Постанова 4856 № 240/38966/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/38966/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос О.В. Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б. 24 жовтня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Матохнюка Д.Б. суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№4)" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№4)" про стягнення податкової заборгованості, В С Т А Н О В И В : у листопаді 2021 року Головне управління ДПС у Житомирській області (ГУ ДПС у Житомирській області) звернулось в суд з адміністративним позовом до Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№4)" (ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№4)") про стягнення з відповідача податкового боргу за рахунок готівки та рахунків платника податків у банках у сумі 199983,00 грн. 02 червня 2022 року Житомирський окружний адміністративний суд прийняв рішення про задоволення адміністративного позову. Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, та порушення норм процесуального права що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, за відповідачем обліковується заборгованість по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 199 983,00 грн., яка нарахована на підставі: -податкова декларація з податку на додану вартість від 17.03.2021 на суму 32 733,00 грн.; - уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 20.07.2021 на суму 570,00 грн.; - податкова декларація з податку на додану вартість від 19.04.2021 на суму 59 941,00 грн.; - податкова декларація з податку на додану вартість від 18.05.2021 на суму 15 592,00 грн.; - податкова декларація з податку на додану вартість від 16.07.2021 на суму 35 771,00 грн.; - податкова декларація з податку на додану вартість від 19.08.2021 на суму 55 376,00. Вказана заборгованість також підтверджується розрахунком заборгованості та обліковими картками платника податку. Податковим органом на адресу відповідача було направлено податкову вимогу №2/2027 від 28.12.2001, яка вручена головному бухгалтеру, що підтверджується її особистим підписом на вимозі, проте відповідач в добровільному порядку суму податкового боргу не сплатив. Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом були використані всі заходи по отриманню податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, які не призвели до його погашення, а тому позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно з п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. При цьому, згідно із п.14.1.175 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податку набуває статусу податкового боргу з моменту його узгодження та несплати у порядку, визначеному Податковим кодексом України. Отже, факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що спірна сума грошового зобов`язання самостійно задекларована відповідачем у поданих ним деклараціях, а тому вважається узгодженою та не підлягає оскарженню і набула статусу податкового боргу. Відповідно до п. 57.1. ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Пункт 31.1 ст. 31 ПК України визначає, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Пунктом 59.1 статті 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. На виконання п. 59.1. ст. 59 ПК України податковим органом на адресу відповідача було направлено податкову вимогу №2/2027 від 28.12.2001, яка вручена головному бухгалтеру, що підтверджується її особистим підписом на вимозі. На момент утворення заборгованості зазначена податкова вимога не була відкликана, відтак, податкове зобов`язання є узгодженим. Також, згідно інтегрованої картки платника податків за відповідачем рахується узгоджене, проте не сплачене податкове зобов`язання на загальну суму 199 983,00 грн. Так, згідно з п. 95.1. ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Відповідно до п. 95.3. ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Відповідно до п. 87.1. ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податковим органом здійснені усі необхідні заходи для погашення податкового боргу, визначених законом, а також враховуючи те, що станом на день розгляду даної справи в суді вказана заборгованість в добровільному порядку відповідачем не погашена, а тому адміністративний позов є обгрунтованим та підлягає задоволенню. Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що наведенні в апеляційній скарзі доводи повністю спростовуються встановленими у справі обставинами та письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи. Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№4)" залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 червня 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.