Постанова 4857 № 500/796/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/796/22 пров. № А/857/12413/22 Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді: Улицького В.З. суддів: Кузьмича С.М., Матковської З.М. розглянувши у порядку письмового провадження м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.08.2022 року (рішення ухвалене о 12:14 хв. у м. Тернопіль судом у складі головуючого судді Подлісної І.М., повний текст судового рішення складено 15.08.2022) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу,- ВСТАНОВИЛА: У лютому 2022 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу № 103-К від 26.01.2022. Позивач позовні вимоги мотивував тим, що наказом Міністерства юстиції № 103-К від 26.01.2022 р. "Про накладення дисциплінарного стягнення" щодо позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність за неналежне виконання службових обов`язків, з вказаним наказом його було ознайомлено 26.01.2022. Вважає, що накладення на нього дисциплінарного стягнення є необґрунтованим і незаконним, а тому звернувся до суду щоб визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції № 103-К від 26.01.2022 р. "Про накладення дисциплінарного стягнення". Просив позов задоволити. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.08.2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_1 . Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити з наступних підстав. Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу. Згідно ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 17.12.2021 №3104/к «Про дисциплінарне провадження» щодо позивача прийнято рішення про порушення дисциплінарного провадження, на підставі доповідної записки начальника УВБ ДКВС України та органів юстиції від 13.12.2021 №53-28.1-21, загальної довідки від 10.12.2021 №50-28.1-21 за результатами планової комплексної перевірки діяльності Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) у період з 29.11.2021 по 03.12.2021. Обставинами, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження є довідка планової комплексної перевірки діяльності Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 10.12.2021, яка проводилась згідно наказу Міністерства юстиції України від 23.11.2021 № 4031/7 «Про проведення планової комплексної перевірки діяльності Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), з урахуванням Плану перевірки затвердженого цим наказом. Позивачем 22.01.2022 надано пояснення державному секретарю Міністерства юстиції України, в яких він заперечив проти висновків дисциплінарної комісії від 19.01.2022, оскільки такі висновки Дисциплінарної комісії є необґрунтованими, не об`єктивними, носять упереджений характер, спростовані його поясненнями, а також суперечать, як обставинам справи так і вимогам чинного законодавства, а відтак в його діях відсутні ознаки дисциплінарного проступку та вини та вимагав закрити дисциплінарне провадження. Вказані пояснення, в яких позивачем обґрунтовано заперечено порушення, які на думку дисциплінарної комісії мали місце проігноровані суб`єктом призначення та прийнято незаконне рішення щодо заснування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення про що видано наказ. Накладення дисциплінарного стягнення позивач вважає необґрунтованим і незаконним, а тому просив суд визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції № 103-К від 26.01.2022 р. "Про накладення дисциплінарного стягнення". Відповідно до ч. 2 ст. 77 Закону України "Про державну службу" у рішенні про накладення дисциплінарного стягнення, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи та вид дисциплінарною проступку. Так, притягнення до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обтрушування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин. В оскаржуваному мною наказі Міністерства юстиції України № 103-К від 26.01.2022 р. "Про накладення дисциплінарного стягнення" відсутній стислий виклад обставин справи, не вказано конкретної дати вчинення мною виявлених на думку дисциплінарної комісії та суб`єкта призначення порушень, що унеможливлює визначити дотримання строків притягнення до дисциплінарної відповідальності, тобто наказ не відповідає вимогам статті 77 Закону України "Про державну службу", якою встановлено вимоги щодо змісту рішення про накладення дисциплінарного стягнення, вказані докази судом першої інстанції не досліджувались та не надано їм правової оцінки. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в справі № 826/4714/17 від 25 червня 2020 наголосив, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами У країни (частина друга статті 19 Конституції України). Застосування певного виду стягнення повинно відповідати загальним принципам законності, справедливості, індивідуальності, пропорційності. Верховний Суд враховував наявність у суб`єкта дискреції в питаннях визначенім певного виду дисциплінарного стягненім, однак, наголошує, що таке рішення має прийматися останнім з урахуванням принципу пропорційності, який має на мсті досягненім балансу між публічними інтересами та індивідуальними інтересами особи, а також між цілями та засобами їх досягнення. Наявні дискреційні повноваження не можуть використовуватися з порушенням цих принципів. В рішенні Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року №5-р/2019 зазначено, що Конституція України містить низку фундаментальних щодо здійснення державної влади положень, за якими: права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпеченім прав і свобод людини є головним обов`язком держави (частина друга стані 3); ніхто не може узурпувати державну владу (частина четверга' стані 5); державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України (статгя 6); в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються па основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції є нормами прямої дії (стаття 8); органи державної влади та органи місцевого самоврядувань, їх посадові особи зобов`язані діяти лише па підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19). У цьому ж рішенні Конституційною Суду України вказано, що названі конституційні приписи перебувають у взаємозв`язку, відображають фундаментальне положенням конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпеченім прав і свобод людини та зобов`язують наділених державною владою суб`єктів діяти виключно відповідно до усталених Конституцією України цілей їх утворення. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в рішенні від 10 квітня 2019 року у справі №826/16495/17, потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними. У цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноважень певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції. Втім, наявність таких повноважень у відповідача не означає, ідо він як орган державної влади не повинен дотримуватись встановленого на законодавчому рівні механізму, тобто правової процедури здійснення його повноважень, також його рішення повинні відповідати загальним принципам законності, справедливості, індивідуальності і, пропорційності. Порядок проведенім перевірки міжрегіональних органів юстиції врегульовано Порядком проведенім Міністерством юстиції України перевірок діяльності територіальних органів юстиції, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.08.2011 № 1955/5 (далі Порядок). Відповідно до п. 16 Порядку, довідка за результатами перевірки складається у двох примірниках і має розкривати визначені планом перевірки, містити аналіз діяльності територіального органу юстиції, що перевірявся, повний перелік встановлених фактів порушень чинного законодавства, висновки та пропозиції щодо покращення діяльності 'територіального органу юстиції. Довідка винятково па перевірених достовірних фактах і прикладах. При підготовці довідки повинна бути дотримана об`єктивність і вичерпність опису виявлених порушень чинного законодавства і недоліків у діяльності територіальних органів юстиції. За результатами перевірки члени робочої групи подають голові робочої групи довідки, які враховуються при складанні загальної довідки. Голова робочої групи протягом п`яти робочих днів після завершенім перевірки складає загальну довідку за результатами проведення перевірки, в якій фіксує факг проведення перевірки, її результати з вирішеним висновків та пропозицій щодо усуненім виявлених порушень та строки їх усунення. Керуючись Порядком затвердженого наказом МЮ від 22.10.2018 № 3284/5, члени робочої групи в період з 29.11.2021 по 03.12.2021 провели перевірку Управління та територіальних органів державної виконавчої служби про що склали довідку та надали голові комісії для складання загальної довідки. Відповідно до п.26 вказаного Порядку, мною надані спростування якими спростовуються наведені у довідці факти і висновки. Відтак, дії суб`єкта призначення є необґрунтованими, незаконними та упередженні, що мало в подальшому безпосередній вплив на об`єктивність та законність прийняття рішення щодо мене. Про вказані обставини мною зазначалось, як в адміністративному позові так і в письмових поясненнях про те останні судом першої інстанції при постановлені Постанови до уваг и не взято. Відповідно до розділом XII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом МЮ від 29.09.2016 № 2832/5 (далі Інструкція), начальник Управління забезпечення примусового виконання рішень може проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби, з власної ініціативи та за скаргою на дії бездіяльність начальника органу державної виконавчої служби. Станом па 01.12.2021 до Управління не звертались учасники виконавчого провадження із скаргами на дії керівників територіальних органів державної виконавчої служби, а також відсутні і скарги щодо скасування процесуальних документів, які б виносились керівниками Відділів, а від так в мене, як керівника Управління відсутні правові підстави для проведення перевірки з цих підстав. Станом на 01.12.2021 до Управління надійшло лише 2 доручення Департаменту державної виконавчої служби, на підставі вищенаведеного Управлінням забезпечено проведення перевірку матеріалів виконавчого провадження з цих підстав в спосіб та порядок встановлений чинним законодавством. Інших підстав для проведення перевірки з власної ініціативи (окрім перевірки виконавчих проваджень №62973710 та 64973717) мною не встановлено, а відтак перевірка матеріалів виконавчого провадження з власної ініціативи не проводились за відсутністю правових підстав. Відповідно до пункту 2 Розділу XII Інструкції з організації примусового виконання рішень, посадові особи, зазначені у пункті 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчою провадження за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби та з власної ініціативи. Так, за 2021 рік з метою здійснення контролю за дотриманням законності, повноти та своєчасності вчинення виконавчих дій позивачем з власної ініціативи, керуючись ст. 74 Закону, Розділу XII Інструкції, надано 26 доручень керівникам територіальних органів держаної виконавчої служби щодо проведення перевірки законності виконавчих проваджень, за результатами яких керівниками територіальних відділів ДВС в 'порядку встановленому ст. 74 Закону, винесено відповідні постанови про результати перевірки виконавчих проваджень (копії доручень містяться в матеріалах судової справи). Дана форма контролю с більш дієва, оскільки повноваження керівника Управління при перевірці виконавчих проваджень, які перебувають на виконанні в державного виконавця є обмеженими, зокрема відповідно до ч.3 абзацу 4 ст. 74, керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини, разом з тим відповідно до ч.3 абзацу 2 ст. 74 Закону, начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Відтак, перевірка з власної ініціативи шляхом надання начальником Управління доручення керівнику територіального органу ДВС за своєю правовою природою є більш дієвою формою контролю. Судом першої інстанції при постановлені постанови не взято до уваги докази, які були надані суду у встановленому законом порядку про падання мною, як керівником Управління доручень керівникам територіальних органів державної виконавчої служби в порядку встановленому ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження (як проведення перевірки з власної ініціативи) що свідчить про необ`єктивності та незаконності висновків суду з приводу цих обставин. А висновки та рішення суб`єкта призначення про не достатнє використання керівником Управління механізму здійснення контролю в порядку статті 74 Закону є оціночним судженням, а від так є необ`єктивними та необґрунтованими, упереджені по своїй суті, а вищенаведені обставини свідчать про відсутність в моїх діях ознак дисциплінарного проступку та вини. Слід також наголосити про факти, які вказують на належний рівень використання Позивачем здійснення контрою це відсутність обґрунтованих звернень та випадків не виконання чи неналежного виконання доручень Департаменту, копії доказів містяться в матеріалах судової справи, які не взяті до уваги судом першої інстанції. Необґрунтованість та безпідставність висновків суду Першої інстанції, які обґрунтовані виключно па підставі оціночних суджень відповідача спростовується як безпосередньо Постановами про витребування матеріалів виконавчого провадження, де в вступній частині Постанови чітко виписано про витребування матеріалів виконавчого провадження з метою здійснення належного контролю за повним своєчасним виконанням рішення, так і нормами матеріального права, зокрема пунктом 3 розділу XII Інструкції. Відповідно до вказаної норми початком перебігу строків проведення перевірки є дата надходження витребуваних матеріалів виконавчого провадження до Управління, датою закінчення перевірки є дата винесення постанови про результати перевірки матеріалів виконавчого провадження. Перевірка законності виконавчого провадження згідно пункту 6 розділу XII Інструкції, має бути проведена протягом десяти робочих днів, а зведеного виконавчого провадження - протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня надходження витребуваного виконавчого провадження. В кожній постанові про результати перевірки крім зазначення періоду протягом якого проведено перевірку мною вказується дата надходження витребуваних матеріалів виконавчого провадження до Управління, пі відповідачем, ні судом першої інстанції не встановлено випадків порушення строків проведення перевірки визначені пункту 6 розділу XII Інструкції. Необґрунтованість висновків суду першої інстанції постановлених при постановленій оскаржуваної Постанови суду обґрунтовуються тим, що за своїм змістом вказані висновки суду відображають висновки зроблені Відповідачем, які жодним чином не спростовують правової позиції Позивача відображених як в позовній заяві, відповіді на відзив та поясненнях, які надавались мною, як під час перевірки, так і в ході розгляду дисциплінарної справи. Зокрема відповідно до частини 4 статті 25 Закону, передача виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого, від одного органу державної виконавчої служби до іншого або до виконавчої групи здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України. Відповідно до абз 4 пункту 7 Розділу V Інструкції, передача виконавчих проваджень може здійснюватися до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень, відділів державної виконавчої служби та виконавчих груп, утворених при цих органах, - за рішенням начальника управління забезпечення примусового виконання рішень щодо виконавчих проваджень, що перебувають на виконанні у відділах державної виконавчої служби. Постанова про передачу виконавчого провадження від одного органу до іншого може бути оскаржена в порядку встановленому етап і 74 Закону до керівника вищого органу державної виконавчої служби або до суду. Сторонами виконавчою провадження вказана постанова про передачу зведеного виконавчого провадження не оскаржувалась, директором Департаменту державної виконавчої служби відповідного до вимог ст. 74 Закону не приймалось рішення про скасування вказаної постанови, а від так вказана постанова є законною, як така, що прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства. Відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» ні члени робочої групи, ні члени дисциплінарної комісії, ні суб`єкт призначення не є тими суб`єктами права, які відповідно до вимог Закону вправі надавати правову оцінку вказаній постанові, а від такі висновки містять ознаки перевищення повноважень. Згідно п. 3.4 Порядку, члени комісії (робочої групи) з проведення перевірки здійснюють перевірку відповідно до своєї компетенції в установлені терміни та згідно плану перевірки і конкретними завданнями постановлених головою комісії (робочої групи) аналізують діяльність відділу, що перевіряється, узагальнюють матеріали перевірки, формують висновки готують рекомендації, надають методичну та практичну допомогу відділу, який перевіряється з метою усунення виявлених недоліків. Згідно п. 3.13 голова комісії (робочої групи) з проведення перевірки доповідає начальнику міжрегіонального управління про результати перевірки, який за необхідності може прийняти рішення про розгляд результатів перевірки на окремій оперативній нараді. Тобто даним нормативно правовим актом чітко врегульовано контроль начальника міжрегіонального управління. Перевірка територіальних органів державної виконавчої служби проведена комісією (робочою групою) під керівництвом голови комісії (робочої групи) відповідно до Порядку проведення перевірок діяльності відділів державної виконавчої служби ГІЗ МУ MIO (м. Івано-Франківськ) затвердженого наказом І ІЗ МУ MIO (м. Івано-Франківськ) від 25.05.2021 №118/4 з дотриманням затвердженого плану перевірки та з врахуванням вимог вказаного Порядку, про результати перевірки доповідає безпосередньо начальнику міжрегіонального управління. На підставі вищенаведеного, заплановані Планом роботи на 2021 рік, всі перевірки роботи територіальних органів державної виконавчої служби проведені відповідно до затвердженого плану з дотриманням Порядку, виконані всі інші заходи, зазначені у вказаному Плані. Управлінням організовано та забезпечено виконання плану роботи на 2021 рік, звіт про виконання плану роботи УЗГІВР у Тернопільській області на 2021 рік. В структурі Управління функціонує відділ організації та контролю за виконанням рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області який діє на підставі Положення про Відділ затверджений наказом ПЗ МУ MЮ (м. Івано -Фраиківськ) від 28.12.2019 №57/4. Відповідно до Положення про Автоматизовану систему виконавчих проваджень, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 №24342/5, керівник органу державної виконавчої служби за допомогою Системи здійснює контроль за: дотриманням строків внесення виконавчих документів відповідальною особою до Системи; законністю, своєчасністю та повнотою вчинених державними виконавцями виконавчих дій та винесених процесуальних рішень; своєчасністю та повнотою внесення до Системи відомостей про вчинені виконавчі дії. Основним завданням Відділу є організація та контроль за здійсненням примусового виконання рішень у випадках, передбачених законом, відповідним відділом примусового виконання рішень та відділами державної виконавчої служби Південного-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ). За допомогою Системи працівниками відділу здійснюється контроль щодо усунення порушень виявлених перевіркою, за результатами ко паролю вноситься відповідна доповідна записка, яка долучається до матеріалів перевірки. Діючим законодавством не встановлено форми та вимоги до складання такого документу, крім того ні судом Першої інстанції, ні Відповідачем не виявлено випадків не усунення порушень, які були виявлені за наслідками перевірок, що проведені Управлінням. Вся інформація щодо усунених порушень міститься в Системі та не потребує дублювання на паперових носіях. Згідно ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд першої інстанції за результатами розгляду справи прийняв рішення, врахувавши лише позицію відповідача, без проведення належного глибинного дослідження всіх необхідних доказів, застосувавши спрощений поверхневий підхід до встановлення фактів. Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. В матеріалах справи наявні квитанції про сплату позивачем судового збору в розмірі 992,40 грн. та 3900,00 грн. всього на суму 4892,40 грн. Враховуючи викладене, оцінивши зібрані докази у сукупності, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 являються підставними і обґрунтованими. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.08.2022 року у справі №807/945/17 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити. Визнати протиправними та скасувати Наказ Міністерства юстицію України 103-К від 26.01.2022 р. "Про накладення дисциплінарного стягнення". Стягнути з Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 00015622) за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 4892,40 грн. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття. На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя В. З. Улицький судді С. М. Кузьмич З. М. Матковська