Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 461/3466/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 461/3466/22 пров. № А/857/12457/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В., за участю секретаря судового засідання Хабазні Ю.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 15 серпня 2022 року, прийняте суддею Волоско І.Р. у м.Львові, у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови,- встановив: ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся з адміністративним позовом до Управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 644814723 від 17.06.2022 року до повідомлення серії ЛВ № 00054443 від 27.05.2022 року; постанови про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 649917511 від 21.06.2022 року до повідомлення серії ЛВ № 00059975 від 07.06.2022 року та постанови про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 650208446 від 21.06.2022 року до повідомлення серії ЛВ № 00061611 від 09.06.2022 року. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 15 серпня 2022 року відмовлено в задоволенні позову. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що мала місце стоянка транспортного засобу Mercedes-Benz GLK 250, д.н.з. НОМЕР_1 на тротуарі у місці, що не позначене відповідним дорожнім знаком, встановленими табличками. Суд зазначив, що водій наділяється правом на здійснення стоянки автомобіля на тротуарі за умови одночасного дотримання трьох вимог, а саме: стоянка здійсниться легковим автомобілем та мотоциклом; стоянка здійснюється на краю тротуару; стоянка здійснюється таким чином, що для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м. Оскільки транспортний засіб позивача здійснив стоянку безпосередньо на тротуарі за відсутності передбачених ПДР дорожніх знаків, (а не на краю тротуару як зазначає сам позивач), для чого транспортний засіб змушений був здійснити рух безпосередньо по тротуару, чим фактично міг створити загрозу життю та здоров`ю пішоходів; а також припаркований транспортний засіб створює реальну перешкоду для руху пішоходів по тротуару та велосипедів по велодоріжці, суд приходить до висновку, що оскаржувані постанови у справі про адміністративне правопорушення є правомірними. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та із порушенням норм процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що відповідач зобов`язаний довести недотримання порушником таких умов, а саме розташування легкового автомобіля на краю тротуару, де для руху пішоходів залишається менше двох метрів та, як наслідок, скласти постанову про порушення вимог підпункту «в» пункту 15.10 розділу 15 Правил дорожнього руху. Будь-які висновки щодо недотримання вимог паркування на краю тротуару та залишення для руху пішоходів менше 2 метрів повинні ґрунтуватись на відповідних замірах відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, що і підтверджувало б факт порушення вимог ПДР щодо стоянки на тротуарах (мається покликання на постанови Верховного Суду від 17.05.2018 року у справі №750/3679/17, від 08.02.2018 року у справі № 760/3696/16-а та від 18.07.2019 року у справі № 216/5226/16- а). У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі №524/9162/16-а зазначено, що очевидним і зрозумілим є те, що здійсненню стоянки легкового автомобіля у межах вимог пункту 15.10 «в» ПДР України, тобто на краю тротуару, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 метри, передує рух, пов`язаний із заїздом на таке місце, а після її закінчення - рух, пов`язаний із виїздом автомобіля з такого місця стоянки. За таких обставин, рух автомобіля тротуаром, пов`язаний із заїздом/виїздом на місце стоянки у межах вимог пункту 15.10 «в» ПДР України, не може містити склад порушення пункту 11.13 вказаних Правил, який забороняє рух транспортних засобів по тротуарах і пішохідних доріжках. Згідно позиції Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 28.11.2018 року (справа №727/3774/17), ПДР України не передбачено заборону зупинки на тротуарі, що створює перешкоду для руху пішоходів. Від так, рішення суду першої інстанції було винесено без встановлення усіх обставин справи. Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою задовольнити позов. 19.10.2022 року на електронну адресу суду надійшло клопотання Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про за міну неналежного відповідача у справі, зокрема, просять замінити Управління безпеки міста Львівської міської ради на Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради. З приводу даного клопотання, колегія суддів враховує ст.52 КАС України, якою передбачено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Частиною 3 ст.48 КАС України встановлено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Відтак, враховуючи наведені вище норми законодавства, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання, оскільки суд першої інстанції не провів заміну сторони, а подібне поза компетенцією апеляційного суду. У судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229, ст.313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що постановою спеціаліста першої категорії - інспектора з паркування сектору контролю майданчиків для платного паркування відділу інспекторів з паркування управління безпеки Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Хитри Ігоря Ярославовича про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 644814723 до повідомлення серії ЛВ № 00054443 від 27.05.2022 року 12 год. 04 хв. від 17.06.2022 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, 27.05.2022 року о 10 год. 04 хв. водієм транспортного засобу Mercedes-Benz GLK 250, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснено стоянку за адресою: «Львів вул. Дж.Дудаєва, 18», чим порушено вимоги підпункту б) пункту 15.10 розділу 15 Правил дорожнього руху, стоянка на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими табличками) та скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП. Фіксація правопорушення здійснювалась за допомогою технічного засобу: Logic instrument fieldbook k 80v2 em 19481200614 5443f6fl5cb8blcl. Крім цього, постановою провідного спеціаліста - інспектора з паркування сектору контролю майданчиків для платного паркування відділу інспекторів з паркування управління безпеки Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Еміралієва Рустема Назіровича про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 649917511 від 21.06.2022 року до повідомлення серії ЛВ № 00059975 від 07.06.2022 11 год. 03 хв., ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, 07.06.2022 року о 11 год. 03 хв. водієм транспортного засобу Mercedes-Benz GLK 250, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснено стоянку за адресою: «Львів вул. Дж.Дудаєва, 18», чим порушено вимоги підпункту б) пункту 15.10 розділу 15 Правил дорожнього руху, стоянка на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими табличками) та скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Фіксація правопорушення здійснювалась за допомогою технічного засобу: Logic instrument fieldbook k 80v2 em 19481200637. Крім цього, постановою спеціаліста першої категорії - інспектора з паркування сектору контролю майданчиків для платного паркування відділу інспекторів з паркування управління безпеки Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Забитівського Ігоря Петровича про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 650208446 до повідомлення серії ЛВ № 00061611 від 09.06.2022 року 15 год. 39 хв. від 21.06.2022 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, 9 червня 2022 року о 15 год. 39 хв. водієм транспортного засобу Mercedes-Benz GLK 250, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснено стоянку за адресою: «Львів вул. Дж.Дудаєва, 18», чим порушено вимоги підпункту б) пункту 15.10 розділу 15 Правил дорожнього руху, стоянка на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими табличками) та скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Фіксація правопорушення здійснювалась за допомогою технічного засобу: Logic instrument fieldbook k 80v2 em 19481200666. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями статті 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Підпунктом «в» п.15.10 ПДР України зазначено, що стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м. Відповідно до ч.3 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Положеннями ст.14-2 КУпАП передбачено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи. Як вбачається з матеріалів справи, позивача було притягнуто неодноразово до адміністративної відповідальності у зв`язку з тим, що належний йому легковий автомобіль поставлено на стоянку на тротуарі, де нема місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками, чим порушено п.п. б п. 15.10 ПДР України. Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Нормами ч.ч. 1-3 ст. 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, а позивач повинен заперечувати проти доводів суб`єкта владних повноважень. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами. Як було вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем до суду було надано фотознімки, відповідно до яких належним позивачу транспортним засобом Mercedes-Benz GLK 250, д.н.з. НОМЕР_1 здійснено стоянку на тротуарі. Апелянт, покликаючись на п.п. «в» п. 15.10 ПДР України, який визначає, що стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м, та вказує, що автомобіль розташовано на краю тротуару, таким чином, що він не створював перешкоди для руху пішоходів та інших учасників руху, відтак, відсутній факт порушення Правил дорожнього руху, так само як і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП України. В той же час, з наявних у справі матеріалів фотофіксації чітко вбачається, що належний позивачу транспортний засіб був припаркований на відрізку тротуару, який відмежований від дороги стовпчиками, а тому для здійснення паркування позивач здійснив рух безпосередньо по тротуару, чим фактично міг створити загрозу життю та здоров`ю пішоходів, які рухалися вздовж тротуару. Крім того, як вбачається з фото, транспортний засіб позивача, який розташований на тротуарі, являє собою перешкоду для руху пішоходів по тротуару, а також руху велосипедів по велодоріжці. У контексті обставин цієї справи треба зауважити, що сам факт того, що автомобіль припарковано на тротуарі, а не на проїзній частині, не може свідчити про відсутність перешкод дорожньому руху. Пішохід теж є учасником дорожнього руху і наявність умов для його пересування є важливою умовою належної організації дорожнього руху. Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 15.05.2019 року у справі № 464/1703/17. Так, як вірно було визначено судом першої інстанції, зі змісту норми п.п. «в» п. 15.10 ПДР України вбачається, що водій наділяється правом на здійснення стоянки автомобіля на тротуарі за умови одночасного дотримання трьох вимог, а саме: стоянка здійснюється легковим автомобілем та мотоциклом; стоянка здійснюється на краю тротуара; стоянка здійснюється таким чином, що для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м. Оскільки матеріалами фотофіксації підтверджується здійснення позивачем стоянки безпосередньо на тротуарі, а не на краю тротуару, посилання позивача щодо дотримання останнім п.п. «в» п. 15.10 ПДР України є необґрунтованим. При цьому, колегія суддів відхиляє покликання апелянта на правову позицію Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі №750/3679/17 з огляду на різні фактичні обставини справ, оскільки у справі, на яку посилається позивач, судами було встановлено паркування автомобіля на краю тротуару, який примикає до проїзної частини. В межах спірних правовідносин, як було встановлено вище, належний позивачу транспортний засіб був припаркований не на краю тротуару, що знаходиться біля полоси руху. Також, безпідставним є посилання на висновки Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №524/9162/16-а, оскільки останні стосуються руху автомобіля тротуаром, пов`язаного із заїздом/виїздом на місце стоянки в межах вимог п.15.10. «в» ПДР, а не п.15.10. «б» ПДР. Крім цього, в даному рішенні вказується, що суди не дослідили, як був припаркований транспортний засіб, тому справу скеровано на новий розгляд. Колегія суддів погоджується висновком суду першої інстанції, що в межах спірних правовідносин відповідачем було в повному обсязі виконано покладений на нього обов`язок доведення правомірності прийнятих ним рішень. Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що під час встановлення адміністративних правопорушень, а також накладення адміністративних стягнень на позивача, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки в діях позивача наявні склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення. Апеляційний суд не здійснює новий розподіл судових витрат відповідно до ст.139 КАС України. Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи. Керуючись ст.ст. 229, 272, 286, 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Галицького районного суду м. Львова від 15 серпня 2022 року у справі №461/3466/22 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 21.10.2022 року.