Постанова Миколаївський апеляційний суд № 490/7782/21

14.12.21 22-ц/812/2215/21 Провадження № 22-ц/812/2215/21 Головуючий суду першої інстанції Шолох Л.М. Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 грудня 2021 року м. Миколаїв Справа 490/7782/21 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Царюк Л.М., суддів: Крамаренко Т.В., Яворської Ж.М., при секретарі судового засідання Богуславській О.М., за участю: представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 жовтня 2021 року про відмову у відкритті провадження у справі, постановлену під головуванням судді Шолох Л.М., в приміщенні цього ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Управління державної реєстрації Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору малого приватного підприємства «Виробничо - комерційна фірма «МВМ» (далі МПП «ВКФ «МВМ») про зобов`язання провести реєстраційні дії, В С Т А Н О В И В: 28 вересня 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до Управління державної реєстрації Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору МПП «ВКФ «МВМ» про проведення реєстраційних дій. Доводи позову обґрунтовували тим, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 грудня 2020 року визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в порядку спадкування за законом право власності в рівних частках на майно і майнові права засновників МПП «ВКФ «МВМ» після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 21 квітня 2021 року звернулась до державного реєстратора юридичних осіб Центру з надання адміністративних послуг Управління державної реєстрації Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради (далі ЦНАП) з заявою про вступ до складу засновників МП «ВКФ «МВМ» і проведення державної реєстрації змін відповідно до зазначеного судового рішення. Втім державним реєстратором ЦНАП тривалий час жодного передбаченого Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб» управлінського рішення (про реєстрацію внесення змін до складу юридичної особи, про звернення до суду за роз`ясненням порядку виконання рішення, про зупинення розгляду документів, про відмову від проведення реєстрації, тощо) прийнято не було. 10 червня 2021 року представник ОСОБА_1 одержав офіційну відповідь, що відповідно до статті 25 Закону України та порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 09 лютого 2016 року № 395/9, державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в ЄДР, проте надане для проведення державної реєстрації судове рішення не містить підстави для зобов`язання вчинення реєстраційних дій щодо зміни відомостей в ЄДР стосовно МПП «ВКФ «МВМ», а тому було відмовлено у реєстрації внесення змін до складу засновників МПП «ВКФ «МВМ» в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 шляхом включення їх до складу засновників цього МПП в рівних частках з внесенням відповідних змін до ЄДР. Така відмова в реєстрації порушує права позивачів щодо реалізації їх прав на спадкове майно і майнових права засновників МПП ВКФ «МВМ» на підставі судового рішення. Посилаючись на наведене, позивачі просили суд зобов`язати відповідача як суб`єкта державної реєстрації вчинити реєстраційні дії по внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості змін у складі МПП «ВКФ «МВМ» - виключити із числа його засновників ОСОБА_6 та включити до складу засновників цього підприємства спадкоємців померлого: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з 1/4 часткою у статутному фонді підприємства у кожного. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 жовтня 2021 року у відкритті провадження за цим позовом відмовлено на підставі пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України, тобто справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що в обґрунтування своїх вимог позивачі вказують на протиправність відмови відповідача у вчиненні реєстраційних дій, як суб`єкта владних повноважень. На думку суду посилання позивача на приписи частини 1 статті 19 ЦПК України є помилковими, оскільки позовна вимога заявлена позивачем, є самостійною вимогою, а не похідною від спору щодо майна позивача. Спір, що виник у справі між позивачами та Департаментом з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, як органом виконавчої влади, який у спірних правовідносинах безпосередньо реалізує надані законодавством владні управлінські функції щодо надання адміністративних послуг, є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 подали апеляційну скаргу де, посилаючись на те, що ухвала суду не відповідає вимогам процесуального закону, перешкоджає подальшому провадженню у справі і обмежує їх право на отримання судового захисту, просили її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що предметом первісного позову виступала майнова вимога про визначення речових прав на це майно, оскільки позивачі є спадкоємцями за законом, у встановленому законом порядку прийняли спадщину в рівних частках по ј частці кожен і в тому числі, - набули майнових прав і обов`язків засновників МПП «ВКФ «МВМ». Як встановлено статтями 15,16 ЦК України спосіб захисту порушеного права має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який здатний відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача. Отже право власності на набуте апелянтами спадкове майно підлягає державній реєстрації відповідно до закону. В той же час пункт 2 частини 1 статті 25 Закону України № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» встановлює, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, тягне за собою зміну відомостей в ЄДР і в цьому рішенні повинно бути зазначено про «зобов`язання судом вчинити реєстраційні дії». За такого з метою ефективного захисту своїх прав і у відповідності до вимог Закону України № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», яким законодавцем врегульовано підстави і порядок внесення відомостей до ЄДР, скаржники звернулися до суду з похідною до первісної вимоги (про визнання права власності на спадкове майно) вимогою стосовно реєстрації за ними майна і майнових прав на спадщину, що відкрилися після смерті ОСОБА_6 право на яку було визнано за позивачами набравши сили судовим рішенням. В такому випадку як визначено абзацом 2 частини 1 статті 19 ЦПК України, - суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. При вирішення витання юрисдикції даного спору, слід врахувати і правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 495/2176/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 905/2765/17. У відзиві на апеляційну скаргу МПП «ВКФ «МВМ» зазначає, що вважає доводи апеляційної скарги законними і обґрунтованими, а тому просить суд їх задовольнити в повному обсязі. На день слухання справи від відповідача відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2 статті 367 ЦПК України). Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зі змісту позову встановлено, що дії відповідача щодо відмови у реєстрації змін у складі засновників МПП «ВКФ «МВМ» на підставі судового рішення є неправомірними та потребують захисту прав позивачів через зобов`язання суб`єкта державного реєстрації зареєструвати зміни відомостей в ЄДР. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України у разі, якщо позовна заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, суд відмовляє у відкритті провадження у справі. У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа). Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Спором адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 2 частини 1 статті 4 КАС Україниє переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України). Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань» визначено, що державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу-підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом. Державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - державний реєстратор) - особа, яка перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації, нотаріус (стаття 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань»). Змістом статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань» передбачено повноваження державного реєстратора згідно з якими він, зокрема, проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; веде Єдиний державний реєстр; веде реєстраційні справи. Як встановлено за матеріалами цієї справи спадкові права позивачів були захищені в цивільному судочинстві та судовим рішенням за позивачами визнано право власності в рівних частках на майно і майнові права засновників МПП «ВКФ «МВМ» після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже спірні правовідносини щодо спадкового майна були вирішені в порядку цивільного судочинства. Вимоги про зобов`язання Управління державної реєстрації Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, як суб`єкта державної реєстрації вчинити реєстраційні дії по внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості змін у складі МПП «ВКФ «МВМ» - виключити із числа його засновників померлого ОСОБА_6 та включити до складу засновників цього підприємства спадкоємців померлого: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з часткою у статутному фонді підприємства по ј у кожного не виникають із приватно-правових відносин, вирішення яких віднесено до цивільного судочинства. Така вимога не є похідною від попереднього спору щодо спадкових прав, вирішеного судом першої інстанції в порядку цивільного судочинства, а тому доводи апеляційної скарги про похідний характер вимог у цій справі є неприйнятними. Спір у даній справі не має приватноправового характеру, він не обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. За такого колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку спір у справі виник між позивачами та Департаментом з надання адміністративних послуг, як органом виконавчої влади, який у спірних правовідносинах реалізує надані законодавством владні управлінські функції щодо надання адміністративних послуг, є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Посилання скаржника на неврахування судом правових позицій, викладених в постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 495/2176/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 905/2765/17 є неприйнятними, оскільки фактичні обставини у зазначених справах відрізняються від тих, що установлені судом у цій справі. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти лише такі рішення, де аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин, що відсутнє в наведених постановах. З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена без додержання норм процесуального права. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо відсутні підстави для його скасування. Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу позивачів залишити без задоволення, а ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від12 жовтня 2021 року залишити без змін. З огляду на висновок суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без задоволення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржників. Керуючись статтями 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від12 жовтня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України. Головуючий Л.М. Царюк Судді Т.В. Крамаренко Ж.М. Яворська Повний текст постанови складено 16 грудня 2021 року.