Постанова 4857 № 380/19426/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/19426/21 пров. № А/857/11494/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Носа С. П., суддів Іщук Л.П., Шевчук С.М.; за участю секретаря судового засідання Максим Х.Б.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року у справі № 380/19426/21 (головуючий суддя Мричко Н.І., м. Львів) за позовом ОСОБА_1 до Рудківської міської ради Самбірського району Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: 09 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Рудківської міської ради Самбірського району Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати бездіяльність Рудківської міської ради Самбірського району Львівської області у здійсненні самоврядного контролю за використанням і охороною земель комунальної власності такою, що порушує його та інших членів громади с. Чернихів законні інтереси. Зобов`язати Рудківську міську раду Самбірського району Львівської області вжити передбачених діючими законами необхідних заходів для усунення (порушень) перешкод мешканцям села Чернихів у вільному користуванні АДРЕСА_1 , для чого: а) демонтувати самочинно встановлені на проїзній частині вулиці ворота; б) знести самочинно зведені господарські споруди в межах «червоних ліній» вулиці. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач не вжив в межах самоврядного контролю ефективних заходів для захисту публічних інтересів та задоволення потреб громадян у користуванні об`єктами комунальної власності відповідно до закону, а саме щодо усунення перешкод мешканцям села Чернихів у вільному користуванні АДРЕСА_1 у зв`язку з встановленням ОСОБА_3 та ОСОБА_2 воріт на проїзній частині вулиці та зведенням господарських споруд в межах «червоних ліній» вулиці. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Рудківської міської ради Самбірського району Львівської області за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - відмовлено повністю. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що він є власником будинку, який згідно Генерального плану АДРЕСА_1 . В інтересах територіальної громади с. Чернихів Самбірського району Львівської області для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території розроблено та затверджено Генеральний план населеного пункту. Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада і строк його дії не обмежується. Зміни до генерального плану можуть вноситися за результатами містобудівного моніторингу не частіше одного разу на рік. Апелянт звертає увагу на те, що згідно генерального плану с. Чернихів до складу населеного пункту входить вулиця Зелена та розташований на узбіччі вулиці природний став. Відповідно до ст.ст. 16, 18 ЗУ «Про автомобільні дороги» вулиці і дороги міст, інших населених пунктів є комунальною власністю та знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування. Складовими вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є проїзна частина вулиць і доріг. Межі вулиці за її шириною визначаються «червоними лініями». Розташування будь-яких об`єктів, будівель, споруд або їх частин у межах «червоних ліній» вулиці не допускається. Однак, Скаржник вважає, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заволоділи земельною ділянкою площею, більшою ніж така їм належна за рішенням сільради, а також те, що Рудківська міськрада знала та повинна була знати, що власники будинковолодіння, по АДРЕСА_2 незаконно перекрили вулицю металевими воротами та використовують комунальну власність на свій розсуд й у власних інтересах. З врахуванням вказаного, апелянт вважає, що Рудківська міська рада, як представницький орган місцевого самоврядування мала б своєчасно вживати дієвих заходів для недопущення незаконного заволодіння землями комунальної власності; належним чином реагувати на неодноразові усні та письмові звернення апелянта про самоуправне заволодіння власниками будинковолодіння АДРЕСА_1 та створення суттєвих перешкод у користуванні комунальною власністю скаржнику, а саме у вільному доступі до його земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 . Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 у якому зазначають, що являються співвласниками спірної земельної ділянки та будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 , що встановлено з Свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.05.2011р. (спадкова справа №231/2007), копії Державного акту на право приватної власності на землю серії ЛВ №000346, а також Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер 287972583 та №287972747). На вказаній земельній ділянці розміщені житловий будинок та господарські споруди (стайня, свинарник, стодола). Щодо частини належної третім особам земельної ділянки встановлено сервітут для проходу та проїзду до будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 , яке належить позивачу. Речові права третіх осіб на спірне майно зареєстровані у встановленому законом порядку, що встановлено з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер 287972583 та №287972747). Відтак ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вважають що твердження позивача, що земельна ділянка, яка перебуває у власності є комунальною вулицею, а господарські будівлі, які збудовані в 60 роках самочинно збудованими є необґрунтованими та надуманими. На підставі викладених обставин треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без мін. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце судового засідання, що відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи за її відсутності. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, які з`явилися у судове засідання, проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржуване рішення скасувати, а провадження у справ закрити з таких підстав. Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Разом з цим обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Отже, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо порушує права, свободи чи законні інтереси позивача. Відповідно до ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Суд апеляційної інстанції враховує, що із матеріалів адміністративної справи та змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що спір, який розглядається, стосується зобов`язання відповідача демонтувати встановлені на проїзній частині вулиці ворота та знести зведені господарські споруди в межах «червоних ліній» АДРЕСА_1 . Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що відповідач не вжив в межах самоврядного контролю ефективних заходів для захисту публічних інтересів та задоволення потреб громадян у користуванні об`єктами комунальної власності відповідно до закону та існують достатні правові підстави для зобов`язання відповідача вжити необхідних заходів щодо усунення перешкод мешканцям села Чернихів у вільному користуванні вулицею Зеленою. Водночас, колегія суддів зазначає, що матеріалами адміністративної справи, а саме витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.12.2021 року за №287972747, підтверджується, що 27.11.2021 року проведено державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_3 1/2 на вказану земельну ділянку за кадастровим номером 4624284300:01:002:0807 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Таку реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_3 на вказану 1/2 земельної ділянки проведено на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом серії та номер 1178, виданий 13.05.2011 державним нотаріусом Рудківської державної нотаріальної контори Слиш Л.Т. Таким чином, спір у розглядуваній справі стосується права власності ОСОБА_3 на вказану вище 1/2 земельної ділянки за кадастровим номером 4624284300:01:002:0807 по АДРЕСА_1 . Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що розглядуваний спір на даний час має приватноправовий характер, оскільки обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права та інтересу конкретної особи. При цьому, колегія суддів зазначає, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Однак, участь суб`єкта владних повноважень не є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень - не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції, як уже було вказано судом вище, є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням хоча б однією зі сторін публічних владно-управлінських функцій. Разом з тим, приватно-правові відносини, серед іншого, вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що заявлений ОСОБА_1 спір про визнання бездіяльності відповідача у здійсненні самоврядного контролю за використанням і охороною земель комунальної власності такою, що порушує його та інших членів громади с. Чернихів законні інтереси та зобов`язання вжити передбачених діючими законами необхідних заходів для усунення (порушень) перешкод мешканцям села Чернихів у вільному користуванні вулицею Зеленою шляхом демонтажу встановлених на проїзній частині вулиці воріт та знесенням зведених господарських споруд в межах «червоних ліній» вулиці, що знаходиться по АДРЕСА_1 , не може здійснюватись у порядку адміністративного судочинства, а підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Також, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини в п.24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п.1 ст.6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. Відповідно до частини 1 статті 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскаржене рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.07.2022 року необхідно скасувати і провадження у справі за відповідним позовом ОСОБА_1 закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України (справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства). Одночасно, відповідно до статей 239, 319 КАС України, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки провадження в даній адміністративній справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України (справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства), тому позивачеві роз`яснюється, що розгляд цієї справи повинен здійснюватись в порядку цивільного судочинства. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19 КАС України, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги. Оскільки в зазначеній справі порушено правила юрисдикції адміністративних судів, визначені ст. 19 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про закриття провадження по справі, отже апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року у справі № 380/19426/21 скасувати, а провадження у справі закрити. Роз`яснити позивачу, що розгляд цієї справи слід здійснювати в порядку цивільного судочинства. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя С. П. Нос судді Л. П. Іщук С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 24 жовтня 2022 року.