Постанова 4852 № 280/614/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 29 вересня 2022 року м. Дніпросправа № 280/614/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Панченко О.М. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року у (м. Запоріжжя, суддя Новікова І.В.) справі № 280/614/22 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, - встановив: 14 січня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з позовом, в якому просила: - визнати неправомірним рішення відповідача про припинення виплати позивачці житлової субсидії на період часу з 01.05.2019 по жовтень 2021 року; - зобов`язати відповідача виплатити позивачці житлову субсидію за період часу з 01.05.2019 по жовтень 2021 року у повному обсязі відповідно до чинного законодавства. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року позовні вимоги задоволені частково: - визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району щодо припинення виплати ОСОБА_1 житлової субсидії на період часу з 01.05.2019 по 30.09.2021; - зобов`язано Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району нарахувати та виплатити ОСОБА_1 житлову субсидію з 01.05.2019 по 30.09.2021. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що відповідно до п. 8 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 №848 в редакції від 27.04.2019, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Положення №848), житлова субсидія призначається одному із членів домогосподарства, які зареєстровані в житловому приміщенні (будинку). Відповідно до приписів п. 16 Положення №848 громадянин, якому призначено житлову субсидію, зобов`язаний протягом 30 календарних днів проінформувати структурний підрозділ з питань соціального захисту населення про обставини для перерахунку призначеної житлової субсидії, зокрема зміну складу зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) членів домогосподарства (орендар, внутрішньо переміщена особа - членів домогосподарства, які фактично проживають в житловому приміщенні (будинку), їх соціального статусу. У разі зміни складу зареєстрованих (фактично проживаючих) у житловому приміщенні (будинку) осіб, складу сім`ї члена домогосподарства подаються нові заява та декларація. Наведені в п. 22 Положення №848 норми регулюють питання припинення та поновлення надання житлової субсидії, у разі настання перелічених в пункті обставин, протягом сезону її призначення. На підставі рішення відповідача ОСОБА_1 згідно з чинним законодавством було призначено субсидію з жовтня 2018 року по квітень 2019 року, тобто до кінця опалювального сезону. ОСОБА_1 отримувала субсидію протягом цього періоду та її виплата управлінням на підставі п. 22 Положення №848 не припинялась. Після закінчення строку отримання житлової субсидії на відповідний опалюваний сезон, з метою прийняття рішення про призначення її на наступний період, а саме з 01.05.2019, управлінням на підставі п. 16 Положення №848 та в порядку, передбаченому пунктом 14 цього Положення №848, здійснено запити інформації, необхідної для призначення житлової субсидії. Під час збору такої інформації управлінням отриманий лист Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради про зняття ОСОБА_1 з реєстрації за адресою отримання субсидії ( АДРЕСА_1 ) у зв`язку із визнанням паспорта громадянина України недійсним. Зазначений факт також встановлений судом першої інстанції. Враховуючи зазначені обставини, керуючись п. 8 Положення №848, управлінням прийнято рішення про відмову в призначенні житлової субсидії на наступний період. Згідно Положення №848 факт постійного проживання позивачки за зазначеною адресою, якщо ця особа не є внутрішньо переміщеною особою або не проживає в житловому приміщенні на підставі договору найму (оренди), не розглядається під час прийняття рішення для призначення житлової субсидії. ОСОБА_1 звернулась з позовом до управління 14.01.2022, у якому просила виплатити їй житлову субсидію за період часу з 01.05.2019 по жовтень 2021 року у повному обсязі. Отже, строк позовної давності щодо виплати субсидії ОСОБА_1 сплив ще в листопаді 2019 року, що не враховано судом першої інстанції. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Позивачка надіслала до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Позивачка зазначає, що не отримувала житлову субсидію з травня 2019 року, будь-які рішення з цього приводу чи листи від відповідача позивачці не надходили. На неодноразові звернення до відповідача щодо виплат житлової субсидії позивачка жодної відповіді не отримала. Зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 1 Положення № 848 в редакції, що діяла станом на 01.05.2019, право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі - громадяни), що проживають у житлових приміщеннях (будинках). З дня призначення житлової субсидії в березні 2011 позивачка не змінювала місце свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на квітень 2019 року та надалі у відповідача не виникло жодної з перелічених в п. 6 Положення № 848 підстав для відмови у призначенні житлової субсидії, у тому числі і на наступний період. Чинне законодавство не передбачає припинення виплати житлової субсидії у разі скасування державної реєстрації місця проживання, а також не передбачає відмову у призначенні житлової субсидії на наступний опалювальний сезон для особи, яка її отримувала, у зазначеному випадку, за умови подальшого постійного проживання цієї особи в тому ж житловому приміщенні. Після скасування 17.10.2017 реєстрації позивачки за місцем постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з визнанням недійсним паспорта громадянина України, та, зважаючи на подальше проживання позивачки в цій квартирі, за відсутності реєстрації в будь-якому жилому приміщенні в Україні, позивачка не втратила право на отримання житлової субсидії і відповідач мав призначити позивачці житлову субсидію. В порушення приписів абз. 29 п. 14 Положення № 848 відповідач не надіслав позивачці прийняте рішення в паперовому вигляді з врученням відповідного повідомлення під особистий підпис із зазначенням причин відмови і порядку оскарження прийнятого рішення. Відповідач мав запропонувати позивачці надати документи на підтвердження подальшого постійного проживання в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , без реєстрації чи в іншому жилому приміщенні. Позивачка також зазначає, що строк звернення до суду не було пропущено, оскільки про наявність рішення про відмову в призначенні житлової субсидії відповідач заявив при розгляді справи в суді. Разом з тим це рішення відповідач на адресу позивачки не надсилав. У разі встановлення судом порушення строків звернення до суду позивачка просить визнати причини попуску строку поважними, оскільки ці обставини виникли з вини відповідача внаслідок вчинення працівниками відповідача неправомірних дій та порушення законодавства при вирішенні питання про призначення позивачці житлової субсидії. Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 03.02.2011 ОСОБА_1 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка за зазначеною адресою отримувала житлову субсидію з березня 2011 року по квітень 2019 року, а у період з 01.05.2019 по 30.09.2021 виплата субсидії не проводилась відповідно до рішення УСЗН. Підставою для невиплати позивачці житлової субсидії за період з 01.05.2019 по 30.09.2021 стало отримання відповідачем від Департаменту реєстраційних послуг інформації про зняття позивачки з реєстрації за адресою отримання субсидії, у зв`язку із визнанням паспорта громадянина України недійсним. Не погодившись із рішенням відповідача щодо припинення виплати житлової субсидії, позивачка звернувся до суду за захистом своїх прав. Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивачки в частині визнання протиправними дії відповідача щодо припинення виплат житлової субсидії на період часу з 01.05.2019 по 30.09.2021 та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці житлову субсидію з 01.05.2019 по 30.09.2021, оскільки: - відповідачем не доведено наявності підстав для припинення надання позивачці раніше призначеної житлової субсидії відповідно до приписів пункту 22 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848; - пункт 22 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 №848, не містить такої підстави для припинення надання житлової субсидії, як скасування реєстрації місця проживання отримувача житлової субсидії; - після отримання інформації про скасування реєстрації позивачки за місцем проживання відповідач не був позбавлений можливості здійснити перевірку домогосподарства, в тому числі факт постійного проживання позивачки за зазначеною адресою; - реєстрацію місця проживання позивачки було скасовано у зв`язку із складною ситуацією щодо її громадянства та питання оформлення постійного місця проживання в Україні, на що позивачка об`єктивно не могла вплинути; - у відповідача не було підстав вважати, що позивачка залишила місце проживання, за яким їй було надано житлову субсидію, як і не було підстав вважати, що позивачка зловживає наданими пільгами; - до суду не надано самого рішення про припинення позивачці виплати житлової субсидії, тому належним способом захисту порушених прав позивачки є визнання протиправними дії Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району щодо припинення виплати ОСОБА_1 житлової субсидії на період часу з 01.05.2019 по 30.09.2021. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог позивачки, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно доводів відповідача, рішення про відмову у призначення житлової субсидії було прийнято правомірно згідно п. 16 Положення №848 в порядку, передбаченому пунктом 14 цього Положення №848, під час розгляду питання по призначення позивачці житлової субсидії на наступний період у зв`язку з тим, що позивачку було знято з реєстрації за адресою отримання субсидії. Водночас виплата житлової субсидії за попередній період до 01.05.2019 була здійснена у повному обсязі. Натомість, на думку позивачки, їй неправомірно припинили виплату житлової субсидії, оскільки Положенням №848 не передбачено припинення виплати житлової субсидії, а також відмови у призначенні житлової субсидії на наступний період для особи, яка її отримувала, у разі зняття її з реєстрації за місцем постійного проживання. Відповідно до п. 1 Положення №848 в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою громадянам - мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком. Право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі - громадяни), що проживають у житлових приміщеннях (будинках) (п. 2 Положення №848). Відповідно до п. 8 Положення №848 житлова субсидія призначається одному із членів домогосподарства, які зареєстровані в житловому приміщенні (будинку). За рішенням комісії житлова субсидія може призначатися одному із членів домогосподарства, які не зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично проживають у ньому на підставі договору найму (оренди) житла (далі - орендарі), або індивідуальним забудовникам, будинки яких не прийняті в експлуатацію, у разі, коли їм нараховується плата за житлово-комунальні послуги. За рішенням комісії житлова субсидія може призначатися одному із членів домогосподарства, які не зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично проживають у ньому без укладеного договору найму (оренди) житла, у разі, коли вони є внутрішньо переміщеними особами. У такому випадку склад домогосподарства декларується заявником під час звернення за призначенням житлової субсидії. Рішення про призначення (відмову в призначенні) житлової субсидії у випадках, передбачених абзацами другим і третім цього пункту, приймається комісією на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства. Житлова субсидія не може призначатися одночасно за зареєстрованим місцем проживання особи та за місцем її фактичного проживання. Перелік умов, за яких житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період) або надання раніше призначеної житлової субсидії припиняється передбачені п. 6, п. 22 Положення №

848. Відповідно до п. 15 Положення №848 житлова субсидія на оплату житлово- комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком призначається з місяця звернення за її призначенням до дати закінчення опалювального сезону і розраховується: на неопалювальний сезон - з 1 травня по 30 вересня; на опалювальний сезон - з 1 жовтня по 30 квітня. Згідно з п. 16 Положення №848 після закінчення строку отримання житлової субсидії структурні підрозділи з питань соціального захисту населення самостійно здійснюють призначення житлової субсидії на наступний строк для домогосподарств, які отримували житлову субсидію у попередньому сезоні. Для цього структурні підрозділи з питань соціального захисту населення без звернення громадян збирають необхідну інформацію у порядку, передбаченому пунктом 14 цього Положення, і протягом 10 днів після отримання зазначеної інформації приймають рішення про призначення (відмову в призначенні) житлової субсидії та інформують про прийняте рішення громадян у порядку, визначеному пунктом 14 цього Положення. У випадках, передбачених цим Положенням, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення може подати документи щодо призначення житлової субсидії на розгляд комісії, про що інформує громадян у порядку, визначеному у пункті 14 цього Положення. Рішення структурного підрозділу з питань соціального захисту населення про призначення або відмову в призначенні житлової субсидії або подання документів щодо призначення житлової субсидії на розгляд комісії може бути оскаржено до комісії або суду. Рішення комісії про призначення або відмову в призначенні житлової субсидії може бути оскаржено до суду. Якщо житлову субсидію у попередньому сезоні призначено за рішенням комісії, призначення житлової субсидії на наступний сезон здійснюється структурним підрозділом з питань соціального захисту населення без повторного прийняття рішення комісією у разі, коли не змінилися обставини, на підставі яких прийнято попереднє рішення комісії. У разі зміни складу зареєстрованих (фактично проживаючих) у житловому приміщенні (будинку) осіб, складу сім`ї члена домогосподарства подаються нові заява та декларація. Пунктом 14 Положення №848 передбачено, що структурним підрозділом з питань соціального захисту населення протягом 10 календарних днів з дня подання зазначених документів приймається рішення про: призначення житлової субсидії; відмову в призначенні житлової субсидії (у разі коли за результатами розрахунку житлової субсидії її розмір має нульове або від`ємне значення); відмову в призначенні житлової субсидії; подання документів на розгляд комісії. У разі прийняття рішення про відмову в призначенні житлової субсидії структурний підрозділ з питань соціального захисту населення повідомляє заявнику про прийняте рішення протягом трьох календарних днів з дня його прийняття. При цьому структурний підрозділ з питань соціального захисту населення інформує заявника про прийняте рішення в паперовому вигляді з врученням відповідного повідомлення під особистий підпис із зазначенням причин відмови і порядку оскарження прийнятого рішення. Рішення про призначення або відмову в призначенні житлової субсидії приймається комісією протягом 30 календарних днів з дня прийняття структурним підрозділом з питань соціального захисту населення рішення про подання документів щодо призначення житлової субсидії на розгляд комісії. Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що позивачка житлову субсидію розпочала отримувати з березня 2011 року, а з 01.05.2019 надання житлової субсидії припинено відповідачем у зв`язку із надходженням інформації про зняття позивачки з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач також не спростовує доводи позивачки про те, що вона є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та упродовж спірно періоду постійно поживала за цією адресою. Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача про те, що згідно з п. 14, 16 Положення №848 після закінчення опалювального сезону приймається рішення щодо призначення житлової субсидії на наступний період, тому положення п. 22 Положення №848 на спірні правовідносини не поширюються. Разом з тим, відповідач не надав до суду доказів, що свідчать про наявність передбачених п. 6 Положення №848 підстав для відмови у призначенні позивачці житлової субсидії на наступний період. Також пункт 6 Положення №848 не містить такої підстави для відмови у призначенні позивачці житлової субсидії на наступний період, як зняття особи з реєстрації за місцем постійного проживання особи. Вказана обставина, на думку суду, не перешкоджала у призначенні позивачці житлової субсидії на наступний період, оскільки відповідно до 1, 2 Положення №848 позивачка, як громадянка України, яка не може самотужки платити за житлово-комунальні послуги, має право на отримання житлової субсидії. Окрім того, згідно п. 7 Положення №848 житлова субсидія за рішенням комісії може бути призначена у випадках, не передбачених цим Положенням. Після отримання інформації про те, що позивачку знято з реєстрації за адресою отримання субсидії, відповідач не був позбавлений можливості здійснити перевірку домогосподарства, в тому числі факт постійного проживання позивачки за зазначеною адресою. Крім того, позивачку було знято з реєстрації за місцем проживання не за її бажанням, а у зв`язку зі скасуванням рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16.01.2017 відповідно до постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 у справі №333/6481/16-а(2-а/333/21/17), на що позивачка об`єктивно не могла вплинути. З огляду на викладене, у зв`язку з тим, що до суду не надано рішення про відмову позивачці у призначенні житлової субсидії, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належним способом захисту порушених прав позивачки є визнання протиправними дії відповідача щодо припинення виплати позивачці житлової субсидії у спірний період та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці житлової субсидії за цей період. Щодо звернення позивачки після спливу строку звернення до суду, встановленого ст. 122 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень. Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачкою строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивачка не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. З матеріалів справи вбачається, що позивачка є особою з інвалідністю другої групи з дитинства. У встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України строк позивачка не мала можливості дізнатися про відмову у призначенні житлової субсидії на наступний період та причини такої відмови, оскільки таке рішення відповідно до вимог п. 14 Положення №848 не було направлено на її адресу. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що свідчать про прийняття такого рішення, окрім доводів відповідача. Вказані обставини, на думку колегії суддів, свідчать про наявність поважних підстав для поновлення пропущеного позивачкою строку звернення до суду. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Отже, інші доводи апеляційної скарги не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись статтями 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року у м. справі № 280/614/22 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя О.М. Панченко Суддя С.М. Іванов Суддя В.Є. Чередниченко