Постанова 4815 № 572/1836/22

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 жовтня 2025 року м. Рівне Справа № 572/1836/22 Провадження № 22-ц/4815/1038/25 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ковальчук Н. М., суддів: Гордійчук С. О., Хилевича С. В. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги представника ОСОБА_1 адвоката Шипіцина Олександра Володимировича та представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 адвоката Наїдка Любомира Володимировича на додаткове рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 14 травня 2025 року у складі судді Довгого І. І., ухвалене в м. Сарни Рівненської області о 12 годині 35 хвилин, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , про стягнення грошових коштів. Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 13 вересня 2024 року, яке залишено без зміни постановою Рівненського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року, у задоволенні вказаного позову відмовлено. Додатковим рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 14 травня 2025 року заяву представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про винесення додаткового рішення задоволено частково. Ухвалено по справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , про стягнення грошових коштів додаткове рішення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 понесені ним судові витирати в розмірі 14 470 грн. 48 коп., що складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 гривень та 2 470 грн. 48 коп. витрат пов`язаних із залученням експерта. Додаткове рішення суду першої інстанції вмотивоване положеннями ст.137 ЦПК України, яка передбачає розподілу між сторонами за результатами розгляду справи витрат на правничу допомогу адвоката разом з іншими судовими витратами та обґрунтоване підтвердженими належними доказами фактів представництва інтересів Вважаючи додаткове рішення суду незаконним, представник ОСОБА_1 адвокат Шипіцин О. В. оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що заявлені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними із позовними вимогами (просить відшкодувати більше, ніж 25% від суми позову), тобто не відповідають критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин даної справи, а також принципам справедливості, пропорційності та верховенства права. Звертає увагу, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способам надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022р. у справі №911/2737/17). Зазначає, що місцевий суд дослухався до їхньої позиції та частково задовольнив вимоги відповідача щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу. Вказує, що відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції не було вказано про намір подати докази витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судового рішення Сарненським районним судом Рівненської області у даній справі, а тому вважає, що місцевий суд помилково частково задовольнив заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення. Вважає, що у задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити з підстав неподання відповідної заяви згідно вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Щодо відшкодування витрат, пов`язаних із залученням експерта та проведенням експертизи, вважає, що заявлені до відшкодування витрати в сумі 2470,48 грн. такими, що не підлягають відшкодуванню, оскільки безпосередньо експертиза не проводилася. Із цих підстав просить скасувати оскаржуване додаткове рішення суду в частині задоволених вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_2 від 17.09.2024 року про ухвалення додаткового рішення (щодо вирішення питання про розподіл судових витрат) у повному обсязі. Вважаючи додаткове рішення суду незаконним в частині відмови у задоволенні вимог заяви про ухвалення додаткового рішення, представник ФОП ОСОБА_2 адвокат Наїдко Л. В. оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 лише 12000 грн. понесених ним витрат на професійну правничу допомогу із заявлених 116 115,27 грн. Вказує, що в акті приймання-передачі наданих послуг у даній справі деталізовано перелік виконаної адвокатом роботи. Судом не наведено жодних арифметичних розрахунків щодо пропорційного зменшення розміру витрат на правничу допомогу із урахуванням його власних мотивів. Вказує, що суд зменшив фіксований розмір понесених витрат на правничу допомогу, виходячи із не зазначення кількості витраченого адвокатом часу на надання кожної послуги окремо, хоча такий обрахунок не вимагається зазначати при фіксованому розміру винагороди. Також вказує, що адвокат приймав участь у судових засіданнях суду, що потребує підготовку адвоката до цих судових засідань, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні, які є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав і інтересів клієнта. У даній справі проводилося більше 25 судових засідань з 2022 року по 2025 рік, у яких представник ОСОБА_2 адвокат Наїдко Л. В. особисто брав участь, а середня тривалість вказаних засідань становила близько 1 години. При цьому, у більшості випадків представникові доводилося очікувати близько 1 години початку самих судових засідань, у зв`язку із значними затримками розгляду. Із цих підстав просить скасувати оскаржуване додаткове рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про винесення додаткового рішення повністю, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 116 115,27 грн. Відзивів на апеляційні скарги не подано. Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 13 вересня 2024 року, яке залишено без зміни постановою Рівненського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , про стягнення грошових коштів, відмовлено. Представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 адвокат Наїдко Л.В. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у вказаній справі у розмірі 116 115,27 грн. та витрат, пов`язаних із залученням експертів та проведенням експертизи в розмірі 2 470,48 грн., яка оскаржуваним додатковим рішенням задоволена: стягнуто з ОСОБА_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 понесені ним судові витирати в розмірі 14 470 грн. 48 коп., що складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 гривень та 2 470 грн. 48 коп. витрат пов`язаних із залученням експерта. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша-друга статті 133 ЦПК України). Відповідно до ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України) 3) Розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України). Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Наведене правове обґрунтування надає можливість суду ефективно захистити порушені права заявника, забезпечити реалізацію принципу цивільного судочинства відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, але у порядку, передбаченому законом. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18). На підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу заявником долучено додаток № 1 від 11.08.2022 року до Договору про надання правничої допомоги № 11/08-22/1 від 11.08.2022 року, укладеної між Адвокатським об`єднанням «Унілекс» в особі заступника керуючого партнера Демченка К.М. та ОСОБА_2 сторони домовились: «Розмір винагороди за надання правничої допомоги Клієнту під час розгляду Сарненським районним судом Рівненської області справи №572/1836/22 (аналіз позовної заяви та доданих документів; аналіз наданих клієнтом документів; аналіз судової практики в подібних спорах; надання консультацій і роз`яснень щодо можливих способів захисту у справі; підготовка необхідних процесуальних документів; участь адвокатів в судових засіданнях; інші дії) становить 70 000 гривень та 10% від розміру суми, відмовлених у стягненні Сарненським районним судом Рівненської області». На момент подання заяви ОСОБА_2 фактично не сплачено АО «Унілекс» за надані послуги/правничу професійну допомогу. Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року (справа №648/1102/19), суд дійшов висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена: Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22). Зазначена правова позиція є незмінною, вона безпосередньо передбачена положеннями пункту 1 частини другої статті 137, частини восьмої статті 141 ЦПК України. Європейський суд з прав людини основними критеріями судових витрат, що підлягають відшкодуванню, називає їх (а) фактичність, тобто їх реальне підтверджене здійснення, (б) неминучість, тобто відсутність альтернативних шляхів забезпечення такого ж захисту/представництва, і (в) обґрунтованість, тобто пропорційність вчинених дій до наявних завдань та отриманого результату й адекватність оголошеної ціни за виконану роботу. Такий погляд сформовано, зокрема, у рішеннях від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна та інші проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України». Об`єднана Палата Верховного Суду у справі № 922/445/19, серед іншого наголосила, що: - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; - суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи; - суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) з врахуванням критеріїв ч. ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України, може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у +4 посилання Велика Палата також вказала, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони. Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України. Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Як вбачається із Акту приймання-передачі наданих послуг, у суді першої інстанції, адвокатом були надані наступні послуги: аналіз позовної заяви та додатків до неї; аналіз отриманих від ОСОБА_2 документів та матеріалів необхідних для підготовки відзиву на позовну заяву; надання правової інформації, консультацій і роз`яснень для ОСОБА_2 щодо можливих варіантів дій, обрання стратегії правового захисту в межах судової справи; підготовка та подача шести адвокатських запитів про надання інформації необхідної для подачі відзиву; написання відзиву, клопотань про витребування доказів, виклик свідків, переліку питань до учасників справи; написання та направлення клопотання про проведення будівельно-технічної експертизи; написання та направлення клопотань про долучення доказів до матеріалів справи; написання та направлення додаткових пояснень; участь адвоката в обстеженні квартири у межах будівельно-технічної експертизи; участь адвоката у судових засіданнях у режимі відеоконференції; написання заяви про винесення додаткового рішення що складає 70000 грн. та 10% від розміру суми відмовлених у стягненні на користь позивача у межах судової справи 46115,27 грн., всього 116115,27 грн. Суд звертає увагу, що такі послуги як аналіз позовної заяви та додатків до неї; аналіз отриманих від ОСОБА_2 документів та матеріалів необхідних для підготовки відзиву на позовну заяву; надання правової інформації, консультацій і роз`яснень для ОСОБА_2 щодо можливих варіантів дій, обрання стратегії правового захисту в межах судової справи; підготовка та подача шести адвокатських запитів про надання інформації необхідної для подачі відзиву; написання відзиву фактично дублюють одна одну, є подібними та зводяться до єдиної дії формування правової позиції для подання відзиву. Отже, правнича допомога адвоката полягала у складанні відзиву з використанням нормативно-правових актів, стосовно яких існує судова практика. Окрім цього, не зазначено обрахунку винагороди за кількість часу, який було витрачено адвокатом на надання кожної послуги окремо. Суд першої інстанції при частковому задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, виходив принципів співмірності та розумності розміру судових витрат, критерієм реальності, справедливості та розумності адвокатських витрат, а також аналізом дійсності, необхідності та раціональності юридичних послуг, вартість яких заявлено представником позивача до відшкодування, стягнувши їх у розмірі 12 000,00 грн. на користь заявника. На думку апеляційного суду, такий розмір витрат на правничу допомогу відповідає вищевказаним критеріям, враховує складність справи, тривалість судового розгляду, необхідність залучення адвоката та представництва інтересів заявника. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України). Частиною 6 ст. 139 ЦПК України визначено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. У цій справі витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, заявлені в розмірі 2 470,48 грн. та підтверджені належними, достатніми й достовірними доказами. Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особами які подали апеляційні скарги, не надано. Доводи апеляційних скарг апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим додаткове рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 адвоката Шипіцина Олександра Володимировича та представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 адвоката Наїдка Любомира Володимировича залишити без задоволення. Додаткове рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 14 травня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 27 жовтня 2025 року. Головуючий Ковальчук Н. М. Судді: Гордійчук С. О. Хилевич С. В.