Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 345/1936/22

Справа № 345/1936/22 Провадження № 22-ц/4808/1060/22 Головуючий у 1 інстанції Сухарник І. І. Суддя-доповідач Максюта ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 вересня 2022 року м. Івано-Франківськ головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О., суддів Василишин Л.В., Фединяка В.Д., розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Калуської міської ради, виконавчого комітету Калуської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Управління комунальної власності Калуської міської ради, про визнання права власності у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку, зобов`язання організувати та профінансувати капітальний ремонт житлового будинку, прибудинкової території та індивідуально визначеного допоміжного приміщення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області, постановлену суддею Сухарник І.І. 04 серпня 2022 року у м. Калуш Івано-Франківської області, в с т а н о в и в : У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з вищезазначеним позовом до Калуської міської ради, Виконавчого комітету Калуської міської ради, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління комунальної власності Калуської міської ради, про визнання права власності у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку, зобов`язання організувати та профінансувати капітальний ремонт житлового будинку, прибудинкової території та індивідуально визначеного допоміжного приміщення. Просив визнати його право власності у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку на допоміжне приміщення (котельної), розташованої на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 за адресою АДРЕСА_1 ; зобов`язати Калуську міську раду та утворені підконтрольні та підзвітні їй виконавчий комітет Калуської міської ради та третю особу, якими фактично привласнено спільну власність мешканців будинку, організувати, а саме обстежити та розробити кошторис капітального ремонту профінансувати капітальний ремонт житлового будинку та прибудинкової території ( АДРЕСА_1 ) та індивідуально визначеного допоміжного приміщення ( АДРЕСА_1 ), що перебуває у спільній власності співвласників багатоквартирного будинку з дотриманням вимог Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій за рахунок коштів, що загалом охоплюють завдану відповідачами матеріальну шкоду внаслідок вказаних у позові протиправних дій (бездіяльності) відповідачів, та крім іншого включають амортизаційні відрахування зі сплати комунальних послуг від початку експлуатації будинку (1959 р.) до часу ліквідації Відповідачами комунальних житлово-експлуатаційних організацій, належно визначену суму орендної плати для комунального підприємства «Ритуальна служба» у відповідності до Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Методики розрахунку орендної плати та порядку надання в оренду комунального майна територіальної громади м. Калуша, затвердженої рішенням калуської міської ради від 10.08.2006 № 62, та визначену у спосіб, встановлений законом, суму коштів за період оренди, починаючи з 30.08.2006 з врахуванням індексу інфляції та 3% річних по час ухвалення судового рішення у відповідності до Програми капітального ремонту житлового фонду Калуської територіальної громади на 2021-2023 роки всього в об`ємі 30 % від кошторисної вартості об`єкту ремонту, перерахувати на спеціальний рахунок, який відкрито в управлінні житлово-комунального господарства Калуської міської ради за цільовим призначенням» 30 відсотків співфінансування співвласниками будинку АДРЕСА_1 на капітальний ремонт будинку та допоміжних приміщень», а решту 70 % виділити з місцевого бюджету. Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 липня 2022 року позовну заяву залишено без руху (а.с.16-18). Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 серпня 2022 року позовну заяву повернуто позивачу (а.с.23). Не погодившись з ухвалою суду про повернення позовної заяви, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення норм процесуального права, незаконність та необґрунтованість ухвали суду. Вказує, що він як співвласник будинку (власник 32 квартири) позбавлений права власності на вказане приміщення та не має можливості зазначити вартість майна. Тому в даному випадку судом не враховано положення ч.2 ст.176 ЦПК України, де визначено, що на момент пред`явлення позову встановити точну ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи. Висновок суду про те, що позивачем не сплачено судовий збір в розмірі 992,40 грн за позовною вимогою немайнового характеру є незаконним, оскільки ним надано доказ оплати судового збору у вказаному розмірі. На виконання вимоги суду про витребування доказів, які не були викладені окремим процесуальним документом, ним були надані відповідні клопотання окремим процесуальним документом та вказано обставини, які можуть підтвердити ці документи або аргументи, які він може спростувати та пояснено, що вказані докази самостійно отримані ним, а решта з них відповідачами приховуються або умисно не надаються, що підтверджено документами відповідача в додатках до позовної заяви. Судом проігноровано положення ч.6 ст.95 ЦПК України, відповідно до якого, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. В оскаржуваній ухвалі суд не навів жодного спростування (заперечення) та аргументу на підтвердження свого висновку про невиконання ухвали, а обмежився тільки формальним висновком про невиконання ухвали суду про залишення позову без руху. Просив ухвалу суду скасувати, постановити нову, якою справу направити для продовження розгляду до суду (а.с.27-30). Відзив на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч.2 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. В силу частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до статті 367 ЦПК України, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість апеляційної скарги, виходячи з таких підстав. Залишаючи позовну заяву без руху, суд зазначив, що при зверненні до суду позивачем не зазначено ціну позову; не додано документів, які підтверджують вартість майна (приміщення по АДРЕСА_1 ), на яке він просить визнати право власності у спільній сумісній власності, для визначення ціни позову за вимогою майнового характеру, що впливає на розмір судового збору; не сплачено судовий збір в розмірі 992,40 грн за позовною вимогою немайнового характеру; клопотання про витребування доказів не викладено окремим процесуальним документом, не вказано обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати, а також не долучено доказів вжиття заходів для отримання вказаних доказів самостійно та причини неможливості самостійного отримання цих доказів. З таким висновком апеляційний суд не погоджується з огляду на таке. Вимоги до позовної заяви визначені в ст. 175 ЦПК України. Зокрема, частиною 3 ст.175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити, зокрема зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них (п. 4); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (п. 5); відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору (п. 6); перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви (п. 8); підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав (п. 10). У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору (ч. 6 ст. 175 ЦПК України). Згідно положень ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч. 1). В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч. 2). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається не поданою і повертається позивачеві (ч. 3). Із матеріалів справи встановлено, що на виконання вимог ухвали Івано-Франківського міського суду від 22.07.2022 року ОСОБА_1 03 серпня 2022 року подано заяву про усунення недоліків позовної заяви. Позивач вказував, що встановити ціну позову з наведених об`єктивних причин неможливо, оскільки відповідачі не здійснювали експертної оцінки допоміжного приміщення, яке, на їх думку, перебуває у комунальній власності. Наведена обставина є окремим додатковим доказом конкретної протиправної діяльності відповідачів. На думку позивача, з наведених причин та обставин, викладених у позові визнання права власності є одним із способів відшкодування відповідачами шкоди, завданої ними внаслідок своїх дій (бездіяльності). До заяви позивачем долучено доказ оплати судового збору (розуміється за вимогу немайнового характеру на суму 992,40 грн), клопотання позивача про витребування документів (а.с.20-22). Судом не складався акт про те, що такі документи до заяви не були додані (про відсутність додатків). Відтак, слід розуміти, що вони подавалися суду першої інстанції разом із заявою. До апеляційної скарги позивачем додані копії матеріалів, які подавалися суду першої інстанції, і копія такої квитанції від 01.08.2022 року про оплату судового збору міститься на аркуші

61. Згідно п. 2 та п. 9 ч. 1ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності ціна позову визначається - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості. Як визначено в частині 2 статті 176 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи. Таким чином, враховуючи що предметом спору є право майно, яке не перебуває у власності позивача, провести оцінку такого майна до пред`явлення позову позивач не міг, тому суд безпідставно повернув позов з причини не зазначення ціни позову і не оплати майнової вимоги судовим збором, виходячи із ціни позову. Оскільки згідно норм законодавства України кожна особа наділена правом на звернення до суду за захистом своїх прав та свобод, а на суд покладено обов`язок повного та всебічного розгляду спорів, які виникли, що можливо лише під час розгляду справи по суті, висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви є передчасним. Крім того, не може бути підставою повернення позовної заяви неподання доказів позивачем, оскільки подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу. Необхідні для вирішення справи докази можуть бути долучені до початку розгляду справи по суті, зокрема у підготовчому засіданні, а недоведеність тієї чи іншої вимоги, чи відсутність доказів на підтвердження такої вимоги може бути підставою для відмови у задоволенні позову чи окремих позовних вимог при вирішенні справи по суті. Крім цього, суд першої інстанції не вказав, які саме недоліки позовної заяви не усунуто позивачем та не врахував, що статтею 185 ЦПК України передбачені виключні підстави для залишення позовної заяви без руху, до яких належить недодержання вимог, викладених у статті 175 і 177 ЦПК України, а тому ухвала суду про визнання заяви неподаною та її повернення не відповідає положенням ч. 3 ст. 185 ЦПК України. Відповідно до статті 6 Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом (рішення Кутіч проти Хорватії, заява № 48778/99). Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизначеного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Рішенням ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має застосовуватися на практиці і бути ефективним (рішення в справі «Bellet v. France»). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»). У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог, що є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції. Таким чином, суд повинен уникати надмірного формалізму під час вирішення питання про відкриття провадження у цивільній справі. Суд помилково визнав такими, що дають підстави для повернення позовної заяви обставини, які можуть бути з`ясовані судом на наступних стадіях процесу. Повернення позовної заяви із суто формальних підстав, які не перешкоджають її розгляду, є порушенням права на доступ до правосуддя, принцип якого проголошено ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, а тому ухвала суду підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України з направленням матеріалів до суду першої інстанції для вирішення питання відповідно до вимог ЦПК України. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 379, 381- 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області про повернення позовної заяви від 04 серпня 2022 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.О. Максюта Судді: Л.В. Василишин В.Д.Фединяк Повний текст постанови складено 30 вересня 2022 року