Постанова 4857 № 1.380.2019.005081

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 вересня 2022 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.005081 пров. № А/857/8518/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді: Кухтея Р.В. суддів: Іщук Л.П., Шевчук С.М., з участю секретаря судового засідання: Кахнич Г.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року (ухвалене головуючою-суддею Крутько О.В., час проголошення рішення 14 год 00 хв у м. Львові, повний текст судового рішення складено 02 травня 2022 року) у справі за адміністративним позовом Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до Державного підприємства «Львіввугілля» про стягнення коштів, в с т а н о в и в : У жовтні 2019 року Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулося в суд із зазначеним позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 24.06.2021 просило стягнути кошти з рахунків у банках, обслуговуючих ДП «Львіввугілля» та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків в рахунок погашення його податкового боргу в сумі 56569558,30 грн. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.04.2022 позовні вимоги були задоволені частково. Стягнуто з ДП «Львіввугілля» до бюджету кошти з рахунків у банках та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів у розмірі 42912244,01 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків подало апеляційну скаргу, в якій через невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та неповне їх з`ясування, просить його скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти постанову, якою повністю задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що нарахована у визначеному ПК України порядку та непогашена пеня входить до структури податкового боргу, поряд із сумою узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений ПК строк (п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України). Вказує, що прийняття податковим органом податкових повідомлень рішень, у зв`язку з зміною/скасуванням за наслідками оскарження основного податкового повідомлення-рішення має формальний характер та здійснюється з метою доведення до відома платника податків нових термінів сплати первинно визначеного податкового зобов`язання. У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта Палій М.В., яка підтримала апеляційну скаргу, представника відповідача Хробак Г.В., яка заперечила проти її задоволення, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що ДП «Львіввугілля» зареєстроване Сокальською районною державною адміністрацією Львівської області 17.01.2003 за №1 408 120 000000 00005. У ЄДРПОУ відповідач зареєстрований за адресою : 80001, Львівська обл., Сокальський р-н, м. Сокаль, вул. Б.Хмельницького буд.26 (код 32323256) та перебуває на обліку у Західному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків. Згідно уточнених відомостей податкового органу, зазначених в інтегрованій картці платника податків ДП «Львіввугілля», у відповідача наявна заборгованість перед бюджетом по наступних платежах та яка виникла з наступних підстав: -податкове повідомлення-рішення №0001844817 від 06.03.2018, винесене за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки (акт №20/28-10-48-17/32323256 від 14.02.2018) про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 47497,50 грн (в тому числі основний платіж - 31 655,00 грн та штрафна (фінансова) санкція 15832,50 грн), яке оскаржувалось в судовому порядку та визнано правомірним (справа №813/3094/18); -податкове повідомлення-рішення №0000584101/342 від 20.07.2015, прийняте за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки (акт №174/28-06-41-01/32323256 від 23.06.2018) про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток (дохід) підприємств та організацій в сумі 48576996,00 грн, в тому числі основний платіж 32384664,00 грн та штрафна (фінансова) санкція 16192332,00 грн). Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.02.2017 по справі №813/6430/15, залишену без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №000058410/342 від 20.07.2015 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток (дохід) підприємств та організацій державного підпорядкування в сумі 16671047,00 грн (в тому числі основний платіж - 11114032,00 грн та штрафна (фінансова) санкція - 5557015,00 грн). У зв`язку з частковим скасуванням податкового повідомлення-рішення №0000584101/342 від 20.07.2015 були прийняті податкові повідомлення-рішення №0014302200, №0014322200 від 05.12.2017, винесені на підставі акту перевірки №174/28-06-41-01/32323256 від 23.06.2015 «Про результати планової виїзної перевірки ДП «Львіввугілля» (код ЄДРПОУ 32323256), з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 30.09.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 30.09.2014», постанови Львівського окружного адміністративного суду від 27.02.2017, ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 (справа №813/6430/15). Згідно податкового повідомлення-рішення №0014302200 від 05.12,2017 визначено суму грошового зобов`язання 10958,5 грн (з них основний платіж 7306,00 грн, 3652,50 грн штрафні (фінансові санкції); згідно податкового повідомлення-рішення №0014322200 від 05.12.2017 визначено суму грошового зобов`язання 31905949 грн (з них основний платіж 21270632,00 грн, 10635317,00 грн штрафні (фінансові) санкції). Контролюючим органом нараховано відповідачу пеню у розмірі 17961557,78 грн (розрахунок долучено до матеріалів справи). -податкове повідомлення-рішення №0005004820 від 12.06.2017 прийняте за результатами проведеної перевірки щодо стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі (акт №3/28-10-48-20/32323256 від 18.05.2017). ДП «Львіввугілля» оскаржило зазначене податкове повідомлення-рішення в судовому порядку. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.09.2019 по справі №1.380.2019.006015, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2020 визнано протиправним та скасовано прийняте Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби податкове повідомлення-рішення №0005004820 від 12.06.2017 в частині визначення штрафу у розмірі вартості відчуженого майна на суму 22403546 грн. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Офіс великих платників податків ДПС відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.09.2019 по справі №1.380.2019.006015 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2020 у вказаній справі прийняв податкове повідомлення-рішення №0005004820/1 від 16.12.2020 на суму 6654554,00 грн. Таким чином, у суму заявлених позовних вимог 56569558,28 грн входить згідно податкового повідомлення-рішення №0001844817 від 06.03.2018 сума зобов`язання 47497,50 грн, згідно податкового повідомлення-рішення №0014322200 від 05.12.2017 сума грошового зобов`язання 31905949 грн, пеня 17961557,78 грн та згідно податкового повідомлення-рішення №0005004820/1 від 16.12.2020 сума грошового зобов`язання 6654554,00 грн, які позивач просить стягнути з відповідача у даній справі. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок зі сплати пені пов`язаний з обов`язком погашення податкового боргу, а тому в разі спливу 1095-денного строку з дня виникнення податкового боргу такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак, з того часу в податкового органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу. Відповідач подав контррозрахунок пені з виключенням її сум, нарахованих поза межами строків, встановлених ст.102 ПК України. Згідно розрахунку пені, поданого ДП «Львіввугілля», сума нарахованої та визнаної відповідачем пені становить 4304243,51 грн, яка підлягає стягненню з відповідача. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до положень ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються ПК України. Згідно п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до п.57.3 ст.57 ПК України, у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання у строки, визначені в цьому Кодексі, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування. У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п.п.54.3.1-54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем узгодження. Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст.14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності Податковим боргом, згідно п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Відтак, статусу податкового боргу набуває лише узгоджена сума грошового (податкового) зобов`язання, не сплачена платником податків у визначений строк. Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України нарахування пені розпочинається: при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов`язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов`язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов`язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом. Згідно п.п.129.9.1 п.129.9 ст.129 ПК України, пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню у випадку закінчення 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків. Відповідно до п.102.4 ст.102 ПК України, у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним. Пунктом 101.1 статті 101 ПК України передбачено, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Згідно п.п.101.2.3 п.101.2 ст.101 ПК України, під терміном "безнадійний" розуміється податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу. Системний аналіз зазначених норм дозволяє зробити висновок про те, що ПК України встановлено граничний строк для визначення контролюючим органом розміру податкового боргу, який починається за наслідком прийняття рішення податкового органу або самостійного декларування боржником податкових зобов`язань, та не може перевищувати 1095 календарних днів з моменту самостійного декларування податкових зобов`язань або прийняття відповідного рішення про нарахування податкового боргу контролюючим органом, по закінченню яких він уже не може вживати заходів до стягнення податкової заборгованості у будь-якому порядку (судовому чи позасудовому), оскільки за наслідком закінчення цього строку податкове зобов`язання визнається безнадійним в силу статті 101 Податкового кодексу України, а борг підлягає списанню в обов`язковому порядку. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення контролюючого органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону). Списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06.02.2018 по справі №807/2097/16, від 04.09.2018 по справі №813/4430/16. Отже, при розгляді грошових вимог контролюючого органу до боржника, як платника податків, заявлених на підставі податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками проведення податкових перевірок боржника, суду належить перевірити дотримання контролюючим органом спеціального строку давності заявлення до стягнення з боржника податкового боргу, який відповідно до пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України складає 1095 календарних днів з дня його виникнення та застосування якого є імперативним. Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 по справі №923/1092/16, від 17.04.2019 по справі №43/75-15/7-б, від 19.09.2019 по справі №910/11620/18, від 24.10.2019 по справі №906/665/17. У разі спливу 1095-денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу. Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №807/2097/16. Як вірно встановлено судом першої інстанції, узгодженими та самостійно не сплаченими ДП «Львіввугілля» є такі суми податкового боргу, які заявлені до стягнення з відповідача, а саме : сума грошового зобов`язання 47497,50 грн, яка виникла на підставі податкового повідомлення-рішення №0001844817 від 06.03.2018, сума грошового зобов`язання 31905949 грн, яка виникла у зв`язку з прийняттям податкового повідомлення-рішення №0014322200 від 05.12.2017, сума зобов`язання 6654554,00 грн, яка виникла на підставі податкового повідомлення-рішення №0005004820/1 від 16.12.2020. Разом в сумі 38608000,5 грн, які підлягають стягненню з відповідача. Разом з тим, позивач заявив до стягнення з ДП «Львіввугілля» суму нарахованої пені у розмірі 17961557,78 грн, враховуючи суму податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та організацій, що перебувають у державній власності на загальну суму 31905949,00 грн, визначену в податковому повідомленні-рішенні №0014322200 від 05.12.2017 (розрахунок нарахованої пені за період з 19.08.2012 по 27.10.2017 долучено до матеріалів справи). Вказане податкове повідомлення-рішення прийняте у зв`язку з частковим скасуванням податкового повідомлення-рішення №000584101/342 від 20.07.2015. З приводу незгоди скаржника щодо відмови у стягненні з ДП «Львіввугілля» частини податкового боргу в розмірі 17961557,78 грн, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п.129.9.1 п.129.9 ст.129 ПК України, пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню у разі закінчення 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків. ДП «Львіввугілля» надано розрахунок пені з виключенням сум пені, нарахованих поза межами строків, встановлених ст.102 ПК України. Згідно вказаного розрахунку пені, поданого ДП «Львіввугілля», сума нарахованої та визнаної відповідачем пені становить 4304243,51 грн. З наведеного колегія суддів приходить до висновку про протиправність нарахування податковим органом пені в розмірі 17961557,78 грн, оскільки така була йому нарахована після спливу 1095 днів з моменту виникнення в податкового органу права нарахувати пеню платнику податків. Таким чином, судом першої інстанції вірно відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ДП «Львіввугілля» пені в розмірі 17961557,78 грн, оскільки така була протиправно нарахована з пропуском строків, встановлених п.п.129.9.1 п.129.9 ст.129 ПК України. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 4304243,51 грн. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001). Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року по справі №1.380.2019.005081 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках, передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді Л. П. Іщук С. М. Шевчук У зв`язку із перебуванням судді Іщук Л.П. у відпустці повний текст постанови складено у строк встановлений ч. 3 ст. 243 КАС України, однак підписаний повним складом суду 26.09.2022.