Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 595/2002/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 595/2002/19 пров. № А/857/9992/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В., за участю секретаря судового засідання: Кардаш В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Тернопільській області на додаткове рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 26 квітня 2021 року, головуючий суддя Федорончук В.Б., ухвалене у м. Бучач, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- В С Т А Н О В И В: Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 11 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції Тернопільської області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задоволено; визнано протиправною та скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення серії НК №985053 від 11 жовтня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.126, ч.1 ст.122 КУпАП. 08.04.2021 року від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі. Додатковим рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 26 квітня 2021 року стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції Тернопільської області витрати, пов`язані з оплатою правничої допомоги в сумі 3000 (три тисячі) гривень. Не погоджуючись з вищезазначеним додатковим рішенням суду першої інстанції, Управління патрульної поліції в Тернопільській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити. Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що розмір судових витрат не є співмірним із складністю даної справи. Крім цього, позивачем не надано доказів про розмір стягнення витрат на правової допомоги пов`язаний з розглядом даної справи. Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Згідно із ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;3) судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України). Як передбачено ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. З матеріалів справи видно, що на підтвердження понесених витрат для надання правничої допомоги позивачем надано: угоду про надання правової допомоги від 21.10.2019 року, додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 21.10.2019, акт виконаних робіт від 21.10.219 року, попередній розрахунок судових витрат від 21.10.2019, квитанцію до прибуткового касового ордера №24 від 21.10.2019, копію ордера про надання правової допомоги від 21.10.2019 року серії ТР №029598. Колегія суддів звертає увагу, що у відповідності до ст. 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". Відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи. Однак, в матеріалах справи міститься копія ордера про надання правової допомоги від 21.10.2019 року серії ТР №029598. Більше того, на вказаній копії ордера заповнені всі необхідні дані про надання правової допомоги, не зважаючи на те, що такі дані зазначаються в оригіналі ордера. Також колегія суддів звертає увагу на те, що на долучених позивачем документах, що підтверджують понесення витрат щодо надання правничої допомоги відсутній підпис адвоката, який представляв інтереси позивача в суді, а на місці його підпису проставлено « ОСОБА_2 ». Вказані обставини, у своїй сукупності, свідчать про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт понесення витрат про надання правничої допомоги. Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги щодо неправомірності оскарженого додаткового рішення є підставними та заслуговують на увагу. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у додатковому рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що додаткове судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення слід відмовити. Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Тернопільській області задовольнити, додаткове рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 26 квітня 2021 року у справі №595/2002/19 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №595/2002/19 відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Святецький Повний текст постанови складено 08.07.2021 року.