Ухвала КАС ВС № 640/4699/20

УХВАЛА 29 вересня 2022 року м. Київ справа №640/4699/20 адміністративне провадження № Зн/990/20/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Загороднюка А.Г., суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М., секретаря судового засідання ТрубецькоїМ. В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача Гунди О.Т., представників відповідача Какоркіної З.М., Щепанського А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Міністерства внутрішніх справ України про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 640/4699/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та матеріальної допомоги, ВСТАНОВИВ: У лютому 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач), в якому просив стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 18 грудня 2007 року по 25 лютого 2020 року в розмірі 3301536, 30 грн. та ненараховану і невиплачену матеріальну допомогу в розмірі 268078, 40 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 206 294 грн 70 коп. за період з 24 травня 2008 року по 31 січня 2011 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2021 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 18 грудня 2007 року по 23 травня 2008 року скасовано та прийнято нову постанову про закриття провадження у справі у цій частині. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2021 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Міністерства внутрішніх справ України грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 24 травня 2008 року по 01 лютого 2011 року у розмірі 206 294, 70 грн. скасовано та прийнято нову постанову про залишення позовних вимог без розгляду в цій частині. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2021 року, а саме в частині відмови у задоволенні позову за період з 02 лютого 2011 року по 25 лютого 2020 року залишено без змін через припинення трудових відносин між позивачем та МВС України з 01 лютого 2011 року. Постановою Верховного Суду від 26 травня 2021 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2021 року в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 24 травня 2008 року по 01 лютого 2011 року. У скасованій частині прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено та стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України (Код ЄДРПОУ 00032684) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 24 травня 2008 року по 25 лютого 2020 року в розмірі 3 266 339 грн.10 коп. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2021 року - залишено без змін. До Верховного Суду надійшла заява Міністерства внутрішніх справ України про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 26 травня 2022 року. Міністерство внутрішніх справ України, як на нововиявлену підставу посилається на те, що позивач у справі у період, визначений у постанові Верховного Суду від 26 травня 2022 року перебував у трудових відносинах щонайменше з двома юридичними особами (Прикарпатським національним університетом імені Василя Стефаника, код ЄДРПОУ 02125266; Київським міжнародним університетом, код ЄДРПОУ 21595240). При цьому надаючи роз`яснення щодо застосування норм статті 235 Кодексу законів про працю України, яку застосував на аркушах 11, 14 у постанові від 26 травня 2022 року Суд зазначив, що при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час (абзац 2 пункту 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9). У судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи й вимоги заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, просив заяву задовольнити. Позивач та його представник, покликаючись на відсутність підстав для перегляду судового рішення просили відмовити у задоволенні заяви. Заслухавши пояснення учасників судового процесу, оцінивши доводи сторін і дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 26 травня 2022 року у цій справі. Відповідно до частини другої статті 368 КАС України справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. Згідно з частинами першою, другою статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду. Відповідно до частини четвертої статті 361 КАС України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними й загальними ознаками нововиявлених обставин є: 1) існування цих обставин на час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; 2) на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; 3) істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Отже, під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об`єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду. Водночас не належать до нововиявлених обставин нові докази або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову, спрямоване на переоцінку встановлених судом обставин. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими. Натомість істотність обставини означає те, що в разі, коли б суд мав можливість урахувати цю обставину при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат її вирішення. Ознаку «не були і не могли бути відомі особі» потрібно розглядати як сукупність двох необхідних умов. Тобто для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за умови добросовісного ставлення до справи, тоді така підстава для перегляду судового акта відсутня. Отже, істотні для справи обставини це ті, що становлять сутність справи та мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, могли вплинути на рішення суду, що набрало законної сили, існували під час розгляду адміністративної справи, але не були і не могли бути відомі ні особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, ні адміністративному суду. Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №802/2196/17-а, від 26 лютого 2020 року у справі №800/578/17 і постановах Верховного Суду від 2 травня 2018 року у справах №2а-7523/10/1270 та №303/3535/16-а, від 4 вересня 2018 року у справі №809/824/17, від 22 листопада 2018 року у справі №826/14224/15, від 23 вересня 2021 року у справі 420/1496/19. Як вбачається з викладеного в заяві, заявник посилається, на те що, під час ухвалення касаційним Судом оскаржуваної постанови від 26 травня 2022 року, не було надано оцінки істотним для справи обставинам, які не були встановлені судом, не були і не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи і такими істотними обставинами на думку заявника є факт перебування позивача у справі у трудових відносинах з юридичними особами, а саме навчальними закладами Прикарпатським національним університетом імені Василя Стефаника (код ЄРДПОУ 02125266) та Київським міжнародним університетом, (код ЄДРПОУ 21595240). Проте, таке твердження є помилковим, оскільки при касаційному перегляді справи за цим позовом Верховним Судом вже надавалась оцінка встановленим обставинам у справі, судові рішення судів попередніх інстанцій перевірялись на предмет законності виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанції норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Відповідно до частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Посилання заявника на абзац 2 пункту 32 Постанови Пленуму Верховного Суду від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» відповідно до якого при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час Верховний Суд оцінює критично, оскільки викладені в ньому роз`яснення зроблені з урахуванням вимог частини 3 статті 117 Кодексу законів про працю України, яку було виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» від 20 грудня 2005 року № 3248-IV. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 480/69/19, від 19 лютого 2020 року у справі № 821/916/16. Крім того, Велика Палата Верховного Суду, ухвалюючи 20 червня 2018 року постанову у справі у справі №826/808/16 (провадження №11-134ас18) дійшла протилежних висновків ніж ті, на які посилається заявник. Зокрема, відповідно до частини першої статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин. Єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики (пункт 4 частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Слід зазначити, що єдність судової практики відіграє надважливу роль у забезпеченні однакового правозастосування в адміністративному судочинстві, що сприяє правовій визначеності та передбачуваності стосовно вирішення спірних ситуацій для учасників судового процесу. За змістом частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Тому Верховний Суд враховує вказаний висновок щодо застосування норм права, який викладений у постановах Верховного Суду та постанові Великої Палати Верховного Суду. Проаналізувавши доводи, викладені у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, колегія суддів дійшла висновку, що обставина, на яку посилається заявник, не відповідає критеріям стосовно правового змісту поняття «нововиявлених обставин» як підстави для перегляду судового рішення у такому порядку. Так, доводи заявника за своєю суттю спрямовані на переоцінку встановлених обставин справи з посиланням на нерелевантну судову практику, а тому за правилами пункту 1 частини четвертої статті 361 КАС України не є обставинами, що могли вплинути на ухвалену Судом постанову. У цьому контексті колегія суддів зауважує, що наведені заявником обставини не є нововиявленими ні в розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України, ні в розумінні інших підстав, визначених у частині другій цієї статті, оскільки стосується обставин, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення сторін та яким була надана відповідна правова оцінка судом. Зрештою, враховуючи встановлені у справі обставини і наявні на той час в матеріалах справи докази, указані заявником обставини не можуть впливати на правильність постанови Верховного Суду і не мають істотного значення для правильного вирішення спору. На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи заявника зводяться до незгоди із правовою позицією суду касаційної інстанції щодо задоволення позову і не можуть вважатися нововиявленими за своїм визначенням та не спростовують факти та правозастосування, які були покладені в основу судового рішення. З урахуванням наведеного, колегія суддів констатує необґрунтованість доводів заявника і відсутність підстав для задоволення заяви за нововиявленими обставинами. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі. Частиною першою статті 369 КАС України передбачено, що у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. Частиною другою наведеної статті встановлено, що судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими або виключними обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції. З набранням законної сили новим судовим рішенням в адміністративній справі втрачають законну силу судові рішення інших адміністративних судів у цій справі. Згідно з частиною другою статті 359 КАС України ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення. Враховуючи викладене, заява про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 26 травня 2022 року не може бути задоволена, тож судове рішення залишається в силі. Керуючись статтями 355, 359, 361, 367 - 369 КАС України,

УХВАЛИВ: Відмовити у задоволенні заяви Міністерства внутрішніх справ України про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі №640/4699/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та матеріальної допомоги. Постанову Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі №9901/400/20 залишити в силі. Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк Судді Л.О. Єресько В.М. Соколов