Постанова 4813 № 461/3198/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.10.2022 року м. Одеса Єдиний унікальний номер справи №461/3198/19 Апеляційне провадження № 22-ц/813/4447/22 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого-Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач), суддів- Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 16 березня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Свяченої Ю.Б., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовної заяви, рух справи в судах та відзив на позов У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до кредитної спілки «Перше Кредитне товариство», обласної філії кредитної спілки «Перше Кредитне товариство» у м.Львів (далі- КС «Перше кредитне товариство») про стягнення грошових коштів, в якому просив стягнути з відповідача на його користь 100 209,67 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договорами №ЛВ-20/0041/08/986 від 19 вересня 2008 року, № ЛВ №1/0120/09/1551 від 21 вересня 2009 року про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок за період з 01 травня 2018 року по 31 травня 2018 року, а також 4 173 грн. судових витрат у виді компенсації за відрив від звичайних занять. Позов обґрунтовано тим, що 28 квітня 2012 року Приморським районним судом м.Одеси винесено рішення, яким стягнуто з КС «Перше кредитне товариство» на його користь 9 507,57 грн. суми депозитного внеску за договорами № ЛВ-20/0041/08/986 від 19 вересня 2008 року, №ЛВ 1/0120/09/1551 від 21 вересня 2009 року, з врахуванням додаткового Договору №1 від 21 липня 2009 року. Приморським районним судом м.Одеси 21 червня 2012 року видано виконавчий лист № 1522/6783/12, який було прийнято до виконання Другим Приморським відділом ДВС ГТУЮ в Одеській області. Зазначав, що оскільки рішення суду не виконано, а заборгованість на даний час КС «Перше кредитне товариство» не погашено, відповідно до п.п.4.1, 4.2 вказаних договорів про внесення депозитного вкладу на депозитний рахунок, за період із 01 травня 2018 року по 31 травня 2018 року підлягає нарахуванню пеня в розмірі 100209,67 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання та компенсація за відрив від звичайних занять в розмірі 4173грн (а.с.1-2). Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 06 травня 2020 року вказану цивільну справу передано за підсудністю до Приморського районного суду м.Одеси за місцем знаходження відповідача КС «Перше Кредитне Товариство»(а.с.34). Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 28 листопада 2019 року прийнято вказану справу до провадження та визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 30 січня 2020 року(а.с.36-38). 04 червня 2020 року від представника відповідача КС «Перше кредитне товариство» до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у позові повністю, посилаючись на те, що стягненні пені у вказаному позивачем розмірі не передбачено як договорами між сторонами так і законом. Всі зобов`язання відповідача перед позивачем припинені через перебування КС «Перше кредитне товариство» в 2011-2016 роках в межах процедури банкрутства. Виконавчий лист, на якій посилається позивач визнаний таким, що не підлягає виконанню постановою Одеського апеляційного суду від 21 січня 2020 року. Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення на його користь компенсації за відрив від звичайних занять, то вона не підлягає задоволенню в силу відсутності в матеріалах справи будь-яких фактичних обґрунтувань, нормативних посилань та доказів на її підтвердження (а.с.62-69). Зміст судового рішення суду першої інстанції Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 16 березня 2021 року у позові відмовлено (а.с.133-138). Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов. Доводи заявника зокрема зводяться до того, що: -у Другому Приморському відділі ДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області відкрито виконавче провадження №55267625 та тривають виконавчі дії, але боржник ухиляється від виконання рішення суду; -умови договорів передбачають відповідальність сторони договору за невиконання або неналежне виконання умов цього договору, згідно чинного законодавства України; - уклавши договір №20/0041/08/986 від 19 вересня 2008 року та договір №ЛВ-1/0120/09/1551 від 21 вересня 2009 року про залучення внеску(вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок, відповідно до пункту 4.1 відповідач погодився нести відповідальність за порушення умов цього Договору згідно чинного законодавства України, а сам: ст.ст.509, 549, 551 600, 601, 609, 611 ЦК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»; -ухвалою Господарського суду Одеської області від 05 квітня 2016 року(справа №7/17-20 2011) не було позбавлено його права на приватне майно, а саме: внески та проценти на внески, які знаходяться у Кредитній спілці «Перше кредитне товариство», тому зобов`язання виникли у Спілки переді ним згідно укладених вище наведених договорів, які не є припинені та погашеними і підлягають поверненню на праві приватної власності; -на даний час є законне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 28 квітня 2012 року у цивільній справі №1522/6783/12, відповідно до якого Кредитна спілка «Перше кредитні товариство» є його боржником і зобов`язана повернути грошові кошти згідно рішення суд, які належать йому на праві приватної власності, за ст.23 Закону України «Про кредитні спілки»; -05 квітня 2016 року господарським судом було винесено ухвалу про припинення провадження у справі та затверджено мирову угоду з кредиторами - вкладниками, яка не має жодного відношення до суті заявлених позовних вимог, так як даною ухвалою рішення від 28 квітня 2012 року не скасовано; -виконавчий лист виданий на підставі рішення від 28 квітня 2012 року у справі №1522 6783/12 не підлягає виконанню, згідно постанови Одеського апеляційного суду від 21 січня 2020 року у справі №522/817/18, ставить під сумнів судове рішення від 28 квітня 2012 року, яке є остаточним та набрало законної сили, що є порушенням принципу rеs judicata є неприпустимим згідно з вимогами Конституції України та практики Європейського Суду та суперечить правовій позиції викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021року у справі №522/1528/15 та у постанові від 30 березня 2021року у справі №922/627/20; -у зв`язку, з затратою часу на опрацювання законодавчої бази, проведення аналізу судової практики, для складання позовної заяви та апеляційної скарги, для складання і подання необхідних процесуальних документів, включаючи час на підготовку до розгляду справи, прибуття до суду, участі у судовому засіданні, ним було втрачено безповоротно 144 години. Даний час, він міг використати на те, щоб покормити домашню птицю, кролів, почистити приміщення і клітки, заготовити відповідні корма для домашньої птиці, кролів, попрацювати на земельній ділянці, на якій він саджає та вирощує овочеві культури, попрацювати в саді. У зв`язку, з затратою часу на написання та подання позовної заяви, апеляційної скарги, він вимушений був відкласти заплановані роботи на інший час, та вказаний час ним був втрачений безповоротно, тому йому належить компенсація за відрив від звичайних занять за підготовку, складання та подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 5199,84 грн., відповідно до ст.138 ЦПК України (а.с.141-148). Правом відзиву на апеляційну скаргу учасники процесу не скористались. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно положень ч. 1ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що зобов`язання яке припинилося, не може бути порушено, а отже будь-які штрафні (фінансові) санкції до КС «Перше кредитне товариство» як боржника у зобов`язанні, що припинилося в силу приписів Закону № 2343-XII від 14 травня 1992 року, не можуть бути застосовані. За договорами № ЛВ-20/0041/08/986 від 19 вересня 2008 року, №ЛВ 1/0120/09/1551 від 21 вересня 2009 року, укладеними між КС «Перше кредитне товариство» та ОСОБА_1 не встановлено відповідальність у виді неустойки (пені, штрафних санкцій) та розміру такої за прострочення або несвоєчасне повернення грошових коштів, тому доводи на які покладався позивач, як на мотиви своїх позовних вимог, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи. Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення на його користь компенсації за відрив від звичайних занять, то вона не підлягає задоволенню в силу відсутності в матеріалах справи будь-яких фактичних обґрунтувань, нормативних посилань та доказів на їх підтвердження. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав. Встановлені судом фактичні обставини справи Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та КС «Перше кредитне товариство» 19 вересня 2008 року укладений договір №ЛВ-20/0041/08/986 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок (внесок) в розмірі 100 гривень строком на 12 місяців, строком повернення до 19 вересня 2009 року зі сплатою 21% річних за користування коштами(а.с.9). 21 вересня 2009 року між позивачем та КС «Перше кредитне товариство» був укладений договір №ЛВ-1/0120/09/1551 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок (внесок) в розмірі 5555 грн. строком на 13 місяців, строком повернення до 21 жовтня 2010 року зі сплатою 24% річних за користування коштами(а.с.8). 21 липня 2009 року між позивачем та КС «Перше кредитне товариство» був укладений додатковий договір №1 до договору №ЛВ-20/0041/08/986 у зв`язку з поповненням внеску членом КС ОСОБА_1 на суму 6900 грн., тобто дію договору було продовжено на тих же умовах до 19 вересня 2009 року. Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 28 квітня 2012 року задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 до КС «Перше кредитне товариство». Стягнуто з КС «Перше кредитне товариство» на користь ОСОБА_1 суму внеску та відсотки по ньому за депозитним договором № ЛВ-20/0041/08/986 від 19 вересня 2008 року та договором № ЛВ-1/0120/09/1551 від 21 вересня 2009 року, з урахуванням додаткового договору № 1 від 21 липня 2009 в розмірі 9507,57 грн. Стягнуто з КС «Перше кредитне товариство» на користь ОСОБА_1 суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120 грн. та в дохід держави суму судового збору у розмірі 95,07 грн. В позові щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 5000 грн., відмовлено(а.с.4-7). 21 червня 2012 року видано виконавчий лист № 1522/6783/12, який скеровано для виконання до Другого Приморського відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області. У Другому Приморському відділі ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області відкрито виконавче провадження № 55267625 з його виконання та тривають виконавчі дії. 31 травня 2011 року Господарським судом Одеської області було відкрито провадження у справі № 7/17-2087-2011 про визнання кредитної спілки Перша кредитне товариство банкрутом. 05 травня 2013 року судом затверджено реєстр кредиторів кредитної спілки. 05 квітня 2016 року Господарським судом винесено ухвалу про припинення провадження у справі та затверджено мирову угоду з кредиторами - вкладниками, згідно умов якого сплата заборгованості відстрочується на один рік від моменту затвердження мирової угоди та сплачується після закінчення цього строку(а.с.79). До Господарського суду Одеської області ОСОБА_1 не заявляв вимоги про визнання його конкурсним кредитором. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Як вбачається з матеріалів справи 31 травня 2011 року Господарським судом Одеської області було відкрито провадження у справі №7/17-2087-2011 про визнання кредитної спілки "Перша кредитне товариство" банкрутом. 05 травня 2013 року судом затверджено реєстр кредиторів кредитної спілки. 05 квітня 2016 року Господарським судом винесено ухвалу про припинення провадження у справі та затверджено мирову угоду з кредиторами вкладниками, згідно умов якого сплата заборгованості відстрочується на один рік від моменту затвердження мирової угоди та сплачується після закінчення цього строку. Позивачем заявлена вимога щодо стягнення з КС «Перше кредитне товариство» пені за несвоєчасне виконання вказаних вище договорів про повернення депозитних вкладів та нарахованих на нього процентів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідні періоди існування заборгованості КС «Перше кредитне товариство» перед позивачем за рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 28 квітня 2012 року. Вказану вимогу позивач обґрунтував посиланням на ч.1 ст.1048 ЦК України, згідно якої позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України(а.с.1-2). Відповідно до ч.1ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин в силу ч.2 ст.1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту в силу ч.2 ст. 1057 ЦК України. Сторони також мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). При цьому відповідно до ч.2 ст.628 ЦК України до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Тому, зокрема, якщо одна сторона має сплатити іншій певну суму грошових коштів, але сторони досягли згоди про відстрочення сплати такої суми, то розмір процентів, що підлягає сплаті боржником за період, на який надана відстрочка, визначається за правилами ст. 1048 ЦК України. Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи викладене, застосування ст.1048 ЦК України до правовідносин між сторонами, що ґрунтуються на неправомірному користуванні грошима за наявності відповідного невиконаного рішення суду про їх стягнення не можливо. Доводи апелянта про те, що до спірних правовідносин можуть бути застосовані норми Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» є необґрунтованими з наступних причин. Відповідно до ст.1 вказаного закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 цього Закону Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що обов`язковою умовою стягнення з боржника пені на підставі Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» (ст.1) є обов`язкове визначення розміру пені «за згодою сторін», а подвійна облікова ставка НБУ (ст.30) є граничною межею, яку сторони не можуть перевищити цією згодою. Положення наданих позивачем до справи депозитних договорів не містять умов щодо погодження їх сторонами суми пені за прострочення повернення КС «ПКТ» суми депозитних вкладів та нарахованих процентів. Таким чином, положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» не є підставою для стягнення з КС «Перше кредитне товариство» на користь позивача пені. Крім того, за преамбулою вказаного закону, він регулює саме «договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів», а не правовідносини щодо невиконання рішення суду. Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Зазначена норма також не містить конкретного розміру неустойки, який може бути стягнутий з боржника у зв`язку із невиконанням рішення суду, а отже ця норма також не є підставою для задоволення позовних вимог. Інші наведені позивачем норми ЦК України не містять підстав для стягнення з КС «Перше кредитне товариство» пені на його користь, зокрема й не визначають її розмір. Більш того, постановою Одеського апеляційного суду від 21 січня 2020 року у справі №522/817/18, виконавчий лист, виданий на користь позивача у справі №1522/6783/12 було визнано таким, що не підлягає виконанню. При цьому було встановлено, що зобов`язання КС «Перше кредитне товариство» перед позивачем, які виникли на підставі наявних у справі депозитних договорів є такими, що припинилися в силу положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, яка діяла до набрання чинності Закону України від 02 жовтня 2012 року), а саме - вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає (ч.2 ст.14 Закону). Як встановив суд апеляційної інстанції при розгляді вказаної справи, ухвалою Господарського суду Одеської області від 31 травня 2011 року порушено провадження у справі №7/17-2087-2011 про визнання КС «Перше кредитне товариство» банкрутом та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Як вказано вище, ухвалою Господарського суду Одеської області від 05 квітня 2016 року затверджено мирову угоду між комітетом кредиторів КС «Перше кредитне товариство» та боржником в особі арбітражного керуючого у справі № 7/17-2087-2011 за заявою кредитора до боржника КС «Перше кредитне товариство» про визнання банкрутом та припинено провадження у справі про банкрутство КС «Перше кредитне товариство». Зазначена ухвала є чинною. Пунктом 8 вказаної ухвали від 05 квітня 2016 року передбачено, що «вимоги конкурсних кредиторів відповідно до ч.2ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закону №2343-XII від 14 травня 1992 року), що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі - не розглядаються і вважаються погашеними. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає». Оголошення про порушення провадження по справі про банкрутство КС «Перше кредитне товариство» було опубліковано в газеті «Урядовий кур`єр» від 12 липня 2011 року №124, про що зазначено в ухвалі Господарського суду Одеської області від 05 квітня 2016 року. Відповідно до ч. 1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Згідно ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Таким чином, відповідно до Закону №2343-XII від 14 травня 1992 року (в редакції чинній на час порушення справи про банкрутство КС «Перше кредитне товариство») та який підлягав застосуванню до усіх правовідносин щодо банкрутства КС «Перше кредитне товариство» протягом всього часу розгляду справи №7/17-2008-2011 - вимоги осіб до КС «Перше кредитне товариство», які виникли до дати порушення справи про банкрутство КС «Перше кредитне товариство» , а саме - до 31 травня 2011 року (конкурсні кредитори), та не заявлені до 13 серпня 2011 року (тридцять днів від дня опублікування в газеті «Урядовий кур`єр») є погашеними. За обставинами даної справи вимоги позивача у справі виникли на підставі наданих ним депозитних договорів, строк виконання яких настав в 2008 та 2009 роках, тобто до дати порушення справи про банкрутство КС «Перше кредитне товариство» , а саме - до 31 травня 2011 року, отже позивач ОСОБА_1 є конкурсним кредитором, який не заявив свої вимоги в межах справи про банкрутство КС «Перше кредитне товариство», та ці вимоги є погашеними в силу наведених вище приписів Закону №2343-XII від 14 травня 1992 року. Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. За ч. 4 вказаної статті обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Підстав для сумнівів щодо їх достовірності обставин, встановлених вище вказаними судовими рішеннями не виявлено. При цьому банкрутство, в редакції Закону №2343-XII від 14 травня 1992 року на момент виникнення спірних правовідносин, - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Статус особи щодо якої відкрито провадження з визнання її банкрутом, регулюється спеціальним законодавством, який підлягає застосуванню до відповідних правовідносин. Як було вище зазначено та встановлено постановою Одеського апеляційного суду від 21 січня 2020 року в рамках цивільної справи № 522/817/18, відповідно до Закону №2343-XII від 14 травня 1992 року вимоги позивача ОСОБА_1 до КС «Перше кредитне товариство» є погашеними, оскільки позивач у встановленому законом порядку не звернувся до господарського суду з заявою щодо вимог до боржника. Відхиляючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд звертає увагу на те, що оскільки у встановленому законом порядку кредитор не звернувся з відповідною заявою щодо вимог до боржника та його вимоги є погашеними, застосування до даних правовідносин загальних положень цивільного законодавства щодо виплати пені та неустойки кредитору виключається, тому доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що в рамках господарського провадження з визнання відповідача КС «Перше кредитне товариство» банкрутом, ухвала про затвердження мирової угоди була постановлена 05 квітня 2016 року. Заочне рішення про стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 грошових коштів було ухвалено 28 квітня 2012 року. Разом з тим, відомості щодо того, що позивач ОСОБА_1 звертався до господарського суду в рамках вище зазначеного провадження, з будь-якими вимогами до боржника, матеріали справи не містять та сторонами до суду не подавались. З огляду на вище наведене, оскільки вимоги позивача ОСОБА_1 до відповідача є погашеними в значенні Закону №2343-XII від 14 травня 1992 року та, як наслідок, правовідносини між сторонами припинилися, вимоги позивача щодо стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, не підлягають задоволенню. З огляду на вказане, зобов`язання яке припинилося, не може бути порушено, а отже будь-які штрафні (фінансові) санкції до КС «Перше кредитне товариство» як боржника у зобов`язанні, що припинилося в силу приписів Закону № 2343-XII від 14 травня 1992 року, не можуть бути застосовані. Крім того, за договорами №ЛВ-20/0041/08/986 від 19 вересня 2008 року, №ЛВ-1/0120/09/1551 від 21 вересня 2009 року, укладеними між КС «Перше кредитне товариство» та ОСОБА_1 не встановлено відповідальність у виді неустойки (пені, штрафних санкцій) та розміру такої за прострочення або несвоєчасне повернення грошових коштів. Встановлено, що КС «Перше кредитне товариство» є фінансовою, а не банківською установою. Згідно із ч. 2 ст. 1 Закону України «Про кредитні спілки» кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансової послуги. Позивач подав розрахунок пені на підставі облікової ставки НБ України, однак не обґрунтував із посиланням на діюче законодавство належність розрахунку та стягнення пені за період з 01 травня 2018 року по 31 травня 2018 року в сумі 100209,67грн., згідно облікової ставки НБ України із застосуванням пені, а також, що облікова ставка НБ України стосується фінансової установи, якою є КС «Перше кредитне товариство». В зв`язку з наведеним, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та відхиляє відповідні доводи апеляційної скарги. Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення на його користь компенсації за відрив від звичайних занять в сумі 4173грн., то вона не підлягає задоволенню в силу відсутності в матеріалах справи будь-яких фактичних обґрунтувань, нормативних посилань та доказів на її підтвердження, та є похідною від основного зобов`язання. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на правові висновки викладені у постановах Верховного Суду є необґрунтованими, оскільки такі правові висновки не відповідають фактичним обставинам цієї справи, зроблені за інших фактичних обставин справ, підстав позову та інших позовних вимог. Інші доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, тому мають бути відхилені. Враховуючи викладене, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382,389 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 16 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий Судді: