Постанова 4813 № 495/4972/19

Номер провадження: 22-ц/813/7108/20 Номер справи місцевого суду: 495/4972/19 Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю. В. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.11.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: Головуючого Сєвєрової Є.С., суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 квітня 2020 року у складісудді Шевчук Ю.В., в с т а н о в и в: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для особи працездатного віку, з дня подання заяви і до досягнення дітьми повноліття; а також аліментів на її утримання дитини до досягнення дитиною 3-х річного віку у розмірі 700 гривень щомісячно. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що 26 вересня 2015 року зареєстрували шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Кілійського районного управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 176, при цьому спільно не проживають, спільного господарства не ведуть, подружніх відносин не підтримують. Від шлюбу сторони мають спільних неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. В зв`язку з вищезазначеним, позивач просила стягувати з відповідача аліменти на утримання дітей в твердій грошовій сумі. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 квітня 2020 року уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та стягнення аліментів на утримання дружини задоволено. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить прийняти постанову, якою змінити рішення частково, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей у твердій грошовій формі у загальному розмірі 1000 грн. щомісячно. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 не перевірив та не дослідив припущення ОСОБА_1 з приводу того, що ОСОБА_2 отримує фактичний дохід щомісяця, який дозволяє сплачувати вказаний розмір аліментів. Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява N 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "Vare la AssalinocontrelePortugal", заява N 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Враховуючи наведене, справа розглянута в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків. З матеріалів справи вбачається, що сторони є батьками малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які на даний час проживають з матір`ю. У силу вимог ст. 181 СК України позивач має право на стягнення на її користь аліментів на утримання дитини. За змістом ст. 183 СК України, розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. Зокрема, той із батьків дитини, разом з яким вона проживає, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину- однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Згідно з ч.1,2 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Згідно зі ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що діти виховуються позивачем і потребують матеріальної допомоги, відповідач працездатний, в відзиві на позовну заяву повідомив, що офіційно не працевлаштований, про дохід не вказав. Оскільки матеріали справи не містили доказів наявності передбачених частиною першою ст. 184 СК України обставин для визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі, місцевий суд зробив правильний висновок про стягнення аліментів на утримання дитини у частці від усіх видів заробітку (доходів) відповідача. Доводи апелянта про те, що апелянт наразі має можливість сплачувати аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн, так як на даний час не працевлаштований, суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, так як спосіб стягнення аліментів на дитину та його вибір законодавець залишив за позивачем. Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання відсутній у переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів, зазначена обставина не звільняє батьків від обов`язку утримувати дитину. У розумінні ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При ухваленні рішення про стягнення аліментів на дітей суд керується, насамперед, інтересами дітей, які мають право на достойний рівень матеріального забезпечення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: Судді: