Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 343/435/20

Справа № 343/435/20 Провадження № 22-ц/4808/774/20 Головуючий у 1 інстанції Лицур І. М. Суддя-доповідач Томин ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2020 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючої Томин О.О. суддів: Мелінишин Г.П., Пнівчук О.В. за участю секретаря Бойчука Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду, ухвалене суддею Лицурем І.М. 15 квітня 2020 року в м. Долина у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, в с т а н о в и в: У березні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, в якому просили визнати за ними по 1/2 частки права власності на земельну ділянку площею 1,50 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачів ОСОБА_3 , в зв`язку з чим відкрилась спадщина, до складу якої входить житловий будинок та дві земельні ділянки площею 0,25 га та 1,50 га, що знаходяться по АДРЕСА_1 . З метою оформлення спадщини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до нотаріальної контори. 04.06.2019 року та 05.06.2019 року приватним нотаріусом їм було видано свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок по АДРЕСА_1 та на земельну ділянку, площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку за цією ж адресою. Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 1,50 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться по АДРЕСА_1 , відмовлено в зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа, що підтверджує право власності спадкодавця на дане майно. Оскільки в позасудовому порядку вони не мають можливості оформити свої спадкові права, то змушені звернутися в суд з даним позовом, який просили задовольнити. Рішенням Долинського районного суду від 15 квітня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Вважає його таким, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що висновки суду про те, що спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку, хоча розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, у зв`язку з чим спадкоємці мають право звернутись до органу місцевого самоврядування за дозволом на завершення процедури приватизації, не відповідають вимогам закону та обставинам справи. Так, відповідно до ч. 10 ст. 118 ЗК України в редакції 01.01.2008 року процедура приватизації земельної ділянки завершується прийняттям рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Згідно Рішення Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області №510-12/2008 від 24.04.2008 року, яке є чинним та ніким не скасоване, ОСОБА_3 набула у власність земельну ділянку площею 1,50 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться по АДРЕСА_1 , тобто процедуру приватизації завершено ще в 2008 році, однак за життя не отримано Державного акту. Також зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення було порушено вимоги ч. 1 ст. 82 та ст. 265 ЦПК України, оскільки Оболонська сільська рада визнала позовні вимоги повністю, а тому такі не підлягали доказуванню. З огляду на наведене просить скасувати рішення Долинського районного суду від 15 квітня 2020 року та постановити нове, яким позов задовольнити. Оболонська сільська рада подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що земельна ділянка, щодо якої виник спір, знаходиться за межами населеного пункту с. Оболоня і є частиною проінвентаризованої земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 72,2912 га. Дана земельна ділянка ніколи не знаходилась у власності або користуванні спадкодавця, оскільки жодного проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок не було затверджено рішенням сесії сільської ради. Крім того, Рішенням Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області №568-13/2008 від 18.09.2008 року «Про внесення змін до Рішення від 24.04.2008 року №510-12/2008 «Про передачу у власність земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проекту відведення» було внесено зміни до Рішення, яким обґрунтовують свої позовні вимоги позивачі, та викладено його п.п. 1, 2, 3 в наступній редакції: «Передати у власність земельну ділянку площею 0,2304 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 за текстом». З огляду на наведене просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду без змін. В судове засідання апеляційного суду сторони не з`явились, причини неявки суду не повідомили, повідомлялися про час та місце слухання справи належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за відсутності сторін. Після судового засідання о 14 год. 26 хв. на адресу суду надійшло клопотання апелянта про розгляд справи в її відсутності. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Рішенням Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області №510-12/2008 від 24.04.2008 року «Про передачу у власність земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту відведення» ОСОБА_3 передано у власність земельні ділянки загальною площею 2,10 га, а саме ділянку АДРЕСА_2 НОМЕР_1 площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських АДРЕСА_3 АДРЕСА_4 площею 0,35 га для ведення особистого селянського господарства, біля хати; ділянку №3 площею 1,50 га для ведення особистого селянського господарства; надано дозвіл на виготовлення проекту їх відведення (а.с. 3). Встановлено також, що Рішенням Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області №540-13/2008 від 18.09.2008 року «Про припинення права користування земельною ділянкою» припинено право користування ОСОБА_3 земельною ділянкою площею 0,35 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_4 за її власною згодою. Вказану земельну ділянку переведено в фонд сільської ради та внесено зміни у погосподарські книги. Рішенням Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області №568-13/2008 від 18.09.2008 року «Про внесення змін до Рішення від 24.04.2008 року №510-12/2008 «Про передачу у власність земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проекту відведення» внесено зміни до вищевказаного рішення та викладено п.п. 1, 2, 3 в редакції: «Передати у власність земельну ділянку площею 0,2304 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_4 ; а далі за текстом». Рішенням Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області №601-13/2008 від 18.09.2008 року «Про надання згоди на передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_3 для ведення особисто селянського господарства в АДРЕСА_4 Одиниця» ОСОБА_3 надано згоду на передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_4 площею 1,9220 га, яка знаходиться за межами населеного пункту, та рекомендовано їй звернутись з відповідною заявою в Долинську РДА. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 06.04.2016 року, виданим відділом ДРАЦСу Долинського районного управління юстиції в Івано-Франківській області (а.с. 14). Згідно копій свідоцтв про право на спадщину за законом серії ННТ НОМЕР_3 942880 від 04.06.2019 року, серії ННТ НОМЕР_3 942882 від 04.06.2019 року, серії ННТ №942893 від 05.06.2019 року, виданих приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Барабаш Р.С., позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках, по 1/2 кожен, після смерті матері ОСОБА_3 успадкували належне їй майно: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,2304 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Одиниця, кадастровий номер: 2622084501:01:004:0218 (а.с. 4, 7, 10). З викопіювання з погосподарської книги вбачається, що за ОСОБА_2 обліковується земельна ділянка для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2304 га та земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 1,9220 га. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутня відмова нотаріуса в оформленні спадкових прав позивачів на вказану земельну ділянку. Крім того, суду не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_3 набула у власність земельну ділянку площею 1,50 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 . Роз`яснено право на звернення до органу місцевого самоврядування за дозволом на завершення процедури приватизації, а у випадку відмови з позовом про визнання права на завершення приватизації та одержання державного акту на право власності на землю на ім`я спадкоємців. Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За змістом ст. 15 ЦК України порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. При цьому згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частинами 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. В силу частин першої та другої статті 78, частини першої статті 79 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. За змістом частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної або комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю). Згідно з пунктами а-г статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, а також викуп земельних ділянок для суспільних потреб. Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Підстави виникнення права на земельну ділянку та порядок оформлення речових прав на земельну ділянку передбачені статтями 125 і 126 ЗК України. Відповідно до статті 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦK України з урахуванням вимог цього Кодексу. За змістом статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Якщо до спадкової маси (спадщини) входить земельна ділянка, яка належала спадкодавцю на праві власності або користування, то відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законом порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності відповідних юридичних фактів у їх сукупності, зокрема, ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Як вбачається з долученого до апеляційної скарги повідомлення приватного нотаріуса Долинського районного нотаріального округу Барабаш Р.С. №68/01-16 від 05.05.2020 року для видачі свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки після смерті ОСОБА_3 необхідно мати документи власності на спадкове майно за померлим; якщо такі документи відсутні, слід звернутись до суду для визнання права власності на спадкове майно (а.с. 46). Згідно правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі №350/67/15-ц (провадження №14-652цс18) та у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 року у справі №723/1061/17 (провадження №61-26091св18), захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом 1 частини третьої статті 152 ЗК України. ЗК України у редакції, чинній до 01.01.2013 року, встановлював, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України. Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 за життя не отримала державний акт на спірну земельну ділянку і не зареєструвала у встановленому законом порядку право власності на неї, а тому така ділянка не є об`єктом спадкування і не увійшла до спадкової маси, а отже, визнання на неї права власності за позивачами суперечить приписам законодавства. Натомість, до складу спадщини належить право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку ОСОБА_3 розпочала за життя у встановленому законом порядку та не завершила у зв`язку зі смертю. Водночас, з такими вимогами до суду позивачі не зверталися, а відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках. Що стосується посилань апелянта на те, що при розгляді справи в суді першої інстанції Оболонська сільська рада визнала позов, слід зазначити, що в силу ст. 206 ЦПК України визнання позову відповідачем не є безумовною підставою для його задоволення, а на суд покладено обов`язок перевірити, чи не буде таке визнання позову суперечити закону чи порушувати інтереси інших осіб. З огляду на наведене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків місцевого суду та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Долинського районного суду від 15 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуюча: О.О. Томин Судді: Г.П. Мелінишин О.В. Пнівчук Повний текст постанови складено 16 липня 2020 року.