Постанова Київський апеляційний суд № 367/3250/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2022 року місто Київ. Справа 367/824/9856/2022 Апеляційне провадження №22-ц/824/9856/2022 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Судді-доповідача: Желепи О.В., суддів: Кравець В.А., Мазурик О.Ф. за участю секретаря судового засідання Вєтчінової О.О. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 11 липня 2022 року про закриття провадження у справі (у складі судді Кравчук Ю.В., інформація щодо дати складання повного судового рішення відсутня) в справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Стрельцової Ірини Михайлівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , про визнання нотаріальних дій протиправними,- ВСТАНОВИВ: У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Стрельцової Ірини Михайлівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , у якому просив: - визнати протиправними нотаріальні дії приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Стрельцової І.М. щодо посвідчення заповіту №1 від 25.12.2007, що зареєстрований в реєстрі за №3909; - визнати протиправними нотаріальні дії приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Стрельцової І.М. щодо посвідчення заповіту №2 від 12.06.2008, що зареєстрований в реєстрі за №1460; - визнати протиправними нотаріальні дії приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Стрельцової І.М. щодо посвідчення заповіту №3 від 13.05.2011, що зареєстрований в реєстрі за №969; - визнати протиправними нотаріальні дії приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Стрельцової І.М. щодо посвідчення договору дарування від 05.08.2011, що зареєстрований в реєстрі за №1666; - визнати протиправними нотаріальні дії приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Стрельцової І,М. щодо посвідчення договору дарування від 05.08.2011, що зареєстрований в реєстрі за №1672. Позов обґрунтований тим, що на момент вчиненення вказаних нотаріальних дій відповідачем - приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Стрельцовою І.М,, всупереч забороні Закону України «Про нотаріат», одночасно здійснювалася адвокатська діяльність. При цьому, відповідач, усвідомлюючи про існування законних вимог щодо несумісності, не відмовила у вчиненні нотаріальних дій щодо посвідчення та реєстрації правочинів стосовно розпорядження майном, що належало спадкодавцю. Таким чином позивач вважає, що дії відповідача суперечать нормам закону та грубо порушують права та законні інтереси позивача як спадкоємця першої черги на спадкове майно. Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 11 липня 2022 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Стрельцової Ірини Михайлівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 про визнання нотаріальних дій протиправними закрито на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України. Не погоджуючись з вказаною ухвалою ОСОБА_1 03 серпня 2022 року засобами поштового зв`язку направив на адресу Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, справу №367/3250/21 повернути до Ірпінського міського суду Київської області для розгляду в порядку ЦПК України в іншому складі суду. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувану ухвалу постановлено з порушенням норм процесуального та матеріального права. Вказує, що судом не було виконано вимоги ст.ст.4, 19, 189, 196 ЦПК України, ст. ст. 1, 15, 16, 202-204, 209, 215, 216, 236, 719, 1216,1217,1223,1247 ЦК України та ст.ст. 1, 3 ЗУ "Про нотаріат". Посилається на те, що враховуючи вимоги та положення законодавства України, діяльність приватного нотаріуса щодо нотаріального посвідчення правочинів не є діяльністю суб`єкта владних повноважень щодо реєстраційної діяльності, оскарження яких має розглядатись в адміністративному судочинстві. Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року відкрито провадження у даній справі та надано учасникам справи 5-ти денний строк з моменту отримання ухвали для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Як вбачається з матеріалів справи, учасники справи своїм правом щодо подачі відзиву не скористалися. У судове засідання 27 вересня 2022 року позивач не з`явився, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся своєчасно та належним чином. Інші учасники у судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся своєчасно та належним чином. З огляду на те, що справу розглянуто за відсутності сторін, відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення в даній справі є дата складання його повного тексту. За правилами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача Желепи О.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Обґрунтовуючи підстави для закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.04.2018 у справі №826/9928/15 за позовом фізичної особи до приватного нотаріуса визнала помилковим висновок Київського апеляційного адміністративного суду про те, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки у цій справі дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії приватного нотаріуса (відповідача), яка у межах спірних правовідносин діє як суб`єкт владних повноважень. Таким чином, беручи до уваги, що позовна заява ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Стрельцової І.М. не містить жодних вимог відносно спадкового майна та/або майнових прав позивача щодо такого майна, при цьому його позов обґрунтовано лише порушенням приватним нотаріусом визначених Законом України «Про нотаріат» вимог щодо несумісності та інших повноважень, тому суд вважає, що такий позов ОСОБА_1 до нотаріуса не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на таке. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції. Згідно із частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відповідно до частини 1 статті 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 ЦПК України). Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Згідно із ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Відповідно до ч.2 ст.4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Спором адміністративної юрисдикції в розумінні п.1 ч.1 ст.3 КАС є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органі (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №910/8729/18 визначено, що критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Таким чином, при вирішенні питання судової юрисдикції, окрім суб`єктного складу, необхідно також враховувати характер спірних правовідносин, права та інтереси, за захистом яких звернувся позивач. Так, підставою для звернення до суду стало порушення прав позивача, як спадкоємця, внаслідок дій приватного нотаріуса. Отже, вказане не відноситься до сфери публічно-правових відносин, а тому не може розглядатись в порядку адміністративного судочинства. Також слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у справі №814/2030/17 в постанові від 02 жовтня 2019 року відступила від висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №826/9928/15 від 04 квітня 2018 року. У вказаній постанові Велика Палата Верховного суду вказувала, що «скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів». Таким чином, суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку про закриття провадження, пославшись на те, що позивач не висуває вимог про визнання недійсним правочинів, які нотаріус посвідчував . Суд дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_1 необхідно звернутися з даним спором до суду в порядку адміністративного судочинства, не з`ясував всіх обставин справи, в результаті чого постановив ухвалу з порушенням норм процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі. Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального правачи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. З огляду на те, що постановлена ухвала на даний час перешкоджає позивачу в доступі до суду та у використанні доступного засобу правового захисту, вона підлягає скасуванню з поверненням справи для продовження розгляду. Разом з тим, вимоги апеляційної скарги в частині направлення справи на новий розгляд в іншому складі суду не можуть бути задоволені, так як ст. 379 ЦПК України, такі повноваження апеляційного суду не передбачені. Висновок суду має відповідати вимогам процесуального Закону. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 389 ЦПК України,- ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити частково. Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 11 липня 2022 року скасувати, справу направитидля продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий: О.В. Желепа Судді: В.А. Кравець О.Ф. Мазурик