LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КАС ВС640/1552/20

від 14.06.2022 · Адміністративна

УХВАЛА 14 червня 2022 року м. Київ справа № 640/1552/20 адміністративне провадження № К/990/14202/22 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2022 року у справі № 640/1552/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, в с т а н о в и в : Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України, її правонаступника Офісу Генерального прокурора, щодо невиплати вихідної допомоги при звільненні та щодо невиплати середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги до дня фактичного розрахунку; стягнути з Офісу Генерального прокурора вихідну допомогу у зв`язку зі звільненням у розмірі: 48072 грн 50 коп; стягнути з Офісу Генерального прокурора середній заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги до дня фактичного розрахунку, який станом на 30 квітня 2020 року становить: 201904 грн 50 коп. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 09 вересня 2020 року скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нове судове рішення, яким позов задовольнив повністю. Визнав протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо невиплати вихідної допомоги позивачу та щодо невиплати середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги по день фактичного розрахунку; стягнув з Офісу Генерального прокурора на користь позивача вихідну допомогу у зв`язку зі звільненням у сумі: 48072 грн 50 коп; стягнув з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середній заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги з 24 грудня 2019 року до дня фактичного розрахунку, який станом на 9 вересня 2020 року становить: 579105 грн 87 коп. Постановою Верховного Суду від 30 листопада 2021 року, скасовано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні позивача, справу в цій частині направлено на новий розгляд до апеляційного суду. У іншій частині постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року залишено без змін. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 25 січня 2022 року скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги і прийняв в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги в цій частині задоволено частково. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середній заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги з 24 грудня 2019 року до 9 вересня 2020 року (день ухвалення судового рішення про стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь позивача вихідної допомоги у зв`язку зі звільненням) у розмірі: 240362,50 грн. У поданій касаційній скарзі представник відповідача з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зазначає таке. 08 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження. За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Дослідивши подану касаційну скаргу на предмет відповідності наведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що у скарзі не зазначені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. У касаційній скарзі представник відповідача, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як підставу касаційного оскарження рішення, вказує, що судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваного судового рішення застосовано статті 116, 117 Кодексу законів про працю України без урахування статті 235 цього Кодексу та висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 686/20491/18 та від 29 вересня 2020 року у справі № 826/1659/17, від 29 листопада 2021 року у справі № 815/42/16 стосовно принципу співмірності при визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку. Водночас, оскаржувана постанова апеляційного суду містить посилання на висновки Верховного Суду, викладені у справах №821/1083/17, №761/9584/15-ц, №805/3167/18-а стосовно застосування указаного принципу співмірності. Так, при вирішенні спору у цій справі суд апеляційної інстанції, врахувавши указані правові позиції Верховного Суду, виснував, що на користь позивача має бути сплачена частина середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі, що складає: 240362,50 гривень, яка буде співмірною з урахуванням розміру залишку спірної суми по компенсації, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком, у тому числі щодо періоду за який вона підлягає сплаті. З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з ухваленим рішенням суду апеляційної інстанції, переоцінки встановлених судом обставин та досліджених ним доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України. Крім того, ухвалою від 28 квітня 2022 року Верховний Суд повернув касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2022 року у справі № 640/1552/20 у зв`язку з відсутністю обґрунтувань підстав касаційного оскарження. Також, ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2022 року касаційну скаргу у справі №640/1552/20 знову повернуто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Звертаючись втретє до Верховного Суду з касаційною скаргою, представник відповідача зазначає підстави касаційного оскарження, передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України, проте належним чином не обґрунтовує посилання на пункт 1 частини четвертої, що унеможливлює відкриття касаційного провадження у справі №640/1552/20. Згідно із пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала. Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, у х в а л и в : Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2022 року у справі № 640/1552/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії повернути скаржнику. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена. СуддяМ.В. Білак

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»