Ухвала Велика Палата ВС № 803/1149/18

У Х В А Л А 28 вересня 2022 року м. Київ Справа № 803/1149/18 Провадження № 11-98апп22 Велика Палата Верховного Суду у складі: судді-доповідача Прокопенка О. Б., суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Пількова К. М., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., перевіривши наявність підстав для прийняття до розгляду справи за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП) до Головного управління Державної податкової служби у Волинській області (далі - ГУ ДПС), Головного управління Державної казначейської служби у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення пені, УСТАНОВИЛА: У червні 2018 року ФОП звернувся до суду з позовом, у якому просив: - зобов`язати Луцьку об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ОДПІ), правонаступником якої є ГУ ДПС, внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування сум податку на додану вартість (далі - ПДВ) за періоди: листопад, грудень 2007 року, квітень-серпень 2008 року, вересень-грудень 2009 року, березень-червень 2010 року в загальному розмірі 3 753 558 грн; - стягнути з Державного бюджету України пеню за порушення строків відшкодування ПДВ за періоди: листопад, грудень 2007 року, квітень-серпень 2008 року, вересень-грудень 2009 року, березень-червень 2010 року в розмірі 3 588 462 грн 49 коп. Позов обґрунтований тим, що під час господарської діяльності ФОП постачались імпортні товари, і, як наслідок, виникла бюджетна заборгованість з ПДВ, яку він заявив до відшкодування. За результатами перевірки податковим органом правомірності заявлених сум бюджетного відшкодування приймались податкові повідомлення-рішення про зменшення суми від`ємного значення ПДВ. За наслідками судових оскаржень спірні податкові повідомлення-рішення скасовані, оскільки встановлена неправомірність зменшення контролюючим органом сум бюджетного відшкодування з ПДВ у загальному розмірі 3 753 558 грн. Позивач також зазначав, що бюджетне відшкодування до 1 квітня 2017 року здійснювалося за відповідними заявами, зі складанням контролюючим органом висновку та наданням його органові Державної казначейської служби України. З 1 квітня 2017 року підставами для отримання платником податків належної суми бюджетного відшкодування визначено відображення податковим органом в Реєстрі заяв інформації про узгодження. На час звернення із цим позовом до суду суми бюджетного відшкодування не були відображені контролюючим органом у жодному з реєстрів, але, враховуючи те, що ФОП не було відшкодовано відповідні суми бюджетного відшкодування, він вважав, що має право на нарахування пені відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК) за період з 1 січня 2011 року по 31 травня 2018 року в розмірі 3 588 462 грн 49 коп. Справа розглядалась судами неодноразово. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24 липня 2018 року позов ФОП задоволено частково. Зобов`язано ОДПІ внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування на користь ФОП сум ПДВ за листопад-грудень 2007 року, квітень-серпень 2008 року, вересень-грудень 2009 року, березень-червень 2010 року в загальному розмірі 3 753 558 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 17 грудня 2020 року рішення суду першої інстанції скасував у частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання ГУ ДПС нарахувати та виплатити ФОП пеню відповідно до пунктів 200.15, 200.23 статті 200 ПК за період з 22 червня 2015 року по дату завершення 1095 днів від дня виникнення бюджетної заборгованості з ПДВ, зазначеного в деклараціях з ПДВ за листопад, грудень 2007 року, квітень-серпень 2008 року, вересень-грудень 2009 року, березень-червень 2010 року, та в цій частині позов залишив без розгляду. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ФОП звернувся з позовом до суду про стягнення пені на бюджетну заборгованість невідшкодованих сум ПДВ за листопад, грудень 2007 року, квітень-серпень 2008 року, вересень-грудень 2009 року, березень-червень 2010 року з пропуском 1095-денного строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК, при цьому не ставить під сумнів встановлені в цій справі фактичні обставини справи, зокрема щодо беззаперечного права позивача на отримання відповідних узгоджених сум бюджетного відшкодування ПДВ за спірні періоди. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ФОП звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом положень пункту 102.5 статті 102, пунктів 200.15, 200.23 статті 200 ПК без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 березня 2019 року у справі № 822/553/17, від 2 лютого 2021 року у справі № 810/1506/17 та від 11 лютого 2021 року у справі № 804/2352/17; відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень пункту 102.5 статті 102 ПК у подібних правовідносинах; порушення норм процесуального права у зв`язку з безпідставним застосуванням приписів статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), наслідком чого стало залишення позовної заяви без розгляду, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 2 серпня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП ОСОБА_1 , а ухвалою від 27 липня 2022 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 346 КАС з метою забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Суд касаційної інстанції зазначив, що ця справамістить виключну правову проблему. Наявність такої проблеми обґрунтовано тим, що є різні правові підходи в адміністративній, господарській і цивільній юрисдикціях щодо початку строку обчислення нарахування пені та строку звернення до адміністративного суду, тобто застосування статей 122, 123 КАС. У постанові Верховного Суду від 14 березня 2019 року у справі № 822/553/17 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів сформулювала висновок про те, що оскільки контролюючі органи наділені правом стягнення з платників податків податкового боргу та пені на нього протягом 1095 днів, то для цілей забезпечення принципів справедливості, рівності і балансу у відносинах між платниками і державою аналогічне право на стягнення пені протягом 1095 днів повинно бути забезпечено і для платників податків. Позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого ПДВ з держбюджету може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов`язань, тобто протягом 1095 днів. Проте в цьому рішенні дата початку відліку такого строку не визначена. Подібну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 9 жовтня у справі № 817/1828/17, від 17 квітня у справі № 816/1369/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 812/103/15, від 11 та 2 квітня 2019 року у справах № 810/1228/17, № 810/1198/16. У зазначених справах Верховний Суд визначив початком відліку строку нарахування пені дату узгодження суми бюджетного відшкодування. У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2021 року у справі № 280/2868/20 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого ПДВ з держбюджету може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов`язань, тобто протягом 1095 днів, а початок перебігу вказаного строку має розпочинатись із дати виникнення бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ (що є також датою початку строку для нарахування пені, оскільки вимоги щодо відшкодування пені нерозривно пов`язані з фактом існування заборгованості бюджету), і такою датою є наступний день, який слідує за датою закінчення строку, визначеного пунктом 200.15 статті 200 ПК, який обчислюється від дати фактичного отримання контролюючим органом судового рішення, що набрало законної сили, про задоволення позову плюс 5 днів для підготовки висновку податковим органом та 5 операційних днів на відшкодування органами казначейства (зазначена кількість днів могла варіюватись залежно від періоду, у якому заборгованість виникла, та правового регулювання на той період пунктами 212, 213 ПК). Статус бюджетної заборгованості невідшкодовані суми ПДВ набувають на наступний день, який слідує за датою закінчення строку, визначеного пунктом 200.15 статті 200 ПК, і саме з вказаної дати платник податків набуває право на нарахування пені та звернення до суду про її стягнення. Отже, попри застосування 1095-денного строку для обчислення моменту початку обрахування пені та звернення до суду з позовом про стягнення пені, наявні глибокі та довгострокові розходження в судовій практиці щодо кваліфікації відповідних правових інститутів як строку давності або строку звернення до суду. З огляду на викладене Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Відповідно до частини п`ятої статті 346 КАС суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Аргументи, викладені в касаційній скарзі, аналіз судових рішень у цій та інших справах, а також мотиви, наведені Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду, дають підстави для висновку про обґрунтованість передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Згідно зі статтею 344 КАС у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 341 цього Кодексу. Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї зі сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При цьому Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 10 грудня 2021 року призначив цю справу до розгляду в порядку письмового провадження. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає за можливе призначити цю справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами без виклику учасників справи. Водночас суд вважає за необхідне поінформувати учасників справи щодо вчинення процесуальних дій стосовно розгляду їх справи в порядку письмового провадження шляхом надіслання копій цієї ухвали. Керуючись статтями 345 та 346 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду УХВАЛИЛА:

1. Прийняти до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення пені.

2. Призначити справу до касаційного розгляду Великою Палатою Верховного Суду на 10 листопада 2022 року в порядку письмового провадження без виклику учасників справи у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.

3. Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О. Б. Прокопенко Судді: В. В. Британчук О. С. Золотніков Ю. Л. Власов К. М. Пільков І. В. Григор`єва Л. І. Рогач М. І. Гриців О. М. Ситнік Д. А. Гудима В. М. Сімоненко Ж. М. Єленіна І. В. Ткач І. В. Желєзний О. С. Ткачук