Постанова 4817 № 607/16539/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/16539/21Головуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В. Провадження № 22-ц/817/650/22 Доповідач - Бершадська Г.В. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 вересня 2022 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Бершадська Г.В. суддів - Гірський Б. О., Хома М. В., з участю секретаря - Панькевич Т.І. представник апелянта та ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 квітня 2022 року (ухвалене суддею Ромазаном В.В., повний текст складено 29 квітня 2022 року) у цивільній справі №607/16539/21 за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органів досудового розслідування, - ВСТАНОВИВ: У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю органу досудового розслідування. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що він став жертвою злочину з боку невідомого йому громадянина ОСОБА_2 , який самовільно присвоїв собі повноваження Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Тернопільській області і незаконно використав бланк Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та самоуправства щодо незаконного використання бланку секретаріату Уповноваженої ВР України з прав людини. Органом досудового розслідування йому було відмовлено у внесенні відомостей про злочин до ЄРДР та лише за ухвалою слідчого судді від 02 серпня 2021 року скаргу позивача було задоволено та зобов`язано уповноважену особу прокуратури виконати дії та внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР. За фактом даного злочину 17 серпня 2021 року були внесені відомості в ЄРДР за №42021210000000152 за ч.1 ст.353 КК України. Вказував на те, що він неодноразово звертався із клопотаннями до органу дізнання Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області у даному кримінальному провадженні щодо допиту осіб, у тому числі його, як потерпілого, призначення експертиз, та необхідності звернення до суду про надання доступу до документів, однак, у задоволенні таких клопотань було безпідставно відмовлено, з мотивів, що він не є потерпілим, відтак, він був змушений звернутись із скаргами до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, які були задоволені у повному обсязі. Вважає, що такою бездіяльністю дізнавача, неодноразове прийняття ним однотипних рішень, які в подальшому скасовувались судом, йому завдана моральна шкода, яку він оцінив в розмірі 100000 грн. Суд першої інстанції своїм рішенням від 21 квітня 2022 року позов задовольнив частково стягнув із Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 2 000 гривень заподіяної моральної шкоди. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду винесене з порушенням норм матеріального права та всупереч об`єктивним обставинам справи. Вказує на те, що позивач не надав достатніх та допустимих доказів на підтвердження доводів про заподіяння йому моральної шкоди в розумінні ч.2 ст. 23 ЦК України. Зазначає, що судовий контроль на стадії досудового розслідування, внаслідок якого постановлені ухвали слідчих суддів, не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій відповідачів і притягнення їх до відповідальності. Вказує на те, що судом першої інстанції не було враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 31 липня 2019 року у справі №522/23048/16-ц та від 30 січня 2019 року у справі №199/1478/17. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відхилити апеляційну скаргу відповідача та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін. Вважає доводи апеляційної скарги надуманими та такими, що не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що в контексті практики ЄСПЛ діє принцип презумпції моральної шкоди, що не вимагає надання доказів її спричинення. Посилається на практику ВС у справі№585/724/19 де суд прийшов до висновку про наявність підстав для покладення на державу обов`язку відшкодовувати позивачу завдану їй моральну шкоду у зв`язку із неефективністю ведення досудового розслідування кримінальної справи, де позивач є потерпілою особою. Звертає увагу на безпідставність посилання відповідача на постанову ВС від 31 липня 2019 року у справі №522/23048/16-ц, оскільки в ній йдеться про те, що скасування слідчим суддею рішення слідчого про закриття кримінального провадження не є свідченням незаконності дій слідчого та підставою для відшкодування моральної шкоди. Також вважає безпідставним і посилання на постанову ВС від 30 січня 2019 року у справі №199/1478/17, оскільки дана справа стосується бездіяльності дізнавача, а не незгоди з процесуальним рішенням. В судовому засіданні апелянт підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити з мотивів зазначених у ній. В судовому засіданні позивач заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін оскаржуване судове рішення. Додатково пояснив, що він звертався до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та отримав дві відповіді на бланках Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Тернопільській області за підписом Смика А. Зазначив, що в інтернеті у списку представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Смик А. не числиться, тому він звернувся із заявою про злочин вчинений ОСОБА_3 , жертвою якого він став. Також зазначив, що відповідачу безпідставно було поновлено строк на апеляційне оскарження. Заслухавши доповідь судді, вислухавши сторони, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Однак вказаним вимогам рішення суду не відповідає. Судом встановлено наступні обставини. Сектором дізнання Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42021210000000152 від 17 серпня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 353 КК України. Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відомості внесені за фактом того, що на адресу Тернопільської обласної прокуратури надійшла ухвала Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 серпня 2021 року в справі №607/13098/21 із зобов`язанням внести в ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_1 від 23 липня 2021 року за фактом самовільного присвоєння владних повноважень регіонального представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Тернопільській області та самоуправства щодо незаконного використання бланку Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. 09 листопада 2021 року ОСОБА_1 звертався до дізнавача у кримінальному провадженні №42021210000000152 від 17 серпня 2021 року із клопотаннями, а саме: - про допит ОСОБА_4 , у задоволенні якого постановою дізнавача сектору дізнання Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області від 18.11.2021 року було відмовлено; - про звернення до слідчого судді, погодженим із прокурором, про надання тимчасового доступу до документів секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в частині призначення представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Тернопільській області, у задоволенні якого постановою дізнавача сектору дізнання Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області від 18 листопада 2021 року відмовлено; - про проведення слідчої дії допиту в якості свідка Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Л.Л., в ході якого встановити усі обставини призначення Представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Тернопільській області, кого вона призначала своїми представниками в Тернопільській області, за розглядом якого постановою дізнавача сектору дізнання Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області від 18 листопада 2021 року відмовлено; - про проведення допиту в якості свідка Керівника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Федорович Н.В., за розглядом якого постановою дізнавача сектору дізнання Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області від 18 листопада 2021 року відмовлено; - про призначення судово-психологічної експертизи у кримінальному провадженні №42021210000000152 від 17 серпня 2021 року на предмет встановлення розміру моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 , у задоволенні якого постановою дізнавача сектору дізнання Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області від 18 листопада 2021року відмовлено; - про проведення допиту ОСОБА_1 як потерпілого у даному кримінальному провадженні, за результатами розгляду якого у задоволенні постановою дізнавача сектору дізнання Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області від 18 листопада 2021 року відмовлено; - про звернення до слідчого судді про надання тимчасового доступу до документів секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в частині посадової інструкції провідного спеціаліста відділу регіонального представництва в центральних областях Смика А.Я., за результатами розгляду якого у задоволенні постановою дізнавача сектору дізнання Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області від 18 листопада 2021 року відмовлено. Ухвалами слідчих суддів Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справах № 607/20847/21, № 607/20846/21, № 607/20844/21, № 607/6797/21, № 607/2085/201, № 607/20851/21, 607/20842/21 від 18 листопада 2021 року було зобов`язано дізнавача сектору дізнання Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області розглянути вищевказані клопотання. Ухвалами слідчих суддів Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 грудня 2021 року у справі №607/21883/21, від 08 грудня 2021 року у справі №607/21881/21, від 04 січня 2022 року у справі №607/24128/21, від 21 лютого 2022 року у справі №607/1372/22, від 22 березня 2022 року у справі №607/1371/22, від 05 квітня 2022 року у справі №607/1361/22 скасовано постанови дізнавача РУП ГУНП в Тернопільській області про відмову у задоволенні клопотань: - про призначення судово-психологічної експертизи, про допит його у якості потерпілого, - про проведення допиту ОСОБА_5 , - про закриття кримінального провадження №12021210000000152, зобов`язано дізнавача повторно вирішити зазначені клопотання ОСОБА_1 . Із зазначених ухвал слідчих суддів вбачається, що підставою для задоволення скарг ОСОБА_1 про відмову у задоволенні поданих ним клопотань слугувало те, що у спірних постановах дізнавач, який їх виносив належним чином не мотивував прийняте рішення про відмову у задоволенні клопотань ОСОБА_1 та не зазначав належних та достатніх мотивованих підстав в обґрунтування своїх висновків щодо відмови у задоволенні клопотання. Зазначеними ухвалами слідчих судів було констатовано і формальний підхід до вирішення вищезгаданих клопотань та факт бездіяльності, яка полягала у неналежному їх розгляді, оскільки ряд постанов дізнавача про відмову у задоволенні клопотань позивача скасовувались судом уже двічі. Постановою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 04 січня 2022 року у справі №607/24128/21 задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано постанову дізнавача сектору дізнання Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Срібного Н.М. від 17 грудня 2021 року про закриття кримінального провадження №42021210000000152 від 17 серпня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.353 КК України. Слідчим суддею, зокрема було зазначено про необхідність визначення статусу ОСОБА_1 у даному кримінальному провадженні. Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи на користь позивача 2000 грн моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що ухвалами слідчих суддів Тернопільського міськрайонного суду встановлено бездіяльність (неодноразову) дізнавача сектору дізнання Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області у кримінальному провадженні №42021210000000152 від 17 серпня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 353 КК України та доказів про належне вирішення клопотань ОСОБА_1 на час вирішення даної справи відповідачем ГУНП в Тернопільській області суду не надано. З таким висновком колегія суддів не погоджується з огляду на наступне. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає. Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень. На підставі вказаної норми права відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади. Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. За змістом статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України). Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема, органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Відповідно до змісту частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора в тому числі бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, рішення слідчого про закриття кримінального провадження. За правилом частини другої статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги. Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності. Разом із тим, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб саме по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої і, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 641/2328/17 (провадження№ 61-7053зпв18), від 23 січня 2019 року у справі № 638/1413/17 (провадження № 61-42619св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 641/7772/17 (провадження № 61-40338св18), від 30 червня 2020 року у справі № 641/7984/17 (провадження № 61-36602св18). Позивач звертаючись до суду із позовом вважав, що бездіяльністю дізнавача, яка виразилась у невирішенні його клопотань, неодноразове прийняття ним однотипних рішень, які в подальшому скасовувались судом, йому завдана моральна шкода. Так, ухвалами слідчих суддів Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 грудня 2021 року у справі №607/21883/21, від 08 грудня 2021 року у справі №607/21881/21, від 04 січня 2022 року у справі №607/24128/21, від 21 лютого 2022 року у справі №607/1372/22, від 22 березня 2022 року у справі №607/1371/22, від 05 квітня 2022 року у справі №607/1361/22 скасовано постанови дізнавача РУП ГУНП в Тернопільській області про відмову у задоволенні клопотань: - про призначення судово-психологічної експертизи, про допит його у якості потерпілого, - про проведення допиту ОСОБА_5 , - про закриття кримінального провадження №12021210000000152, зобов`язано дізнавача повторно вирішити зазначені клопотання ОСОБА_1 . Вказані ухвали свідчать про реалізацію ОСОБА_1 передбаченого КПК України права на оскарження процесуальних рішень і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності. Із зазначених ухвал слідчих суддів, підставою для задоволення скарг ОСОБА_1 про відмову у задоволенні поданих ним клопотань слугувало те, що у спірних постановах дізнавач, який їх виносив належним чином не мотивував прийняте рішення про відмову у задоволенні клопотань ОСОБА_1 та не зазначав належних та достатніх мотивованих підстав в обґрунтування своїх висновків щодо відмови у задоволенні клопотання. Однак колегія суддів вважає, що ухвали слідчих суддів, якими було зобов`язано дізнавача розглянути подані ОСОБА_1 клопотання у кримінальній справі, скасування постанови дізнавача про закриття кримінального провадження не свідчать про протиправність дій дізнавача та завдання позивачу моральної шкоди, оскільки не мають наслідків цивільно-правового характеру. При цьому, права ОСОБА_1 , на порушення яких останній посилався, були відновлені шляхом оскарження бездіяльності дізнавача в порядку, визначеному КПК України. Крім того, процесуальні порушення, які були допущені дізнавачем при проведенні досудового слідства в кримінальному провадженні, були усунуті шляхом постановлення слідчими суддями вищезазначених ухвал. Реалізація особою її права на оскарження рішення, дії чи бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом у разі задоволення таких скарг, становить достатньо справедливу сатисфакцію з відшкодування шкоди, яку зазнав позивач. Цей висновок узгоджується з рішеннями Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі «Перна проти Італії» та від 09 лютого 2007 року «Білуха проти України», де встановлено, що визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за шкоду, завдану особі. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної чи моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення. Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Статтями 12, 80 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторони, суд не може збирати докази за власною ініціативою. З огляду на викладене, колегія суддів виходить із недоведеності позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача, що на підставі статті 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком. Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння йому моральних страждань чи втрат немайнового характеру, і відповідно, заподіяння моральної шкоди, розмір якої належним чином не обґрунтований. Колегія суддів вважає, що правові підстави для застосування до спірних правовідносин норм статей 1173, 1174 ЦК України та відшкодування моральної шкоди, відсутні. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Головного управління Національної поліції в Тернопільській області є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як таке, що постановлене із невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю позовних вимог та з неправильним застосуванням норм матеріального права. У справі слід ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Оскільки позивач на підставі п. 13 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги Головного управління Національної поліції в Тернопільській області в сумі 1362 грн. підлягають компенсуванню за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись ст.ст. 374, 376, 389, 390, 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області задовольнити. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 квітня 2022 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу досудового розслідування відмовити. Судові витрати у вигляді судового збору у сумі 1362 грн. компенсувати Головному управлінню Національної поліції в Тернопільській області за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 03 жовтня 2022 року. Головуюча: Бершадська Г.В. Судді: Гірський Б.О. Хома М.В.