Постанова 4814 № 631/1272/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 631/1272/19 Номер провадження 22-ц/814/2603/22Головуючий у 1-й інстанції Мащенко С.В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2022 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - доповідача Дорош А.І. Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М. при секретарі: Коротун І. В. переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 29 вересня 2021 року, ухвалене суддею Мащенко С.В.., повний текст рішення складено 11 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Старовірівської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Нововодолазька державна нотаріальна контора Харківської області, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, - В С Т А Н О В И В: 08 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Старовірівської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Нововодолазька державна нотаріальна контора Харківської області, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, в якому просив суд визнати за ним право власності на Ѕ частку земельної ділянки, яка залишилася після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка розташована на території Старовірівськоїх сільськоїх ради КСП «Знамя» площею 5,0250 гектарів, та Ѕ частку земельної ділянки, яка залишилася після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка розташована на території Старовірівськоїх сільськоїх ради КСП «Знамя» площею 5,0250 гектарів, в порядку спадкування за заповітом за ОСОБА_4 . Позовні вимоги мотивовані тим, щоІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 . На підставі заповіту, зареєстрованого в реєстрі 15.11.2016 року за № 945, позивач є єдиним спадкоємцем його майна та 28.12.2017 року він звернувся до Нововодолазької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що складається з 1/2 частки земельної ділянки, розташованої на території Старовірівської сільської ради, КСП «Знамя», площею 5,0250 гектарів, після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та 1/2 частки земельної ділянки, розташованої на території Старовірівської сільської ради, КСП «Знамя», площею 5,0250 гектарів, після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 який фактично спадщину прийняв, але не переоформив. Вищезазначені земельні ділянки належали батькам спадкодавця на підставі державних актів на право приватної власності на землю, виданих Старовірівською сільською радою та зареєстрованих за № 352 щодо ОСОБА_2 та за № 348 щодо ОСОБА_3 . Постановою нотаріуса від 19.11.2019 року позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вище вказані частки земельних ділянок після смерті ОСОБА_4 , який після смерті своїх батьків спадшину прийняв, але не переоформив свої права та помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують право власності на земельні ділянки. Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 29 вересня 2021 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Старовірівської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Нововодолазька державна нотаріальна контора Харківської області, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом - відмовлено повністю. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем у законний та процесуальний спосіб не доведено, що: 1) 1/2 частка земельної ділянки, що залишилася після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , й розташована на території Старовірівської сільської ради, КСП «Знамя», площею 5,0250 гектарів, та 1/2 частка земельної ділянки, що залишилася після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , й розташована на території Старовірівської сільської ради, КСП «Знамя», площею 5,0250 гектарів, охоплена заповітом, за яким ОСОБА_1 прийняв спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 2) померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 за життя успадкував Ѕ частку земельної ділянки, що залишилася після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , й розташованої на території Старовірівської сільської ради, КСП «Знамя», площею 5,0250 гектарів, та 1/2 частку земельної ділянки, що залишилася після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , й розташованої на території Старовірівської сільської ради, КСП «Знамя», площею 5,0250 гектарів; 3) між померлим ОСОБА_4 є родинний зв`язок із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який доведений відповідними актовими записами цивільного стану, у тому числі щодо народження, так як позивач вказує, що перший є рідним сином других; 4) померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 за життя успадкував саме 1/2 частку земельної ділянки, що залишилася після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та Ѕ частку земельної ділянки, що залишилася після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з огляду на зміст довідок №979 та №980, наданих Старовірівською сільською радою щодо зареєстрованих осіб за місцем мешкання останніх на час їх смерті. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків обставинам справи; неправильтне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що виходячи із вказаних підстав відмови судом у позові, то згідно з державним актом на право приватної власності на землю, серія Р1 №705311, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №348, ОСОБА_3 передана у власність земельна ділянка площею 5,0250 га. 23.05.1996 року ОСОБА_3 було складено заповіт, який зареєстровано в реєстрі за №113 та посвідчений секретарем виконавчого комітету, відповідно до якого ОСОБА_3 заповів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 усе спадкове майно у рівних частинах. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, тому у відповідності до вимог ст. 534 ЦК УРСР вище вказана земельна ділянка входить до спадкового майна. Відповідно до ч. 1 ст. 5498 ЦК України спадкоємці за запоітом фактчино прийняли спадщину, оскільки вступили в управління майном, однак своїх прав на вказану земельну ділянку не оформили, тому кожному з них належить земельна ділянка плрщею 5,0250 га. Таким чином, ОСОБА_4 належить Ѕ частка вказаної земельної ділянки. Далі, згідно з державним актом на право приватної власності на землю, серія Р1 №705312, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №352, ОСОБА_2 передана у власність земельна ділянка площею 5,0250 га. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, після її смерті спадкова справа не відкривалася, а отже, не видавалися свідоцтва про право на спадщину. Вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Факт родинних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не оспорюється ні відповідачем, ні третьою особою. З довідок №979 та №980, виданих Старовірівською сільською радою та постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19.11.2019 року вбачається, що ОСОБА_3 був чоловіком ОСОБА_2 , які були батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вказані довідки підтверджують факт проживання вказаних осіб однією сім`єю в АДРЕСА_1 , тому слід зробити висновок, що син ОСОБА_4 фактично прийняв спадщину після своїх батьків у вигляді 1/2 частки земельної ділянки, яка належала матері, та 1/2 частки земельної ділянки, яка належала батькові. Щодо складу спадкового майна, охопленого заповітом від 15.11.2016 року, то за змістом заповіту все належне йому майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати йому на день його смерті та на що він за законом матиме право, в тому числі належні йому земельні паї заповів позивачу. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 15.11.2021 року витребувана дана цивільна справа з Нововодолазького районного суду Харківської області (а.с. 213). Ухвалою Харківського апеляційного суду від 08.12.2021 року відкрито апеляційне провадження (а.с. 216). Ухвалою Харківського апеляційного судку від 20.12.2021 року справа призначена до апеляційного розгляду на 09.02.2022 року на 16-00 год., з викликом сторін (а.с. 219). Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд. З 28.07.2022 року дана цивільна справа перебуває у провадженні Полтавського апеляційного суду (а.с. 242). Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 02.08.2022 року справа вперше призначена до розгляду на 21.09.2022 року на 10-40 год., з повідомленням учасників справи (а.с. 243). У судове засідання апеляційного суду учасники справи не з`явилися вдруге. 23.09.2022 року на сайті «Судова влада України» розміщено оголошення про виклик позивача ОСОБА_1 у судове засідання на 12.10.2022 року о 14-40 год., роз`яснено право заявити клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку ст. 212 ЦПК України або про розгляд справи за його відсутності відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України. При цьому, колегія суддів враховує, що електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 02 серпня 2022 розміщено в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та оприлюднено 04.08.2022 року. Також колегія суддів бере до уваги, що саме позивач ОСОБА_1 є ініціатором апеляційного провадження, а тому, звернувшись з апеляційною скаргою у справі, він є безпосередньо зацікавленим вчиняти дії з метою одержання інформації про хід та стан справи. Колегія суддів також звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (див. mutatis mutandis рішення у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.89, N 11681/85)). Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. mutatis mutandis, рішення у справах "Олександр Шевченко проти України" (Case of Aleksandr Shevchenko v. Ukraine) від 26.04.2007, N 8371/02 та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) від 14.10.2003, заява N 50966/99)). Таким чином, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів для прискорення процедури розгляду. Позивач, подавши апеляційну скаргу, з метою добросовісного користування процесуальними правами учасника судового процесу згідно з вимогами ст. 44 ЦПК України повинен виявляти інтерес до відомого йому провадження, зокрема, щодо руху поданої ним скарги та результату розгляду її судом. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що відповідно до свідоцтва про смерть (серії НОМЕР_1 ), виданого 12.12.2017 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_4 , 1963 року народження, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 54 років, про що 29.11.2017 року складено відповідний актовий запис № 17053, місце смерті місто Південне Харківського району Харківської області (а.с. 7). Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 30.11.2018 року державним нотаріусом Нововодолазької державної нотаріальної контори Змієвською Т. М., на підставі заповіту, посвідченого 15.11.2016 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Куриленко С. В. та зареєстрованого у реєстрі за № 945, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4 , 1963 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який проживає за адресом: АДРЕСА_2 . Спадщина, на яку видано свідоцтво складається із земельної ділянки, площею 5,0250 гектарів, в межах згідно з планом, кадастровий № 6324285500:05:000:0511, яка розташована на території Старовірської сільської ради Нововодолазького району Харківської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі державного акту (серії Р1 №705313), виданого Старовірівською сільською радою Нововодолазького району Харківської області 29.08.2001 року на підставі рішення виконавчого комітету Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області від 31.07.2001 року за № 99 на ім`я померлого ОСОБА_4 . Вартість земельної ділянки становить 113 700,00 гривень (а.с. 10). Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 148187880, сформованого 05.12.2018 року о 14 годині 36 хвилин 20 секунд державним нотаріусом Нововодолазької державної нотаріальної контори Змієвською Т. М. на підставі заяви ОСОБА_1 , об`єкт нерухомого майна з реєстраційним № 1091432563242, а саме: земельна ділянка з кадастровим № 6324285500:05:000:0511, площею 5,0250 гектарів, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, 05.12.2018 року була зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину (№ 1140), виданого 30.11.2018 року Нововодолазькою державною нотаріальною конторою, а також рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 44429810 від 05.12.2018 року о 14 годині 32 хвилини 39 секунд, зроблений державним нотаріусом Нововодолазької державної нотаріальної контори Змієвською Т. М. (а.с. 11-12). Відтак, наведеним доведено, що спадкодавець ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та за життя зробив заповідальне розпорядження на випадок своєї смерті, за яким земельну ділянку із кадастровим 6324285500:05:000:0511, яка розташована на території Старовірської сільської ради Нововодолазького району Харківської області,- із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,0250 гектарів, прийняв у спадщину позивач ОСОБА_1 . Зі свідоцтва про смерть (серії НОМЕР_2 ), виданого 28.10.2009 року Старовірівською сільською радою Нововодолазького району Харківської області, вбачається, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 67 років, про що 28.10.2009 року зроблено відповідний актовий запис № 106, місце смерті село Дячківка Нововодолазького району Харківської області (а.с. 8). Копією запису акта про смерть № 107 від 28.10.2009 року підтверджений факт реєстрації у законний спосіб смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Дячківка Нововодолазького району Харківської області у віці 67 років (а.с. 98). Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю (серії Р1 № 705312), зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №352, ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Старовірівської сільської ради № 99 від 31.07.2001 року передано у приватну власність земельну ділянку, площею 5,0250 гектарів, в межах згідно з планом, розташовану на території Старовірівської сільської ради, КСП «Знамя», для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 14). Як вбачається зі свідоцтва про смерть (серії НОМЕР_3 ), виданого повторно 20.10.2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Нововодолазького районного управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 64 років, про що 15.04.2002 року Старовірівською сільською радою Нововодолазького району Харківської області зроблено відповідний актовий запис за №37, місце смерті село Дячківка Нововодолазького району Харківської області (а.с. 9). Копією запису акта про смерть № 37 від 15.04.2002 року підтверджений факт реєстрації у законний спосіб смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Дячківка Нововодолазького району Харківської області у віці 64 років (а.с. 97). Згідно з Державним актом на право приватної власності на землю (серії Р1 №705311), зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 348, ОСОБА_3 на підставі рішення виконавчого комітету Старовірівської сільської ради № 99 від 31.07.2001 року передано у приватну власність земельну ділянку, площею 5,0250 гектарів, в межах згідно з планом, розташовану на території Старовірівської сільської ради, КСП «Знамя», для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 15). Відповідно до довідок № 979 та № 980, виданих 18.06.2020 року Старовірівською сільською радою Нововодолазького району Харківської області, померлий ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , постійно проживали та були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 ,- з 1968 року по день своєї смерті. Разом з ними були зареєстровані та проживали сини: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований з 1968 року по теперішній час, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований з 1968 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 112, 114). З Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 60754657, наданої 01.07.2020 року о 13 годині 01 хвилини Четвертою Харківською міською державною нотаріальною конторою за параметрами пошуку: ОСОБА_3 , вбачається, що необхідна інформація у Спадковому реєстрі відсутня (а.с. 104 -106). Як вбачається з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №60754742, наданої 01.07.2020 року о 13 годині 04 хвилини Четвертою Харківською міською державною нотаріальною конторою за параметрами пошуку: ОСОБА_2 , інформація у Спадковому реєстрі відсутня (а. с. 107). Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №60754704, наданої 01.07.2020 року о 13 годині 03 хвилин Четвертою Харківською міською державною нотаріальною конторою за параметрами пошуку: ОСОБА_3 , інформація у Спадковому реєстрі відсутня (а.с. 108). Згідно з Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №60754728, наданою 01.07.2020 року о 13 годині 03 хвилин Четвертою Харківською міською державною нотаріальною конторою за параметрами пошуку: ОСОБА_2 , інформація у Спадковому реєстрі відсутня (а.с. 109). Наведеним доведений факт належності померлим ОСОБА_2 . Та ОСОБА_3 на час їх смерті земельних ділянок, розташованих на території Старовірівської сільської ради, КСП «Знамя», із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а також те, що ОСОБА_2 померла пізніше, ніж ОСОБА_3 , й усі вони на час своєї смерті мешкали за одним адресом із спадкодавцем ОСОБА_4 та після смерті перших двох спадкові справи не заводились. Як вбачається з копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19.11.2019 року, зареєстрованої за вихідним № 847, державним нотаріусом Нововодолазької державної нотаріальної контори Змієвською Т. М., ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частку земельних ділянок після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та прийняв, але не переоформив спадщину після смерті своїх батьків ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , з тих підстав, що ним не надано документів на підтвердження права власності, що пройшли державну реєстрацію (а.с. 13). Вирішуючи питання щодо наявності у складі спадщини померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 1/2 частки земельної ділянки, що залишилася після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , й розташованої на території Старовірівської сільської ради, КСП «Знамя», площею 5,0250 гектарів, та 1/2 частки земельної ділянки, що залишилася після смерті ОСОБА_3 , померлго ІНФОРМАЦІЯ_2 , й розташованої на території Старовірівської сільської ради, КСП «Знамя», площею 5,0250 гектарів, суд першої інстанції виходив з наступного. Склад спадщини (уся або її конкретна частина) охоплюється заповітом спадкодавця, який обов`язково долучається до спадкової справи. Підстави виникнення права власності на нерухомість у суб`єкта власності кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час його виникнення. З позовної заява та постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії вбачається, що 1/2 частка земельної ділянки, що залишилася після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , й розташованої на території Старовірівської сільської ради, КСП «Знамя», площею 5,0250 гектарів, та Ѕ частка частка земельної ділянки, що залишилася після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , й розташованої на території Старовірівської сільської ради, КСП «Знамя», площею 5,0250 гектарів, належала спадкодавцю ОСОБА_4 як така, що була прийнята ним після смерті своїх батьків, але не переоформлена тим за життя. Стаття 1218 Цивільного кодексу України передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Як убачається з положень частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Норми права, що містяться у частині 1 статті 328 зазначеного вище кодексу визначають, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Окрім того, в силу приписів статті 116 та 126 Земельного кодексу України громадяни набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень та посвідчується державним актом. При цьому, як обумовлено статтею 125 цього ж кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав. З оглядом на таке, факт належності ОСОБА_2 земельної ділянки, розташованої на території Старовірівської сільської ради, КСП «Знамя», площею 5,0250 гектарів, а також ОСОБА_3 - земельної ділянки, розташованої на території Старовірівської сільської ради, КСП «Знамя», площею 5,0250 гектарів, засвідчується відповідними Державними актами на право приватної власності на землю (серії Р1 № 705312 та серії Р1 № 705311), зареєстрованими в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 352 і № 348 відповідно. Стаття 392 Цивільного кодексу України визначає, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 3.1. Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування, обговореного на засіданні Пленуму 01.03.2013 року та надісланого відповідним листом № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, звернув увагу суддів нижчих інстанцій на те, що якщо право власності на нерухомість підтверджується належними правовстановлюючими документами, а нотаріус в супереч приписам статті 67 Закону України «Про нотаріат» відмовляє в оформленні права й видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину, то виникає цивільно-правовий спір, який підлягає розглядові у позовному провадженні. При цьому, суддям також слід пам`ятати, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, який має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Отже, враховуючи приписи статті 1218 Цивільного кодексу України щодо входження до складу спадщини усіх прав та обов`язків, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, беручи до уваги, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі земельну ділянку, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку, перевіривши та проаналізувавши фактичні та правові підстави можливого виникнення права власності ОСОБА_1 на 1/2 частку земельної ділянки, що залишилася після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , й розташованої на території Старовірівської сільської ради, КСП «Знамя», площею 5,0250 гектарів, та Ѕ частки земельної ділянки, що залишилася після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , й розташованої на території Старовірівської сільської ради, КСП «Знамя», площею 5,0250 гектарів, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що наданих позивачем та наявних в матеріалах справи, в тому числі й витребуваних за клопотанням їх сторони, доказів недостатньо для формування висновку про те, що вказані земельні ділянки належали померлому спадкодавцю ОСОБА_4 на праві власності і входять до спадкової маси та можуть буди успадковані його спадкоємцем за заповітом ОСОБА_1 . Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Предметом даного спору є визнання за позивачем права власності на Ѕ частку земельної ділянки, яка залишилася після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка розташована на території Старовірівськоїх сільської ради КСП «Знамя» площею 5,0250 гектарів, та на Ѕ частку земельної ділянки, яка залишилася після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка розташована на території Старовірівської сільської ради КСП «Знамя» площею 5,0250 гектарів, в порядку спадкування за заповітом за ОСОБА_4 . Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що 1/2 частка земельної ділянки, яка залишилася після смерті ОСОБА_2 та 1/2 частка земельної ділянки, яка залишилася після смерті ОСОБА_3 , охоплена заповітом, за яким ОСОБА_1 прийняв спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ; що померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 за життя успадкував Ѕ частку земельної ділянки, яка залишилася після смерті ОСОБА_2 , та 1/2 частку земельної ділянки, яка залишилася після смерті ОСОБА_3 , що між померлим ОСОБА_4 є родинний зв`язок із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 за життя успадкував саме 1/2 частку земельної ділянки, яка залишилася після смерті ОСОБА_2 , та Ѕ частку земельної ділянки, яка залишилася після смерті ОСОБА_3 , з огляду на зміст довідок №979 та №980, наданих Старовірівською сільською радою щодо зареєстрованих осіб за місцем мешкання останніх на час їх смерті. Аналізуючи підстави відмови у задоволенні позову та виходячи з доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Як встановлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи, померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 на праві приватної власності згідно Державного акту на право приватної власності на землю, серія Р1, №705311, мав земельну ділянку площею 5,0250 гектарів, яка розташована на території Старовірівської сільської ради, КСП «Знамя» (а.с. 15). Померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на праві приватної власності згідно Державного акту на право приватної власності на землю, серія Р1, №705312, мала земельну ділянку площею 5,0250 гектарів, яка розташована на території Старовірівської сільської ради, КСП «Знамя» (а.с. 14). Згідно довідок Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області №979,№980 від 18.06.2020 року, померлий ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , постійно проживава та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 1968 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . На момент своєї смерті проживава разом з дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка тут мешкала та була зареєстрована з 1968 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який тут зареєстрований з 1968 року по теперішній час, сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який тут мешкав та був зареєстрований з 1968 року по день сметі 20.09.2017 року (а.с. 112,114). Таким чином, вказані довідки є доказом того, що сім`я ОСОБА_6 з 1968 року у складі 4-х осіб: батько ОСОБА_3 , мати ОСОБА_2 , син ОСОБА_4 та син ОСОБА_5 мешкали в АДРЕСА_1 . Син ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 7). За життя ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений 15.11.2016 року приватним нотаріусом Харівського районного нотаріального округу, згідно якого спадкоємцем зазначеного в заповіті майна є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30.11.2018 року, ОСОБА_1 успадкував за заповітом майно ОСОБА_4 у вигляді земельної ділянки, площею 5,0250 га, кадастровий номер 6324285500605600060511, яка розташована на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, яка належала померлому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серія Р1№705313, виданого Старовірівською сільською радою Нововодолазького району Харківської області від 31.07.2001 року за №99 (а.с. 10). Колегія суддів звертає увагу на те, що в апеляційній скарзі позивач вперше посилається на існування заповіту, складеного батьком ОСОБА_3 23.05.1996 року, який зареєстрований за №113 та посвідчений серетарем виконавчого комітету Дяконовою О.А. сільської ради народних депутатів Нововодолазького району Харківської області, відповідно до змісту якого, як зазначає позивач, ОСОБА_3 заповів синам ОСОБА_5 та ОСОБА_4 усе спадкове майно у рівних частках. Проте, у позові позивач не вказував на існування цього заповіту, до позову не надавав його копію, що позбавляє суд пересвідчитися в існуванні цього заповіту, інших доказів на підтвердження цієї обставини (витягів зі спадковго реєстру тощо) також не надано. У постанові нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19.11.2019 року також відсутнє посилання на цей заповіт, від якого залежить розмір спадкового майна померлого ОСОБА_4 . Таким чином, якщо дійсно існує цей заповіт, є чинним, не скасований, то у разі смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_3 його сини ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за заповітом мають право на Ѕ частку майна померлого батька, зокрема на Ѕ частку вищевказаної земельної ділянки, оскільки на час смерті спадкодавця вони фактично прийняли спадщину на підставі ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР, яка була чинна на час відкриття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 . У Спадковому реєстрі відсутні відомості про відкриття спадкової справи після смерті батька ОСОБА_3 . Якщо такого заповіту не існує, то після смерті батька ОСОБА_3 , який помер першим, спадкоємцями першої черги на підставі ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР 1963 року є в рівних частках дружина ОСОБА_2 та два сини ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Отже, висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено, чи має померлий син ОСОБА_4 право на Ѕ частку земельної ділянки після смерті батька, є правильним та узгоджується з матеріалами справи, які не містять належних та допустимих доказів в цій частині. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 її спадкоємцями на підставі ч. 1 ст. 1261 ЦК України 2004 року спадкоємцями першої черги у рівних частках є її сини ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , тобто кожен з них має право на Ѕ частки земельної ділянки, яка належала їй на праві приватної власності на землю. Крім цього, у залежності від того, чи фактично успадкувала ОСОБА_2 після смерті чоловіка ОСОБА_3 за законом майно (у разі відсутності заповіту на користь синів), буде складатися загальний розмір спадкового майна після її смерті. Із-за відсутності належних та допустимих доказів щодо розміру спадкового майна після смерті ОСОБА_2 неможливо визначити частку, яка належить до спадкування саме сином ОСОБА_7 після смерті матері. У Спадковому реєстрі відсутні відомості про відкриття спадкової справи після смерті матері ОСОБА_2 . При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що поза увагою залишені права та інтереси другого сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який згідно вище вказаних довідок Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області №979,№980 від 18.06.2020 року значиться зареєстрованим з 1968 року по теперішній час у будинку АДРЕСА_1 . Тобто, він фактично міг прийняти спадщину після смерті батька та після смерті матері. По справі відсутні будь-які відомості відносно ОСОБА_5 , він не притягнутий до участі у справі, він не є ні відповідачем, ні третьою особою, позов пред`явлено до Старовірівської сільської ради, хоча ймовірним спадкоємцем є також і ОСОБА_5 . Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 по суті зводяться до викладення фактичних обставин справи, які зазначені ним у позові. Судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовані обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, правильно встановлені фактичні обставини справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги відносно існування заповіту, складеного батьком ОСОБА_3 23.05.1996 року, який зареєстрований за №113 та посвідчений серетарем виконавчого комітету Дяконовою О.А. сільської ради народних депутатів Нововодолазького району Харківської області, відповідно до змісту якого, як зазначає позивач, ОСОБА_3 заповів синам ОСОБА_5 та ОСОБА_4 усе спадкове майно у рівних частках, то апеляційний суд не наділений повноваженнями перевіряти ті обставини, які не були предметом дослідження у суді першої інстанції, крім цього, суд апеляційної інстанції не може приймати нові докази. Згідно ч.3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Як вбачається зі змісту позову, позивач не вказував на існування заповіту, складеного батьком ОСОБА_3 23.05.1996 року, цей заповіт позивачем не надано, у матеріалах справи він відсутній. З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 29 вересня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 12 жовтня 2022 року. СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов