Постанова 4857 № 380/15890/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/15890/22 пров. № А/857/11036/23 Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді: Улицького В.З. суддів: Гудима Л.Я., Довгополова О.М. при секретарі судового засідання: Василюк В.Б. за участю представника позивача: Дармонук Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.05.2023 року (рішення ухвалене у м. Львові судом у складі головуючого судді Костецького Н.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного виконавця Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Сороки Христини Олексіївни про визнання протиправною та скасування постанови,- ВСТАНОВИЛА: У листопаді 2022 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного виконавця Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Сороки Христини Олексіївни про визнання протиправною та скасувати постанову державного виконавця Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Сороки Христини Олексіївни від 05.04.2017 року ВП №53705636. Позивач позовні вимоги мотивував тим, що 06 вересня 2022 року Сервісний центр № 4645 м. Стрий відмовив йому у відчуженні автомобіля з підстав наявності виконавчого провадження №53705636 від 05.04.2017 року про стягнення виконавчого збору в сумі 267,74 євро. Про наявність боргів та виконавчого провадження № 53705636 від 05.04.2017 року позивачу не було відомо, внаслідок чого 07.09.2022 року він звернувся до Стрийського ВДВС із заявою, у якій просив скасувати вказану постанову про стягнення виконавчого збору як безпідставну. Позивач отримав усну відповідь, що стягнення виконавчого збору відбулось за заявою стягувача боргу Ощадбанку України по кредитному договору № 252 від 30.10.2006 р. Про ознайомлення із заявою стягувача позивачу було відмовлено. Позивач звернувся до Стрийського ВДВС із додатковою заявою від 15.09.2022, у якій повідомив, що у березні 2016 року Ощадбанк визнав безпідставність нарахування боргу по кредитному договору № 252 від 30.10.2006 року та видав виконавчій службі довідку № 84 від 12.03.2016 року про відсутність заборгованості, як того і вимагалось державним виконавцем. Також у додатковій заяві від 15.09.2022 р. позивач повідомив виконавчу службу у Стрийському районі про відсутність підстав стягнення виконавчого збору, а саме: виконавче провадження закрито в березні 2016 року, а постанова стягнення виконавчого збору від 27.08.2018, позивач не ознайомлений з матеріалами виконавчого провадження ВП № 5370536 від 27.08.2018 р.; отримавши копію постанови № 53705636 від 27.06.2018 у жовтні 2022 року встановлено що транспортний засіб боржника не розшукано, хоча ще 21.12.2015 року постановою ВП № 48265565 припинено розшук автомобіля. Також 27.09.2018 виконавчий документ повторно не пред`являвся до виконання, що зазначено в постанові від 27.06.2018; позивач (боржник) не сплачував грошові кошти в користь стягувача, оскільки стягувач визнав, що заборгованості за кредитним договором немає і це факт, що не було реального стягнення коштів з боржника - отже фактичного виконання виконавчого документу не відбулось; під час виконавчого провадження не здійснювались виконавчі дії з примусового виконання рішень суду, які власне фінансуються з виконавчого збору (розшук майна боржника, опис майна, оцінка майна, примусове стягнення коштів та їх повернення стягувачу). Під час дій виконавчого провадження ВП № 48265640 від 27.07.2015 продовжувались судові розгляди за заявами боржника, який доказував безпідставність нарахування боргу стягувачем; 25.11.2015 року зупинено виконання рішення Львівського апеляційного суду, що підтверджує факт невиконання виконавчого провадження; здійснення виконавчого провадження фактично не відбулось, оскільки було зупинено за довідкою стягувача. 20.09.2022 позивач звернувся до Стрийського ВДВС із заявою про надання матеріалів виконавчого провадження від 05.04.2017 для ознайомлення. Листом № 32809 від 28.09.2022 позивача повідомлено, що надати матеріали виконавчого провадження відділ виконавчого провадження не може з причин знищення матеріалів виконавчого провадження. Також 30 вересня 2022 року на звернення до керівника відділу виконавчої служби від 15.09.2022 про скасування постанови про стягнення судового збору розміром 267,74 євро позивач отримав відповідь, що арешт на автомобіль може бути знятий за рішенням суду. Позивач зазначає, що станом на 18.10.2022 він не отримав від відповідача будь яких обґрунтованих доказів про правомірність чи відповідність до вимог закону вимоги про стягнення з нього виконавчого збору розміром 267,74 євро. Крім цього, державний виконавець не може пояснити, чому виконавчий збір визначений не у державній валюті гривня, а у євро розміром 267,74. Позивач вважає, що арешт автомобіля скасовано постановою ВП № 482655665 від 21.12.2015 року, отже його заява про скасування постанови ВП 53705636 від 05.04.2017 року по суті не розглянута. Просив позов задоволити. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.05.2023 року у задоволені адміністративного позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_1 . Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав. Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу. Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що 05.04.2017 державним виконавцем Стрийського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області Сорокою Христиною Олексіївною винесено постанову ВП №53705636 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови Стрийського міськрайонного ВДВС від 31.03.2017 №48265565 про стягнення з ОСОБА_1 267,74 євро. Заступником начальника Стрийського міськрайонного ВДВС Мацюпою Андрієм Адамовичем 27.06.2018 винесено постанову ВП №53705636 про повернення виконавчого документа стягувачу. Відповідно до вказаної постанови, встановлено, що транспортний засіб боржника ОСОБА_1 , розшук якого здійснювався поліцією, не розшукано, інше майно, належне на праві власності боржнику, відсутнє. Керуючись п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», заступник начальника Стрийського міськрайонного ВДВС постановив повернути стягувачу виконавчий документ постанову №48265565, видану 31.03.2017 Стрийським міськрайонним ВДВС ГТУЮ у Львівській області, про стягнення з ОСОБА_1 267,74 євро. Сервісний центр МВС № 4645 м. Стрий 06.09.2022 року відмовив позивачу у відчуженні автомобіля з підстав наявності виконавчого провадження №53705636 від 05.04.2017 року про стягнення виконавчого збору в сумі 267,74 євро. Позивач звертався до Стрийського ВДВС із заявами від 07.09.2022 та від 15.09.2022 про скасування постанови від 27.06.2018 ВП №53705636 про стягнення судового збору; від 20.09.2022 щодо надання для ознайомлення матеріалів виконавчого провадження від 05.04.2017 ВП №53705636. Листами від 28.09.2022 №19.1925/32805 та №19.1925/32809 Стрийський відділ державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), у відповідь на заяви від 07.09.2022 та від 20.09.2022, повідомив позивача про те, що у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження №48265565 щодо примусового виконання виконавчого листа №456/2002/13-ц, виданого Стрийським міськрайонним судом Львівської області 10.06.2015 року про звернення стягнення на транспортний засіб марки «SKODA» модель Fabia Classic 1.2, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 шляхом продажу на публічних торгах. Керуючись п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», 24.03.2016 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та виділено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в окреме виконавче провадження. 05.04.2017 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП 53705636) про стягнення з ОСОБА_1 267,74 євро виконавчого збору. Керуючись п. 7 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», 27.06.2018 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Вказаним листом позивача повідомлено про те, що у зв`язку з несплатою виконавчого збору відсутні підстави для скасування постанови від 27.06.2018 року (ВП № 53705636), а згідно ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт може бути знятий за рішенням суду. Також зазначено, що у зв`язку із закінченням терміну зберігання, вказані виконавчі провадження знищені. На підставі наведеного, відділ ДВС не в змозі надати копії матеріалів даних виконавчих проваджень. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України «Про виконавче провадження» 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі Закон України «Про виконавче провадження» в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з п. 1, 5 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди. Частиною першою ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону. Відповідно до ч. 5 вказаної вище статті Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» станом на момент відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа. Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Частиною першою ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Згідно ч. 4 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Положення ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом. У розмінні Закону України «Про виконавче провадження» постанова про стягнення виконавчого збору є різновидом виконавчого документу, примусове виконання якого здійснюється з певними особливостями, обумовленими правовою природою виконавчого збору як плати за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. З аналізу статей 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» можна зробити висновок, що про стягнення виконавчого збору державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження, а його безпосереднє стягнення здійснюється без виокремлення в інше виконавче провадження за рахунок стягнутих із боржника грошових сум одночасно із задоволенням вимог стягувача. Винятком з цього правила є випадки, передбачені частиною третьої статті 40 Закону №1404-VIII, зокрема повернення виконавчого документа стягувачу, якщо виконавчий збір не стягнуто. У такому випадку виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує на загальних підставах в окремому виконавчому провадженні. Відтак, якщо стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) достатньо для задоволення вимог стягувача за виконавчим документом, але недостатньо для сплати виконавчого збору, його стягнення продовжується на загальних підставах. Відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується у порядку та розмірі, визначеному цим Законом, який в цьому випадку, обумовлює можливість винесення постанови про стягнення виконавчого збору після закінчення виконавчого провадження в порядку ст. 39 цього Закону чи повернення виконавчого документа згідно зі ст. 37 зазначеного Закону. Апеляційним судом встановлено, що на примусовому виконанні у Стрийському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області перебувала постанова №48265565, видана 31.03.2017 Стрийським міськрайонним ВДВС ГТУЮ у Львівській області про стягнення з ОСОБА_1 267,74 євро. Керуючись ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», 05.04.2017 державним виконавцем Стрийського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Львівській області Сорокою Х.О. винесено постанову №53705636 з примусового виконання постанови №48265565 від 31.03.2017 Стрийського міськрайонного ВДВС від 31.03.2017 №48265565 про стягнення з ОСОБА_1 267,74 євро виконавчого збору. Виходячи з аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» порядок відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчих документів щодо стягнення виконавчого збору регулюється загальними нормами цього Закону щодо порядку примусового виконання рішення на підставі виконавчих документів. Верховний Судо у постанові від 28.04.2020 у справі № 480/3452/19 зробив висновок, згідно якого стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Як вбачається з матеріалів прави, що позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 05.04.2017 року ВП №53705636, обґрунтовуючи протиправність такого рішення тим, що стягнення з позивача виконавчого збору є неправомірним, оскільки, на його думку, державний виконавець не вчинив жодних дій щодо фактичного виконання виконавчого документа. Позивач фактично наводить доводи щодо незгоди із постановою державного виконавця ВДВС про стягнення виконавчого збору, яку у цій справі не оскаржує. Підставою для прийняття постанови від 05.04.2017 №53705636 про відкриття виконавчого провадження є виконавчий документ, яким у цій справі є постанова від 31.03.2017 №48265565 про стягнення виконавчого збору. За таких обставин, порядок прийняття оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження, визначений Законом України «Про відкриття виконавчого провадження», відповідачем не порушено, а постанова про стягнення виконавчого збору, на підставі якої відкрито виконавче провадження, є чинною та ОСОБА_1 не оскаржується. Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для відмови у задоволені адміністративного позову. Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.05.2023 року у справі №380/15890/22 без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття. На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя В. З. Улицький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 02.08.2023