Постанова 4824 № 752/9303/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 752/9303/20-ц № апеляційного провадження: 22-ц/824/7992/2022 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 вересня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Слюсар Т.А., суддів: Білич І.М., Коцюрби О.П., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 листопада 2021 року у складі судді Бусик О.Л., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину та на дружину,- В С Т А Н О В И В : У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дружину та на дитину. Позов обґрунтовано тим, 29 вересня 2012 року сторони зареєстрували шлюб, від якого мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначено, що спільне життя між сторонами не склалося, з жовтня 2019 року вони разом не проживають, дитина мешкає разом з нею та перебуває на її утриманні. Відповідач не цікавиться життям сина, його станом здоров`я, стабільної матеріальної допомоги не надає. Окрім того, указувала, що їх дитина за станом здоров`я потребує істотних фінансових витрат на його відновлення, психологічного стану та постійного нагляду лікарів. Позивачка просила суд стягнути з відповідача на утримання дитини аліменти у розмірі 1/3 частини з усіх видів його доходів і до повноліття дитини, а також на її утримання до досягнення сином шести років - у розмірі 1/6 частини від його доходів. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частки (але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку) від заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня подання позову та до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги, зазначено, що судом не було враховано стан здоров`я та матеріальне становище дитини, наявність у неї супутніх серйозних захворювань, які підлягають виправленню через оперативне втручання, необхідність постійного зайняття з логопедом, необхідність проведення досліджень, на які потрібні значні кошти. Позивач працює сімейним лікарем й на свою зарплату оплачує житло, в той час як їх дитина відвідувала корекційні групові заняття, відвідує спеціалізований дошкільний навчальний заклад для дітей з порушенням мовлення, що також потребує додаткових витрат матеріального характеру. Разом з тим, відповідач працює, має постійні доходи й може сплачувати аліменти у розмірі 1/3 частини на утримання дитини та 1/6 частину на утримання позивача до досягнення дитиною шести років. Вважає, що районним судом належним чином не враховано обставини справи та те, що дитина має захворювання, які потребують значних матеріальних витрат й ухвалено незаконне рішення. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. За положенням ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч.4 ст.19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначено для розгляду малозначних справ, до яких віднесено справи про стягнення аліментів (п.3 ч.6, п.1 ч.4 ст.19 ЦПК України). За частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Як убачається, з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18 грудня 2019 року. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини сторін у розмірі ј частини, суд першої інстанції враховував вимоги ст. 182 СК України та обставини справи, а також виходив з того, що боржник є працездатною особою, має постійні доходи, й такий розмір є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, відповідатиме інтересам дитини, рівності сторін в їх обов`язку щодо утримання та можливості відповідача сплачувати такий розмір аліментів. Колегія суддів уважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об`єктивного дослідження наданих доказів та вони в повній мірі відповідають вимогам закону. Відповідно до ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно із ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Згідно зі ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до положень ст.181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до положень ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Відповідно до ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Визначений статтею 13 ЦПК України принцип диспозитивності цивільного судочинства полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Відповідно до положень ч. 2 ст. 91 СК України Жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу. Відповідно до положень ч. 2 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Оскаржуване судове рішення в частині позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дружини містить висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, та обґрунтування щодо доводів позивачки по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказуючи в апеляційній скарзі про те, що стягуючи розмір аліментів на сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 замість 1/3 судом не було враховано обставини справи та стан здоров`я дитини, колегія суддів визнає такими, що не заслуговують на увагу, остільки встановлений судом розмір аліментів на утримання дитини узгоджується з положеннями ст. 182 ЦК України, в той час як питання про участь батька у додаткових витратах на дитину, передбачених положеннями ст. 185 СК України, не заявлено, у зв`язку з чим і не підлягає дослідженню. Твердження апеляційної скарги про допущення судом неповного з`ясування дійсних обставин справи у зв`язку з не вирішенням заявленого у позові клопотання про витребування у відповідача довідки про доходи - безпідставні. Відповідно до справи, у поданій по справі позовній заяві містилося клопотання про витребування у відповідача довідки про його доходи. Між тим, подаючи відзив на позовну заяву, ОСОБА_2 виконано вимоги клопотання й долучено до справи довідку про свої доходи (а.с.58 т.1). Так, зі змісту указаної довідки убачається, що ОСОБА_2 обіймає посаду заступника командира роти в/ч НОМЕР_1 й загальна сума його доходу за період з 01.01.2020 по 30.06.2020, за винятком аліментів, становить 110 336 грн 77 коп. У відповідності до положень ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Колегія суддів погоджується з висновками районного суду про відсутність правових підстав до стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 аліментів на її утримання до досягнення дитиною шести років, з огляду на таке. Згідно положень ч.ч.2,3 ст.84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років. Отже, діючим законодавством передбачено право дружини, з якою проживає дитина, на утримання від чоловіка-батька дитини, аліментів до досягнення дитиною шести років. Між тим, підставою до ухвалення такого рішення є наявність у дитини вад психічного чи фізичного розвитку. Відповідно до долученого до справи висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини від 06 травня 2019 року №123, складеного інклюзивно-ресурсним центром №6 Печерського району м. Києва, у сина сторін - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявлені порушення мовного та психічного розвитку, а також порушення зору - прихована косоокість, у зв`язку з чим рекомендовано проводити з дитиною корекційні заняття за участі вчителів логопеда та дефектолога (а.с.15-22 т.1). Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, що були предметом дослідження суду, син сторін не визнаний дитиною з інвалідністю та не має фізичних вад, не потребує він цілодобового стороннього догляду, відвідує дошкільних навчальний заклад (логопедичну групу). Встановлено, що позивачка працевлаштована, працює лікарем. Отже, у розумінні положень ст.84 СК України правові підстави до стягнення з відповідача аліментів на утримання колишньої дружини до досягнення дитиною шести років, відсутні. З урахуванням обставин справи та змісту заявлених вимог, колегія суддів вважає ухвалене по справі рішення законним та обґрунтованим. Таким чином, апеляційна скарга не містить жодних доводів стосовно помилковості висновку суду першої інстанції. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог ст.ст.12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст.ст. 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування за наведених доводів апеляційної скарги відсутні. Відповідно до пункту 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права й підстав для його скасування, не вбачає. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення. Суддя-доповідач: Судді: