Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/28946/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/28946/21 Суддя першої інстанції: Добрівська Н.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 жовтня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Пилипенко О.Є. суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б., при секретарі - Ткаченко В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій, В С Т А Н О В И Л А : У жовтні 2021 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови у проведенні з 01 грудня 2019 року перерахунку основного розміру пенсії позивачу відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з урахуванням положень Постанови Кабінету міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» з грошового забезпечення визначеного у довідці від 29 червня 2021 року №1586, без обмеження її максимального розміру; - зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві провести позивачу перерахунок та виплачувати пенсію в розмірі 74% з грошового забезпечення визначеного в довідці від 29 червня 2021 року №1586 без обмеження її максимальним розміром, у відповідності до вимог статей 43, 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з урахуванням положень Постанови Кабінету міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з 01 грудня 2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2022 року адміністративний позов задоволено частково: - визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у перерахунку та виплаті призначеної ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 29 червня 2021 року №1586, виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по місту Києву»; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368; адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) здійснити перерахунок з 01 грудня 2019 року пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з грошового забезпечення, визначеного у довідці від 29 червня 2021 року №1586, виданій Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по місту Києву» у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, і звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з урахуванням усіх складових грошового забезпечення, зазначених у вказаній довідці та здійснити виплату з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01 грудня 2019 року; - у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права. Крім того, 02 вересня 2022 року, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві також звернулось до суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. Так, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про звільнення від сплати судового збору - відмовлено, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві - залишено без руху. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року у відкритті апеляційного провадження у справі № 640/28946/21 за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій - відмовлено. Відзив на апеляційну скаргу від Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві до суду апеляційної інстанції не надходив. Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача на підставі довідки про грошове забезпечення позивача станом на 05.03.2019 року виник обов`язок проведення перерахунку пенсії з 01.12.2019 року, проте, зазначений обов`язок виконаний відповідачем не був, отже, Головним управлінням Пенсійного фонду України у місті Києві вчинено протиправні дії щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії позивачу з 01.12.2019 року згідно довідки від 29 червня 2021 року №1586, виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по місту Києву» щодо розмірів грошового забезпечення, разом з тим, позовні вимоги щодо зобов`язання здійснити перерахунок пенсії в розмірі 74 % та без обмеження її максимального розміру є передчасними, позаяк відповідач у відповідь на заяву позивача про перерахунок пенсії вказав на відсутність правових підстав для такого перерахунку, відтак, спору щодо відсоткового співвідношення та обмеження пенсії максимальним розміром у цій справі, не існує. Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Заявою від 31 серпня 2021 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві з проханням прийняти нову довідку про розмір грошового забезпечення, провести з 01 грудня 2019 року перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром. Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 29 вересня 2021 року №25826-25723/М-02/8-2600/21 за наслідками розгляду звернення позивача надано роз`яснення, відповідно до яких на виконання постанови КМУ №103 позивачу здійснено з 01 січня 2016 року перерахунок пенсії за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського за січень 2016 року відповідно до постанови КМУ №998 на підставі наданої уповноваженим органом довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії на 01 січня 2016 року. Перерахунок пенсії позивача проведено відповідно до статті 63 Закону на умовах, у порядку та розмірах, передбачених постановою КМУ №103. Станом на день підготовки відповіді відсутні правові підстави для проведення перерахунків пенсії, оскільки нормативно-правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів, за якими має проводитися перерахунок пенсій, призначених згідно із Законом, не приймалося. Одночасно повідомлено, що оформлена та подана всупереч Порядку №45 довідка про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 року не може бути підставою для перерахунку пенсії за нормами Закону №2262. Вважаючи вищевказану відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві протиправно, позивач звернувся із вказаним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції, доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З огляду на викладене, колегія суддів звертає увагу, що фактично позивачем не оскаржується рішення суду в частині наявності у ОСОБА_1 права на перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки від 29 червня 2021 року №1586, виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по місту Києву», втім позивач вважає протиправним рішення суду в частині відмовлених позовних вимог, а саме - здійснити вказаний вище перерахунок та виплату в розмірі 74 % від грошового забезпечення, визначеного у вказаній вище довідці та без обмеження максимального розміру пенсії, з огляду на що, рішення суду підлягає перегляду саме в цій частині. Згідно із частинами 2, 6 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Разом з тим, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України (пункт 1 резолютивної частини Рішення № 6-зп від 25 листопада 1997 року; пункт 1 резолютивної частини Рішення № 9-зп від 25 грудня 1997 року та пункт 1 резолютивної частини Рішення №19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року). Так, у рішенні № 19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Відтак, системний аналіз статті 55 Конституції України дозволяє дійти висновку, що частина 2 цієї правової норми гарантує кожному захист своїх прав, які були порушені органами державної влади, місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами. Саме в такому значенні сформульовано частини 3, 5 та 6 статті 55 Конституції України. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі № 826/4406/16, від 07.11.2019 року у справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), від 30.09.2020 року у справі № 806/204/17 (адміністративне провадження № К/9901/20487/18), постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № П/9901/370/18 (провадження № 11-77заі18), від 28.10.2020 року у справі № 9901/153/20 (провадження № 11-201заі20), тобто є сталою. Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; вирішуючи спір суд повинен встановити, що у зв`язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин; при цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Розгляду та задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. При зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку, право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Як вірно зазначено судом першої інстанції, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві у відповідь на заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії було вказано на відсутність правових підстав для такого перерахунку, відтак, спору щодо відсоткового співвідношення та обмеження пенсії максимальним розміром у цій справі, не існує. Відповідач, в межах спірних правовідносин, ще не ухвалював рішення щодо перерахунку призначеної позивачу пенсії на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2020 року №640/8869/19, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, серед іншого визнано протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо зменшення відсоткового значення основного розміру пенсії позивача з 74 до 70 % грошового забезпечення, зазначеного у довідці ліквідаційної комісії ГУ МВС в м. Києві №44943 від 22 березня 2018 року та зобов`язано ГУ ПФУ в м. Києві повторно здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року у розмірі 74% грошового забезпечення у сумі 22549,20 грн. та виплату недоотриманої суми пенсії з урахуванням фактичних виплат. Втім, у матеріалах справи відсутні докази, що після набрання законної сили рішенням у справі №640/8869/19, позивачу пенсія виплачується у іншому (меншому) розмірі, ніж це визначено судом, а саме - у розмірі 74% грошового забезпечення. Не надано таких доказів й до апеляційної скарги. Крім того, у матеріалах справи відсутні розрахункові листи по пенсії ОСОБА_1 з яких би вбачалося обмеження нарахованої пенсії, а тому вказані позовні вимоги є передчасними. Посилання апелянта на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі №400/2085/19, колегія суддів не може брати до уваги, адже рішення у вказаній справі було ухвалене за іншого правового регулювання, а саме - позивачу було вже зроблено перерахунок пенсій з обмеженням їх розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, тобто позивачем було захищено фактичне порушене право, отже вказана постанова в межах даної справи не є релевантною. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2022 року - без змін. Керуючись ст..ст. 241, 242, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко Суддя: Я.Б.Глущенко С.Б.Шелест Повний текст виготовлено 11 жовтня 2022 року.