Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/7086/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7086/22 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 вересня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Аліменка В.О., суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю. за участю секретаря Мельник К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Шевченківського районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2022 р. у справі за адміністративним позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Шевченківського районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), третя особа ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,- В С Т А Н О В И Л А: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 26.02.2021 ВП №64650775. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено про те, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 26.02.2021 ВП №64650775 є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки уповноважена особа Фонду не є боржником у виконавчому провадженні. На переконання позивача боржником у зазначеному виконавчому провадженні має бути сам банк, який виводиться з ринку/ліквідується. Водночас позивач вказує на те, що в оскаржуваній постанові всупереч вимог Закону України «Про виконавче провадження» відсутня інформація про дату народження уповноваженої особи Фонду, реєстраційний номер облікової картки платника податків уповноваженої особи. Також, у силу норм п.п. 4, 11 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ мав бути повернутий стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, з огляду на ті обставини, що: Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника (а саме Правлінням Національного банку України прийнято постанову №188 від 19.03.2015 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк»); Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку (рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.03.2015 №63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку»). В подальшому з огляду на прийняття Виконавчою дирекцією Фонду рішення від 30.11.2020 №2029 «Про затвердження ліквідаційного балансу та Звіту про виконання ліквідаційної процедури ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» ліквідаційну процедуру банку було завершено. Крім того, позивач вважає, що тримісячний строк на пред`явлення виконавчого документу - постанови Шевченківського РВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ від 30.09.2020 №62403539 про стягнення штрафу у розмірі 5 100 грн. сплив після 30.12.2020. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2022 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження №62403539, відкрите постановою старшого державного виконавця цього ж органу державної виконавчої служби Метлушенко Г.О. від 24.06.202020, з примусового виконання виконавчого листа №300/1892/19, виданого 19.05.2020 Івано-Франківським окружним адміністративним судом про зобов`язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у публічному акціонерному товаристві «ВіЕйБі Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу «НВУ» №854791/2014 від 13.10.2014 (в національній валюті) та за договором банківського вкладу на вимогу «для виплат» №326208080302974 від 13.10.2014 (в національній валюті). 30.09.2020 в рамках виконавчого провадження №62403539 старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Метлушенко Г.О. була прийнята постанова про накладення штрафу у розмірі 5 100 грн. за невиконання боржником (Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» рішення суду та вимог державного виконавця. В тексті цієї постанови державного виконавця від 30.09.2020 ВП №62403539 серед іншого було зазначено, що ця постанова про накладення штрафу є виконавчим документом та набирає чинності з моменту її винесення, стягувачем за вказаною постановою є Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Строк пред`явлення до виконання такої постанови становить три місяці. В подальшому старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Метлушенко Г.О. за результатами розгляду заяви про примусове виконання постанови №62403539, виданої 30.09.2020 Шевченківським РВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 26.02.2021 ВП №64650775. В якості боржника у даному виконавчому провадженні визначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (код ЄДРПОУ 19017842, адреса: м. Київ, вул. О. Гончара, 35). Вважаючи постанову про відкриття виконавчого провадження від 26.02.2021 такою, що підлягає скасуванню, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що у відповідача відсутні правові підстави для примусового виконання постанови старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Метлушенко Г.О. від 30.09.2020 про накладення штрафу ВП №62403539, та відповідно для прийняття оскаржуваної постанови від 26.02.2021 про відкриття виконавчого провадження №64650775. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень, і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди. Частиною 4 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди. Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. Колегія суддів звертає увагу, що згідно п.п. 4 та 11 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу якщо Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника та/або Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, у межах спірного виконавчого провадження боржником виступає не банк, а Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», тобто посадова особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.п. 4 та 11 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», з огляду на відсутність законодавчо мотивованих підстав для цього. Стосовно доводів позивача щодо пропуску строку на пред`явлення постанови Шевченківського РВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ від 30.09.2020 №62403539 про стягнення штрафу у розмірі 5 100 грн., слід зазначити наступне. Вимоги до виконавчого документа визначені ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», за згідно пунктів 6, 7 ч. 1 якої у виконавчому документі зазначаються дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню) та строк пред`явлення рішення до виконання. Згідно п. 1, 2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: - рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); - пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. За приписами абз. 1 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Відповідно до вимог ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження. Частиною 4 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. Статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у Шевченківському районному відділі ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № 62403539 з примусового виконання виконавчого листа № 300/1982/19, виданого 19.05.2020 Івано-Франківським окружним адміністративним судом, про: зобов`язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який мас право на відшкодування коштів за вкладом у публічному акціонерному товаристві «ВіЕйБі Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу «НВУ» № 854791/2014 від 13.10.2014 (в національній валюті) та за договором банківського вкладу па вимогу «для виплат» № 26208080302974 від 13.10.2014 (в національній валюті). 24.06.2020 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої направлено боржнику для виконання, стягувану до відома за поштовими адресами зазначеними у виконавчому документі. Крім того, 24.06.2020 року державним виконавцем винесено постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 18892 грн., відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до пункту 2 Розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень про виграти виконавчого провадження, у розмірі 195,30 грн. 30.09.2020 року в рамках виконавчого провадження №62403539 винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. за невиконання боржником (Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» рішення суду та вимог державного виконавця. 25.02.2021 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 62403539. 26.02.2021 року по вищевказаній постанові (№ 62403539 від 30.09.2020 про стягнення штрафу у розмірі 5100 грн.) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64650775. Колегія суддів звертає увагу на відсутність документальних доказів (заяви про примусове виконання чи іншого документу), пред`явлення стягувачем виконавчого документу - постанови старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Метлушенко Г.О. від 30.09.2020 про накладення штрафу ВП №62403539 до примусового виконання в межах строку три місяця з дня набрання такою постановою законної сили (30.09.2020). Також, в матеріалах справи відсутні докази оскарження постанови від 30.09.2020 про накладення штрафу ВП №62403539 в судовому порядку будь-яким із учасників виконавчого провадження або іншими особами. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частиною 1 ст. 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів із висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст.ст. 272, 287, 308, 311, 313, 315-316, 321-322 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Шевченківського районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Суддя-доповідач В.О. Аліменко Судді Н.В. Безименна А.Ю. Кучма Повний текст постанови складено « 27 » вересня 2022 року.