Постанова Чернігівський апеляційний суд № 738/1276/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 21 вересня 2022 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 738/1276/21 Головуючий у першій інстанції - Парфененко О. Я. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/769/22 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді: Мамонової О.Є., суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В., із секретарем: Шкарупою Ю.В. учасники справи: позивачі: заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної казначейської служби України, Північно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Суми), відповідач: ОСОБА_1 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної казначейської служби України на ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2022 року про закриття провадження у справі за позовом заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної казначейської служби України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди та за позовною заявою Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, - У С Т А Н О В И В: Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 22.02.2022 провадження у справі за позовною заявою заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури Никифорука А.С. в інтересах держави в особі Державної казначейської служби України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - закрито у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Повернуто з державного бюджету Чернігівській обласній прокуратурі 2 270,00 грн судового збору, сплаченого згідно з платіжним дорученням № 2 438 (внутрішній номер 171916012) від 05 жовтня 2021 року. Провадження у справі за позовною заявою Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу - закрито у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Повернуто з державного бюджету Північно-Східному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Суми) 2 270,00 грн судового збору, сплаченого згідно з платіжним дорученням № 5 124 (внутрішній номер 174813930) від 22 жовтня 2021 року. Роз`яснено заступнику керівника Чернігівської обласної прокуратури Никифорука Андрія Степановича, позивачам: Державній казначейській службі України, Північно-Східному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Суми), що розгляд справи за їх позовною заявою належить до юрисдикції адміністративного суду та у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що вказаний спір повинен розглядатися в адміністративному процесі в силу приписів ст. 19 КАС України. Вказує, що предметом цього позову є неналежний захист інтересів держави відповідним уповноваженим органом, незаконна бездіяльність Державної казначейської служби України, що виражається у невжитті нею заходів до стягнення з відповідача збитків, завданих Державному бюджету України, на підставі ст. 1191 ЦК України. Сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Заявник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно послався у своєму рішенні на постанову Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №818/1688/16, якою не вирішено спір по суті, оскільки спір у цій справі не є подібним до спору заявленого Чернігівською обласною прокуратурою. Указує, що правильне визначення прокурором юрисдикції зазначеного спору також підтверджується ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 у справі №620/5718/21, яка набрала законної сили, за позовом Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної казначейської служби України до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів. Судом зазначено, що якщо спір виник щодо стягнення з відповідача збитків та не є поєднаний з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, то цей спір має приватно-правовий, а не публічний характер, а тому його вирішення не належить до юрисдикції адміністративних судів. Наголошує на тому, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права при об`єднанні позовів прокурора та Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), оскільки об`єднання кількох позовних вимог в одне провадження недоцільне в тих випадках, коли позовні вимоги виникають з різних правовідносин, врегульованих різними галузями права, і спрямовуються на досягнення різної мети. У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 вважає доводи апеляційної скарги належним чином необґрунтованими та безпідставними. Указує, що жодним судовим рішенням не визнано незаконними, протиправними дії чи бездіяльність, рішення ОСОБА_1 як державного виконавця, а сам скаржник заявив про відсутність претензій до державного виконавця Міщенка Є.О. Зазначає, що дисциплінарна комісія Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) у дисциплінарному провадженні щодо ОСОБА_1 прийшла до висновку про закриття провадження за закінченням строків давності, однак жодних висновків про незаконність (протиправність) рішення, дії або бездіяльності державного виконавця Міщенка Є.О. та їх наслідки не надала. Представник Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Глазова-Конащук А.В. у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати, направити справу для продовження розгляду, посилаючись на те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Указує, що судовим рішенням, а саме ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 14.08.2015 встановлено факт незаконних дій органу ДВС щодо незняття арешту з контейнерів та неповернення їх позивачу. Господарським судом Чернігівської області у справі №927/1057/16 встановлено наявність протиправної поведінки Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігова, причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою позивача та позбавленням права володіння своїм майном позивачем, що вплинуло, як наслідок, на факт нанесення шкоди позивачу. Наголошує, що спір у цій справі не належить до компетенційних, оскільки у ньому не йдеться про спір про розмежування компетенції між позивачем і відповідачем. Вислухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора Рибалко Н.В., представника Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Глазової-Конащук А.В., які підтримали апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та доводи відзивів на апеляційну скаргу, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Закриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції, врахувавши висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування приписів статті 19 КАС України, які викладені у постанові від 05 грудня 2018 року у справі №818/1688/16 (провадження № 11-892апп18), виходив з того, що спори у цій справі (як за позовом прокурора, так із позовом Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки особа, що перебувала на посаді, що відноситься до публічної служби, несе матеріальну відповідальність відповідно до статті 80 Закону України «Про державну службу», спір з приводу відшкодування шкоди, завданої відповідачем під час виконання службових обов`язків державним виконавцем, є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів. З даним висновком районного суду колегія судів не може погодитись з огляду на наступне. Судом у справі встановлено, що у жовтні 2021 року заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури Никифорук А.С. в інтересах держави в особі Державної казначейської служби України звернувся з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної казначейської служби України кошти в сумі 117 279,65 грн та судовий збір, сплачений за подання позову. Позовні вимоги заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури Никифорука А. С. в інтересах держави в особі Державної казначейської служби України обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду Чернігівської області від 13 лютого 2018 року в справі № 927/1057/16 за позовом ДП «ЧПК-Трейд-01» ВАТ «Чернігівський плодоовочевий комбінат» до Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів, Головного управління Державної казначейської служби у Чернігівській області задоволено частково позовні вимоги, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 117 279,65 грн шкоди, завданої незаконною бездіяльністю Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів. На виконання зазначеного рішення з державного бюджету на користь ДП «ЧПК-Трейд-01» ВАТ «Чернігівський плодоовочевий комбінат» сплачено 117 279,65 грн. Вказує, що матеріалами господарської справи № 6/187/17/12 (ухвала Господарського суду Чернігівської області від 14 серпня 2015 року) встановлено факт незаконних дій органу ДВС, а саме бездіяльність державного виконавця Міщенка Є.О. щодо не зняття арешту з майна боржника (контейнерів) при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження, як передбачено в статтях 49, 50 Закону України «Про виконавче провадження». Дисциплінарне провадження відносно ОСОБА_1 закрито за строками давності наказом №2317/05 від 08 липня 2021 року. Заявник указував, що з метою стягнення на користь Державної казначейської служби вказаних коштів Чернігівською обласною прокуратурою у травні поточного року було ініційовано відповідне звернення з адміністративним позовом до суду до Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльністю, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів. Проте, ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 у відкритті провадження у справі №620/5718/21 відмовлено. Обґрунтовуючи порушення інтересів держави та підстав представництва інтересів держави прокурор зазначав, що Державна казначейська служба України є уповноваженим органом, який здійснює списання коштів з державного бюджету за рішенням суду та їх повернення, у тому числі шляхом звернення до суду. У листі від 19 травня 2021 року Державна казначейська служба України повідомила про відсутність у Казначейства підстав для звернення до суду, що свідчить про невжиття компетентним органом заходів щодо стягнення з відповідача збитків, завданих Державному бюджету України на підставі статті 1191 ЦК України, тому участь прокурора у даній справі є виправданою, не порушує справедливого балансу та зумовлена захистом державного інтересу. 12 жовтня 2021 року Північно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Суми) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 119 038,84 грн матеріальної шкоди в регресному порядку, витрати по сплаті судового збору. Позовна заява Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) обґрунтована тим, що ОСОБА_1 починаючи з 28 грудня 2019 року обіймає посаду начальника Менського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), яка згідно зі статтею 6 Закону України «Про державну службу», належить до категорії «Б» посад державної служби. Стосовно ОСОБА_1 здійснювалось дисциплінарне провадження, яке закрите у зв`язку зі спливом строків притягнення до дисциплінарної відповідальності. Державна казначейська служба України повідомила Міністерство юстиції України про безспірне списання коштів державного бюджету в рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконних дій та бездіяльності посадових (службових) осіб територіальних органів Міністерства юстиції України, в тому числі на підставі рішення Господарського суду Чернігівської області від 13 лютого 2018 року в справі № 927/1057/16. Заявник уважає, що ОСОБА_1 , який здійснював виконавчі дії, є особою, що має відшкодувати у порядку регресу матеріальну шкоду, яка складається з 117 279,65 грн - відшкодованої державою шкоди, що була завдана незаконною бездіяльністю Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів та 1 759,19 грн - судового збору, посилаючись на статтю 80 Закону України «Про державну службу», статтю 1191 ЦК України. Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 07 грудня 2021 року справи за позовною заявою заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури Никифорука А. С. в інтересах держави в особі Державної казначейської служби України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди та за позовною заявою Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу - об`єднано в одне провадження (т. 2 а.с. 1-2). З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 23 березня 2004 року працює в органах державної виконавчої служби Чернігівської області, з 21 грудня 2019 року призначений на посаду начальника Менського районного відділу державної виконавчої служби Менського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), у період із серпня 2009 року до грудня 2014 року працював на посаді заступника начальника Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції та, як державний виконавець, починаючи з 26 травня 2012 року та до 15 листопада 2013 року здійснював виконавче провадження № 32619164 стосовно наказу № 6/187/17/12, виданого Господарським судом Чернігівської області 18 січня 2012 року про примусове виконання рішення суду від 05 жовтня 2011 року про усунення перешкод у користуванні фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , шляхом прибирання рухомого майна контейнерів з земельної ділянки по АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 34-54, 105; т.2 а.с. 95). Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 14 серпня 2015 року у справі № 6/187/17/12 за скаргою ДП «ЧПК-Трейд-01» ВАТ «Чернігівський плодоовочевий комбінат» на дії державного виконавця Новозаводського відділу ДВС Чернігівського міського управління юстиції Міщенка Є.О., визнано незаконними дії Новозаводського відділу ДВС Чернігівського міського управління юстиції щодо залишення без вирішення питання зняття арешту з контейнерів та повернення їх ДП «ЧПК-Трейд-01» ВАТ «Чернігівський плодоовочевий комбінат» та зобов`язано Новозаводський відділ державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції вжити заходи щодо скасування арешту на контейнери та повернення їх, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» (т.1 а.с. 16-17). Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 13 лютого 2018 року в справі № 927/1057/16 за позовом ДП «ЧПК-Трейд-01» ВАТ «Чернігівський плодоовочевий комбінат» до Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів, Головного управління Державної казначейської служби у Чернігівській області частково задоволено позовні вимоги, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 117 279,65 грн шкоди, завданої незаконною бездіяльністю Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів (т.1 а.с. 18-26; т.2 а.с. 164-176). Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12 лютого 2019 року апеляційні скарги ДП «ЧПК-Трейд-01» ВАТ «Чернігівський плодоовочевий комбінат» до Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів залишено без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 13 лютого 2018 року без змін ( т.1 а.с. 27-33). Згідно з платіжним дорученням № 1280 від 10 серпня 2020 року, Державна казначейська служба України перерахувала ДП «ЧПК-Трейд-01» ВАТ «Чернігівський плодоовочевий комбінат» грошові кошти в сумі 117 279,65 грн на виконання наказу Господарського суду Чернігівської області № 927/1057/16 від 26 березня 2019 року (т.1 а.с. 59). Наказом від 25 травня 2021 року №1464/05 начальника Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), порушено дисциплінарне провадження щодо ОСОБА_1 , начальника Менського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (т.1 а.с. 155). Відповідно до наказу від 08 липня 2021 року, № 2317/05 начальника Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 закрите (т.1 а.с. 137-138, т.2 арк. с. 87-240). Листом від 22.04.2021 №15/3/2-51вих21 Чернігівська обласна прокуратура повідомила Північно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Суми) щодо проведення службової перевірки за судовим рішенням, яким стягнуто з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства 117 279,65 грн, з метою підтвердження наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді (т.1 а.с.55). 08.02.2021 Чернігівська обласна прокуратура звернулася з листом до Державної казначейської служби про надання інформації щодо сплати та надання підтверджуючих документів, чи сплачено Державною казначейською службою кошти в сумі 117 279,65 грн за рішенням суду в рахунок відшкодування матеріальної шкоди. Крім того, просила зазначити, чи вживалися ДКС України заходи щодо стягнення в порядку регресу сплачених державою коштів, у тому числі шляхом звернення до суду, з метою підтвердження наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді (т.1. а.с. 57). Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року у справі №620/5718/21, яка набула чинності, у відкритті провадження за позовною заявою заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної казначейської служби України до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), ОСОБА_3 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів відмовлено (т.1 а.с. 62-64). Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (пункт 39 рішення від 24 квітня 2008 року у справі «C.G. та інші проти Болгарії», заява № 1365/07; пункт 170 рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», заява № 21722/11). Як неодноразово зазначав ЄСПЛ, формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. Роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (пункт 65 рішення від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11). Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів у тлумаченні закону, які існують, оскільки завжди існуватиме потреба у з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (пункт 65 рішення ЄСПЛ від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11; пункт 93 рішення від 21 жовтня 2013 року у справі «Дель Ріо Прада проти Іспанії», заява № 42750/09). У статті 6 Конвенції закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права. Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції»). Доступ до правосуддя включає в себе розгляд справи «судом, встановленим законом». Поняття «суд, встановлений законом» передбачає, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів і свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного, тобто це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Усі процесуальні кодекси містять вимогу про закриття провадження у справі у разі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного (або адміністративного чи господарського) судочинства. У поданому позові до Менського районного суду Чернігівської області заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури звертаючись до ОСОБА_1 просив стягнути з останнього шкоду на користь Державної казначейської служби України в сумі 117 279,65 грн. Підставою подання вказаного позову зазначав завдання збитків державному бюджету України у зв`язку з незаконними діями органу ДВС, а саме бездіяльністю державного виконавця Міщенка Є.О. В апеляційній скарзі на ухвалу суду першої інстанції прокурор зазначав, що звертався з аналогічним позовом до Чернігівського окружного адміністративного суду, який 08 червня 2021 року відмовив у відкритті провадження у справі №620/5718/21, з огляду на те, що спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства. З матеріалів адміністративної справи №620/5718/21, яка надіслана на запит апеляційного суду, вбачається, що Чернігівською окружною прокуратурою в інтересах держави в особі Державної казначейської служби подано позов до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) та до ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнути коштів в сумі 117 279,65 грн. Ухвала Чернігівського окружного адміністративного суду щодо позовних вимог заступника керівника Чернігівською окружною прокуратурою в інтересах держави в особі Державної казначейської служби до ОСОБА_1 мотивована тим, що заявлений позивачем позов в даній частині позовних вимог виник щодо стягнення з відповідача збитків та не поєднаний з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, то цей спір має приватно - правовий, а не публічний характер та не належить до юрисдикції адміністративних судів, а повинен вирішуватися в порядку цивільного судочинства. У жовтні 2021 року, тобто після постановлення адміністративним судом ухвали про відмову у відкритті провадження, заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури звернувся до суду із цивільним позовом з аналогічними вимогами, посилаючись при цьому на відмову адміністративним судом у відкритті провадження, вважав, що спір підлягає розгляду саме в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширена на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Відповідно до частини п`ятої статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається. Оскільки Чернігівський окружний адміністративний суд відмовив у відкритті провадження в справі за позовними вимогами заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної казначейської служби України до ОСОБА_1 про стягнення коштів в сумі 117 279,65 грн, які є аналогічними вимогам у справі, що переглядається, колегія суддів уважає, що з огляду на вимоги частини п`ятої статті 170 КАС України у випадку залишення в силі ухвали суду першої інстанції про закриття провадження в справі заявник не зможе реалізувати його право на доступ до суду за правилами адміністративного судочинства. Як вказує Європейський суд з прав людини, у пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» («Golder v. the United Kingdom») від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70, § 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Станєв проти Болгарії» («Stanev v. Bulgaria») від 17 січня 2012 року, заява № 36760/06, § 230). Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (див. mutatis mutandis рішення від 9 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України» («Bulanov and Kupchik v. Ukraine», заяви № 7714/06 та № 23654/08), в якому ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду розглянути касаційні скарги заявників всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади; крім того, ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (§ 27-28, 38-40); рішення від 1 грудня 2011 року у справі «Андрієвська проти України» («Andriyevska v. Ukraine», заява № 34036/06), в якому ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці, оскільки її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України; натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є Вищий адміністративний суд України (§ 13-14, 23, 25-26); рішення від 17 січня 2013 року у справі «Мосендз проти України» («Mosendz v. Ukraine», заява № 52013/08), в якому ЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (§ 116, 119, 122-125); рішення від 21 грудня 2017 року у справі «Шестопалова проти України» («Shestopalova v. Ukraine», заява № 55339/07), в якому ЄСПЛ дійшов висновку, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз`яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства (§ 13, 18-24)). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 766/10137/17 (провадження № 14-658цс18) зазначено, що «прийняття 03 липня 2018 року апеляційним судом Херсонської області оскаржуваної постанови про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що спір необхідно розглядати за правилами адміністративного судочинства, а також постановлення 09 червня 2017 року Херсонським окружним адміністративним судом ухвали про відмову у відкритті провадження у справі № 821/873/17, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року, поставили під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права заявника на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту. З огляду на існування юрисдикційного конфлікту та імперативний припис частини п`ятої статті 170 КАС України Велика Палата Верховного Суду вважає, що ця справа має бути розглянута за правилами цивільного судочинства виключно і лише тому, що заявниці має бути забезпечено доступ до правосуддя, що включає і розгляд скарги по суті, навіть в іншому, ніж це передбачено законом, судочинстві, оскільки перешкоди до розгляду у належному, адміністративному, судочинстві виникли у зв`язку з процесуальною діяльністю суду». З огляду на викладене висновок щодо юрисдикційності цього спору про закриття провадження у цивільному судочинстві за аналогічними вимогами позивача поставить під загрозу сутність гарантованих Конвенцією прав позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту. Тому розгляд цього спору має завершитися за правилами цивільного судочинства. Ураховуючи зазначене, з метою недопущення порушення гарантованого Конвенцію права на доступ до суду та ефективний засіб юридичного захисту, колегія суддів вважає, що наявні підстави для скасування оскаржуваної ухвали. Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції помилково об`єднав позовні вимоги заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної казначейської служби України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди та Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу в одне провадження, не заслуговують на увагу, з огляду на наступне. За нормами ст. 50 ЦПК України позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки. Відповідно до ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача. При цьому, згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», позовні вимоги кількох осіб до одного й того ж відповідача або позивача до кількох відповідачів можуть бути об`єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов`язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об`єднання не допускається, коли відсутня спільність предмета позову (наприклад, позови кількох осіб про стягнення зарплати чи про поновлення на роботі). Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм процесуального права, є підстави вважати, що умовою об`єднання позовів до одного відповідача в одному провадженні є пов`язаність між собою позовних вимог підставами виникнення або поданими доказами, предметом спору є однорідні права і обов`язки, права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави. Враховуючи те, що позови заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної казначейської служби України та Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) пред`явлені до одного відповідача, позовні вимоги випливають з одних за своєю правовою природою правовідносин, стосуються одного предмету спору - стягнення 117 279,65 грн відшкодованої державою шкоди, об`єднання вищевказаних позовів в одне провадження та спільний розгляд є доцільним. Отже, виходячи з вищенаведеного, апеляційна скарга заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної казначейської служби України підлягає задоволенню, а ухвала Менського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2022 року - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. 367, 374, 379 ч.1 п. 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної казначейської служби України - задовольнити. Ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2022 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 23 вересня 2022 року. Головуюча О.Є.Мамонова Судді: Н.В.Висоцька Н.В. Шитченко