Постанова 4812 № 487/2224/22

24.10.22 22-ц/812/883/22 Єдиний унікальний номер судової справи: 487/2224/22 Провадження №22-ц/812/883/22Доповідач суду апеляційної інстанції Самчишина Н.В. Постанова Іменем України 24 жовтня 2022 року м. Миколаїв справа № 487/2224/22 Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Самчишиної Н.В., суддів: Лівінського І.В., Серебрякової Т.В., із секретарем судового засідання Стрілець К.О., за участі: заявника ОСОБА_1 та її представника Нечай О.Д. , представника заінтересованої особи ОСОБА_3 - Білова І.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , подану його представником - адвокатом Біловим Ігорем Валентиновичем, на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 вересня 2022 року, ухвалене о 11 год 21 хв під головуванням судді Кузьменка В.В. у приміщенні суду у м. Миколаєві, дата складення повного тексту якого не зазначена, за заявою ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_3 , установив: 26 липня 2022 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Нечай О.Д., подала до суду вказану заяву, яку обґрунтовувала наступним. Заявник зазначала, що з 2013 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 липня 2020 року розірвано. Від шлюбу вони мають двох дітей. Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 не залишає її у спокої та завдає моральних та душевних страждань, зокрема переслідує біля місця її проживання та роботи, знімає на відео без дозволу, ображає нецензурною лайкою, погрожує та примушує до укладення договорів щодо порядку виховання та утримання дітей. Посилаючись на зазначені обставини, заявник просила видати обмежувальний припис щодо ОСОБА_3 на 6-ти місячний строк, яким заборонити йому наближатися на відстань ближче ніж на 100 метрів до її місця проживання, роботи ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ), інших місць частого відвідування, заборонити особисто і через третіх осіб її розшукувати, заборонити ОСОБА_3 вести із нею листування, телефонні перемовини або контактування через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. У запереченнях на заяву ОСОБА_1 , представник заінтересованої особи - адвокат Білов І.В. вважав її доводи безпідставними, та не підтвердженими допустимими та достатніми доказами. Спростовував факти вчинення ОСОБА_3 будь-якого насильства та погроз. Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 вересня 2022 року заяву задоволено. Видано обмежувальний припис щодо ОСОБА_3 строком на 6 місяців з встановленням заборон, а саме: заборони наближатися на відстань ближче ніж на 100 метрів до місця проживання ( АДРЕСА_1 ), роботи ( АДРЕСА_2 ), інших місць частого відвідування ОСОБА_1 , заборони вести листування, телефонні перемовини з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що заявницею за допомогою належних доказів доведені факти психологічного насилля відносно неї, які вчинялися ОСОБА_3 , і тому вважав, що наявні обґрунтовані ризики вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства щодо заявниці, що свідчить про обґрунтованість заяви та необхідність видачі обмежувального припису. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - адвокат Білов І.В., посилаючись на незаконність рішення суду, просив його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_1 судові витрати та витрати на правову допомогу на загальну суму 13 500 грн. Вказував, що факти вчинення домашнього насильства, які є єдиною підставою для застосування обмежувального припису, не доведені жодними належними та допустимими доказами. У відзиві на апеляційну скаргу заявниця вважала її доводи необґрунтованими, а саму скаргу такою, що не підлягає задоволенню. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у судовому засіданні, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити із наступних підстав. Судом встановлено, що заявник та заінтересована особа по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 21 грудня 2013 року. Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 липня 2020 року, яке набрало законної сили 07 серпня 2020 року, шлюб між ними розірвано. Від шлюбу вони мають двох дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7-8). Після розірвання шлюбу між учасниками справи існує спір, щодо виховання та утримання дітей, внаслідок чого ОСОБА_1 подана позовна заява до суду (а.с.14-17). Одночасно, зі спором, який виник, заявницею зроблено неодноразові звернення до органів внутрішніх справ, починаючи з 15 червня 2021 року по 05 листопада 2021 року щодо застосування до неї її колишнім чоловіком домашнього насилля, яке виразилося в її переслідуванні, висловленні нецензурною лайкою, неповерненні речей, конфлікту, ненаданні можливості бачитися з дітьми протягом тривалого часу, погрозах. Усі звернення внесені до ІПНП «Єдиний облік» (а.с.9-10). За результатами перевірки 16 червня 2021 року звернення заявника та останньої сварки, яка відбулась від 10 червня 2021 року о 16 год. 30 хв. біля будинку АДРЕСА_3 , вжитими заходами з ОСОБА_3 була проведена профілактична робота, щодо недопущення вчинення протиправних дій, йому роз`ясненні норми діючого законодавства та відповідальність у разі порушення (а.с.11). Постановою судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 червня 2022 року в справі № 487/1585/22 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, та провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрито, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (а.с.12-13). Постановою Миколаївського апеляційного суду від 27 липня 2022 року постанову судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 червня 2022 року, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та провадження закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення скасовано, а провадження у справі закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події адміністративного правопорушення (а.с.44-46). З довідки Управління Служби безпеки України в Миколаївській області від 20 липня 2022 року № 66 слідує, що ОСОБА_3 не знаходиться на території м. Миколаєва та Миколаївській області з 24 лютого 2022 року (а.с.36). Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини. Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, врегульовано Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Згідно з пунктами 3, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника. Обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (пункт 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»). Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. У пункті 9 частини першої статті 1 цього Закону визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності). Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків. Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 17 квітня 2019 року у справі № 363/3496/18, провадження № 61-4830св19; від 26 вересня 2019 року у справі № 452/317/19-ц, провадження № 61-12915св19; від 17 червня 2020 року у справі № 509/2131/18, провадження № 61-271св19; від 23 грудня 2020 року у справі № 753/17743/19, провадження № 61-23053св19; від 24 лютого 2021 року у справі № 570/2528/20, провадження № 61-16103св20. Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 81 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України). Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Звертаючись до суду з вимогами про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_3 , заявниця вказувала, що ОСОБА_3 вчиняє щодо неї психологічне насильство, а також посилалася на неоднократні звернення до правоохоронних органів з вимогою вжити заходів щодо неправомірної поведінки ОСОБА_3 . Так, як встановлено та зазначено вище, 15 червня, 16 червня, 11 вересня, 19 вересня, 08 жовтня та 05 листопада 2021 року ОСОБА_1 зверталася із заявами до Миколаївського районного управління поліції щодо вжиття заходів відносно колишнього чоловіка (а.с.9-10). Між тим, рішень за результатами розгляду поданих заяв заявником органами поліції матеріали не містять. Згідно листа Миколаївського районного управління поліції від 16 червня 2021 року ОСОБА_7 повідомлено, що її заява щодо вжиття заходів до колишнього чоловіка ОСОБА_3 , який систематично переслідує її з роботи додому, висловлюється нецензурною лайкою, на зауваження не реагує, остання сварка відбулась 10 червня 2021 року зареєстрована та розглянута в порядку Закону України «Про звернення громадян» та Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вжитими заходами з ОСОБА_3 проведено профілактичну роботу щодо недопущення вчинення протиправних дій (а.с.11). Між тим, зміст тексту цього листа не містить конкретні обставини вчинення заінтересованою особою насильства щодо ОСОБА_1 , а саме дату, місце їх вчинення, обставини, за яких воно вчинялося, тощо, що позбавляє суд можливості перевірити саме ці конкретні обставини на їх достовірність. Твердження заявника про те, що заінтересована особа переслідує її біля місця її проживання та роботи, знімає на відео без дозволу, ображає нецензурною лайкою, погрожує та примушує до укладення договорів щодо порядку виховання та утримання дітей не підтверджене належними доказами. Диск, який доданий заявником до заяви, досліджений в суді апеляційної інстанції, також не доводить вищезазначених обставин, хоча містить образливі висловлювання щодо заявника з боку заінтересованої особи. Крім того, заявник посилалася на постанову судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 червня 2022 року в справі № 487/1585/22, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, та провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрито, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (а.с.12-13). Однак, як встановлено постановою Миколаївського апеляційного суду від 27 липня 2022 року провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_3 за частиною 1 статтею 173? КУпАП закрито за відсутністю події адміністративного правопорушення. Закриваючи провадження у справи про адміністративне правопорушення судом апеляційної інстанції було встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення містив суттєві суперечності, щодо часу та місця вчинення адміністративного правопорушення, які не підтверджені доказами. Аналізуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що заявником не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження заявлених вимог щодо факту вчинення домашнього насильства, а також ризиків, які можуть настати у майбутньому, у зв`язку із невиданням обмежувального припису ОСОБА_3 , що є її процесуальним обов`язком у силу положень статей 12, 81 ЦПК України. Конфлікти між сторонами та наявність спору щодо виховання та утримання дітей не можуть бути достатньою правовою підставою для видачі обмежувального припису. Звернення до правоохоронних органів свідчить про наявність конфлікту між сторонами, і самі по собі не підтверджують факт вчинення домашнього насильства ОСОБА_3 , що є необхідною умовою для застосування судом до нього спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені спеціальним законом. Указане відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10 лютого 2021 року у справі № 761/49109/19 (провадження № 61-9144св20). За такого, рішення суду першої інстанції щодо видачі обмежувального припису та задоволеної частини покладених на ОСОБА_3 , обов`язків суперечить, як встановленим самим судом обставинам справи, так і нормам матеріального права, викладеним у Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», зокрема в частині того, що обмежувальні заходи можуть бути застосовані судом лише відносно кривдника, тобто особи, яка вчинила психологічне насильство стосовно постраждалої особи, а не як захід запобігання психологічному насильству з метою його попередження. Такі заходи не можуть бути використані і по факту вирішення спору, що виник з сімейних правовідносин сторін, оскільки за своєю суттю спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству не є одним із способів захисту порушеного цивільного права, а відносяться до спеціальних адміністративних примусових заходів впливу, наслідком застосування яких є обмеження прав та свобод особи. Отже, рішення суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, з ухваленням нового про відмову у задоволенні заяви. Вирішуючи питання про стягнення із заявника на користь заінтересованої особи витрат на правничу допомогу у загальному розмірі 13 500 грн. колегія виходить з наступного. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з частинами 1-6 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Частиною 4 статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - ЄСПЛ) на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права. Визначаючи суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року в справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року в справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року в справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року в справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. З матеріалів справи вбачається, що 27 липня 2022 року між адвокатом Біловим І.В. та Козіол Д.В. було укладено договір про надання юридичних послуг №15, предметом якого є надання правової допомоги стосовно заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_8 (а.с.40). Згідно п.6 цього договору за виконання адвокатом своїх зобов`язань замовник повинен при укладенні договору сплатити першому грошову суму у розмірі 8 000 грн., із розрахунку одна година праці 500 грн. З поданих представником заінтересованої особи Біловим І.В. детального опису виконаних робіт, акту виконаних робіт від 04 серпня 2022 року, квитанції №150 від 27 липня 2022 року вбачається, що ОСОБА_3 сплачено 8 000 грн. за обсяг робіт, виконаних адвокатом в суді першої інстанції, що становить 16 годин: вивчення матеріалів справи, судової практики - 4 год., роз`яснення заявнику норм права та наслідків задоволення клопотання, з`ясування тактики захисту - 3 год., отримання постанови апеляційного суду - 1 год., підготовка та відправка заперечень - 4 год., участь в судових засіданнях (враховуючи час прибуття до суду) 4 год. Матеріали справи свідчать, що вказаний представник приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції. Так, згідно протоколів судових засідань від 28 липня 2022 року розгляд справи відбувався з 10 год. 46 хв. до 11 год.08 хв. (22 хв.), та від 01 вересня 2022 року - з 10 год. 26 хв. до 11 год. 22 хв. (56 хв.). З поданих представником заінтересованої особи Біловим І.В. детального опису виконаних робіт, акту виконаних робіт від 12 вересня 2022 року, квитанції №16 від 13 вересня 2022 року вбачається, що ОСОБА_9 сплачено додатково 5 500 грн. за обсяг робіт, виконаних адвокатом, що становить 27 годин: вивчення матеріалів справи, судової практики - 4 год., роз`яснення заявнику норм права та наслідків задоволення клопотання, з`ясування тактики захисту - 3 год., отримання постанови апеляційного суду - 1 год., підготовка та відправка заперечень - 4 год., участь в судових засіданнях (враховуючи час прибуття до суду) 6 год. (враховуючи судове засідання від 01 вересня 2022 року), аналіз рішення суду, нормативної бази та практики ВС - 4 год., підготовка та подання апеляційної скарги 5 год. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 вважала, що розмір зазначених витрат на правничу допомогу є необґрунтованим та неспівмірним. Враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та складності виконаної адвокатом роботи, обґрунтованості таких витрат, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути із заявника на користь заінтересованої особи 2500 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції та 1 000 грн. в суді апеляційної інстанції, а всього 3 500 грн. При цьому, колегія суддів зауважує, що відокремлення вивчення матеріалів справи, судової практики - 4 год., роз`яснення заявнику норм права та наслідків задоволення клопотання, з`ясування тактики захисту - 3 год., отримання постанови апеляційного суду - 1 год., підготовка та відправка заперечень - 4 год., участь в судових засіданнях (враховуючи час прибуття до суду) 6 год. (враховуючи судове засідання від 01 вересня 2022 року), як самостійних видів адвокатських послуг є необґрунтованим та охоплюються діями адвоката з «підготовки до судового засідання» у суді першої інстанції, а тому визначення оплати, з огляду на тривалість і кількість судових засідань, на суму 8 000 грн., є необґрунтованим із фактично наданим об`ємом юридичної допомоги. Зазначення адвокатом, як окремо наданої адвокатом послуги, аналіз рішення суду, яке було предметом апеляційного оскарження, як самостійного виду адвокатських послуг, не відповідає критерію співмірності витрат, зважаючи на сукупно витрачений час на підготовку апеляційної скарги. До того ж, вирішуючи чи є розмір витрат заінтересованої особи на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета розгляду у цій справі, колегія суддів враховує, що складення апеляційної скарги не потребує додаткового правового аналізу з боку адвоката та формування правової позиції. При цьому, зміст апеляційної скарги фактично узгоджується зі змістом заперечень поданих в суд першої інстанції. Отже, правова позиція заінтересованої особи викладена в апеляційній скарзі вже була сформована до апеляційного розгляду справи. За таких обставин із заявника на користь заінтересованої особи підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 грн. Відповідно до приписів п. 12-1 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви про видачу обмежувального припису. Оскільки заявник звільнена від сплати судового збору, то судовий збір, понесений ОСОБА_3 за подання апеляційної скарги у розмірі 744 грн. 30 коп., на підставі ст. 141 ЦПК України, підлягає компенсації за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись статями 367, 374-376, 382 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану його представником - адвокатом Біловим Ігорем Валентиновичем, задовольнити. Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 вересня 2022 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_3 . Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 . витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 грн. Компенсувати ОСОБА_3 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 744 грн. 30 коп. за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетам Міністрів України. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена з цього дня в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду, у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України. Головуючий Н.В. Самчишина Судді І.В. Лівінський Т.В. Серебрякова Повний текст постанови складено 24 жовтня 2022 року.