Ухвала КАС ВС № 640/1552/20

УХВАЛА 20 жовтня 2022 року м. Київ справа №640/1552/20 адміністративне провадження №К/990/27136/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М., суддів Жука А.В., Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2022 року у справі №640/1552/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернуся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, у якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України, її правонаступника Офісу Генерального прокурора, щодо невиплати вихідної допомоги при звільненні та щодо невиплати середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги до дня фактичного розрахунку; - стягнути з Офісу Генерального прокурора вихідну допомогу у зв`язку зі звільненням у розмірі: 48072 грн 50 коп; - стягнути з Офісу Генерального прокурора середній заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги до дня фактичного розрахунку, який станом на 30 квітня 2020 року становить: 201904 грн 50 коп. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 09 вересня 2020 року скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нове судове рішення, яким позов задовольнив повністю: - визнав протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо невиплати вихідної допомоги позивачу та щодо невиплати середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги по день фактичного розрахунку; - стягнув з Офісу Генерального прокурора на користь позивача вихідну допомогу у зв`язку зі звільненням у сумі: 48072 грн 50 коп; - стягнув з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середній заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги з 24 грудня 2019 року до дня фактичного розрахунку, який станом на 09 вересня 2020 року становить: 579105 грн 87 коп. Надалі Верховний Суд постановою від 30 листопада 2021 року скасував постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні позивача, а справу в цій частині направив на новий розгляд до апеляційного суду. У іншій частині постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року залишено без змін. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 25 січня 2022 року скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги і прийняв в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги в цій частині задоволено частково: - стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середній заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги з 24 грудня 2019 року до 09 вересня 2020 року (день ухвалення судового рішення про стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь позивача вихідної допомоги у зв`язку зі звільненням) у розмірі: 240362,50 грн. Не погоджуючись із указаною постановою апеляційного суду в частині суми стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду. До касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2022 року. Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Дослідивши доводи позивача Суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження. Щодо оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2022 року у цій справі Суд зазначає таке. За правилами частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №640/1552/20 є посилання у касаційній скарзі на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України у частині обґрунтувань щодо необхідності відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у справі №821/1083/17. Обґрунтування скаржником наявності підстав для касаційного оскарження судового рішення у цій частині є достатньо мотивованим та потребує перевірки у межах таких доводів. Суд звертає увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України у касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Так, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не містить посилань на висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду у справах №806/2473/18, №821/2148/16, №805/4458/17-а, а тому доводи скаржника у цій частині є необґрунтованими. Щодо посилання заявника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України Суд зазначає таке. Посилаючись на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, скаржник зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 13 ЦК України, статті 117 КЗпП України та статей 8, 9, 44, 47, 77, 304 КАС України, статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08 лютого 1995 року №100. При цьому, слід зазначити, що скаржник посилається на загальні норми, а доводи касаційної скарги не свідчать про необхідність у формуванні правового висновку з цього питання саме в цій судовій справі. Суд зазначає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. З огляду на відсутність посилань на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування, Суд відхиляє доводи касаційної скарги у цій частині. Скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстав для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкриті касаційного провадження відсутні. Керуючись статтями 121, 287, 328-330, 334, 335, 338 Кодексу адміністративного судочинства України Суд, - УХВАЛИВ: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження - задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2022 року у справі №640/1552/20. Відкрити касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2022 року у справі №640/1552/20. Витребувати з Окружного адміністративного суду міста Києва матеріали справи №640/1552/20. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів. Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... Ж.М. Мельник-Томенко А.В. Жук Н.М. Мартинюк Судді Верховного Суду