Постанова 4815 № 571/1541/21

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 вересня 2022 року м. Рівне Справа № 571/1541/21 Провадження № 22-ц/4815/866/22 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Гордійчук С.О. суддів: Вейтас І.В., Ковальчук Н.М., секретар судового засідання : Ковальчук Л.В. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Атомсервіс» розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 06 квітня 2022 року, ухваленого в складі судді Верзун О.П., дата складання повного тексту судового рішення 11.04.2022 року, у справі № 571/1541/21, в с т а н о в и в : У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атомсервіс» про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної (немайнової) шкоди Позов мотивований тим, що позивач працювала у відповідача на посаді завідувачем виробництва їдальні Старосільської НВК «ЗНЗ І-ІІІ ст. ДНЗ з 31.08.2021 року. 10 вересня 2021 року наказом №41/к від 10.09.2021 її з посади звільнено за угодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України. Звільнення вважає незаконним, тому що не мала наміру звільнятися з роботи, а тому відсутні підстави для її звільнення за угодою сторін. Посилається на те, що у разі домовленості та взаємної згоди сторін договір припиняється у строк, визначений сторонами, проте такий строк не був визначений, так як у заяві не погоджено дату звільнення. З урахуванням наведеного, просила суд поновити її на раніше займаній посаді стягнути на її користь з роботодавця середній заробіток за час вимушеного прогулу та 10 000,00 грн моральної шкоди. Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 06 квітня 2022 року у задоволені позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атомсервіс» про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної (немайнової) шкоди - відмовлено. У поданій на рішення апеляційній скарзі позивач вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про задоволення позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд дійшов неправильного висновку про те що припинення трудового договору відбулося за взаємним волевиявленням обох сторін, оскільки її заява не містить дати звільнення. Дана обставина свідчить проте, що 10 вересня 2021 року вона не писала заяву про звільнення з роботи за згодою сторін. Наполягає, що вона не мала наміру звільнятись з роботи. Крім того, вказує на незаконність відмови суду у задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає. Встановлено, що згідно наказу № 35-к від 30.08.2021 ОСОБА_1 прийнята на роботу на умовах строкового трудового договору на посаду завідувача виробництва їдальні Старосільського ЗЗСО І-ІІІ ст. Старосільської сільської ради з 31.08.2021 року та встановлена оплата праці у розмірі окладу 6250,00грн. (а.с. 42-43). Наказом № 41-к «Про припинення трудового договору» від 10 вересня 2021 р. ОСОБА_1 звільнено з посади за угодою сторін, п.1ст. 36 КЗпП України. В рядку «підстави звільнення» зазначено: « ОСОБА_1 від 10.09.2021» . Того ж дня, ОСОБА_1 повернуто трудову книжку, одночасно позивач відмовилась ознайомлюватись з виданим наказом, про що відповідачем складено акт. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін. У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (угода сторін) договір припиняється у строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може відбутися лише у випадку, якщо власник або уповноважений ним орган і працівник дійшли взаємної згоди. Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою. Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України можуть бути викладені як в письмовій, так і в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП України і раніше домовлена дата звільнення. Розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за угодою сторін), суди повинні з`ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін; чи була згода власника або уповноваженого ним органу на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору. Якщо роботодавець і працівник домовились про певну дату припинення трудового договору, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-1269цс16, на яку посилається заявниця. Встановлено, що у заяві ОСОБА_1 про звільнення за угодою сторін не вказана дата звільнення працівника. На заяві міститься лише дата її написання та резолюція від 10.09.2021 року «до наказу 10.09.2021 року». Отже, відсутність у заяві конкретної дати звільнення свідчить про відсутність волевиявлення позивачки на припинення трудового договору за взаємною згодою сторін. Такі висновки у подібних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 825/3587/15-а (провадження № К/9901/28040/19), від 07 жовтня 2020 року у справі № 236/1286/19 (провадження № 61-2567св20), від 04.08.2021 року у справі №711/2175/20. Встановлено, що позивачка у день наказу видання відмовилась ознайомлюватись з ним, що також свідчить про відсутність волевиявлення на її звільнення з роботи за угодою сторін. Суд першої інстанцій на зазначене не звернув уваги та не врахував, що заява позивачки не містить дати звільнення, заявниця у день видання наказу про звільнення заперечувала проти її звільнення з роботи, тому відповідач не мав правових підстав для розірвання трудового договору з позивачкою за угодою сторін за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП Україниу разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Розмір такого стягнення слід обчислювати відповідно до п.4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року№

100. Якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду. Згідно наказу № 35-к від 30.08.2021 ОСОБА_1 встановлена оплата праці у розмірі посадового окладу 6250,00грн. Період вимушеного прогулу позивача складає з 11.09.2021 року по 29.09.2022 року, тобто 12 місяців 14 робочих днів. 6250 грн.*12 місяців = 75000 грн; 284,09 грн.*14 днів =3977,26 грн.(6250 грн. : 22 робочих дня = 284,09 грн. середньоденний заробіток) Таким чином, на підставі ч.2 ст.235 КЗпП України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 78 977,26 грн.(3977,26+75000 грн. = 78977,26 грн) Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. ЄСПЛ у справі «Тома проти Люксембург», «Надбала проти Польщі» зазначив про те, що у разі незаконного звільнення працівника є доведеним факт заподіяння моральної шкоди. З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. При визначенні розміру моральної шкоди, апеляційний суд враховує подані сторонами докази, ступінь моральних страждань та переживань, втрату нормальних життєвих зв`язків внаслідок порушення трудових прав та зусиль, вжитих для їх відновлення, та виходячи з принципів виваженості, розумності та справедливості дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000 грн. Суд першої інстанції на зазначені вимоги закону та практики його застосування уваги не звернув, у зв`язку з чим допустив порушення норм матеріального та процесуального права, за наведеного апеляційний суд вважає за необхідне рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково з наведених вище підстав. Разом з тим, апеляційний суд відхиляє аргументи /заперечення позивача щодо незаконної відмови суду першої інстанції у задоволенні клопотання про призначення експертизи, оскільки із матеріалів справи убачається, що вказане клопотання подано позивачем після відкриття першого судового засідання. Будь-яких обґрунтувань неможливості подачі клопотання матеріали справи не містять. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. (ч.1 ст.84 ЦПК України). Враховуючи наведене та те що матеріали справи місять достатньо доказів для встановлення дійсних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи, яке подане одночасно із апеляційною скаргою. Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, ст. 235, 237-1 КЗпП України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково . Рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 06 квітня 2022 року скасувати. Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атомсервіс» про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної (немайнової) шкоди задовольнити частково. Поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача виробництва їдальні Старосільської НВК «ЗНЗ І-ІІІ ст. ДНЗ з 10.09.2021 року. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атомсервіс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 78 977,26 грн., що визначено без утримання передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атомсервіс» на користь ОСОБА_1 заподіяну моральну шкоду у сумі 1000 грн. (одна тисяча грн). та судові витрати в сумі 1816,00 грн. за розгляд справи судом першої інстанції та 1362,00 грн. понесених у зв`язку з розглядом справи судом апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 29.09.2022 року. Головуючий суддя : Гордійчук С.О. Судді : Вейтас І.В. Ковальчук Н.М.