Постанова Рівненський апеляційний суд № 569/11834/21

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 серпня 2022 року м. Рівне Справа № 569/11834/21 Провадження № 22-ц/4815/698/22 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ковальчук Н. М., суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С., секретар судового засідання - Пиляй І. С. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Управління Міністерства внутрішніх справ України відповідач - Державна казначейська служба України розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дяденчука Анатолія Івановича на додаткове рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 січня 2022 року у складі судді Бучко Т. М., ухвалене в м. Рівне, повний текст додаткового рішення складено 31 січня 2022 року, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, Державної казначейської служби України про стягнення компенсації за невиконання грошового зобов`язання. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17 грудня 2021 року вказаний позов задоволено. Стягнуто з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 426434 грн 82 коп. у відшкодування 3 % річних внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання. Стягнуто з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 4 264 грн 34 коп. у відшкодування витрат на оплату судового збору. Додатковим рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 21 січня 2022 року відмовлено у стягненні з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу. Додаткове рішення суду першої інстанції вмотивоване положеннями ст. 137 ЦПК України, яка передбачає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, за умови надання відповідних доказів, які підтверджують факт понесення стороною таких витрат, їхній розмір, у встановлений законом строк, та обґрунтоване тим, що заявником не надано належних доказів, які підтверджують участь адвоката у підготовці та розгляді справи в тих обсягах, які ним зазначені у клопотанні, реальній тривалості розгляду справи місцевим судом. Судом враховано також, що наданий адвокатом Акт № 1виконаних робіт стосується іншої справи, ніж та, де позивачем є ОСОБА_1 , а у платіжному дорученні про оплату за надання правової допомоги в розмірі 30 000,00 грн. і платником, і отримувачем коштів вказане АО «Скорпіон». Вважаючи додаткове рішення суду незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, представник ОСОБА_1 - адвокат Дяденчук Анатолій Іванович оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі пояснює, що між ОСОБА_1 та АО «Скорпіон» було укладено договір про надання правової допомоги, предметом якого є надання професійної правничої допомоги при стягненні 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за судовим рішенням у справі № 569/41989/15-ц. додає, що на підставі цього договору повноваження по наданню правової допомоги ОСОБА_1 покладені на адвоката Дяденчука А. І., про що видано відповідний ордер. Звертає увагу, що вартість правової допомоги була погоджена сторонами у договорі у фіксованому розмірі в сумі 30 000,00 грн., а тому не залежить від обсягу наданих послуг. Невідповідність унікального номеру судової справи, у якій надавалася правнича допомога, який був зазначений у акті приймання-передачі та фактичного номеру справи, що є предметом розгляду, пояснює технічною опискою та доводить, що дати подання позовної заяви та дати судових розглядів співпадають із відповідними датами у справі № 569/11834/21. Вказує на помилковість висновку місцевого суду про те, що зазначена адвокатом кількість годин, затрачених на надання позивачу правничої допомоги, не відповідає кількості годин судових слухань та пояснює, що адвокат, беручи на себе зобов`язання по наданню правничої допомоги особі, виконує не лише одну дію, наприклад, представництво клієнта в суді, а вчиняє цілий комплекс дій. Зазначає, що свої зобов`язання зі сплати гонорару адвоката позивачем виконано в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням. Додає, що у ньому платником і отримувачем зазначено АО «Скорпіон», однак вказаний код ЄДРПОУ відповідає ідентифікаційному коду АБ «Укргазбанк», у зв`язку з чим припускає, що така помилка могла бути зумовлена здійсненням платежу через термінал самообслуговування. Просить суд скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про стягнення на користь ОСОБА_1 з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів 30 000,00 грн. витрат на правничу допомогу, а також стягнути 10 000,00 грн. витрат на правничу допомогу, пов`язану із розглядом справи в суді апеляційної інстанції. У поданому на апеляційну скаргу відзиві Державна казначейська служба України просить залишити додаткове рішення суду першої інстанції без зміни, а апеляційну скаргу - відхилити. Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17 грудня 2021 року задоволено позов ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, Державної казначейської служби України про стягнення компенсації за невиконання грошового зобов`язання. Стягнуто з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 426434 грн 82 коп. у відшкодування 3 % річних внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання. Стягнуто з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 4 264 грн 34 коп. у відшкодування витрат на оплату судового збору. Після ухвалення рішення у справі представником позивача подано заяву про стягнення витрат, понесених позивачем по оплаті професійної правничої допомоги в сумі 30 000,00 грн., які просив суд стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок держбюджету шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша-друга статті 133 ЦПК України). Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України) 3) Розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України). Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Наведене правове обґрунтування надає можливість суду ефективно захистити порушені права заявника, забезпечити реалізацію принципу цивільного судочинства - відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, але у порядку, передбаченому законом. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18). На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу заявником надано договір про надання правової допомоги від 14 квітня 2021 року, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Скорпіон» та ОСОБА_1 , копію рахунка № 1 від 22 квітня 2021 року, копію платіжного доручення № 55546533 від 22 квітня 2021 року та акт № 1 передачі-приймання наданої правової допомоги від 17 грудня 2021 року. Повноваження представника позивача адвоката Дяденчука А. І. підтверджуються долученим до справи ордером на надання правничої (правової) допомоги серії ВК № 1004434 від 08 червня 2021 року. Відповідно до п.1.1 договору про надання правової допомоги від 14 квітня 2021 року, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Скорпіон» та ОСОБА_1 , адвокат зобов`язується надати клієнту правову допомогу, а клієнт зобов`язується оплатити адвокату гонорар за надану йому правову допомогу та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору. Згідно з п.2 вказаного договору клієнт замовляє, а адвокат зобов`язується надати йому правову допомогу при стягненні 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за судовим рішенням у справі № 569/4199/15-ц. За надання правової допомоги клієнту сторонами узгоджено фіксовану вартість гонорару в розмірі 30000 грн. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок адвоката (п.3 договору). В платіжному дорученні № 55546533 від 22 квітня 2021 року про оплату за надання правової допомоги в сумі 30 000,00 грн. платником та отримувачем коштів зазначено Адвокатське об`єднання «Скорпіон». Посилання апелянта на те, що таке зазначення є помилкою, яка, можливо, зумовлена проведенням платежу через термінал самообслуговування, не підтверджена належними доказами, якими могли б слугувати банківські виписки щодо зазначеного платежу. Згідно Акту № 1 передачі-прийняття наданої правової допомоги до Договору про надання правової допомоги від 14 квітня 2021 року, адвокатом надано правову допомогу, а саме: підготовка адвоката до розгляду справи № 569/11384/21 в Рівненському міському суді Рівненської області (п.1.7), представництво інтересів клієнта, що полягає в забезпеченні реалізації його прав і обов`язків, під час розгляду справи № 569/11384/21 в Рівненському міському суду Рівненської області (п.1.8). Як встановлено судом, ОСОБА_1 є позивачем у справі № 569/11834/21, яку розглянув та рішення у якій ухвалив суд, а наданий представником позивача Акт № 1 містить інформацію про надану адвокатом правову допомогу у справі № 569/11384/21. Доводи апелянта про те, що різниця у вказаних номерах судової справи є технічною помилкою, не може братися судом до уваги, оскільки вона не підтверджена будь-якими доказами. До справи не долучено доповнення чи внесення виправлень до Акту № 1 після їх виявлення, а тому такі твердження не можуть слугувати підставою для визнання такого Акту належними доказом. Зазначена в Акті кількість часу на надання правової допомоги клієнту під час розгляду справи в суді першої інстанції (20 годин) не підтверджується матеріалами справи. Протоколами судових засідань загальна тривалість їх становить 2 год. 45 хв. (5 хв. 12 серпня 2021 року, 30 хв. 04 жовтня 2021 року, 1 год. 10 хв. 12 листопада 2021 року та 1 год. 17 грудня 2021 року). Наведені документи підтверджують, що заявлений час, витрачений адвокатом, є завищеними. Пунктом 3.2. рішення Конституційного суду України від 30.09.2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом і формами, і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Витрати на аналіз законодавства, судової практики, підготовку додаткових пояснень чи інших процесуальних документів не є обов`язковим для відшкодування у кожному без винятку випадку. Витрати адвоката на аналіз законодавства та судової практики у кількості 10 годин, як це зазначено в Акті, є завищеними, оскільки згідно Правил адвокатської етики та Закону України «Про адвокатуру» адвокат повинен постійно підвищувати свій професійний рівень та кваліфікацію, володіти достатньою інформацією про зміни у чинному законодавстві, а тому наявність відповідних знань презюмується. Аналізуючи встановлені обставини та матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн. не підтверджено належними доказами, а тому відсутні підстави для задоволення заяви про стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу. Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. За наведених обставин, апеляційного суду приходить до переконання про те, що оскаржуване рішення постановлене місцевим судом з дотриманням норм процесуального права, судом першої інстанції в повній мірі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дяденчука Анатолія Івановича залишити без задоволення. Додаткове рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 січня 2022 року залишити без зміни. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 29 серпня 2022 року. Головуючий Ковальчук Н. М. Судді: Хилевич С. В. Шимків С. С.