Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 595/374/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 595/374/22 пров. № А/857/13042/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В., суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на додаткове рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 19 серпня 2022 року, ухвалене суддею Федорончуком В.Б. у м. Бучачі Тернопільської області у справі №595/374/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,- ВСТАНОВИВ: Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 12 липня 2022 року адміністративний позов задоволено. 17 липня 2022 року представником позивача через систему «Електронний суд» подано заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, вимогами якої є вирішити питання щодо розподілу судових витрат. При цьому вказує, що про стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, було заявлено у позовній заяві. Просить стягнути понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13500,00 грн, на сплату судового збору в сумі 496,20 грн та сплачений сервісний збір в сумі 9,92 грн. Додатковим рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 19 серпня 2022 року заяву представника позивача задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національноїполіції в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6100,00 гривень та судовий збір у розмірі 496,20 гривень. У решті вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним додатковим рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує неспівмірністю заявленою до стягнення суми витрат на правву допомогу з ціною позову. На думку скаржника, відсутні підстави вважати, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу були ним фактично понесені. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав. Так, відповідно до ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Частинами першою та третьою статті 143 КАС України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі; якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст. 132 КАС України). Частиною третьою статті 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. У разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до частини 9 вказаної статті, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує : 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України. Відповідно до частини 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Склад та обсяг судових витрат визначено у частині 3 статті 134 КАС України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України). У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України). При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат відповідно до вимог частини сьомої цієї статті покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Суд апеляційної інстанції зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат підлягає оцінці кожен окремий доказ надання правової допомоги та у їх сукупності співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката, а також заперечення суб`єкта владних повноважень щодо обґрунтованості їх розміру. При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). Так, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява 58442/00) зазначено, що згідно зістаттею 41 КонвенціїСуд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумний розмір. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд першоі інстанції виснував, що витрати позивача на правову допомогу підлягають стягненню з суб`єкта владних повноважень (бюджетних асигувань), що виступав відповідачем у справі частково - в розмірі 6 100,00 грн. Слід зазначити, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019року у справі №810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19, 16 квітня 2020 року у справі №727/4597/19. При вирішенні питання про розподіл судових витрат підлягає оцінці кожен окремий доказ надання правової допомоги та у їх сукупності співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката, а також заперечення суб`єкта владних повноважень щодо обґрунтованості їх розміру. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Водночас, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту. З матеріалів справи слідує, що представником позивача клопотання про стягнення понесених судових витрат на професійну правничу допомогу було заявлено у позовній заяві. 17 липня 2022 року представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового рішення з одночасним поданням доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, що вказує на дотриманням заявником порядку та строків, визначених ч.7 ст.139 КАС України для звернення із такою заявою (а.с.47-52). На підтвердження понесення витрат на правову допомогу представником позивача надано договір про надання правничої допомоги від 24.04.2022, за яким сторонами обумовлено, що адвокат Ткаченко Олег Юрійович приймає зобов`язання надати правничі послуги клієнту по справі щодо постанови серії БАБ №610939 від 14.04.2022, а клієнт (позивач) зобов`язується прийняти та оплатити надані правничі послуги (п.1.1. договору). Пунктом 1.2. договору сторонами погоджено, що склад і обсяг надання правничих послуг визначаються на підставі замовлення на надання правничих послуг (додаток №1). Згідно акту здачі прийняття наданих послуг від 17.07.2022 загальна вартість виконаних послуг становить 13500 грн: зустріч та усна консультація клієнта, укладення договору 24.04.2022 - 1000 грн; підготовка позовної заяви від 24.04.2022 - 3500 грн; підготовка та направлення в суд заяви про усунення недоліків від 16.05.2022 - 500 грн; підготовка та направлення в суд заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції від 30.05.2022 - 500 грн; безпосередня участь і представництво в судовому засіданні інтересів позивача 16.06.2022 - 1000 грн; підготовка та направлення в суд клопотання/заяви про відповідну заяву щодо доказів судових витрат, які будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду від 16-17.06.2022 - 500 грн; підготовка та направлення в суд повідомлення про відсутність матеріалів у електронній справі від 30.06.2022 - 500 грн; безпосередня участь і представництво в судовому засіданні інтересів позивача 30.06.2022 - 1000 грн; безпосередня участь і представництво в судовому засіданні інтересів позивача 11.07.2022 - 1000 грн, підготовка та направлення в суд заяви про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат від 17.07.2022 - 1500 грн; підготовка та направлення в суд клопотання про детальний опис робіт адвоката від 17.07.2022, акту здачі-прийняття наданих послуг від 17.07.2022 - 1000 грн; представництво в суді по розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат 1500 грн. Вказані докази дозволяють ідентифікувати понесені позивачем витрати як такі, що сплачені за надання правничої допомоги у даній справі. При частковому задоволенні вимог заяви судом першої інстанції було враховано, що не всі з перелічених послуг не були фактично виконаними адвокатом (неявка у судове засідання 18.08.2022), не всі з наданих послуг були фактично неминучими чи такими, що спрямовані на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, а також судом враховано, що подання заяви про усунення недоліків позовної заяви фактично поглинається послугою про підготовку позову. Аналізуючи наведені правові норми та доводи заяви представника позивача, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про підтвердження здійснених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у задоволеному судом розмірі, їх пов`язаність з розглядом справи, пропорційність та обгрунтованість розміру судового збору до предмета спору, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, співмірність виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), відтак погоджується із висновком суду першої інстанції про їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Натомість, відповідачем не спростовано задоволеного судом на користь позивача розміру понесених витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає. Додаткове рішення суду в частині відмови в задоволенні решти вимог заяви про розподіл судових витрат сторонами не оскаржено, доводи апеляційної скарги не містять заперечень щодо стягнення понесених позивачем витрат на сплату судового збору, а тому відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України апеляційному перегляду в цій частині не підлягає. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в строки, встановлені статтею 286 КАС України. Керуючись статтями 139, 242, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 19 серпня 2022 року у справі № 595/374/22 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний