Постанова КАС ВС № 460/6862/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2022 року м. Київ справа № 460/6862/20 адміністративне провадження № К/9901/46267/21, № К/9901/47454/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді: Губської О.А., суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В., за участю: секретаря судового засідання: Андрійчук Т.В., позивача - ОСОБА_1 , представника Офісу Генерального прокурора, Рівненської обласної прокурати - Бойко В.Л. розглянув у відкритому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 460/6862/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рівненської обласної прокурати, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито за касаційними скаргами Рівненської обласної прокурати та Офісу Генерального прокурора на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року (головуючий суддя Борискін С.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року (колегія суддів: головуючий суддя Онишкевич Т.В., судді Іщук Л.П., Обрізок І.М.), ВСТАНОВИВ: І. Суть спору

1. Позивач звернувся до суду з позовом до Рівненської обласної прокурати, Офісу Генерального прокурора, у якому просив: 1.1. визнати протиправним та скасувати рішення № 29 Четвертої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур «Про неуспішне проходження прокурором атестації» (далі Комісія) від 21 липня 2020 року, згідно з яким начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Рівненської області ОСОБА_1 визнано таким, що неуспішно пройшов атестацію; 1.2. визнати протиправним та скасувати наказ Прокуратури Рівненської області (з 11 вересня 2020 року Рівненська обласна прокуратура) №787к від 18 серпня 2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 », яким позивача звільнено з 19 серпня 2020 року із займаної посади; 1.3. поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Рівненської області та органах в прокуратури або на рівнозначній посаді тій, яку він обіймав на день звільнення; 1.4. стягнути з Рівненської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 серпня 2020 року до дати поновлення. 1.5. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що його звільнено на підставі п.9 ст.51 Закону України "Про прокуратуру", яким передбачено, що прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури. Проте, ліквідації або реорганізації прокуратури Рівненської області, в якій позивач обіймав посаду, не відбулося. Щодо процедури проведення атестації, то за результатами успішного складення анонімного тестування та іспиту (1, 2 етапи атестації) його було допущено до співбесіди, завданням якої є виявлення практичних умінь та навичок прокурора, а також аналіз виконаного ним практичного завдання. Практичне завдання не стосувалося ані конституційних повноважень прокурора, ані розгляду депутатських звернень. Членами комісії не було задано жодного питання в межах виконаного практичного завдання. Відповідно, є всі підстави вважати, що співбесіда була проведена з порушенням встановленого порядку, а члени комісії вчиняли дії за межами своєї компетенції. Позивач зауважував, що в оскаржуваному рішенні кадрової комісії вказано про наявність в останньої обґрунтованих сумнівів щодо відповідності позивача критерію доброчесності у частині невідповідності витрат і набутого майна під час його роботи в органах прокуратури (або в інших державних органах) ним та його близькими особами, їхнім офіційним доходам. Проте, позивач щороку успішно проходив перевірку доброчесності, а вартість майна (майнових прав) позивача відповідає податковій інформації про доходи. Також зазначав, що ним було надано комісії відповідні пояснення та документи на підтвердження його майнового стану. На думку позивача, оскаржуване рішення кадрової комісії не відповідає критеріям обґрунтованості та безсторонності, оскільки відповідачами не надано доказів, які вважаються встановленими та мали вирішальне значення для його прийняття, не підтверджено достовірність даних, які були взяті кадровою комісією до уваги. Оскаржуване рішенні комісії фактично зводиться до констатації сумніву у доброчесності прокурора, без наведеного обґрунтування такого висновку. Наказ про звільнення позивача не відповідає вимогам закону та ставить позивача у стан правової невизначеності, оскільки його зміст не дозволяє позивачу встановити дійсні підстави звільнення. ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення 2.1. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року у справі № 460/6862/20 позов було задоволено повністю. 2.2. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії «Про неуспішне проходження прокурором атестації» від 21 липня 2020 року № 29, згідно з яким начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області ОСОБА_1 визнано таким, що неуспішно пройшов атестацію. 2.3. Визнано протиправним та скасовано наказ Прокуратури Рівненської області «Про звільнення ОСОБА_1 » від 18 серпня 2020 року №787к. 2.4. Поновлено ОСОБА_1 з 20 серпня 2020 року на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Рівненської області або на рівнозначній посаді в Рівненській обласній прокуратурі. 2.5. Стягнуто з Рівненської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 серпня 2020 року по 18 березня 2021 року в сумі 182 937,80 грн. 2.6. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Комісії №29 від 21 липня 2020 року не містить мотивів його прийняття, а також аргументів, які б слугували підставою для її дискреційних висновків щодо невідповідності позивача вимогам компетентності та доброчесності, правомірність таких висновків відповідачами не доведена. З огляду на протиправність рішення Комісії №29 від 21 липня 2020 року, прийнятий на його підставі наказ Прокуратури Рівненської області № 787к від 18 серпня 2020 року про звільнення позивача із займаної посади є протиправним та підлягає скасуванню.

3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року змінено рішення суду першої інстанції та виключено з його мотивувальної частини посилання на можливість поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді в Рівненській обласній прокуратурі та з резолютивної частини цього рішення слова «або на рівнозначній посаді в Рівненській обласній прокуратурі». 3.1. У решті рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року залишено без змін. 3.2. Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зазначення судом першої інстанції можливості визначення альтернативного місця поновлення на роботі позивача на рівнозначній посаді в Рівненській обласній прокуратурі суперечить наведеним приписам частини 1 статті 235 КЗпП та підпункту 4 пункту 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, відповідно до якого прокурори та слідчі органів прокуратури, зазначені в підпунктах 1-4 цього пункту, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка у спірному випадку ще не завершена. ІІІ. Касаційне оскарження

4. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Офіс Генерального прокурора та Рівненська обласна прокуратура звернулися із касаційними скаргами, у яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просять скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю. 4.1. Підставою звернення з касаційною скаргою відповідачі зазначили пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. 4.2. На обґрунтування підстави оскарження скаржники вказують про відсутність висновку Верховного Суду з питань застосування пункту 7 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ щодо визначеного цим Законом імперативу, що атестація прокурорів проводиться згідно з Порядком №221, пунктів 9, 11 про проведення атестації кадровими комісіями, пункту 12 Порядку №233 щодо повноважень кадрової комісії під час співбесіди, виходячи з предмету атестації, надавати оцінку професійній етиці та доброчесності, професійній компетентності прокурора, пункту 17 Закону №113-ІХ щодо дискреції кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації. 4.3. Позивач подав відзиви на касаційні скарги, за змістом яких висловив свої доводи, якими заперечив проти висловлених у скаргах обґрунтувань щодо помилковості висновків судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору, та просив залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скарги - без задоволення. IV. Установлені судами фактичні обставини справи 4.4. Позивач працював в органах прокуратури з 01.08.2007, в прокуратурі Рівненської області з 09.10.2014. 4.5. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 №113-IX, який набрав чинності 25.09.2019, запроваджено процедуру атестації прокурорів, як передумову переведення на посаду прокурорів в обласні прокуратури. 4.6. 03.10.2019 наказом Генерального прокурора затверджено Порядок проходження прокурорами атестації №221. 4.7. 07.10.2019 позивачем подано заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про його намір пройти атестацію. 4.8. Наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 №233 затверджено порядок роботи кадрових комісій. 4.9. Відповідно до наказу Офісу Генерального прокурора №246 від 02.06.2020 створено четверту кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокуратур. 4.10. За результатом складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки, з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, позивач набрав 77 балів, при достатньому прохідному балу 70 та був допущений до другого етапу атестації. 4.11. За результатами проведення другого етапу атестації - іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, позивач набрав 112 балів, при прохідному - 93, та був допущений до наступного етапу атестації - проведення співбесіди, з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. 4.12. Рішенням четвертої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур "Про неуспішне проходження прокурором атестації" №29 від 21.07.2020 начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області позивача визнано таким, що неуспішно пройшов атестацію. 4.13. За змістом такого рішення, під час проведення співбесіди, комісія з`ясувала обставини, які свідчать про невідповідність начальника відділу нагляду додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності та доброчесності. Так, під час співбесіди ОСОБА_1 продемонстрував відсутність базових знань та навичок щодо реалізації конституційних повноважень прокурора та основних положень кримінального процесуального законодавства України, розгляду депутатських запитів та звернень. Крім того, ОСОБА_1 не надав комісії доказів законності походження майна, а також майна членів його сім`ї. 4.14. Наказом прокуратури Рівненської області №787 к від 18.08.2020 "Про звільнення ОСОБА_1 " звільнено з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру" з 19.08.2020. 4.15. Підставою прийняття даного наказу вказано рішення №29 від 21.07.2020 четвертої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур про неуспішне проходження прокурором атестації. 4.16. Позивач, вважаючи рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації та наказ про звільнення з посади протиправними, звернувся до суду з цим позовом. V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

5. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

6. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

7. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

8. За приписами частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

9. В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

10. Статтею 4 Закону № 1697-VII встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

11. Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.

12. Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (діє з 25 вересня 2019 року, далі - Закон № 113-IX) до Закону № 1697-VII були внесені зміни.

13. Зокрема, в тексті Закону №1697-VII слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено відповідно на «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури».

14. Згідно з пунктами 6, 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

15. Пунктом 10 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ, встановлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

16. Згідно із пунктом 11 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.

17. Пунктом 14 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.

18. На виконання вимог Закону №113-IX, наказом Генерального прокурора №221 від 03 жовтня 2019 року затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок №221).

19. За визначенням, що міститься в пункті 1 розділу 1 Порядку №221 атестація прокурорів - це встановлена Розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

20. Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.

21. Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями прозоро та публічно у присутності прокурора, який проходить атестацію.

22. Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора.

23. Пунктами 6-8 розділу I Порядку № 221 визначено, що атестація включає в себе три етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

24. За результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку.

25. Відповідно до пункту 11 Порядку №221, особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов`язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред`являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора. У разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Факт неявки прокурора фіксується кадровою комісією у протоколі засідання, під час якого мав відбуватися відповідний етап атестації такого прокурора. У виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров`я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора. Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора. До заяви має бути долучена копія документу, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. У разі неможливості надати документальне підтвердження інформації про причини неявки в день подання заяви, прокурор має надати таке документальне підтвердження в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. Якщо прокурор не надасть документальне підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, проходження співбесіди, комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Якщо заява прокурора подана до кадрової комісії з порушенням строку, визначеного цим пунктом, або якщо у заяві не вказані поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проведення співбесіди кадрова комісія ухвалює рішення про відмову у перенесенні дати та про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Інформація про нову дату складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора). З моменту оприлюднення відповідної інформації прокурор вважається повідомленим належним чином про нову дату проведення відповідного етапу атестації.

26. Згідно з пунктом 7 Порядку №221 повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.

27. Відповідно до пункту 1, 2, 4 розділу IV Порядку №221 у разі набрання прокурором за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки кількості балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, прокурор допускається до співбесіди.

28. До початку співбесіди прокурор виконує практичне завдання з метою встановлення комісією його рівня володіння практичними уміннями та навичками.

29. Для виконанням практичного завдання прокурору видається чистий аркуш (аркуші) паперу з відміткою комісії. Комісія, у разі наявності технічної можливості, може забезпечити виконання прокурорами практичного завдання за допомогою комп`ютерної техніки.

30. Пунктами 8-11 розділу IV Порядку № 221 визначено, що співбесіда проводиться кадровою комісією з прокурором державною мовою в усній формі. Співбесіда з прокурором може бути проведена в один день із виконанням ним практичного завдання.

31. Для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі про: 1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та їх результати; 2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг; 3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора; 4) інформацію про зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.

32. Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, у тому числі на визначену кадровою комісією електронну пошту, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Кадровою комісією під час проведення співбесіди та ухвалення рішення без додаткового офіційного підтвердження можуть братися до уваги відомості, отримані від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно).

33. Дослідження вказаної інформації, відомостей щодо прокурора, який проходить співбесіду (далі - матеріали атестації), здійснюється членами кадрової комісії.

34. Перед проведенням співбесіди члени комісії можуть надіслати на електронну пошту прокурора, яка вказана у заяві про намір пройти атестацію, повідомлення із пропозицією надати письмові пояснення щодо питань, пов`язаних з матеріалами атестації. У цьому випадку протягом трьох днів з дня отримання повідомлення, але не пізніше ніж за день до дня проведення співбесіди, прокурор може подати комісії електронною поштою письмові пояснення (у разі необхідності - скановані копії документів).

35. Згідно з пунктами 12-16 розділу IV Порядку № 221 співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання.

36. Співбесіда прокурора складається з таких етапів: 1) дослідження членами комісії матеріалів атестації; 2) послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання;

37. Співбесіда проходить у формі засідання комісії.

38. Члени комісії мають право ставити запитання прокурору, з яким проводять співбесіду, щодо його професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

39. Після завершення обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання члени комісії без присутності прокурора, з яким проводиться співбесіда, обговорюють її результати, висловлюють пропозиції щодо рішення комісії, а також проводять відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Результати голосування вказуються у протоколі засідання.

40. Залежно від результатів голосування комісія ухвалює рішення про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації.

41. Пунктом 12 Порядку № 233 передбачено, що рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

42. Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.

43. В силу приписів підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

44. Крім того, пунктом 6 розділу V Порядку № 221 визначено, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

45. Отже, рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації є законодавчо визначеною підставою для звільнення прокурора з посади, тобто спричиняє для особи негативні юридичні наслідки у вигляді її звільнення з публічної служби.

46. Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (далі по тексту також ЄСПЛ).

47. Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону України від 29 червня 2004 року №1906-IV «Про міжнародні договори України» (із змінами та доповненнями), чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

48. Відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Протоколу № 1 та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

49. Статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. VI.

Позиція Верховного Суду

50. Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

51. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

52. Підставою звернення з касаційними скаргами зазначено пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

53. Предметом оскарження у цій справі є прийняте кадровою комісією рішення про неуспішне проходження позивачем атестації та наказ про звільнення позивача з посади.

54. Цей наказ та рішення Кадрової комісії оскаржуються позивачем, оскільки, на його думку, є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та порушують його права.

55. Переглядаючи судове рішення суду апеляційної інстанції, вирішуючи питання щодо правильності застосування цим судом норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.

56. Верховний Суд враховує, що Верховний Суд сформував правові висновки щодо застосування приписів Закону № 113-ІХ, Порядку № 221 та Порядку № 233, зокрема, у постановах від 21 вересня 2021 року у справах № 160/6204/20 та 200/5038/20-а, від 24 вересня 2021 року у справі № 160/6596/20, 11 листопада 2021 року у справі № 580/1859/20 тощо, які підлягають врахуванню у цьому касаційному провадженні при наданні оцінки доводам скаржників щодо проведення атестації та щодо звільнення позивача з посади.

57. За приписами частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

58. У вказаних справах Верховний Суд підкреслив, що з огляду на зміст включеної до Конституції України Законом № 1401-VIII статті 131-1 Основного Закону, новим українським конституційним правопорядком прокуратуру як інститут, що виконує функцію кримінального переслідування, структурно вмонтовано в загальну систему правосуддя.

59. При цьому, Конституція України віднесла прокурорів у розділ правосуддя, змінила характер їх діяльності з загального нагляду на основну функцію кримінального обвинувачення та запровадила нові принципи в проведенні оцінювання як суддів, так і прокурорів.

60. Дослідження змісту Закону № 1401-VIII, а також пояснювальної записки до відповідного законопроекту, вказує на те, що його метою є удосконалення конституційних основ правосуддя для практичної реалізації принципу верховенства права, яке повинно забезпечуватися, зокрема, і шляхом належного функціонування прокуратури як органу, уповноважено виконувати функції з підтримання публічного обвинувачення в суді; процесуального керівництва досудовим розслідуванням; вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження; нагляду за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку.

61. Верховний Суд взяв до уваги, що згідно з частиною другою статті 131-1 Конституції України організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом, яким наразі є Закон № 1697-VII. Водночас, стаття 4 цього ж Закону встановлює, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

62. Черговим етапом процесу реформування прокуратури стало прийняття Верховною Радою України у межах своїх конституційних повноважень Закону № 113-ІХ.

63. Цим Законом внесено зміни до кодексів та законів України не скільки щодо форми чи змісту діяльності прокуратури, а скільки щодо реформи органів прокуратури в частині кадрових питань. Передбачена Законом № 113-ІХ переатестація не має систематичного характеру, відбувається одноразово за окремим законом, є винятковою. У Пояснювальній записці до проекту цього Закону, що він спрямований на запровадження першочергових і, багато в чому, тимчасових заходів, пов`язаних передусім із кадровим перезавантаженням органів прокуратури шляхом атестації чинних прокурорів, а також надання можливості всім доброчесним кандидатам, які мають належні теоретичні знання та практичні навички, на конкурсних засадах зайняти посаду прокурора у будь-якому органі прокуратури. Основною метою цього Закону є створення передумов для побудови системи прокуратури, діяльність якої базується на засадах ефективності, професійності, незалежності та відповідальності.

64. Реалізація «кадрового перезавантаження» органів прокуратури передбачає, крім іншого, приведення кількісного складу прокурорів у відповідність до вимог статті 14 Закону № 1697-VII зі змінами, внесеними Законом № 113-ІХ, шляхом атестації прокурорів.

65. Тож проведення атестації прокурорів є обов`язковою складовою запровадженого Законом №113-ІХ процесу реформування системи органів прокуратури та за своєю суттю є спеціальною процедурою, яка має на меті підтвердження здатності прокурорами виконувати свої повноваження на належному рівні за визначеними законом критеріями, шляхом здійснення оцінки їхньої професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, що стосувалась, зокрема, усіх без винятку прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати у органах прокуратури.

66. Колегія суддів Верховного Суду вважає ці висновки застосовними і у цій справі, позаяк правовідносини у цих справах є подібними.

67. Верховний Суд також ураховує, що така атестація передбачає чітку процедуру та умови звільнення і переведення прокурорів до Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур, що здійснюється на підставі відповідних рішень кадрових комісій.

68. Так, атестація прокурорів проводиться відповідними кадровими комісіями та включає в себе три етапи, у тому числі, складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону.

69. У свою чергу, зі змісту пункту 19 Закону № 113-IX вбачається, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом обіймають посади в Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї з таких підстав: 1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію; 2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури; 3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію; 4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.

70. Системний аналіз положень абзацу першого пункту 19 Закону № 113-IX дає підстави для висновку про те, що: по-перше, підставою для звільнення прокурора є настання однієї з підстав, визначених у підпунктах 1- 4 пункту 19 цього розділу, зокрема й неуспішне проходження атестації; по-друге, закон не вимагає додаткової підстави для звільнення, зокрема такої, як ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, у якому прокурор обіймає посаду, або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

71. Закон визначає, що звільнення відбувається не з підстав, установлених пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», а на підставі цього пункту, що є нормативною підставою.

72. Отже, підставою для звільнення є одна з підстав, передбачених підпунктами 1- 4 пункту 19 розділу ІІ Закону № 113-IX, а нормативною підставою є пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

73. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що кадровою комісією прийняте рішення про невідповідність позивача вимогам професійної компетенції, професійної етики та доброчесності.

74. Підставою для прийняття такого рішення комісія вказала, що під час співбесіди позивач продемонстрував відсутність базових знань та навичок щодо реалізації конституційних повноважень прокурора та основних положень кримінального процесуального законодавства України, розгляду депутатських запитів та звернень. Окрім того, він не надав Комісії доказів законності походження майна, а також майна членів його сім`ї.

75. Втім, Верховний Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про передчасність таких висновків кадрової комісії, оскільки до таких остання дійшла без урахування результатів попередніх етапів атестації на підставі оцінки кількох додаткових запитань членів Комісії під час проведення співбесіди з позивачем, на які були надані неповні відповіді, що позивач у ході апеляційного розгляду пояснив надмірним хвилюванням, яке очевидно спостерігається на відеозаписі процесу співбесіди.

76. Щодо питань походження майна, то суди попередніх інстанцій встановили, що у ході співбесіди позивач надавав членам Комісії детальні пояснення щодо джерел походження коштів та майна членів його сім`ї з долученням на підтвердження своїх доводів відповідних документів (т.1 а.с. 55-64, 74-76, 162-217). Разом із тим, при наданні критичної оцінки наданим позивачем поясненням та документам Комісія дійшла висновку про наявність обґрунтованих сумнівів щодо правдивості відомостей, наданих ОСОБА_1 , без наведення будь-яких доказів на підтвердження своїх сумнівів.

77. При цьому суди під час розгляду справи щодо перевірки майнового стану позивача до 2016 року встановили, що він додатково повідомив комісії, що згідно з висновком про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади» № 11667/17-16-17-03-09 від 03.06.2015, з урахуванням письмових пояснень та підтвердних документів встановлено, що вартість майна (майнових прав), вказаних ним у декларації про майно, витрати і зобов`язання майнового характеру за 2014 рік, набутого за час перебування на посадах визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», відповідає наявній податковій інформації про доходи отримані позивачем із законних джерел.

78. Перевірка проводилася Державною податкової Інспекцією у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області, яка в силу повноважень має доступ до всієї інформації про майновий стан особи, яка перевіряється, а також членів сім`ї.

79. У Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків усі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру у порядку, визначеному цим Положенням. Інформація в реєстр включає дані про особу, джерела доходів, види діяльності, доходи, витрати та які податки і збори сплачуються.

80. З метою надати інформацію для комісії щодо законності джерела походження коштів, за які було придбано майно, позивач звертався до Головного управління ДПС у Рівненській області.

81. Проте листом Ха 55/11/17-00-02-01-09 від 09.07.2020 отримав відмову у наданні інформації у зв`язку з тим, що на території України діє карантин, а також з вказівкою на ту обставину, що інформацію щодо доходів батька та матері вони можуть надати лише особі, якої стосується інформація або на підставі довіреності.

82. Зважаючи на те, що батьки проживають на території, яка є непідконтрольною владі України, у нього була відсутня можливість отримати довіреність, а у батьків відсутня можливість самостійно звернутися до державних органів з метою отримання таких відомостей.

83. Ці обставини позивач пояснив у відповідях, які надіслав для комісії, де вказано, що батько ОСОБА_2 понад 40 років працював на металургійних підприємствах Донецької та Дніпропетровської областей. Обіймав виключно керівні посади та мав дохід, який дозволяв придбати майно як для себе, так і для позивача. Вказане свідчить, що майно позивача та членів сім`ї було придбано за доходи отримані із законних джерел.

84. Під час розгляду справи у Рівненському окружному адміністративному суді від Головного управління ДПС у Рівненській області надійшла відповідь з додатками на виконання ухвали суду про витребування доказів, з яких суд встановив таке.

85. Згідно з інформацією Головного управління ДПС у Рівненській області, яка міститься у додатках до листа Ха 9516/9/17-00-12-01-03 від 30.12.2020 про джерела та суми доходів ОСОБА_2 (батько позивача), за період з 01.01.2000 по 30.09.2020 його доходи становили: у 2000 році близько 20 000 грн., 2001 - 30 000 грн, 2002 - 18 000 грн, 2003 - 28 000 грн, 2004 - 50 000 грн, 2005 -78000 грн, 2006 - 160 000 грн зарплати та 1531530 грн. доходів від цінних паперів і активів, 2007 - 250 000 грн, 2008 - 123 000 грн, 2009 - 14 000 грн, 2010 - 350 000 грн, 2011 - 780 000 грн, 2012 - 812 000 грн зарплати та 415 203 грн від продажу нерухомого майна; 2013 - 722 000 грн зарплати та 840 000 грн від продажу рухомого майна, 2014 - 130 000 грн.

86. Також позивач пояснив комісії, що з 01.09.2002 по 22.06.2007 він навчався у Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого. З 01.08.2007 був призначений помічником прокурора Амвросіївського району прокуратури Донецької області. Відповідно до 01.08.2007 особистих доходів, крім незначної стипендії, не мав, кошти на його потреби надавали батьки.

87. Окрім доходів батька, мати позивача ОСОБА_3 також постійно працювала та отримувала дохід у вигляді заробітної плати. На момент придбання авто у 2010 році позивач був одружений та мав доньку, проживав окремо від батьків та членами його сім`ї (у розумінні ведення спільного побуту, доходів та витрат) були дружина та донька.

88. Щодо майна суди попередніх інстанцій установили, що мати позивача за рахунок своїх доходів та коштів батька у 2010 році придбала автомобіль Меrsеdеs - Benz. GLK 350 4 Маtіс. Сукупний їх дохід дозволяв придбати вказаний транспортний засіб. За цих обставин припущення четвертої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур у рішенні № 29 від 21.07.2020 про відсутність доказів законності походження майна членів сім`ї позивача не відповідає дійсним обставинам справи.

89. До початку робити в прокуратурі у власності позивача були 4 нові транспортні засоби, які придбані за кошти його батька: автомобіль Нonda Аccord 4D, 2004 року випуску, придбано 12.04.2005 (приблизна вартість 3 80 000,00 грн); автомобіль Dacia Logan 90L, 2006 року випуску, придбано 03.03.2007 (80 000,00 грн); автомобіль Аcura MDX, 2007 року випуску, придбано 17.05.2007 (приблизна вартість 400 000,00 грн); автомобіль Нyundau Coupe, 2007 року випуску, придбано 17.07.2007 (приблизна вартість 151 000,00 грн).

90. Після продажу транспортних засобів Нonda Аccord та Аcura MDX 15.03.2008 позивач кошти батькам не повертав та за частину коштів придбав Lexus GS 350 (приблизна вартість 368 000,00 грн). 91. 23.07.2008 позивач продав Dacia Logan 90L та за рахунок виручених коштів, збережень і допомоги батька придбав 13.09.2008 - Lexus LX. 92. 08.12.2009 продав Lexus GS 350 та 17.02.2010 придбав Нonda Аccord (приблизна вартість 196 000,00 грн). 93. 15.04.2010 продав Нyundau Coupe (понад 100 000.00 грн), 19.02.2013 продав Lexus LX (за 400 000.00 грн) та 01.03.2013 продав Нonda Аccord (за 154 021,00 грн).

94. В першому кварталі 2012 року позивач отримав дохід від продажу транспортного засобу через ТОВ «ФОРВАРДАВТО» у розмірі 328674,50 грн. Вказана Інформація міститься у відомостях з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів. 95. 06.03.2013 та 19.03.2013 за частину коштів, отриманих він продажу попередніх авто (1 082 695,00 грн.) позивач придбав КІА RІО та ВМW, які перебували у його володінні до 22.05.2015 та 09.06.2015 відповідно. За продаж авто він отримав 359 700 грн. 96. 26.09.2015 позивач придбав РЕUGEOT 2008 за 375 000 грн., та 11.12.2015 - SUBARU FORESTER за 109 935 грн.

97. Окрім того, 26.01.2006 за кошти батька позивачем придбано незакінчений будівництвом будинок (13 % готовності) за адресою: АДРЕСА_1 . Цей будинок був завершений будівництвом за кошти батька і 15.06.2009 (розмір інвестицій становив близько 980 659 грн) позивач набув право власності на вказаний об`єкт нерухомості на підставі рішення Гірницького районного суду м. Макіївки від 13.03.2009. Факт набуття цього будинку у приватну власність досліджувався під час проведення перевірки Державною фіскальною службою України, під час проведення якої позивач надавав пояснення, які містяться в матеріалах справи.

98. Окрім того у спільній сумісній власності позивача з батьками перебувала квартира ( АДРЕСА_2 , приватизована 13.03.2003), яка була продана 10.04.2012.

99. Суди попередніх інстанцій, зважаючи на те, що у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру до 2017 року була відсутня графа щодо коштів, які знаходяться вдома від продажу авто та нерухомості, вважали правильним, що такі заощадження позивач не вказував. Тому доходів позивача, коштів від продажу авто, нерухомості та коштів, які надавав його батько, було достатньо для придбання означених транспортних засобів та квартири у місті Рівне 28.01.2016 загальною площею 150,8кв.м.

100. Також суди врахували неможливість надання позивачем на співбесіду документів щодо доходів батьків, а також транспортних засобів, які перебували у власності позивача, з огляду на зміст листа головного управління ДПС у Рівненській області Державної податкової служби України № 55/11/17-00-02- 01-09 від 09.07.2020, за яким за результатами розгляду його заяви щодо надання інформації про суми отриманих батьком доходів надати немає можливості в період карантину, окрім того необхідне персональне звернення особи, якої стосується запитувана інформація.

101. За цих обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку про безпідставність висновку комісії в оскаржуваному рішенні щодо наявності сумнівів стосовно доброчесності позивача.

102. Водночас, Верховний Суд зауважує, що висновок Комісії грунтується на ширшому обсязі «зауважень» до позивача стосовно його відповідності критерію доброчесності, який становить відповідність офіційних доходів витратам сім`ї та близьких родичів позивача.

103. Про вказану обставину свідчить наявний у матеріалах справи запис засідання комісії.

104. Проте, суди попередніх інстанцій не дослідили цей запис, тобто не встановили всі обставини, які містять інформацію щодо предмета доказування та дають змогу суду дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

105. Верховний Суд звертає увагу, що порядок проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності і виконання практичного завдання для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурора врегульовано розділом ІV Порядку.

106. Верховний Суд неодноразово висловлювався щодо перевірки дискреції кадрової комісії під час проведення співбесіди на третьому етапі атестації прокурорів, процедура проведення якого визначено Пунктом 9 розділу IV Порядку №221, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі №120/3458/20-а, від 27 квітня 2021 року в справі №640/419/20, від 05 листопада 2021 року у справі №640/537/20.

107. Пунктом 9 розділу IV Порядку №221 визначено, що для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора,

108. Згідно з пунктом 10 розділу ІV Порядку №221 фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, у тому числі на визначену кадровою комісією електронну пошту, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Кадровою комісією під час проведення співбесіди та ухвалення рішення без додаткового офіційного підтвердження можуть братися до уваги відомості, отримані від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно).

109. Дослідження вказаної інформації, відомостей щодо прокурора, який проходить співбесіду (далі - матеріали атестації), здійснюється членами кадрової комісії.

110. Перед проведенням співбесіди члени комісії можуть надіслати на електронну пошту прокурора, яка вказана у заяві про намір пройти атестацію, повідомлення із пропозицією надати письмові пояснення щодо питань, пов`язаних з матеріалами атестації. У цьому випадку протягом трьох днів з дня отримання повідомлення, але не пізніше ніж за день до дня проведення співбесіди, прокурор може подати комісії електронною поштою письмові пояснення (у разі необхідності - скановані копії документів) (пункт 11 розділу ІV Порядку №221).

111. Відповідно до пункту 12 розділу IV Порядку №221 cпівбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання.

112. Тобто відомості, які містяться в декларації, поданій прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції, поряд з іншими відомостями, які отримано кадровою комісією відповідно до положень Порядку №221, є матеріалами атестації, які досліджуються та обговорюються під час проведення співбесіди, за результатами якої кадрова комісія приймає рішення про успішне чи неуспішне проходження прокурором атестації.

113. Верховний Суд наголошує, що відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), суд не вправі втручатися в дискрецію кадрової комісії та перебирати на себе повноваження у вирішенні питання, які законодавством віднесені до компетенції кадрової комісії.

114. Виходячи з суті спірних правовідносин у цій справі, суди повинні під час перевірки рішення кадрової комісії, не втручаючись у дискреційні повноваження вказаної комісії та керуючись завданнями адміністративного судочинства, дослідити пояснення позивача та надані ним документи на підтвердження наданих ним пояснень щодо фактів встановлених цією комісією під час проведення співбесіди та з`ясувати, чи дійсно вони спростовують висновки комісії, які стали підставою для прийняття спірного рішення. Проте, суди попередніх інстанцій не надали оцінку всім наявним доказам, що стосуються предмету спору, у їх сукупності.

115. Отже, Верховний Суд доходить висновку про те, що суди вирішили справу без повного та всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі.

116. Верховний Суд наголошує, що за правилами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

117. Отже, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України в основі обґрунтованого рішення лежать повнота і всебічність з`ясування обставин справи, це виключає існування будь-яких не спростованих судом належним чином розбіжностей між доказами, поданими сторонами.

118. Верховний Суд зазначає, що приписами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суди наділені правом збирати докази з власної ініціативи, а також повноваженням сприяти в реалізації обов`язку доказування (у випадку неможливості самостійного надання особами, які беруть участь у справі доказів) і витребовувати необхідні докази. Тобто законодавцем передбачено активну участь суду в збиранні доказів, а тому покладення обов`язку надання доказів виключно на осіб, які беруть участь у справі без сприяння судами в реалізації зазначеного обов`язку, а також вияв власної їх ініціативи у процесі збору доказів, як мети встановлення дійсних фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, є надмірним тягарем, що, в деякій мірі, є неспівмірним із розподілом обов`язку доказування, визначеного адміністративним процесуальним законодавством.

119. Тому Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим дійшли передчасних висновків по суті справи. Висновки судів попередніх інстанцій та оскаржувані рішення в цій справі не відповідають завданням адміністративного судочинства щодо справедливого і неупередженого вирушення спору.

120. Водночас, в силу положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства їх встановлення судом касаційної інстанції не допускається.

121. Розглянувши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, не забезпечено повне та всебічне з?ясування обставин у справі та не вжито усіх, визначених законом заходів для цього.

122. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

123. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

124. Приписами частини 4 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

125. Враховуючи те, що вказані порушення під час розгляду справи допущені як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

126. Під час нового розгляду справи суду необхідно дослідити усі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права. Також судам слід врахувати наведене та ухвалити законне та обґрунтоване рішення за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності та взаємному зв?язку. Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Рівненської обласної прокурати та Офісу Генерального прокурора на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року задовольнити частково.

2. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року у цій справі скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до Рівненського окружного адміністративного суду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складене 24.10.2022. Головуючий О. А. Губська Судді М.В. Білак О.В. Калашнікова