LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4803212/1986/22

від 12.07.2022 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Апеляційну скаргу ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУХА БАЛКА» залишити без задоволення.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4889/22 Справа № 212/1986/22 Суддя у 1-й інстанції - Колочко О.В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 липня 2022 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Бондар Я.М., суддів: Зубакової В.П., Остапенко В.О. секретар судового засідання- Бадалян Н.О. сторони: позивач - ОСОБА_1 відповідач - ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СУХА БАЛКА», розглянувши у відкритому судовому засіданні, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи,в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_1 , відповідача ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУХА БАЛКА», на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 травня 2022 року, ухваленого суддею Колочко О.В. в м.Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 16 травня 2022 року,- ВСТАНОВИВ: У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУХА БАЛКА» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я. В обґрунтування позову зазначив, що він з 30 серпня 2000 року по 07 грудня 2020 року перебував у трудових відносинах з відповідачем та працював на шахті ім.Фрунзе підземним гірничим робітником, підземним кріпильником. Рішенням МСЕК від 07 квітня 2022 року позивачу вперше та безстроково було встановлено втрату професійної працездатності 65% по радикулопатії, вібраційній хворобі, хронічному обструктивному захворюванню легень, та третю групу інвалідності. Вказує, що у зв`язку із отриманим профзахворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, його турбує біль в шийному та попереково-крижовому відділах хребта з іррадіацією в праву ногу, біль та обмеження рухів в ліктьових, плечових і колінних суглобах, болі і оніміння рук, мерзлякуватість кистей, побіління пальців рук на холоді. Також позивача турбує сухий кашель, періодичні болі за грудниною, головний біль та запаморочення, він почав відчувати загальну слабкість, задишку при незначному фізичному навантаженні. Крім того у зв`язку з отриманим професійним захворюванням позивач вимушений постійно проходити курси лікування. Зазначив, що внаслідок професійного захворювання та втрати працездатності з вини відповідача, йому спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних та фізичних стражданнях, усвідомлення того, що у 52 роки він визнаний особою з інвалідністю пригнічує його морально, що призводить до порушення звичайного способу життя та вимагає додаткових зусиль для його організації. Просив суд стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в сумі 340 000 гривень без утримання податку з доходів фізичних осіб. Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 травня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУХА БАЛКА» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я задоволені частково. Стягнуто з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУХА БАЛКА» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у зв`язку з ушкодженням здоров`я в розмірі 180 000 (сто вісімдесят тисяч) гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУХА БАЛКА» в дохід держави судовій збір в розмірі 1800 (одна тисяча вісімсот) гривень. В іншій частині позову відмовлено. Позивач ОСОБА_1 , будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, неналежне дослідження доказів, порушення норм процесуального права, ставить питання про зміну судового рішення в частині збільшення розміру моральної шкоди до заявлених у позові вимог. Позивач просить врахувати, що йому було встановлено три професійні захворювання: радикулопатія, вібраційна хвороба, хронічне обструктивне захворювання легень та встановлено третю групу інвалідності. Наголошує на тому, що внаслідок професійних захворювань він втратив 65% працездатності, які встановлені йому безстроково у віці 52 років. Вказує, що з вини відповідача, який не забезпечив безпечні умови праці він отримав професійні захворювання, у зв`язку з чим переносить моральні страждання, переживання, фізичні болі та інші негативні наслідки, тому просить збільшити розмір моральної шкоди до 340 000 грн. Відповідач ПРАТ «СУХА БАЛКА»в апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність і необґрунтованість судового рішення, ухваленого з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у повному обсязі відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог, заявлених до Підприємства, судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на позивача. При цьому, скаржник зазначає, що наявність шкідливих умов праці на деяких робочих місцях є об`єктивним явищем і виробнича діяльність підприємств, які використовують працю робітників в шкідливих умовах праці не є протиправною за умови дотримання роботодавцем гарантій прав працівників на охорону праці, встановлених ст.ст.5-8 Закону України «Про охорону праці», вказує, що позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров`я та його наслідки. Відповідач вважає, що порушень законодавства про працю відносно позивача, які б знаходились в причинному зв`язку з настанням професійних захворювань, відповідач не вчиняв, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обов`язок підприємства відшкодувати позивачеві моральну шкоду. Окрім того, скаржник вважає, що визначений судом до стягнення розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, а також нормам ст.23 ЦК України. Також відповідач вважає, що судом надано більшу перевагу доказам позивача, що призвело до винесення незаконного судового рішення. Відзиви на апеляційні скарги сторін не подано. 11 липня 2022 року від представника відповідача ОСОБА_2 на електронну адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про відкладення розгляду справи до закінчення воєнного стану, з посиланням на рекомендації роботи судів в умовах воєнного стану, оприлюднені Радою суддів України 02.03.2022, вказуючи на те, що справи про відшкодування моральної шкоди не можуть бути визнанні в умовах воєнного стану невідкладними. Колегія суддів відхиляє клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи через введення воєнного стану на території України, що пов`язано з метою збереження життя учасників судового процесу, оскільки відповідно до рекомендацій роботи судів в умовах воєнного стану, оприлюднених Радою суддів України 02 березня 2022 року, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, слід керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні, яка на день розгляду даної справи. На день розгляду даної справи на території Дніпропетровської області не ведеться активних бойових дій, що свідчить про те, що поточна обстановка в Дніпропетровській області є стабільною, у зв`язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи до закінчення воєнного стану. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційних скарг сторін, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга сторони позивача підлягає частковому задоволенню, тоді, як апеляційна скарга сторони відповідача не може бути задоволена, з огляду на таке. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 30 серпня 2000 року по 07 грудня 2020 року перебував у трудових відносинах з відповідачем на шахті ім.Фрунзе підземним гірничим робітником, підземним кріпильником, і був звільнений з підприємства 07 грудня 2020 року, за власним бажанням по виходу на пенсію за віком, ст.38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 27-29). Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 17 лютого 2022 року, складеного на підприємстві ПрАТ «Суха Балка» встановлено наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання: радикулопатія попереково-крижова L5, S1 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня); вібраційна хвороба другої стадії від дії локальної вібрації з синдромом вегетативно-сенсорної полінейропатії верхніх кінцівок, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ другого ступеня), остеоартрозом дрібних суглобів кистей та трофічними розладами на кистях; хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група А. Легенева недостатність першого-другого ступеня, із зазначенням його причин: важкість праці, вібрація загальна, пил переважно фіброгенної дії (а.с. 6-10). У пункті 20 вказаного Акту зазначено, що, враховуючи роботу ОСОБА_1 впродовж 19 років 11 місяців в умовах впливу шкідливих виробничих факторів та неодноразову зміну, конкретних посадових осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти та нормативно-правові акти, встановити неможливо. Внаслідок зазначених вище професійних захворювань, Позивач 07 квітня 2022 року пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією (надалі - МСЕК), де йому первинно встановлено 65% втрати професійної працездатності, з яких 30%- вібраційна хвороба, 20%- радикулопатія, 15%- ХОЗЛ, та встановлено третю групу інвалідності з 04 квітня 2022 року безстроково, що підтверджується копіями: довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12ААА №060277 від 07 квітня 2022 року, довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ №130246 від 07 квітня 2022 року (а.с.11-12). У зв`язку з професійним захворюванням ОСОБА_1 неодноразово перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, що підтверджується виписними епікризами та виписками з медичної картки (а.с.13-26). Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних ОСОБА_1 виходив з того, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійні захворювання отримані позивачем під час виконання ним трудових обов`язків на підприємстві відповідача, тому роботодавецьПРАТ «СУХА БАЛКА» зобов`язаний відшкодувати спричинену позивачу втратою здоров`я моральну шкоду,правові підстави для стягнення якої визначені статтями 153, 237-1 КЗпП України. Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції, та не погоджується із доводами відповідача щодо відсутності підстав для стягнення моральної шкоди та її завищеного розміру, при цьому частково погоджується з доводами ОСОБА_1 щодо заниженого розміру відшкодування моральної шкоди, з огляду на таке. Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону праці» відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя. Як визначеноо в п.4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі №1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що Позивачеві заподіяна моральна шкода у зв`язку з отриманими ним під час роботи на підприємстві Відповідача професійними захворюваннями. Доводи Відповідача щодо вини самого Позивача у виникненні у нього професійного захворювання, колегія суддів відхиляє, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин з відшкодування моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду. Доводи відповідача про недоведеність позивачем факту моральної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Як зазначено у пункті 53 постанови Верховного Суду від 01 квітня 2020 року по справі №821/1841/17, практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду). У п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", роз`яснено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі, характер моральних страждань і наслідки, що наступили. Згідно з ч.3 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або у інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя. З оскаржуваного рішення вбачається, що, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції виходив з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності змін його здоров`я, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, постійний характер страждань та з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності - 65%, отриманням третьої групи інвалідності - безстроково, період роботи у відповідача на протязі 19 років 11 місяців в умовах впливу шкідливих факторів визначив до стягнення розмір компенсації моральної шкоди у сумі 180 000 грн. Разом з тим, колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 щодо необґрунтовано заниженого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з Відповідача на користь Позивача та вважає, що він визначений без повного урахування роз`яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року). Слід зазначити, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги, що внаслідок отриманих трьох професійних захворювань позивач первинно та безстроково з 04.07.2022 року втратив 65% професійної працездатності з встановленням третьої групи інвалідності також безстроково, що свідчить про неможливість покращення стану здоров`я Позивача у майбутньому, незважаючи на лікування, враховуючи стаж роботи ОСОБА_1 в шкідливих умовах праці, майже 20 років, характер немайнових витрат, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити цей розмір з 180 000 грн. до 260 000 грн. З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що достатнім, справедливим, співмірним розміром компенсації Позивачеві моральної шкоди буде 260 000 грн. Враховуючи, те, що суд апеляційної інстанції змінює рішення суду в частині збільшення суми моральної шкоди, відповідно збільшенню підлягає і сума судового збору, стягнутого з відповідача на користь держави, пропорційно до задоволених позовних вимог, з 1800 грн. до 2600 грн., що становить 1% від суми задоволених судом апеляційної інстанції позовних вимог. Керуючись ст.ст.367, ч.1 ст.369, ст.374, ст.376, ст.ст.381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Апеляційну скаргу ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУХА БАЛКА» залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 травня 2022 року в частині розміру моральної шкоди і судового збору змінити, збільшивши розмір моральної шкоди, стягнутої з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУХА БАЛКА» на користь позивача ОСОБА_1 з 180 000 (ста вісімдесяти тисяч гривень) грн. до 260 000 (двохсот шістдесяти тисяч гривень) грн., відповідно збільшивши розмір судового збору з 1800 грн. до 2600 грн. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст судового рішення складено 12 липня 2022 року. Головуючий: Судді:

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»