Ухвала КАС ВС № 380/17146/23

УХВАЛА 11 грудня 2025 року м. Київ справа №380/17146/23 адміністративне провадження № К/990/42757/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів: Ханової Р.Ф., Васильєвої І.А., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства «Львіввугілля» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.07.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2024 року у справі № 380/17146/23 за адміністративним позовом Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до Державного підприємства «Львіввугілля» про стягнення коштів, ВСТАНОВИВ: Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Державного підприємства «Львіввугілля» про стягнення коштів з рахунків платника податків в рахунок погашення його податкового боргу у розмірі 182 970 189, 84 грн. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2024 року, позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто кошти з рахунків/електронних гаманців Державного підприємства «Львіввугілля» в банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритого у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів та за рахунок готівки, що належить такому платникові податків в рахунок погашення податкового боргу в сумі 182970189, 84 грн. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державне підприємство «Львіввугілля» згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстроване, як юридична особа з 17.01.2003, перебуває на обліку як великий платник податків у Західному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків. Згідно довідки про розрахунок суми податкового боргу по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у відповідача виник податковий борг по податку на додану вартість, який станом на 10.07.2023 становить 182 970 189, 84 грн. Суди встановили, що стягненню підлягає сума, яка утворилася за період з 01.01.2023 по 30.06.2023 в результаті несплати ДП «Львіввугілля» самостійно задекларованих декларацій по податку на додану вартість, а саме: - нараховано ПДВ по декларації Податкова декларація з податку на додану вартість № 9299793014 від 18.01.2023 терміном сплати 30.01.2023 на суму 17 688 001,00 грн.; - збільшення суми ПДВ, що підлягала сплаті, уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9033713751 за 01.01.2022 терміном сплати 24.02.2023р. на суму 26 142,00грн.; - збільшення суми ПДВ, що підлягала сплаті, уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9033719297 за 01.01.2023 терміном сплати 24.02.2023р. на 1 423,00 грн.; - нараховано ПДВ по декларації Податкова декларація з податку на додану вартість № 9027498684 від 17.02.2023 терміном сплати 02.03.2023 на суму 26 077 711,00 грн.; - нараховано ПДВ по декларації Податкова декларація з податку на додану вартість № 9053068842 від 17.03.2023 терміном сплати 30.03.2023 на суму 22 463 203,00 грн.; - нараховано ПДВ по декларації Податкова декларація з податку на додану вартість № 9084923420 від 19.04.2023 терміном сплати 01.05.2023 на суму 31 704 823,00 грн.; - нараховано ПДВ по декларації Податкова декларація з податку на додану вартість № 9116506291 від 19.05.2023 терміном сплати 30.05.2023 на суму 14 364 664,00 грн. - збільшення суми ПДВ, що підлягала сплаті, уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9128132814 за 01.01.2023 терміном сплати 01.06.2023р. на суму 107,00 грн.; - збільшення суми ПДВ, що підлягала сплаті, уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9147267612 за 01.05.2023 терміном сплати 21.06.2023р. на 2619,00 грн.; - збільшення суми ПДВ, що підлягала сплаті, Уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9148470036 за 01.02.2023 терміном сплати 22.06.2023р. на 185,00 грн.; - нараховано ПДВ по декларації Податкова декларація з податку на додану вартість № 9144009917 від 16.06.2023 терміном сплати 30.06.2023 на 17 330 757,00 грн. Окрім того, в період з 01.01.2023 по 30.06.2023 до державного бюджету в результаті добровільної сплати та в результаті вжиття заходів стягнення боргу по податку на додану вартість надійшли кошти в сумі 60126441,77 грн., а тому судами задоволено позовні вимоги податкового органу щодо стягнення пені на загальну суму 53310472.84 грн., яка нарахована на сплачену суму податкового боргу. Не погодившись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідачем подано касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким частково відмовити в задоволені позову податковому органу про стягнення боргу, а саме пені в розмірі 53 310 472,84 грн. Підставою подання касаційної скарги відповідачем зазначено пункт 3 частини четвертої ст. 328 КАС України, з зазначенням про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у даних правовідносинах. Зокрема, скаржником зазначено, що сума пені в розмірі 53310482,84 грн. була нарахована в 2023 році на суму податкового боргу, яка утворилась за період 31.12.2014 по 22.02.2016, але ні податковим органом, ні судами попередніх інстанцій не наведено правове обґрунтування застосування строку давності, встановленого ст. 102 ПК України. Скаржник зазначає, що статтею 102 ПК України чітко встановлено, що податковий борг включно з пенею може бути стягнутий лише в межах 1095 днів. Судами попередніх інстанцій фактично проігноровано це обмеження, а суму пені стягнуто за період, що значно перевищує встановлений строк. Така практика створює правову невизначеність і суперечить приписам ст. 102, п.9 ст.129 ПК України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому є важливим формування єдиної позиції Верховного Суду з метою унеможливлення зловживань з боку податкових органів, забезпечення рівності учасників податкових правовідносин і убезпечення їх від необмеженого періоду нарахування пені що призведе до їх вразливості від необґрунтованих фінансових вимог. Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження з таких підстав. Судами попередніх інстанцій встановлено, що підтверджується змістом позовної заяви та розрахунком суми пені, наявного в матеріалах справах, платнику податків нараховано пеню по факту сплати податкового боргу, який виник з 31.12.2014 по 22.02.2016 в автоматичному режимі з 01.01.2023 по 30.06.2023 відповідно до ст.129 ПК України. Тобто, пеня нарахована контролюючим органом за весь час існування податкового боргу і до дня фактичної сплати. Відхиляючи доводи ДП «Львіввугілля» які мотивовані порушенням ст. 102 Податкового кодексу України, а саме порушення строку звернення податкового органу до суду із позовом про стягнення податкового боргу, оскільки на думку відповідача на момент скерування позову до суду минув строк давності (1095 днів), суди дійшли висновку, що при погашенні податкового боргу днем, коли у контролюючого органу відповідно до Податкового кодексу України виникло право нарахувати пеню є день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на відповідний рахунок платника податків та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань (пп.1 п.3 ст.129 ПКУ), а не терміну впродовж якого погашене зобов`язання перебувало у статусі податкового боргу. Суди зазначили, що строки давності, в розумінні статті 102 Податкового кодексу України, п. 9 ст. 129 Податкового кодексу України, для нарахування пені жодним чином не порушені, оскільки термін виникнення податкового боргу в сумі 53 310 472,84 грн. (пеня за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання та/або узгодженого податкового боргу) починається з 20.01.2023р. по 28.06.2023р. що відповідно становить від 175 до 16 днів з моменту виникнення боргу до моменту скерування позовної заяви до суду з метою стягнення цього податкового боргу. Аналізуючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Відповідно до п. п. 14.1.162 п. 14.1. ст. 14 ПК України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки. Згідно з п.п. 129.1.1. ст. 129 ПК України, при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов`язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов`язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов`язання, визначеного за результатами перевірки, нарахування пені розпочинається починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом. У відповідності до приписів п.п. 129.4. ст. 129 цього Кодексу, на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, якщо її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день. На суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення його сплати, починаючи з 91 календарного дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день. Відповідно до підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 ПК України нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань Грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (п.п.14.1.39 ПК України). У подібних правовідносинах Верховним Судом вже сформульовано правову позицію, яка відображена в постановах від 21.05.2024 (справа № 160/15166/22), від 27.06.2024 (справа № 160/538/23), від 15.06.2023 (справа № 160/13436/22). Зокрема, у справі № 160/538/23 Верховним Судом зазначено, що у спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, зокрема і пені, факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) визначеного грошового зобов`язання (що включає і нараховану пеню), чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше. Також констатовано, що з 01.01.2021 набрав чинності Закон України від 16.01.2020 № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві». Відповідно до цього Закону до статті 129 Податкового кодексу України включено пункт 129.9.1., відповідно до якого, пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню у випадку закінчення 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків. Колегія суддів звернула увагу, що Закон від 16.01.2020 № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» не містить прямої вказівки про надання його нормам зворотної дії в часі, а отже його дія не розповсюджується на період до набрання ним чинності. Суд висновувався, що положення підпункту 129.9.1 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України щодо не нарахування пені чи анулювання нарахованої пені у разі проведення такого нарахування поза межами 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню, розповсюджується виключно на правовідносини які виникли з 01.01.2021. Положення Податкового кодексу України, у тому числі статті 129, не містять прямої вказівки на те, коли у контролюючого органу виникає право нарахувати пеню платнику податків. Такі норми, зокрема пункти 129.1 та 129.3 статті 129 Податкового кодексу України, визначають лише початок нарахування пені (день, від якого слід проводити нарахування) та закінчення нарахування пені (останній день нарахування). Відтак, право на нарахування пені у контролюючого органу виникає з моменту (дня) початку строку, визначеного Податковим кодексом України, для нарахування пені у відповідному випадку. Тобто початок нарахування пені збігається в часі з правом (обов`язком) контролюючого органу здійснити таке нарахування пені. Отже, враховуючи, що положення підпункту 129.9.1 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України розповсюджується на правовідносини які виникли з 01.01.2021, то відповідно за вказаним підпунктом анулюванню підлягатиме пеня, право по нарахуванню якої виникло у контролюючого органу з 01.01.2021 та нарахування такої пені контролюючим органом проведено поза межами 1095 днів з дня виникнення такого права. Також колегія суддів у зазначених справах дійшла висновку, що питання анулювання пені не може бути предметом спору у справі за позовом податкового органу про стягнення цього боргу, оскільки підпункт 129.9.1 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України передбачає анулювання пені за певних умов та при дотриманні певної процедури, дотримання чи не дотримання яких має бути перевірено судами у разі спірності правовідносин саме щодо анулювання пені, а не в межах спору щодо стягнення заборгованості. Скаржником не наведено доводів в касаційній скарзі, та колегія суддів не вбачає необхідності відступити від такого висновку. Відповідно до пункту 4 частини першої ст. 339 КАС України, Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Керуючись статтями 339, 341, 345, 355, 356 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства «Львіввугілля» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.07.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2024 року у справі № 380/17146/23 за адміністративним позовом Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до Державного підприємства «Львіввугілля» про стягнення коштів. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... В.П. Юрченко Р.Ф. Ханова І.А. Васильєва , Судді Верховного Суду