Постанова 4857 № 461/10542/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 461/10542/21 пров. № А/857/6594/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді: Кухтея Р.В. суддів : Носа С.П., Шевчук С.М. з участю секретаря судового засідання: Хабазня Ю.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 лютого 2022 року (ухвалене головуючим-суддею Волоско І.Р. у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження у м. Львові) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, поліцейського відділу поліції №3 (м. Пустомити) Львівського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції у Львівській області рядового поліції Даціва Мар`яна Ігоровича про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, в с т а н о в и в : У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - ГУ НП, відповідач-1) щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, визнати протиправними дії поліцейського відділу поліції №3 (м. Пустомити) Львівського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції у Львівській області рядового поліції Даціва Мар`яна Ігоровича (далі - поліцейський Даців М.І., відповідач-2), визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО №4690237 від 26.08.2021, а також стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на його користь судові витрати у вигляді компенсації за відрив від звичайних занять у розмірі 2300 грн. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 11.02.2022 позовні вимоги були задоволені частково. Скасовано оспорювану постанову, а справу про адміністративне правопорушення закрито. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимоги, що стосується розподілу судових витрат, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ НП на його користь судові витрати у вигляді компенсації за відрив від звичайних занять у розмірі 2652,57 грн. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що у поданій ним позовній заяві містилась вимога про стягнення з відповідача судових витрат. Проте, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову в цій частині мотивуючи тим, що ним не було надано належного документального підтвердження відриву від звичайних занять та обґрунтованого розрахунку стягнення. Відповідач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк. Особливості розгляду справ про притягнення до адміністративної відповідальності визначені ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України, а порядок повідомлення їх учасників ст. 268 цього ж Кодексу, відповідно до якої учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи з моменту направлення такого повідомлення працівником суду про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. За відсутності сторін, на підставі ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вважає за можливе провести апеляційний розгляд за відсутності сторін. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що за змістом оспорюваної постанови позивач 26.08.2021 о 21:41:32 в с. Оброшине вулиця Переїзд, 1 керував Т/З з номерним знаком, який не освітлювався в темну пори доби, чим порушив вимоги п.2.9 «в» Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), які полягають у керуванні водієм Т/3 з номерним знаком, закритий іншими предметами чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити його символи з відстані 20 метрів. Вважаючи дії відповідачів протиправними, а також протиправною оспорювану постанову, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні вимоги щодо стягнення судових витрат, яка є предметом апеляційного перегляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належного документального підтвердження відриву від звичайних занять та обґрунтованого розрахунку суми стягнення. З урахуванням положень ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції не проводить правовий аналіз висновків суду першої інстанції в частині, що не оскаржується та не вбачає підстав для застосування положень частини другої цієї статті. Відтак предметом апеляційного перегляду є лише відмова позивачу в частині компенсації йому за відрив від звичайних занять. Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною шостою цієї статті визначено, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (абз.1 ч.7 ст.139 КАС України). При цьому, колегія суддів наголошує, що такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (абз.2 ч.7 ст.139 КАС України). За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (абз.3 ч.7 ст.139 КАС України). Як видно з позовної заяви, позивач ставить вимоги про стягнення з відповідача на його користь судові витрати у вигляді компенсації за відрив від звичайних занять у розмірі 2300 грн та подає суду 17.01.2022 заяву, в якій повідомляє суд про те, що протягом п`яти днів після ухвалення рішення, ним буде подано відповідні розрахунки та належні докази на підтвердження понесених судових витрат. У подальшому, після ухвалення судом 11.02.2022 оскаржуваного рішення, позивач 16.02.2022 подав заяву про ухвалення додаткового рішення, яким вирішити питання розподілу судових витрат та цього ж дня заяву про компенсацію за відрив від звичайних занять, до якої додав копію схеми руху приміського автобуса та копії проїзних документів. Аналізуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що подаючи заяву від 17.01.2022 та у подальшому заяви про ухвалення додаткового рішення та про компенсацію за відрив від звичайних занять від 16.02.2022, позивач особисто запропонував суду вирішити питання розподілу судових витрат у порядку, визначеному ч.7 ст.139 КАС України, а відтак, суд першої інстанції, врахувавши подані позивачем заяви, вірно не вирішував питання стягнення на користь позивача компенсації за відрив від звичайних занять на стадії ухвалення судового рішення. Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень ч.3 ст.272 КАС України, судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтею 286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. Керуючись ст.ст.268, 272, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 лютого 2022 року по справі №461/10542/21 - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 31.05.2022