Постанова 4824 № 755/4736/22

Справа № 755/4736/22 Головуючий в суді І інстанції - Федосєєв С.В. Провадження № 33/824/2112/2022 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 серпня 2022 року м. Київ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М. секретар: Ганжа В.В., за участю: особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 , захисника Парубця Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 11 липня 2022 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,- В С Т А Н О В И В : Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , 17 січня 2022 року о 11 годині 45 хвилин, у м. Києві по вул. Р. Окіпної, буд. 8А, керував транспортним засобом «Hyundai Accent» д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, тремтіння пальців рук, неприродня блідість обличчя. Від проходження огляду у лікаря-нарколога у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на відео з боді-камери 473511, 470545. Своїми діями, ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП. Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 11 липня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнутоз ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 496 грн. 20 коп. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 11 липня 2022 року та закрити провадження у справі за відсутності в його діях події і складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що після зупинки його працівниками поліції, запитав у них причину зупинки, поліцейський повідомив про те, що він начебто порушив ПДР, коли він попросив надати йому докази, поліцейський повідомив, що, на його думку, він перебуває в стані наркотичного сп`яніння і повинен проїхати з ним до медичного закладу для проведення медичного освідування на предмет керування транспортним засобом в стані алкогольного або наркотичного сп`яніння. На вказану пропозицію він відповів, що йому необхідно зателефонувати власнику транспортного засобу щоб повідомити про ситуацію, що виникла та порадитись з ним, що робити далі, оскільки мав повернути йому автомобіль найближчим часом. Власник автомобіля порадив погодитись на пропозицію поліцейських та проїхати до медичного закладу. Він відразу повідомив співробітникам поліції про свою готовність їхати до медичного закладу, так як жодних наркотичних засобів не вживав. На це поліцейські відповіли, що вже почали складати протокол і щоб він далі сам вирішував це питання. Співробітники поліції повідомили, що він має пройти огляд протягом 2-х годин від часу, зазначеному у направленні, та поїхали з місця зупинки. Апелянт наголошує, що працівниками поліції не було роз`яснено його права, зокрема, він не був обізнаний про право надавати письмові пояснення та вносити зауваження до змісту протоколу. До того ж, жодних свідків начебто скоєного адміністративного правопорушення не було. Поліцейські нікого не залучали до участі в складанні протоколу, хоча на вулиці було досить людно. Також зазначає, що реакцію зіниць очей на світло ніхто з поліцейських у не перевіряв, а можлива блідість та тремтіння пальців рук викликане хвилюванням через неочікувану зупинку керованого ним транспортного засобу та спілкування зі співробітниками поліції. Зазначає, що поїхав у своїх справах і мав можливість пройти огляд через понад, ніж 2 години від часу, зазначеному у протоколі. Приїхавши до медичного закладу, дізнався, що у такому випадку проходження огляду здійснюється на платній основі і вартість такої послуги понад 1 000 грн. Через брак коштів він не зміг пройти огляд і вирішив, що уже в суді буде доводити свою невинуватість. Зауважує, що в матеріалах справи відсутні будь які докази події і складу адміністративного правопорушення. Протокол складений з порушенням норм чинного законодавства та містить недостовірну, нічим не підтверджену інформацію про те, що він відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Звертає увагу на те, що у довідці «Про надання інформації про відсутність відео до протоколу про адміністративне правопорушення» від 15 травня 2022 року міститься інформація про те, що Правилами збереження на сервері управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції було виставлено час зберігання відео 42 доби, після закінчення цього терміну відео автоматично видаляється системою. Внаслідок оголошення воєнного стану на території України було тимчасово обмежено доступ до інформації, збереженої на сервері, що призвело до втрати відео за період лютого, частково січня та березня 2022 року. Проте, від дати складення протоколу до дати введення в Україні воєнного стану минуло 38 діб. Крім того, суд першої інстанції в постанові зазначає, що начебто він повідомив, що відмовився від проходження обстеження, оскільки не мав досвіду спілкування з поліцейськими, однак із вказаним формулюванням не погоджується, оскільки він зазначив, що мав намір зателефонувати знайомому адвокату та власнику автомобіля на що поліцейський не заперечував, після телефонного дзвінка відразу повідомив, що готовий проїхати з ними до медичного закладу. Таким чином, зазначає, що не відмовлявся від проходження огляду. До того ж, поліцейські не відсторонили його від керування транспортним засобом, то у них не було достатніх підстав вважати, що він перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а відповідно не було і підстав для направлення на огляд до закладу охорони здоров`я. Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Парубця Є.О., які підтримали подану апеляційну скаргу та просили задовольнити її їв повному обсязі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного. У відповідності до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Водночас, з огляду на положення ст. 252 КУпАП про те, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, остаточне судове рішення в справі про адміністративне правопорушення повинно містити мотиви його прийняття з розкриттям змісту доказів, які доводять чи спростовують обставини, які мають значення по справі. Проте, вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду дотримані не були і висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, є передчасними, невмотивованим і не підтверджується доказами. Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені ст. 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Крім того, відповідно до п. 4 Розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Однак, в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували, що працівниками правоохоронних органів були дотримані вказані вимоги закону. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 214270 від 17 січня 2022 року, ОСОБА_1 17 січня 2022 року об 11 годині 45 хвилин в М. Київ, по вул. Раїси Окіпної 8А керував т/з «Hyundai» д. н. з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння (зіниці очей не реагують на світло, тремтіння пальців рук, не природна блідість обличчя). Від проходження огляду на стан сп`яніння водій відмовився у встановленому законом порядку (а. с. 1). Однак, зазначений протокол не містить відомостей про свідків та передані до суду матеріали не містять запису з боді-камери, які б фіксували зупинку ОСОБА_1 , наявність чи відсутність у нього ознак наркотичного сп`яніння, вказаних у протоколі серії ААД № 214270, пропозицію пройти йому огляд на стан сп`яніння, його відмову, яка, по суті, інкримінується йому як адміністративне правопорушення. Апеляційний суд зазначає, що матеріали справи про адміністративне правопорушення містять довідку про надання інформації про відсутність відео до протоколу про адміністративне правопорушення, відповідно до якої внаслідок оголошення воєнного стану на території України, було тимчасово обмежено доступ до інформації, збереженої на сервері, що призвело до втрати відео за період лютого, частково січня та березня 2022 року, у тому числі протоколу ААД №214270 від 17 січня 2022 року, (а. с. 3). Тобто, працівниками поліції не була забезпечена відео фіксація зупинки ОСОБА_1 та не були залучені свідки, що є безумовним порушенням проходження процедури огляду для встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що, враховуючи зазначені обставини, а також відсутність свідків зупинки ОСОБА_1 , матеріали справи не містять належних і допустимих доказів скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно ч. 1, 2 ст.7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди зобов`язані застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права. У свою чергу ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства». Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпції щодо фактів. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Окрім того, суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, а саме, що відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Згідно роз`яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ст.7 КУпАП). З урахуванням вищенаведеного, спираючись на норми чинного законодавства та практику Європейського суду з прав людини, апеляційний суд знаходить, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,є не доведеною, тому підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності немає за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Таким чином, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 11 липня 2022 року щодо ОСОБА_1 - скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О. М. Рудніченко