Постанова Дніпровський апеляційний суд № 210/1248/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4977/22 Справа № 210/1248/22 Суддя у 1-й інстанції - Скотар Р.Є. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 вересня 2022 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Бондар Я.М., суддів: Зубакової В.П., Остапенко В.О. секретар судового засідання - Гладиш К.І. сторони справи: позивач- ОСОБА_1 відповідач- Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», розглянувши у відкритому судовому засіданні,в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Толстих Олександра Юрійовичана рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 травня 2022 року, ухваленого суддею Скотарем Р.Є. в м.Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 26 травня 2022 року,- ВСТАНОВИВ: У квітні 2022 року надійшла позовна заява адвоката Толстих О.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві. В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 працював 23 роки на посадах підземного прохідника на дільниці №5 шахти «Родіна» ПАТ «Кривбасзалвізрудком» - 21 рік 9 місяців, на дільниці №3 шахти «Родіна» ПАТ «Кривбасзалазрудком» - 1 рік 3 місяці. Медичним висновком лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 11.01.2022 року №53 позивачу було встановлено професійне захворювання: вібраційна хвороба другої стадії від дії локальної вібрації з вираженим периферичним ангіодистонічним синдромом верхніх кінцівок та частинами акроангіоспащзмами, двобічним плечолопатковим пері артрозом (ПФ другого ступеня), деформуючого остеоартрозу у поєднанні з пері артрозом ліктьових суглобів (ПФ першого-другого ступеня), трофічними порушеннями на кистях. Радикулопатія попереково-крижова L5, S1 білатеральна на фоні ретроспондилолістезу тіла L5 І ст. (6мм), з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та периферичним нейросудинним синдромом нижніх кінцівок, нейродистрофією у вигляді деформуючого остеоартрозу з періартрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня). Сидеросилікоз першої стадії, ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої стадії, група А. Легенева недостатність першого-другого ступеня. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху). Комісією з розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання було встановлено, що внаслідок тривалої праці в шкідливих умовах на АТ «Кривбасзалізрудком» ОСОБА_1 втратив своє здоров`я та працездатність і набув професійне захворювання. За довідками МСЕК серії 12 ААА №060229 та серії 12 ААВ № 130197 позивачу була встановлена втрата професійної працездатності у розмірі 65% (з яких 30% - вібраційна хвороба, 15% - радикулопатія, 15% - сидеросилікоз, 5% - туговухість) та 3 група інвалідності безстроково. Позивач потребує медикаментозного лікування, забезпечення виробами медичного призначення, санаторно-курортного лікування. Протипоказана важка фізична праця, тривала хода, вимушена поза, переохолодження, вібрація, шум. Вважає, що АТ «Кривбасзалізрудком» не створило безпечних і нешкідливих умов праці, не виконувало передбачені законом і нормативними актами норми охорони праці, не приймало заходів для облегшення або зменшення впливу шкідливих факторів на робочих місцях, що призвело до завдання ОСОБА_1 моральної шкоди. Просив суд стягнути з відповідача спричинену моральну шкоду у розмірі 260000,00 гривень без відрахування з цієї суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 травня 2022 року позовні вимоги адвоката Толстих Олександра Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві задоволені частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я у розмірі 120 000,00 (сто двадцять тисяч) гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір у розмірі 1200,00 грн. (одна тисяча двісті гривень 00 копійок). Сторона позивача, будучи незгодною з ухваленим судовим рішенням подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить змінити оскаржуване судове рішення в частині збільшення розміру моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача до заявлених у позові вимог, тобто до 260 000 грн. Представник позивача Толстих О.Ю. вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом без повного урахування роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Просить взяти до уваги характер отриманих позивачем професійних захворювань, пов`язані з ним фізичні і моральні страждання позивача, інтенсивність і тривалість цих страждань, тривалий час роботи позивача у шкідливих умовах праці саме на підприємстві відповідача, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, наслідків, що наступили, зокрема втрата значного відсотка працездатності та неможливості його повного одужання та збільшити розмір моральної шкоди до заявлених у позові вимог. Вказує, що визначена позивачем до стягнення сума моральної шкоди ґрунтується на засадах розумності та справедливості та відповідає сталій судовій практиці у справах з аналогічним предметом спору. У відзиві на апеляційну скаргу сторони позивача, відповідач АТ «Кривбасзалізрудком», просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, вказуючи на те, що стягнута судом моральна шкода в розмірі 120 000 грн. відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості. Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку представника позивача Толстих О.Ю . , який підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги, просив змінити рішення суду першої інстанції, збільшивши розмір моральної шкоди на користь позивача до заявлених у позові вимог, представника відповідача Артеменко С.М. , яка з викладених у відзиві підстав просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, відзиву на неї за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга сторони позивача підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював з 08.10.1997 року по 08.07.2019 рік - підземним прохідником дільниці №5 шахти «Родіна» ПАТ «Кривбасзалізрудком», з 08.07.2019 року по 09.10.2020 року - підземним прохідником дільниці №3 шахти «Родіна» ПАТ «Кривбасзалізрудком», 09.10.2020 року був звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію на підставі ст.38 КЗпП України (а.с.25-26). У зв`язку зі шкідливими і тяжкими умовами праці, Позивачем отримано хронічні професійні захворювання. По факту даних професійних захворювань було складено Акт Форми П-4 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 03.02.2022 року (а.с.10-12). Відповідно до пункту 17 акту розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) від 03 лютого 2022 року (надалі акт Форми П-4), причиною виникнення професійного захворювання Позивача є - недосконалість технології підземного видобутку руди, мавших місце порушеннях систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування підпадав під вплив параметрів локальної вібрації, аерозолів фібро генної дії та шуму, що перевищували нормативні (а.с11 зворот). Відповідно до пункту 18 акту Форми П-4, професійне захворювання отримано Позивачем, внаслідок локальної вібрації, важкості праці, пилу, переважно фібро генної дії, шуму, порушення вимог законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи: керівництво шахти «Родіна» АТ «Кривбасзалізрудком» в період роботи позивача на цьому підприємстві, ст.153 КЗпП України. Згідно із виписки із акта огляду МСЕК серії 12 ААА № 060229 від 22.03.2022 року Позивачу було встановлено 65% втрати професійної працездатності (з яких 30% - вібраційна хвороба, 15% - радикулопатія, 15% - сидеросилікоз, 5% - туговухість) первинно (а.с.14). Відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААВ № 130197 від 22.03.2022 року позивачу було встановлено 3 група інвалідності та протипоказана важка фізична праця, тривала хода, вимушена поза, переохолодження, вібрація, шум - безстроково (а.с.15). Відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда, що видається медико-санітарними експертними комісіями №143 від 22.03.2022 року реабілітаційний потенціал ОСОБА_1 середній, відновлення обмеження життєдіяльності часткове (а.с.16-19). Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, на підставі досліджених доказів виходив з того, що роботодавець не створив безпечні та нешкідливі умови праці на підприємстві, а тому він несе відповідальність, включаючи і компенсацію за заподіяну позивачу моральну шкоду. Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, однак погоджується і з доводами сторони позивача щодо заниженого розміру відшкодування моральної шкоди, з огляду на таке. Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року «Кечко проти України» у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року , абз.9 п.5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). У п.13 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно дост.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Приписами ст.4 ЗУ «Про охорону праці» встановлено: державна політика в області охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань. Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я. Відповідно до ст.1167 ЦК України - моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала. Згідно з частинами 1 та 5 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд першої інстанції, визначаючи розмір моральної шкоди, виходив з меж позовних вимог та встановлених обставин справи, при цьому суд врахував характер та обсяг душевних та фізичних страждань позивача, тривалість перенесених страждань; зміни в житті викликані втратою професійної працездатності, зокрема 65 % втрати працездатності та 3 групу інвалідності, тобто невідворотність та сталість наслідків від професійного захворювання протягом тривалого часу та виходячи із засад розумності та справедливості, визначив розмір моральної шкоди в сумі 120 000,00 грн. Як роз`яснено в пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя. Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги сторони позивача щодо необґрунтовано заниженого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на користь позивача та вважає, що він визначений без повного урахування роз`яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Так, в судовому засіданні встановлено, що внаслідок отриманих на підприємстві відповідча чотирьох професійних захворювань: вібраційна хвороба, радикулопатія, сидеросилікоз та туговухість, позивач втратив 65 % працездатності і йому вперше з 22.03.2022 і безстроково встановлена третя група інвалідності, що свідчить про неможливість покращення стану здоров`я в майбутньому, і вказані обставини порушують нормальні життєві зв`язки позивача та вимагають додаткових зусиль для організації свого життя, тому, колегія суддів, враховуючи ступінь вини відповідача у виникненні у позивача професійних захворювань, беручи до уваги характер і тривалість моральних страждань позивача, незворотність негативних наслідків, спричинених втратою здоров`я, характер немайнових втрат та, беручи до уваги той факт, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, який має позивач внаслідок ушкодження здоров`я, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її розмір зі 120 000 грн. до 260 000 грн. З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що достатнім, справедливим, співмірним розміром компенсації моральної шкоди буде 260 000 грн. Визначений розмір не призведе до збагачення позивача та не поставить відповідача у скрутне матеріальне становище. Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». Зі змісту положень п.3 ч.3 ст.175, п.1.ч.1 ст.176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров`я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із зміною судового рішення в частині збільшення розміру моральної шкоди, колегія суддів, відповідно змінює судове рішення в частині розміру судового збору, стягнутого з АТ «Кривбасзалізрудком» на користь держави та збільшує цей розмірі з 1200 грн. до 2600 грн., тобто до одного відсотка від стягнутого судом апеляційної інстанції розміру моральної шкоди. Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Толстих Олександра Юрійовичазадовольнити. Рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 травня 2022 року в частині розміру моральної шкоди і судового збору змінити, збільшити розмір моральної шкоди, стягнутої зАкціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 зі 120 000 грн. (ста двадцяти тисяч гривень) до 260 000 грн. (двісті шістдесяти тисяч гривень, відповідно, збільшивши судовий збір, стягнутий з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави з 1200 грн. (тисячі двісті гривень) до 2600 грн. (двох тисяч шістсот гривень). В решті рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 28 вересня 2022 року. Головуючий: Судді: