Постанова 4855 № 640/4362/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/4362/22 Головуючий у І інстанції - Кармазін О.А., Суддя-доповідач - Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 жовтня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Епель О.В., Карпушової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, в якому просить: 1) визнати законним її право користуватися обов`язковою складовою комунальної послуги, якою є загально будинковий сміттєпровід як загально будинкове обладнання в будинку АДРЕСА_1 , та є неподільною власністю співвласників багатоквартирного будинку; 2) припинити дії відповідача, які передували прийняттю рішення про зміну складової тарифу, та скасувати п.7 рішення Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17.03.2020, оформленого протоколом №13, в частині дії на загально будинкове неподільне майно співвласників будинку АДРЕСА_1 , який застосовано до власності співвласників та споживачів комунальних послуг без повідомлення мешканцям про п.7 протоколу №13 та без згоди мешканців будинку про їх позбавлення складової комунальної послуги та їх неподільної власності співвласників, шляхом заварювання та заборону користування загально будинковим сміттєпроводом, як власністю; 3) припинити дії, які порушують її право користуватися загально будинковим сміттєпроводом в будинку АДРЕСА_1 , як обов`язковою складовою комунальної послуги та неподільною власністю співвласників багатоквартирного будинку; 4) визнати незаконним факт заварювання та заборону користування сміттєпроводом в будинку АДРЕСА_1 , як факт неналежного надання обов`язкової комунальної послуги; 5) зобов`язати відповідача вжити заходи для відновлення працездатності спільного неподільного майна, шляхом відновлення права мешканців користуватися своїм сміттєпроводом в будинку АДРЕСА_1 , та розварювання (відкриття та відновлення роботи) сміттєпроводу в будинку, як обов`язковою складовою комунальної послуги та неподільною власністю співвласників багатоквартирного будинку; 6) припинити дії відповідача, щодо ігнорування відновлення системи пожежогасіння та димовидалення в будинку АДРЕСА_1 , за обслуговування якої виставляється плата мешканцям щомісяця, яка не працює, а виконання припису ДСНС від 17.12.2019 № 565 , щодо усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки відповідач не контролює та не виконує, як власник майна та підприємства - балансоутримувача в місті Києві; 7) відновити роботоспроможність системи пожежогасіння та димовидалення в будинку АДРЕСА_1 на виконання припису ДСНС від 17.12.2019 № 65 по будинку для безпечного проживання мешканців будинку та робото спроможності системи пожежогасіння та системи димовидалення в будинку АДРЕСА_1 , як факт неналежного надання обов`язкових комунальних послуг для позивача; 8) визнати незаконними нарахування за послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по квартирі АДРЕСА_2 без фактичного надання складової комунальної послуги з поливання двірником клумб і газонів, в т.ч. і взимку, який жодного разу нічого не поливав літом, роботоспроможності системи пожежогасіння та системи димовидалення, які в будинку не працює більше 15 років, та сміттєпроводу; 9) зобов`язати відповідача відновити становище, яке існувало до безпідставного позбавлення мешканців користуватися сміттєпроводом в будинку АДРЕСА_1 , відповідно до наказу Мінрегіону №16 від 06.02.2015, та відновити працездатність спільного майна мешканців будинку, шляхом відновлення права мешканців користуватися сміттєпроводом в будинку АДРЕСА_1 , та розварювання (відкриття та відновлення роботи) сміттєпроводу в будинку, зробити перерахунок надавачем послуг за ненадані послуги, повернути вкрадені кошти через систему пільг і субсидій до бюджету міста та країни, відповідно до п. 6,10, 11, 12,13 Постанови КМУ від 11.12.2013 № 970; 10) зобов`язати відповідача надати для ознайомлення проектну будівельну та землевпорядну документацію на будинок АДРЕСА_1 , як необхідну складову при формуванні тарифу комунальної послуги, та необхідну для відновлення обладнання пожежогасіння та димовидалення на виконання припису ДСНС від 17.12.2019 № 565, а також як обов`язок ознайомлення мешканців (в т.ч. позивача), з всією документацією на будинок для подальшої підготовки документів по будинку на розгляд загальних зборів співвласників для можливого прийняття рішення на загальних зборах співвласників по переходу мешканцями будинку на самоуправління (ОСББ , інше); 11) стягнути з відповідача 1 - Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (Київська міська державна адміністрація), на користь позивача - ОСОБА_2 500 000 гривень у відшкодування моральної шкоди. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2022 року позовну заяву повернуто позивачці на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи та подання такого документу через електронний кабінет, тому суд дійшов до помилкового висновку про відсутність підстав для подання позовної заяви через підсистему «Електронний суд». При цьому, подання позовної заяви у вигляді електронного документу не потребує долучення її копій. Щодо строку звернення до суду, то позивач зазначила, що акт-претензія від 12.06.2020 під вх. № 103/45/КО-312 позивачем не підписувалася. Також додає, що відповідач допустив триваючу бездіяльність, оскільки при відключенні будинку і її як мешканця і споживача від комунальної послуги 23.05.2020 шляхом заварювання та заборони користування сміттєпроводом в будинку АДРЕСА_1 , як неподільною власністю співвласників багатоквартирного будинку, не було дотримано вимог законодавства. Наголошує, що сміттєпровід, протипожежне обладнання, як і інше неподільне загальнобудинкове майно, є її власністю, яка була вкрадена відповідачем на підставі прийнятого ним рішення. Крадіжка власності та позбавлення обов`язкової комунальної послуги не може бути узаконена будь-яким процесуальним строком. Вказує, що в якості усунення недоліків зазначила про наявність описки в п. 11 прохальної частини позовної заяви, тобто правильним є стягнення коштів на користь ОСОБА_1 . Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. Згідно ч. 2 ст. 312 КАС України заяву розглянуто в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2022 позов ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення ухвали. Вказаною ухвалою запропоновано заявнику протягом десяти днів з дати отримання даної ухвали подати: 1) позовну заяву у паперовій формі (вигляді) з доданими до неї документами відповідно до кількості учасників справи із приведення її у відповідність до положень КАС України, зокрема, із викладом обставин та правовим обґрунтування кожної із заявленої вимоги, з урахуванням висновків суду, викладених у даній ухвалі; 2) оригінал документу про сплату судового збору за звернення до суду у розмірі 6 946, 80 грн; 3) заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом із обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску. На виконання вимог зазначеної ухвали позивачкою 08.03.2022 в підсистемі «Електронний суд» сформовано заяву про усунення недоліків позовної заяви. В подальшому ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2022 позовну заву повернуто позивачці з посиланням на неусунення недоліків позову в повному обсязі та беручи до уваги пропуск позивачем строку звернення до суду без наведення поважних причин, а також те, що позивач не просить суд поновити їй строк звернення до суду, а також зважаючи на невиконання вимог ухвали суду від 08.02.2022 про залишення позовної заяви без руху в частині надання суду позовної заяви з додатками в паперовому вигляді з копіями відповідно до кількості учасників. Колегія суддів не повною мірою погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу. У свою чергу відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Колегія суддів зауважує, що шестимісячний строк звернення до суду починає свій перебіг саме з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. Як зазначає позивачка у своєму позові, з початком та під приводом карантину балансоутримувач КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва в особі ЖЕД 404, незаконно заварили на всіх 18-ти поверхах багатоповерхового будинку АДРЕСА_1 передбачений за проектом сміттєпровід без узгодження із співвласниками - мешканцями будинку, в результаті чого співвласники будинку були позбавлені права користування своєю неподільною власністю і права отримання комунальної комплексної послуги, за яку щомісяця виставляють до сплати суми за ненадані послуги Відповідно до наданих матеріалів, що надійшли через підсистему «Електронний суд», видно, що 12.06.2020 під вх. № 103/45/КО-312 представником позивача був зареєстрований у балансоутримувача акт-претензія від мешканців будинку АДРЕСА_1 , на що надано відповідь від 16.06.2020 № 103/45-2200, де зазначено що балансоутримувач зробить перерахунки за непрацюючий сміттєпровід. Відтак, як правильно зазначено судом першої інстанції, про порушення своїх прав позивачці було відомо у червні 2020 року, однак до суду з даним позовом вона звернулася лише 04.02.2022, тобто, поза межами шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України. При цьому, з підписаної претензії видно, що її підписано, у тому числі, ОСОБА_2 , який є власником та проживає у квартирі АДРЕСА_2 , та який є чоловіком позивачки - ОСОБА_1 . Більш того, ОСОБА_2 є головою ініціативної групи з контролю за наданням комунальних та інших послуг в будинку по АДРЕСА_1 , який обраний на загальних зборах мешканцями будинку у 2011 році, а відтак, зважаючи на заварювання 23.05.2020 на всіх 18-ти поверхах багатоповерхового будинку АДРЕСА_1 сміттєпроводу, позивачу мало бути відомо про порушення (на її погляд) прав, свобод та інтересів, зважаючи на регулярне користування відповідною послугою. Так, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Принципом адміністративного судочинства є верховенство права, тоді як пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо захисту його прав та обов`язків. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за адміністративним позовом, однак це право не є абсолютним та може бути реалізовано лише у тому випадку, коли особою, яка звертається до суду, дотримано певні норма національного законодавства в частині вимог, передбачених для подання позовної заяви, у тому числі щодо дотримання учасником строку, визначеного національним законодавством для звернення до суду, що свідчить про забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, як складової верховенства права. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. У разі порушення такого строку та недотримання принципу юридичної визначеності зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що такий строк звернення до суду може бути обмеженим. Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції в частині недотримання позивачкою шестимісячного строку звернення до суду з позовною заявою. Крім того, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачка не привела позовну заяву у відповідність до вимоги КАС України, визначившись з учасниками справи та вимогами щодо них. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що згідно з ч.ч. 1, 2, 8 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Позовні та інші заяви, скарги та інші визначені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження, підлягають обов`язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в день надходження документів. Особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, подають процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняють інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», якщо інше не визначено цим Кодексом. Аналіз наведених приписів свідчить про те, що КАС України передбачено можливість подання позовної заяви до адміністративного суду як у письмовій, так і в електронній формах; при цьому, у електронній формі позов може бути поданий виключно з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Твердження щодо можливості подання позову в електронній формі за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи узгоджуються із іншими положеннями Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, ч.ч. 7, 8 ст. 44 КАС України передбачено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника). З огляду на викладене, колегія суддів приймає доводи апелянта в цій частині та вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо обов`язку подання позовної заяви в паперовому вигляді. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що норми КАС України не передбачають обов`язку надання доказів шляхом надсилання листа з описом вкладення іншим учасникам справи копій позовної заяви. З огляду на це, колегія суддів дійшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, тому вважає за необхідне ухвалу суду першої інстанції змінити в мотивувальній частині з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові. Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 308, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2022 року - змінити в мотивувальний частині, в іншій частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Епель О.В. Карпушова