Постанова Дніпровський апеляційний суд № 175/2248/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1202/22 Справа № 175/2248/22 Суддя у 1-й інстанції - Ребров С.О. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 жовтня 2022 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., за участю захисника Єпіка С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника Єпіка Сергія Олександровича, поданої в інтересах, особи, яка притягається до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2022 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КупАП),- В С Т А Н О В И В : Постановою судді місцевого суду визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 496 грн. 20 коп. У постанові суду зазначено, що 07 серпня 2022 року о 15:50 год. за адресою: Дніпропетровська область а/д Е50 блок пост 1601 водій ОСОБА_1 керував тз Мерседес державний номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини роти. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, тобто скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник порушує питання про скасування постанови судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2022 року та просить закрити провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення. Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, а висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. В обґрунтування зазначає, що судом першої інстанції були порушені права ОСОБА_1 передбачені ст.268 КУпАП, оскільки адміністративний матеріал було розглянуто судом без його участі, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості надати у судовому засіданні відповідні пояснення, які мають значення для вирішення справи та встановлення обставин, так як він на місці складання протоколу скористався своїм правом, передбаченим ст. 63 Конституції України, внаслідок чого в порушення вимог ст.245 КУпАП, поза увагою суду залишилися обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, а саме не вжито всіх необхідних заходів для всебічного, повного та об`єктивного з`ясування справи, вирішення її у точній відповідності з законом. Також зазначає, що судом в порушення вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП не було враховано, що протокол про адміністративне правопорушення та матеріали справи містять ряд недоліків та розбіжностей, а саме: у протоколі відсутні свідки щодо відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду, а також будь-які інші матеріали які додаються до протоколу; не зазначено номер технічного приладу боді-камери на яку посилається працівник поліції у фабулі протоколу стосовно нібито відмови ОСОБА_1 від проходження огляду; в акті огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів також відсутні назва та номер спеціального технічного засобу. Разом з тим, у вказаному акті також зазначені неповні анкетні дані без числа, дати народження якихось двох осіб у графах свідки огляду, проте будь-які письмові пояснення цих осіб в матеріалах справи відсутні, а тому незрозуміло свідками чого вони були та чи були свідками взагалі. Крім того, в порушення вимог Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарським препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 №1452/735, в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів. Також в поданій апеляційній скарзі захисник зазначає, що суд першої інстанції в своїй постанові посилається на Перелік технічних засобів, для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, встановлений наказом МВС № 33 від 01.03.2010, проте вказаний перелік втратив чинність, відповідно до наказу МВС України №1052 від 26.12.2018 Про визнання таким, що втратив чинність, наказу МВС України від 01 березня 2010 року №

33. Водночас, із відеозапису який знаходиться в матеріалах справи, не зрозуміло яким технічним приладом воно зафіксовано, ким та саме коли, фрагмент відеозапису скопійовано з монітору якогось невідомого приладу, а відео відображене на ньому не підтверджує обставин викладених в матеріалах справи, а містить лише розмиті фрагменти особи та нібито салону автомобіля. Таким чином, на переконання сторони захисту, посилання суду першої інстанції на те, що провина ОСОБА_1 підтверджується протоколом та дослідженим судом відеозаписом не відповідає обставинам справи. При цьому, апелянт звертає увагу, що з фактами викладеними в протоколі ОСОБА_1 категорично не був згоден, так як знаходився в автомобілі з вимкненим двигуном та без ключів в замку запалювання, припаркованому поблизу зазначеного у протоколі блокпосту, автомобілем керувати не планував, від написання та надання пояснень відмовився скориставшись своїм правом, передбаченим ст.63 Конституції України, в протоколі поставив підписи задля можливості отримання тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом, так як його посвідчення поліцейські вилучили, а тимчасовий дозвіл без підписання ним вищезазначеного протоколу не віддали. При цьому, чинним законодавством не заборонено особі перебувати у своєму автомобілі в нерухомому стані з вимкненим двигуном навіть з ознаками алкогольного сп`яніння. Проте в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази, які б підтверджували факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , а також відсутні будь-які фактичні дані, які належним чином свідчать про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення. В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник Єпік С.О. підтримав доводи поданої апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, просив апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу і події адміністративного правопорушення., Вислухавши пояснення захисника, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку. Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з положеннями ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому положеннями статті 251 КупАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими/ в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Перевіряючи доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо порушення місцевим судом права ОСОБА_1 на захист під час судового розгляду справи, суд апеляційної інстанції находить їх слушними виходячи з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України суди, як і інші органи державної влади, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з положеннями ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Окрім того, згідно з приписами статті 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк. Між тим вказаних вимог закону місцевим судом не дотримано з огляду на наступне. Аналіз наведених вище правових положень статей 268, 277-2 КУпАП дає можливість дійти висновку, що про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. В процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право користуватися правами передбаченими статтею 268 КУпАП. Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КупАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. З цього приводу свою правову позицію, у постанові від 30 січня 2020 року (справа №482/9/17, адміністративне провадження №К/9901/38702/18), висловив КАС ВС, зазначивши, що обов`язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення, та такий висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 742/3757/16-а, від 31 січня 2019 року у справі № 760/10803/15-а, від 19 вересня 2019 року у справі № 686/21230/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі № 486/92/17, від 14 листопада 2019 року у справі № 815/1570/16, від 06 грудня 2019 року у справі № 804/7725/17, від 24 грудня 2019 року у справі № 360/403/19. Такж Суд зазначив, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо. Законодавство покладає обов`язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим. Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи. Разом з цим Суд зазначив, що, з`ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови. Натомість у матеріалах справи, що розглядаються, немає доказів, які б свідчили про ухилення правопорушника ОСОБА_1 від отримання судового повідомлення. Навпаки, матеріали справи свідчать про недотримання судом першої інстанції вимог закону щодо належного і своєчасного його повідомлення про дату та час судового розгляду справи. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області вони надійшли з ВП №8 ДРУП ГУПН в Дніпропетровській області 18.08.2022 року (а.с.1) та у той же день згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями було визначено головуючого суддю Реброва С.О. (а.с.8). Згідно судової повістки-повідомлення про судове засідання в справі про адміністративне правопорушення від 18.08.2022 (а.с.9) ОСОБА_1 повідомлявся про те, що судове засідання у справі відносно нього відбудеться 07.09.2022 року о 10-00 годині. Однак матеріали справи не містять підтверджень щодо належного вручення адресату судового повідомлення про виклик до суду. Отже місцевий суд під час судового розгляду справи не переконався у належному повідомленні особи, що притягається до адміністративної відповідальності про дату та час судового засідання, та у своєму рішенні не навів відповідних аргументів щодо можливості розгляду справи за його відсутності. При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу, що зазначення працівниками патрульної поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 дати та часу розгляду справи в Дніпровському районному суді Дніпропетровської області не може вважатися його належним повідомленням про слухання справи, оскільки згідно приписів ст.256 КУпАП працівникам поліції не надано повноважень самостійно визначати коли справу буде розглянуто у відповідному суді, а наявність в протоколі відповідної графи лише дозволяє вказати суд в межах територіальної юрисдикції якого було вчинено адміністративне правопорушення. Таким чином наведене свідчить про недотримання місцевим судом вимог процесуального закону щодо своєчасного та належного повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про дату та час судового розгляду справи, а отже про порушення його права на захист, передбачене ст.268 КУпАП. Згідно ч.1 ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Стаття 17 Закону України №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду. Положеннями пп.c) п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантовано право на справедливий суд, у тому числі шляхом захисту себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя. У свою чергу стаття 59 Конституції України закріплює, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд констатує, що у даній справі судом першої інстанції порушено встановлених конституційних та гарантованих конвенційних прав ОСОБА_1 на захист від адміністративного переслідування державними органами, а отже порушено гарантоване йому право на справедливий суд, у зв`язку з чим постанова місцевого суду підлягає скасуванню. Також апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги сторони захисту щодо недоведеності належними та допустимими доказами наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з огляду на таке. Як слідує зі змісту постанови суду першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суддя місцевого суду послався, як на докази, на матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №112390 від 07.08.2022 року (а.с.1) та компакт-диск з відеозаписом (а.с.7 ). Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 07.08.2022 року серії ААД №112390 (а.с.1) вбачається, що 7 серпня 2022 року о 15:50 год. за адресою: Дніпропетровська область а/д Е50 блок пост 1601 водій ОСОБА_1 керував ТЗ Мерседес державний номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини роти. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився на боді-камеру, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, тобто скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП. Проте, судом апеляційної інстанції був відтворений відеозапис, який міститься у 1 файлі на одному компакт-диску, долученому до матеріалів справи ( а.с.7). Так з відеофайлу VID-20220808-WA0000 тривалістю 00:00:00 00:01:17 вбачається, що невідома особа за допомогою невідомого технічного засобу здійснює відеозапис файлу DSJ-00000000000000_000000 від 2022/08/07 з часом запису, який не можливо встановити, так як відео розмите, який відображається імовірно на боді-камері патрульного поліцейського, котрий тримає її в руці. На вказаному файлі зафіксовано, що на передньому водійському сидінні сидить особа, яка на запитання імовірно патрульного поліцейського повідомила свої анкетні дані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та те, що він керував ТЗ Мерседес Бенц д.н.з. НОМЕР_1 і вживав спиртні напої у вигляді водки, приблизно 5 рюмок. Далі імовірно працівник поліції запитав у ОСОБА_1 чи згоден він пройти огляд за допомогою алкотестера Драгер або в медичній установі, на що останній відмовився. Разом з цим, ОСОБА_1 відмовився надавати письмові пояснення, але погодився поставити підпис у протоколі про адміністративне правопорушення. Отже, зазначені на цьому відеофайлі фактичні обставини та зміст викладеної у протоколі про адміністративне правопорушення інформації, мають суперечності, оскільки із доданого до протоколу відеозапису взагалі неможливо встановити коли та в який час, де та на якому саме транспортному засобі ОСОБА_1 здійснював рух в стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим протокол про адміністративне правопорушення від 07.08.2022 року серії ААД №112390 відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП не є належним та допустимим доказом у розумінні ст.251 КУпАП. Разом з тим, відповідно до відповідно до ч.2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Однак, ідентифікувати технічні засоби відеозапису за допомогою яких працівниками патрульної поліції відбувалася фіксація відмови ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння неможливо, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що останній відмовився від огляду на боді-камеру, але не вказано її назву, модель та номер. Крім того, доданий до протоколу відеозапис свідчить про те, що його було повторно перезнято невідомим технічним засобом із боді-камери патрульних поліцейських, у зв`язку з чим, він також відповідно до ст.251 КУпАП не може бути належним та допустимим доказом. Слід також враховувати, що в даних умовах є незрозумілим з яких саме підстав, визначених в ст. 35 Закону України "Про національну поліцію", був зупинений водій ОСОБА_1 , а тому з огляду на вказане у суду не залишається сумнівів у суб`єктивності дій поліцейських, які використовуючи невідомий привід, зупинили водія ОСОБА_1 і запропонували йому пройти огляд на стан сп`яніння. Згідно загальних положень, що містяться у п. 1.1. ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні грунтуватися на вимогах цих Правил. Відповідно до п.2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Як зазначено у п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з п.п.1,2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі- Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 №1452/735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 за №1413/27858, ця Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду. Огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. За приписами частини 2 ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. Між тим, згідно термінології, визначеної п.1.10. ПДР України, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі. Однак, за результатами судового розгляду суд апеляційної інстанції дійшов до переконання про відсутність належних і достатніх доказів для висновку про те, що ОСОБА_1 керував автомобілем за встановлених судом першої інстанції обставин. Водночас суд апеляційної інстанції враховує той факт, що в поданій апеляційній скарзі захисник не оспорює сам факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння, а лише оспорює факт керування ним автомобілем за наведених у рішенні місцевого суду обставин. Відповідно до положень ст.1 та ч.1 ст.2 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Положеннями ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25). У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи. Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v.theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту". Таким чином слід дійти висновків про те, що судом першої інстанції, у порушення вимог ст.280 КУпАП, не було з`ясовано усіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення та суд дійшов передчасного висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Наведене у своїй сукупності дає підстави стверджувати про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не доведена беззаперечними доказами, а сумніви, які виникли у ході розгляду цієї справи апеляційним судом мають бути витлумачені на користь останнього. Апеляційний суд констатує, що у даній справі судом першої інстанції не доведено «поза будь-яким розумним сумнівом», що ОСОБА_1 маючи ознаки алкогольного сп`яніння, керував транспортним засобом, а відтак повинен був пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Тому апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи сторони захисту про відсутність доказів наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. За таких обставин, постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції, відповідно до ч.8 ст.294 КУпАП, має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. Підсумовуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга захисника Єпіка С.О. підлягає задоволенню, а постанова судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2022 року підлягає скасуванню, із закриттям провадження на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку відсутністю у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення. На підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, керуючись ст.294 КУпАП,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника Єпіка Сергія Олександровича задовольнити. Постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2022 року про визнання винним і притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. СУДДЯ ДНІПРОВСЬКОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО