Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 345/1936/22

Справа № 345/1936/22 Провадження № 22-ц/4808/740/23 Головуючий у 1 інстанції Сухарник І. І. Суддя-доповідач Барков В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 липня 2023 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Баркова В. М., суддів Луганської В. М., Девляшевського В. А., секретар Кузів А. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду від 26 квітня 2023 року в складі судді Сухарник І. І., ухвалене в м. Калуші Івано-Франківської області, повний текст якового складено 05 травня 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Калуської міської ради, Виконавчого комітету Калуської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління комунальної власності Калуської міської ради, про визнання права власності у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку, скасування державної реєстрації права власності, зобов`язання організувати та профінансувати капітальний ремонт житлового будинку, прибудинкової території та індивідуально визначеного допоміжного приміщення, ВСТАНОВИВ: У липні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідачів Калуської міської ради, Виконавчого комітету Калуської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління комунальної власності Калуської міської ради, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив суд визнати його право власності у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку на допоміжне приміщення (котельню), яка розташована на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 за адресою АДРЕСА_1 , скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05 серпня 2022 року №307032132 щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 2620775826060 та зобов`язати Калуську міську раду, Виконавчий комітет Калуської міської ради та Управління комунальної власності Калуської міської ради організувати (обстежити та розробити кошторис) та профінансувати капітальний ремонт житлового будинку та прибудинкової території по АДРЕСА_1 , а також індивідуально визначеного допоміжного приміщення по АДРЕСА_1 за рахунок коштів, що охоплюють завдані відповідачами матеріальні збитки внаслідок порушення прав співвласників багатоквартирного житлового будинку та включають амортизаційні відрахування зі сплати комунальних послуг від початку експлуатації будинку (1959 рік) до часу ліквідації комунальної житлово-експлуатаційної організації, а також належно визначену суму орендної плати для КП «Ритуальна служба» за період оренди, починаючи з 30 серпня 2006 року із врахуванням індексу інфляції та 3 % річних по час ухвалення судового рішення шляхом перерахування 30 % від кошторисної вартості об`єкта ремонту на спеціальний рахунок, який відкрито в Управлінні житлово-комунального господарства Калуської міської ради за цільовим призначенням «30 відсотків співфінансування співвласниками будинку АДРЕСА_1 на капітальний ремонт будинку та допоміжних приміщень», а решту 70% виділити з місцевого бюджету. Позов мотивовано тим, що він є власником квартири АДРЕСА_2 . На прибудинковій території будинку розташована котельня, яка є допоміжним приміщенням та спільною власністю співвласників будинку. Разом з тим, листом від 01 червня 2021 року управління комунальної власності повідомило його, що нежитлова будівля по АДРЕСА_1 знаходиться в комунальній власності Калуської територіальної громади. Вважає, що відповідачі без жодних правовстановлюючих документів, всупереч вимогам законодавства визнали допоміжне приміщення (котельну) нежитловим приміщенням, присвоїли їй окрему адресу та безпідставно тривалий час розпоряджаються ним на власний розсуд без належних правових підстав. Також зазначав, що з 30 серпня 2006 року у приміщенні котельні фактично знаходиться КП «Ритуальна служба». Згідно п. 3.1 договору оренди нежитлових приміщень № 563 від 10 червня 2021 року орендна плата за користування нежитловим приміщенням становить 1,20 грн. з ПДВ. На думку позивача, розмір орендної плати був визначений з порушенням Методики розрахунку орендної плати та порядку надання в оренду комунального майна територіальної громади міста Калуша, затвердженої рішенням Калуської міської ради від 10 серпня 2006 року № 62, оскільки жодних експертних оцінок предмету оренди для розрахунку та встановлення орендної плати не проводилося. У разі правильного визначення розміру орендної плати співвласники будинку змогли б накопичити достатню суму для проведення капітального ремонту будинку, прибудинкової території та допоміжного приміщення. Крім того вказував, що листом виконавчого комітету Калуської міської ради від 12 травня 2021 року його повідомлено, що згідно із програмою капітального ремонту житлового фонду Калуської територіальної громади на 2021-2023 роки та у зв`язку з тим, що співвласники його будинку обрали форму управління через ТзОВ «Управляюча компанія «Комфорт-Дім», то надання фінансової допомоги з місцевого бюджету на капітальний ремонт будинку є можливим на умовах спільного фінансування в межах програми співфінансування співвласниками квартир 30 % від кошторисної вартості об`єкта ремонту. Також повідомили, що у 2002, 2008, 2016 та 2018 роках проводилися капітальні ремонти конструктивних елементів будівлі. Однак, на думку позивача, ані балансоутримувач, ані орган місцевого самоврядування до 2019 року належним чином не виконували вимог «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», починаючи з 1959 року по липень 2019 року, коли рішенням Калуської міської ради списали будинок із балансу ЖЕО №1. Вважає, що оскільки відповідачі на свій розсуд визначили орендну плату на майно, яке їм не належить, то вони відповідно до положень статті 1212 ЦК України зобов`язані повернути власнику грошові кошти, які орган місцевого самоврядування зберіг у себе за рахунок співвласників його будинку без достатньої правової підстави за весь час оренди котельні (за 16 років) із врахуванням індексу інфляції та 3 % річних. Також на його думку, поверненню підлягають і кошти, які повинні були частково накопичуватися зі сплати комунальних послуг (амортизаційні відрахування) від початку експлуатації будинку до часу ліквідації комунальних житлово-експлуатаційних організацій. Посилаючись на вказані обставини просив задовольнити позов. Рішенням Калуського міськрайонного суду від 26 квітня 2023 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд безпідставно відмовив у задоволені позовних вимог про визнання за ним права власності у спільній власності співвласників багатоквартирного будинку на допоміжне приміщення (котельної) та скасування державної реєстрації права власності на це приміщення. Матеріалами справи підтверджується, що котельня збудована на земельній ділянці, виділеній під забудову будинку по АДРЕСА_1 , функціональне призначення такої полягало у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. А тому відповідно до положень Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та тлумачень наведених у рішенні Конституційного Суду України від 09 листопада 2011 року у справі №14-рп/2011 є допоміжним приміщенням та належать власникам квартир на праві спільної власності. Факт підтвердження статусу спірного приміщення, як допоміжного, підтверджується і поданими ним фотографіями. Проте, суд необґрунтовано відхилив даний доказ. При цьому не вказав в чому полягає невідповідність фотографій вимогам статей 77-80 ЦПК України. Також вказує, що суд першої інстанції помилково послався на постанову Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 20 квітня 2021 року у справі №465/5950/14-ц та постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц, оскільки питання неналежних відповідачів відповідно до норм ЦПК України не досліджувалося. Крім того зазначає, що він не заявляв вимоги про стягнення з відповідачів суми коштів за період оренди спірного приміщення з врахуванням індексу інфляції та 3 % річних. Натомість, він просив відповідачів та третю особу організувати та профінансувати капітальний ремонт житлового будинку, прибудинкової території по АДРЕСА_1 та індивідуального визначеного спірного допоміжного приміщення. Дана вимога була заявлена, оскільки згідно з п.п. 9 п. а, ч.1 ст. 28 Закону України «Про органи місцевого самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, місцевих рад належить участь в організації та фінансуванні капітальних ремонтів житлових будинків, капітальних ремонтів майна, що перебуває у спільній власності співвласників багатоквартирного будинку, в межах бюджетних програм, визначених за рішеннями, відповідної сільської, селищної, міської ради. Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц Великої Палати Верховного Суду, закон не забороняє йому вимагати від відповідачів звіту про долю амортизаційних відрахувань, які мали накопичуватися для потреб капітального ремонту з 1959 по 2019 роки на рахунках КП ЖЕО №1. Ще одним джерелом фінансування капітального ремонту будинку є кошти від оренди котельні, яка є спільною сумісною власністю мешканців будинку та передана відповідачами у 2006 року в оренду без врахування Методики розрахунку орендної плати та порядку надання в оренду комунального майна територіальної громади м. Калуша. Без відповідного обстеження та виготовлення проектно-кошторисної документації на капітальний ремонт будинку, що є прерогативою структурного підрозділу відповідачів та управляючою компанією, не можливо визначити суму необхідну для проведення капітального ремонту нашого будинку, в тому числі в розмірі 30% частки, яку повинні сплатити співвласники будинку. Відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. За положеннями статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 , який просив скаргу задовольнити, пояснення представника Калуської міської ради Захарія Т. П., представника Виконавчого комітету Калуської міської ради Шуляра І. В. та представника Управління комунальної власності Калуської міської ради Чижевського С. М., які просили залишити рішення суду без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає,що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з таких підстав. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання права власності у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку на котельню, як на допоміжне приміщення будинку, суд першої інстанції виходив з того, що спірне приміщення котельні не є допоміжним приміщенням будинку в якому проживає позивач, оскільки розташоване окремо від будинку та не може використовуватися як допоміжне приміщення. З таким висновком суду не можна не погодитися. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 (а.с. 62). Цей будинок збудований у 1959 році та на підставі «Акта государственной приемки здания сооружения» від 30 вересня 1959 року був прийнятий в експлуатацію. Рішенням виконавчого комітету Калуської міської ради депутатів трудящих від 12 жовтня 1959 року вказаний акт приймання 32-х квартирного будинку по АДРЕСА_3 від 30 вересня 1959 року був затверджений та дозволено заселити даний будинок (а.с. 122-125). Разом з тим, з даного акту вбачається, що опалення та обладнання котельні водяне від окремо розміщеної котельні по АДРЕСА_4 . Із «Сводного оценочного акта по домовладению АДРЕСА_3 », генерального плану АДРЕСА_1 » вбачається, що поряд із житловим будинком, зазначеним у вказаних документах під літерою «А», була розміщена окрема будівля котельної, зазначена під літерою «Б» (а.с. 64-67). Відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» до допоміжних належать приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). У п. 3.38 ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення.» надані терміни та визначення понять, де, зокрема вказано, що «приміщення технічні» - це приміщення для розміщення обладнання теплових вузлів, електрощитових, венткамер, комутаторів, радіовузлів, машинних відділень, ліфтів, холодильних установок». Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 № 76, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 25.08.2009 за N 927/11207, допоміжні приміщення житлового будинку призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування населення. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» багатоквартирний будинок визначено як житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія. За приписами ст. 1 Закону допоміжними є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення), нежитловим - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна. Також відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 915/1096/18, від 18.07.2018 у справі № 916/2069/17, від 22.11.2018 у справі № 904/1040/18, від 15.05.2019 у справі № 906/1169/17, від 06.08.2019 у справі № 914/843/17, допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень. 12 квітня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 638/5304/21, провадження № 61-2614св23 (ЄДРСРУ № 110175640) досліджував питання щодо особливостей розмежування допоміжних та нежилих приміщень багатоквартирного жилого будинку. Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав (частина друга статті 382 ЦК України). У рішенні Конституційного Суду України у справі про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 вказано, що в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» треба розуміти так: допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності. Допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення) (пункт 2 частини першої статті 2 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»). Нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна (пункт 3 частини першої статті 2 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 червня 2022 року в справі № 922/1406/21 зазначено, що: «20. Допоміжними приміщеннями мають вважатися всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 липня 2018 у справі № 916/2069/17, від 22 листопада 2018 у справі № 904/1040/18, від 15 травня 2019 у справі № 906/1169/17). У пункті другому Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442 дано визначення приміщення будівлі. Так, приміщенням є частина внутрішнього об`єму будівлі, обмежена будівельними елементами, з можливістю входу і виходу. Приміщення можуть бути вбудованими приміщення, які є частиною внутрішнього об`єму будівлі, прибудованими приміщення, що прибудовані до основної будівлі та мають з нею хоча б одну спільну стіну та вбудовано-прибудованими приміщення, частина внутрішнього об`єму яких є частиною внутрішнього об`єму основної будівлі, а інша частина прибудованою. Таким чином спірна будівля котельні не може вважатися допоміжним приміщенням будинку в якому позивач має у власності квартиру, оскільки ця будівля не є внутрішнім об`ємом будинку, не обмежена його будівельними елементами та не має спільних стін із будинком, відтак суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні цих позовних вимог. Суд першої інстанції також обґрунтовано відмовив і в задоволенні інших позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05 серпня 2022 року №307032132 та зобов`язання відповідачів організувати та профінансувати капітальний ремонт житлового будинку та прибудинкової території, а також спірного приміщення котельні за рахунок коштів, що охоплюють завдані відповідачами матеріальні збитки внаслідок порушення прав співвласників багатоквартирного житлового будинку, оскільки як на підставу для їх задоволення позивач послався на неправомірне використання відповідачами приміщення котельні, яке він вважає сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку, а тому ці вимоги є похідними від вимог про визнання права власності у спільній сумісній власності на котельню і тому задоволенню не підлягають. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи. Таким чином, передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення апеляційним судом не встановлено, тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін. Керуючись статтями 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Калуського міськрайонного суду від 26 квітня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 20 липня 2023 року. Судді В. М. Барков В. М. Луганська В. А. Девляшевський