання стосовно місця проживання дітей та умов їх виховання. Відповідно до положень ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. З позовної заяви ОСОБА_2 вбачається, що вона звернулася до суду тільки з вимогою про розірвання шлюбу. За таких підстав, суд першої інстанції розглянув дану справу в межах позовних вимог, що узгоджується з принципом диспозитивності цивільного судочинства, який закріплений у ст.13 ЦПК України. Питання щодо визначення місця проживання малолітньої дитини, участі в її утриманні та вихованні, у разі не досягнення подружжям спільних домовленостей та порозуміння, може бути підставою для звернення до суду з відповідним позовом в установленому законом порядку. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції. Суд першої інстанцій правильно застосував норми матеріального та процесуального права, тому судове рішення є законним та обґрунтованим. Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. З огляду на положення ст.141 ЦПК України розподіл судових витрат у разі відмови у задоволенні вимог покладається на відповідача. Керуючись ст.ст.268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 квітня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий: Судді: